Економічна природа, суттєві ознаки і систематизація міжнародних спільних підприємств. Стратегічні альянси.

Мотивами входження на зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників в/ва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності в/ва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових кеналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни що приймає.

Очевидною є виробничо-економічна та маркетингова мотивація партнерів. Не слід ігнорувати й інші, як правило, не декларовані та рідко досліджувані мотиви – пропагандистські та престижні, характерні як для діяльності за кордоном великих корпорацій, так і для міжнародного бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли СП створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв”язується завданя виведення екологічно брудних виробництв.

У свою чергу фірми країн, що розвиваються, при створенні СП орієнтуються також на можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо.

Слід зазначити, що спільні підприємства використовуються не тільки дла освоєння ринку приймаючої країни, а й з метою виходу на ринки сусідніх країн, або цілих регіонів світу.

Аналіз розвитку спільних підприємств потребує їх систематизації з виділенням ознак з точки зору організації (спосіб, шлях, форма, місце реєстрації); структури учасників (безпосередні учасники, країни-учасники); вкладення у статутний фонд (зміст, якість, спосіб, мета, структура, участь партнерів); а також сфер, видів та строку діяльності.

Стратегічними альнсами називають угоди про співробітництво між фірмами, що йдуть далі за звичні торгівельні операції, але не доходять до злиття фірм. Альянс підрозуміває проведення спільних досліджень, обмін технологіями, спільне використання виробничих можливостей, просування на ринок продукції один одного або об”єднання зусиль у в/ві компонентів або зборці кінцевої продукції. Стратегічні альянси являються для фірм однієї і тієї ж галузі, але розташованих в різних країнах, засобом конкурентної боротьби на світовому ринку при збереженні їх незалежності.

148. Еволюція форм міжнародного бізнесу. Сутність ТНК та оцінка їх ролі у міжнародній економіці.

Міжнародний бізнес включає будь-які транзакції між фізичними та юридичними особами за межами національних кордонів. У відносно систематизованому вигляді міжнародинй бізнес з’явився 5 ст. до н.е.

Створення перших міжнародних фірм створюються під час промислової революції в Європі. В ті часи велика кількість компаній почала відкривати філіали за кордоном.

Термін ТНК традиційно означає фірму, що має філіали в двох аьо більше країнах. Інші дослідники вважають, що для ТНК потрібна наявність виробничих потужностей щонайменше в 6 країнах.

ЮНКТАД визначає ТНК як підприємтво, яке об’єднує юридичних осіб будь-яких правових форм і видів діяльності в двох або більше країнах, яке проводить спільну політику і стратегію.

Виділяють три основних критерії ТНК:

1) структурний критерій – присутність в декількох країнах, а також різне громадянство управлінського персоналу.

2) Критерій результативності – в залежності від питомої ваги активів, цінних паперів, доходів за кордоном.

3) Поведінковий критерій – менеджмент ТНК повинен думати інтернаціонально. Тобто потрібно розглядати весь світ як сферу своїх ділових інтересів.

Окремо виділяють глобальні компанії та багатонаціональні компанії. Глобальні компанії використовують стратегію стандартизації виробництва і активної економії на масштабах виробництва. Багатонаціональні компанії відрізняються більшою диференціацією продуктів з метою повного врахування специфічних маркетингових факторів країн та регіонів.

На сьогодні за даними ООН нараховується близько 10000 ТНК. На 600 лідуючих ТНК рпипадає більше чверті світового виробництва товарів. ТНК є найбільшими експортерами капіталу. На їх долю припадає дві третини прямих закордонних інвестицій. В останні роки ТНК значно розширили свою діяльність в сфері послуг.

ТНК справляють дуже потужний вплив на укономіку країн що розвиваються. Інвестиції ТНК в багатьох випадках позитивно вплинули на структурну перебудову економіки цих країн, її диверсифікацію, підвищили їх рівень життя. Проте монополістичний характер діяльності ТНК ставить країни в залежність.

Ще однією тенденцією стало посилення ТНК, що з’явилися в країнах третього світу.

Головною конкурентною перевагою ТНК є можливість швидкого випуску великої кількості продукції, високий ступінь адаптивності до специфічних особливостей національних ринків.

149. Рівень, проблеми та перспективи транснаціоналізації укр. економіки. Відмітною рисою останніх десятиріч стало формування міжн співробітництва, рухомою силою якого є транснаціональні корпорації. Участь Укр у системі інтегрованого міжн вва можна визначити за двома напрямками: внутрішній, тобто стимулювання створення власних транснаціональних структур (зокрема, створення фінансово-промислових груп ФПГ); - зовнішній, тобто стимулювання притоку прямих іноземних інвестицій та включення укр підв у ланцюги зарубіжних корпорацій. Щодо реалізації першого напрямку, в Укр на сьогоднішній день лише відбувається формування нормативно-правової бази, що визначає сутність, структуру та порядок створення і діяльності ФПГ, в тому числі тарнснаціональних. Передбачається створення понад 40 укр-рос-ких ФПГ. Що стосується другого напрямку, то його реалізація пов’язана з розроюкою і впровадженням ефективної системи регулювання за притоком і розміщенням іноземних інвестицій та створення сприятливого інвестиційного клімату в країні. В екку Укр у 1992-1998 рр було залучено лише близько 2,8 млрд дол прямих інвестицій.На жаль, наша країна поки є лише спостерігачем процесу інтеграції та глобалізації ТНК. Цьому заважає досить багато чинників, серед яких можна виділити цілу низку ризиків: політико-законодавчих, валютно-фінансових, інфраструктурних, екологічних. Можна виділити наступні потенційні переваги, які здатні принести в Укр ТНК: модернізація ввва, покращення загального уравлінського рівня, антикризові гарантії, можливість ефективного використання структури ТНК, створення нових робочих місць, залучення передових технологій тощо..З негативних фаторів слід відзначити, що Укр доведеться протягом тривалого часу миритися з ситуацією, що провідні укр виробники у складі ТНК будуть перебувати на другому плані. Разом зх тим, можна буде відзначити посилення залежності Укр екки від провідних корпорацій світу. Для Укр на сьогоднішній день основним напрямком в державній політиці може стати залучення самостійних фліалів, які використовують стратегії простої інтеграції, або стратегії, орієнтовані на обслуговування ринків приймаючих країн. Адже досвід свідчить, що такі компанії, як «Кока-кола», «Еппл комп’ютер», «AT&T» реалізують в Укр саме ці стратегії. Це дозволить найближчим часом говорити про експансію в нашу країну інтелекту, технологій,капіталу з боку провідних ТНК світу, що в свою чергу стане потужною рушійною силою в реалізації стратегії економічного зростання держави. Але не потрібно також нівелювати той факт, що в сучасних умовах жодна країна, не маючи власних потужних ТНК, не може виступати повноправним та конкурентноспроможним гравцем на світовому ринку в умовах його глобалізації та інтернаціоналізації. Отже, дане завдання повинно стати для Укр одним із пріоритетних.

150. Вільні економічні зони у світовій і вітчизняній економічній практиці. За визначенням експертів ООН, “ВЕЗ – обмежені промислові райони, які представляють собою частину території країни з безподатковим торгівельним і митним режимом, де іноземні фірми, які виробляють прдукцію головним чином на експорт, користуються низкою податкових і фінансових пільг”. У зарубіжній практиці ВЕЗ є, як правило, невеликими територіальними анклавами з особливо сприятливим режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов’язаними з національним ринком і орієнтованими переважно на розвиток експорту. Зарубіжні країни створюють ВЕЗ для розвитку певних галузей промисловості (Китай – обробна, орієнтація на експорт), збільшення торгового обороту (США – більше $46 млрд), розвитку наукоємних та ресурсозберігаючих технологій, інтенсифікації наукових досліджень, перерозподілу промисловості з центру на периферію (технополіси Японії). ВЕЗ дозволяють отримувати значні прибутки, розвивати науку та пріорітетні галузі економіки. На Україні ситуація специфічна – немає чіткої законодавчої бази; статус зони надається часто необгрунтовано; ВЕЗ в Укрвїні не виконують своїх функцій; корупція. Більшість Українських зон надають пільги тільки певним підприємствам, які беруть участь у вузьких проектах. Основною метою створення ВЕЗ в Україні є залучення інвестицій, сучасних технологій і менеджменту для розв’язання специфічних проблем кожного регіону окремо. Задача ВЕЗ полягає у структурній перебудові економіки України, на яку потрібно близько $100 млрд. протягом 10 років, і відродженню виробництва за рахунок мобілізації і залучення зовнішніх джерел фінансування.