Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, —

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмежен­ням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо непо­внолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, —

Караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину виявляється в тому, що відповідно до чинного законодавства України, міжнародних конвенцій (Кон­венція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та ме­дицини. Ов'єдо, 4 квітня 1997 р.) та декларацій (Гельсінкська декларація «Рекомендації для лікарів, які проводять біомедичні досліди на людині», прийнята 18-ю Всесвітньою медичною асамблеєю, червень, 1964) досліди над певними категоріями громадян взагалі заборонені, а в тих випадках, ко­ли вони можуть проводитись, то з великими обмеженнями. Проведення дослідів над людьми часто створює загрозу для їх життя та здоров'я.

2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в: 1) діянні; 2) наслідках;

3) причинному зв'язку між ними.

3. Діяння полягає в незаконному проведенні медико-біологічних, психо­логічних та інших дослідів над людиною. Відповідно до ст. 45 «Основ зако­нодавства України про охорону здоров'я» застосування експериментів на людях допускається із суспільне корисною метою за умови їх наукової об­ґрунтованості, переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків, повної інформованості і добровільної (як правило письмової) зго­ди особи, яка підлягає експерименту.

4. Забороняється проведення дослідів над вагітними та жінками, які го­дують, новонародженими, хворими, ув'язненими та військовополоненими.

5. Досліди над людиною повинні проводитися за її згодою, а осіб, які бу­ли визнані судом недієздатними, а також неповнолітніх — за згодою батьків, опікунів або піклувальників.

6. При проведенні дослідів, лікарі, які мають достатній клінічний досвід, спостерігають за новим явищем у певних умовах з метою його пізнання, вивчення та дослідження. Біомедичні дослідження на людині повинні відповідати загальновизнаним науковим нормам, ґрунтуватися на ретельно виконаних лабораторних дослідженнях, дослідженнях на тваринах та глибо­ких наукових знаннях.

7. Досліди над людиною проводяться для удосконалення діагностичних, терапевтичних та профілактичних методик, а також поглиблення розуміння характеру та перебігу захворювань. При проведенні таких дослідів інтереси науки та суспільства не повинні ставитись вище інтересів учасника експе­рименту.

8. Лікарі повинні утримуватись від проведення дослідів над людиною або зупиняти будь-які дослідження, якщо стане відомо, що небезпека надзвичай­но велика порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок ек­сперименту.

9. Крім діяння, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є створення небезпеки для життя чи здоров'я потерпілого. Внаслідок експерименту в ор­ганізмі людини відбуваються певні процеси і зміни, які створюють реальну можливість настання смерті або інших тяжких наслідків. Такий стан люди­ни повинен бути зафіксований. Обов'язковим у таких ситуаціях є встанов­лення причинного зв'язку між незаконним проведенням досліду над люди­ною і створенням загрози для її життя чи здоров'я.

10. Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі щодо діяння і необережності до настання або можливості настання тяжких на­слідків (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

11. Суб'єктом є особа, яка проводить досліди над людиною і якій випов­нилося 16 років.

12. Частина 2 ст. 142 КК передбачає більш сувору відповідальність, якщо досліди проводяться над неповнолітнім (до 18-ти років), двома або більше особами, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричи­нили тривалий розлад здоров'я потерпілого.

13. Примушування — це вимога лікаря або інших осіб, які проводять ек­сперимент над людиною, дати згоду на його проведення, яке супровод­жується фізичним насиллям або погрозами його застосування до потерпіло­го або близьких йому осіб, погрозою розголосити відомості, що ганьблять цих осіб, знищити або пошкодити їхнє майно, спричинити шкоду іншим правоохоронюваним інтересам зазначених осіб.

14. Обман — це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або замовчування таких відомостей, які мають бути повідомлені. Це може сто­суватися мети досліду та методики його проведення, ступеня ризику і ха­рактеру наслідків, які можуть настати для потерпілого. Обман може бути вчинений як щодо потерпілого, так і щодо законного представника, якщо досліди проводяться над неповнолітньою чи визнаною судом недієздатною особою.

15. Тривалий розлад здоров'я може мати місце при середньої тяжкості або тяжкому тілесному ушкодженні тощо.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації —