ТОП 10:

Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.



Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.

Розвиток світ. ринку товарів призвів на зламі 19-20 ст. до інтенсифікації міжнар. ек. спілкування, яке стало поступово виходити за межі міждерж. обміну товарами. Розвиток виробничих сил і зростання фін. к-лу призвели до виникнення світ. Госп-ва.

Найбільшпоширеневизначення: Світ. госп-во (world economy)- сук-сть нац. господарств, взаємопов’язаних с-мою МПП, ек-них і політ. відносин.

Відносини між окремими елементами СГ формують певні рівні. Виділяють:

- м/н-ний рівень (його формують відносини між державами і він регул-ся м/н-ними правилами і нормами);

- транснац-ний рівень (його утворюють відносини між ек. потоками, які виходять за межі нац. кордрнів).

Структуризація СГ. Найрухомішою частиною СГ є світ. ринок, що являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами СГ, які пов’язані між собою участю у МПП.

На основі різноманітних критеріїв у СГ виділяється певна кількість підсистем. Мегасистемами (найбільш великими) є 3 групи нац. економік: ·пром. розвинуті країни, ·країни з перехідною ек-кою; ·країни, що розвиваються.

Функціональними елементами суч. с-ми СГ є: науково-технічна сфера, виробничо-інвестиц. д-сть, сфера м/н\ного обігу (світ. торгівля); валютно-фін. і кредитні відносини.

Особливостями розвитку сучасного світ. госп-ва є:

 розвиток міжн. Переміщення факторів вир-ва, передусім у формах вивезення-ввезення к-лу, роб. сили і технології;

 зростання на цій основі міжн. форм вир-ва на п/п-вах, розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

 ек. політика країн, що передбачає підтримку міжн. Руху товарів і факторів вир-ва на двох- і багатосторонній основі;

 виникнення ек-ки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждерж. об’єднань;

 зростання інтенсивності регіон. інтеграц. процесів, що призводить до виникнення великих ек. просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів вир-ва, але, з інш. боку, призводить до поділу СГ на окремі сектори внаслідок створення відносно замкнутих торг.-ек. блоків та інтеграц. угруповань;

поступова зміна ек. основи суч. цивілізації; індустр. модель розвитку витісняється постіндустр-ною, ноосферно-космічною, суть якої визнач-ся формуванням “ек-ки розуму”, “ек-ки думки”.

Форми МЕВ.

Основними формами МЕВ є:

1) міжнародна торгівля – обмін товарами і послугами між державнооформленними національними господарствами;

2) міжнародний рух капіталу – переміщення капіталу країни у різних формах:

- кредити;

- прямі та портфельні інвестиції;

- офіційна допомога

з метою пошуку найбільш вагомої сфери вкладання;

3) міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення переважнно за економічними причинами.

Форми МЕВ реалізуються в умовах розвитку світової валютної системи, яка забезпечує вільний обіг валют та міжнародні розрахунки.

РІВНІ МЕВ

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.

2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.

3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.

4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами.

Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.

Принципи ЗЕД України

1) Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоек-ної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійс-ти зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

2) Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

3) Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

4) Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

5) Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

6. КЛЮЧОВІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

У практиці порівняльного макроекономічного аналізу головним показником розвитку національних економік є ВНП на душу населення. За ним країни поділяються на 3 групи: 41 країна, де економіка має низький (до 580$) рівень доходів на душу населення; 58 країн середнього рівня з доходом від 581 до 5999$ (причому середнім у світі є рівень 2335$ на душу населення); 28 країн з високим доходом (більше 6000$).

Не менш важливим показником розвитку економік є показник заборгованості. Це агрегатний показник, який визначається через порівняння 4 конкретних показників з їх граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем заборгованості.

ЕКОНОМІЦІ.

Інтернаціоналізація розвивається двома шляхами – екстернальним та інтернальним. Екстерналізація-це

процес розширення міжнародної діяльності фірм за рахунок використання конкурентних переваг партнерів на зарубіж.ринках,що динамізує міжнародну торгівлю товарами та послугами в традиційній

структурі відповідних національних ринків. Інтерналізація – процес створення внутрішньо-корпорат.

ринків через організацію власних філіалів, дочірніх компаній, а також шляхом придбання контролю

над вже діючими фірмами, які функціонують у сферах “постачання-вир-во-збут”, що цікавлять ТНК.

Міжнародні конфлікти.

Конфлікти виникають в тому разі, якщо відносини між країнами не відповідають рівню розвитку та характеру їхніх продуктивних сил. Це може виражатись у перерозподілі сфер впливу. Наприклад причини першої світової війни були в тому, що вплив різних розвинених країн на залежні території був непропорційним. Так Німеччина, що була достатньо розвиненою в промисловому плані на світову арену вийшла пізніше за інші країни, а тому мала недостатню кількість колоній (відносно свого потенціалу до їхньої експлуатації). Це змусило її вирішувати цей конфлікт силовими методами.

Інший випадок – Іран. Тут вся справа полягає в тому, що після того, як у країні була розвинена достатня інфраструктура для видобутку нафти, уряд відчув значну невідповідність у відносинах з зовнішнім світом, а таким чином і виник міжнародний конфлікт. Формою його прояву є політика релігійного ізоляціонізму. Завдяки достатнім ресурсам від продажу нафти країна може успішно здійснювати свою політику незалежно від волі інших.

Японія є прикладом відносно мирного розв΄язання конфлікту. Хоча зараз політична вага цієї країни не відповідає її економічному потенціалу, але це зумовлено багатьма чинниками, що зумовлюють стабільність цієї ситуації. Перший з них (як визначає Бзежинський) – відсутність у Японії достатньої кількості природних ресурсів, тому вона вимушена проводити зважену політику стосовно багатьох країн-постачальників ресурсів. Хоча її імпорт сильно диверсифікований, але вона не може здійснювати такий сильний плив як США на інші країни. Ще одина причина є те, що в після воєнний період їй довелось наново входити на іноземні ринки, де вже були причутні США, через що Японія могла розраховувати лише на те, щоб йти в фарватері цієї країни, бо будь-які спроби самостійної діяльності болісно сприймались США. Вирішення конфлікту було знайдене у тривалому співробітництві та певних поступках американців. Так США фактично здали японцям свій ринок у багатьох його аспектах, японська власність у США набула гігантських розмірів. Разом з тим є певні передумови, що спричинятимуть у близькому майбутньому поступову втрату японією конкурентних переваг у сфері високих технологій. Так можна навести приклад, що через заборону на експорт зброї (на цьому наполягли США), Японія втратила шанс нормально розвивати своє літакобудування та її космічні програми носять обмежений характер. Тому у перспективній галузі вона все частіше повинна звертатись за послугами до фірм інших країн.

Зворотньою стороною є стимулювання експорту у формах: державне кредитування експорту, змішане кредитування, пряме субсидування, державне страхування експортних кредитів, надання податеових пільг, фонди розвитку експорту, прискорена амортизація, інформаційно-організаційне сприяння експортерам (система ЕШЕЛОН, дії дипломатичного корпусу, політичний тиск, тощо).

До преференційних режимів відносяться:

Торгівля без дискримінації передбачає що країни не повинні надавати будь-кому країщого торгового режиму в порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, а також не повинні надавати крашого режиму своїм національним товарам в порівнянні з іноземними. (визначення СОТ).

Режим найбільшого сприяння (Most Favoured Nation MFN) закріплений у статті 1 ГАТТ. Це правило зобов΄язує поширювати на треті країни всі пільги та привілеї, що надаютьяс одному з торгових партнерів. Ця фундаметальна для багатостороньої торгової системи вимога СОТ спрямована проти дискримінації товарів та послуг в міжнародній торгівлі на основі країни її походження або країни призначення. Вийнятки з MFN можливі за згодою СОТ якщо країна є членом інтеграційного об΄єднання, якщо країна партнер проводить несправедливу торгову практику, яка завдає шкоди національним виробникам.

Виключення з режиму найбільшого сприяння робиться лише для країн, що розвиваються в торгівлі з розвиненими. Це проявляється в покращенні умов торгівлі для цих країн.

Режим торгівлі в рамках інтеграційних угруповань є ще більш сприятливим, ніж усі зазначені вище.

Тому в світі зараз відбувається діалектичний процес глобалізації та регіоналізації. Перший відбувається через діяльність СОТ та поширення преференційних режимів MFN,

ПАРАДОКС ЛЕОНТ’ЄВА” В МТ.

Теоія Хекшера-Оліна домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр., до появи так званого “Парадоксу Леонтьєва”. В 1947 р Василь Леонтьєв перевіряв той факт, що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує » на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція.

Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка післявоєнного періоду тощо), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на сьогодні.

Неофакторні моделі.

Нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з точки зору світогосподарської практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва” обумовили розвиток теорії міжн. торгівлі двома шляхами, що характеризувалися появою так званих неофакторних моделей та моделей неотехнолог. напряму.

Неофакторний підхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. Одночасно “неофакторні моделі” характериз-ся багатоваріантністю. До неофакторних відносяться:

модель з урахуванням різної інтенсивності факторів: на відміну від Леонтьєва, який робив розрахунки по продукції, що заміщувала імпорт, а не за фактичними витратами заруб. виробників, розробники цієї моделі працювали у напрямку розрахунків не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту;

модель з урахуванням особливостей попиту: надлишок капіталу, напр., у США, обумовлюючи капіталомістне спожмвання, спричиняє його нестачу для експорту і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, що експортуються;

модель з урахуванням неоднорідності факторів (виділення “фіз.” і “людського” капіталу; обгрунтування переважаючої значущості кваліфікованої праці тощо);

модель з урахуванням нових факторів (поряд з трудом і капіталом ьакож прир. ресурсів).

Характеристика видів МТ

Для сучасної МТ хар-ною є різноманітність її видів, які систематизують за такими ознаками:

1.Специфіка об`єкту торгівлі:

а) Т товарами

- сировинними

- паливними

- продовольчими

- напівфабрикатами

- готовими виробами (товарами широкого вжитку, машинами та обладнанням)

б) Т послугами

(МВФ)

фрахт, транспортні, міжнар туризм,інші послуги

(додатково)лізинг,інженірінг,професіональні,будівничі,фінансові,реклама, ярмарки, інтелектуальні

2. Специфіка взаємодії суб`єктів

а) традиційна Т - суб`єкти пов`язані конкретною торговельною угодоюб) Т у межах кооперації - конкретним торговим угодам передують договори з наук-тех, вироб чи комерц коопераціями

в) зустрічна Т - коли реалізуються ті чи інші кооперації на компенсаційній основі3. За специфікою регулювання:

а) звичайна Т

б) дискримінаційна Т

в) преференційна Т

47. Зустрічна торгівля та її різновиди.

В сучасних умовах особливої уваги потребує зустрічна торгівля (ЗсТ)

ЗсТ – торгівля між автономними суб`єктами МЕВ на різних національних ринках, коли між ними проходить зустрічний обмін товарами чи послугами на компенсаційній основі.

При ЗсТ один або той самий контрагент може виступати експортером одних та імпортером інших товарів, або як експортер бере на себе зобов`язання закупити певні товари у країні, куди він ввозить товар.

Як правило, виділяють декілька аспектів ЗсТ:

а) фінансовий - країна-імпортер не має ВКВ або не хоче її витрачати

б) маркетинговий - коли компенсаційна операція виступає як засіб виходу на зарубіжний ринок

в) технологічний - як можливість доступу до нових технологій

г) соціальний - коли ЗсТ зменшує безробіття.

Питома вага компенсаційних операцій – 10-20% від загальних обсягів світової Т.

ЗсТ охоплено більше 110 країн світу (у 1990), 60 країн (1980), 15 - (1970).

ЗсТ превалює у м-н обміні високими технологіями, у сфері ВПК, і якщо до останніх років домінувала ЗсТ “Північ-Південь”, “Захід-Схід”, то на сьогодні вона інтенсифікувалася у напрямах “Північ-Північ”, “Захід-Захід”. Наприклад, експорт літаків із Франції іде на компенсаційні й основі. Це ж стосується швидкісних поїздів, сучас засобів зв`язку тощо.

48. Співвідношення понять “звичайна”, “дискримінаційна” і “преференційна” торгівля.

Звичайна торгівля характеризується нормальними міжкраїновими торгівельними режимами , що зустрічається дуже рідко. На сьогодні превалює так звана преференційна торгівля у межах торгівельних блоків ( зон “вільної торгівлі” або митних союзів). Час від часу у світовій практиці зустрічається дискримінаційна торгівля ( ембарго, бойкот, блокада ).

За визначенням Світової організації торгівлі всі нетарифні методи світової торгівлі відносяться до дискримінаційних. До них можна зарахувати як відверто аґресивні як ембарго (акт репресалій стосовно стосовно руху золота, грошових коштів, товарів та послуг, інформації з та в іншу країну, а також стосовно майна та прав на нього іншої країни), бойкот (форма боротьби, що полягає у тимчасовому припиненні зносин з певною державою однією чи групою інших держав), так і відносно “м΄які”підвищені митні ставки (що можуть часто всановлюватись на забороняючому рівні), нетарифні методи (ліцензування- генеральне (автоматичне) та разове (індивідуальне, неавтоматичне), квотування, контингентування, мінімальні імпортні ціни, імпортні податки, імпортні депозити, валютні обмеження, компенсаційні податі, антидемнінгові податі, адміністративні формальності, технічні бар΄єри).

Зворотньою стороною є стимулювання експорту у формах: державне кредитування експорту, змішане кредитування, пряме субсидування, державне страхування експортних кредитів, надання податеових пільг, фонди розвитку експорту, прискорена амортизація, інформаційно-організаційне сприяння експортерам (система ЕШЕЛОН, дії дипломатичного корпусу, політичний тиск, тощо).

До преференційних режимів відносяться:

Торгівля без дискримінації передбачає що країни не повинні надавати будь-кому країщого торгового режиму в порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, а також не повинні надавати крашого режиму своїм національним товарам в порівнянні з іноземними. (визначення СОТ).

Режим найбільшого сприяння (Most Favoured Nation MFN) закріплений у статті 1 ГАТТ. Це правило зобов΄язує поширювати на треті країни всі пільги та привілеї, що надаютьяс одному з торгових партнерів. Ця фундаметальна для багатостороньої торгової системи вимога СОТ спрямована проти дискримінації товарів та послуг в міжнародній торгівлі на основі країни її походження або країни призначення. Вийнятки з MFN можливі за згодою СОТ якщо країна є членом інтеграційного об΄єднання, якщо країна партнер проводить несправедливу торгову практику, яка завдає шкоди національним виробникам.

Виключення з режиму найбільшого сприяння робиться лише для країн, що розвиваються в торгівлі з розвиненими. Це проявляється в покращенні умов торгівлі для цих країн.

Режим торгівлі в рамках інтеграційних угруповань є ще більш сприятливим, ніж усі зазначені вище.

Тому в світі зараз відбувається діалектичний процес глобалізації та регіоналізації. Перший відбувається через діяльність СОТ та поширення преференційних режимів MFN,

Ціноутворення у МТ.

М-н (світова) ціна - це грошовий вираз інтернаціональної вартості вир-ва.

У більш практичному виразі - МЦ - ціна, за якою здійснюються великі, комерційні, роздільні експ-імп опер-ї з оплатою у ВКВ.

Ключовою особливістю МЦ (на відміну від внут ціни) є множинність, коли на один і той самий товар може встановлюватись різна ціна.

Множинність МЦ обумовлена наступними факторами:

а) відмінності торг пол-ки у відношенні до окремих ринків, а також тих чи інших категорій імп-рів

б) держ та міждерж валютна політика

в) протекціонізм

г) відмінності в методології та методиці розрахунку цін.

МЦ систематизують за наступними ознаками:

а) напрямок товарних потоків:

 експортні

 імпортні

б) умови розрахунків:

 комерційних угод

 клірінгових угод

 програм допомоги

 трансферні ціни

в) повнота обліку витрат:

 ціна нето

 ціна споживання

г) хар-р реалізації

 оптові

 роздрібні

д) ступінь фіксації:

 тверді

 рухомі

 змінні (ковзаючі)

 з наступною фіксацією

е) рівень інформованості:

 ті, що публікуються:

 довідкові

 бірж котировок

 аукціонів

 факт угод

 пропозиції великих фірм

 статистичні ціни

 розрахункові ціни

При визначенні ціни угоди спочатку визначаються довідкова та розрахункова ціни. ДЦ - приблизна ціна на подобні товари у світі. РЦ - ціна на товар за розрахунками витрат виробництва та торгових націнок.

Потім визначається попередня ціна угоди (ПЦ) - середня між ДЦ і РЦ.

Після визначення ПЦ до уваги беруться можливі знижки та базисні умови поставки (Incoterms). Після розрахунку їх впливу на ПЦ вираховується фактична ціна м-н угоди.

55. Визначення ціни при міжн торг операції. Базисні умови поставки.

Хар-ками ціни у м-н контракті є:

- одиниця виміру

- базис ціни

- валюта платежу

- рівні та спосіб фіксації ціни

- можливі знижки

Од-ця виміру – за кількість, за вагову одиницю (в зал від домішок, вмісту речовини)

Базис ціни – трансп, страх витрати

Валюта платежу – кр-ни експортера, імпортера, 3ї кр-ни

Спосіб фіксації:

- тверда – на момент підписання угоди, не змін

- рухома – фіксована при підписанні, але може бути змінена на момент реал поставки

- ковзаюча – нарах з урахув змін у витратах

- з наступ фіксацією – встанов у зазнач термін на базі визначених джерел

Рівні цін – ціни, що публікуються, розрахункові ціни

Знижки – залеж від х-ру угоди, умов поставки й платежу, х-ру ринку.

Базисні умови поставки – такі спеціальні умови реалізації експ-імп опер-й, які визначають обов`язки продавця та покупця по доставці товару, момент виконання продавцем своїх обов`язків по доставці товару та переходу відповідальності за товар з продавця на покупця.

Гол зміст БУП - визначення обсягу витрат, що зумов-ся транспортуванням, страху-ванням та ризиками при виконанні м-н угод.

Витрати, пов`язані з реалізацією БУП:

а) витрати, пов`язані з підготовкою товару до відвантаження

б) оплату відвантаження товару на транспорт

в) оплату перевезення товару

г) витрати на зберігання товару

д) -*- на відвант-ня товару з транспорту

е) -*- на страхування товару

ж) -*-, пов`яз з податками та митними зборами.

Типи БУП:

1. E - всі витрати лежать на покупці. (EXW)

2. F - продавець передає товар перевізчику за інструкцією покупця. (FOB, FCA, FAS)

3. C - продавець звільняється від ризиків в св. країні, але несе витрати з доставки товару до країни покупця. (CFR, CIF, CPT, CIP)

4. D - і ризики, і витрати несе продавець. (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP)

Нетарифне рег-ня МТ.

Нетарифні методи рег-ня МТ: квотування,ліцензування,адмін-ні формальності,технічні бар`єри,інструменти стимул-ня Е,демпінг

КВОТА - кількісне обмеження експорту чи імпорту товару певною сумою у певний проміжок часу.

Види квот:

 експортні - для тов-в, дефіцитних на внут ринку

 імпортні - для захисту нац вир-ків та як відповідь на дискрим-у торг політику інших держав

 глобальні - не зал-ть від країни експ-ня (імп-ня)

 індивідуальні – квота кожної окремої країни

Вплив - Э внут ціни, точно обмежує І, перерозподіл доходу від спожив-в до внутрішніх компаній

ЛІЦЕНЗІЯ - регулювання ЗЕД через видачу дозволів на Е / І товару у встановленій кількості за певний проміжок часу.

Види ліцензій:

разова - дозвіл на здійснення 1 угоди (1 рік)

генеральна - на певний товар без обмеж-я кіль-ті угод (до 1 року)

глобальна - без обмеж-я на певний період часу

автоматична-автоматично після отримання заяви

АДМ ФОРМАЛЬНОСТІ -

добровільне обмеж-я Е - кільк-не обмеж-я Е, зобов`язання не розширювати обсяг Е у рамках офіційних угод.

введення обов`язкових правил на здійснення експ-імп операцій

ТЕХ БАР`ЄРИ - система перевірки відповідності імп прод-ї м-н стандартам.

ІНСТР-ТИ СТИМУЛ-НЯ Е - держ страх-ня, кредит-ня, пільги, сприяння, субсидії.

Субсидії - грошові виплати, спрямовані на підтримку нац вир-ків та непряму дискримінацію Е.

Види субсидій:прямі,непрямі,внутрішні,експортні.

ДЕМПІНГ - просування на зовнішній ринок товарів за цінами, нижчими нормального рівня цін у даних країнах.

Види демпінгу:спорадичний,навмисний, постійний,зворотний,взаємний.

Офіційна допомога розвитку. Технічна допомога.(ТД)

Технічна допомога є різновидом міжнародного передання технологій і отримала великого розвитку з 70-х років. Програми ТД здійснюються по лініям міжнародних економічних організацій і на основі двосторонніх міждержавних угод. Мета даних програм – технічна допомога країнам, що розвиваються , і країнам з перехідною економікою для прискорення їх розвитку і побудови в них розвинутої ринкової економіки. ТД підвищує технологічний рівень країн-отримувачів.

Існують такі різновиди ТД:

1. Технологічні гранти – безоплатне передання розвинутими країнами технологій, технологічно містких товарів або фінансових ресурсів на їх придбання. Вони також передбачають підготовку персоналу. Отримувач ТД при цьому не приймає участі в фінансуванні проекту і виконує суто організаційні функції.

2. Софінансування ТД передбачає фінансову участь отримувача допомоги в проекті – це розглядається як посвідчення зацікавленості уряду країни в отриманні і ефективному використанні ТД.

Двостороння ТД здійснюється між країною-донором і країною-отримувачем згідно міжурядових угод і з урахуванням незначних сум, що звичайно виділяються на це, полягає в основному в підготовці персоналу і наданні певних типов високотехнологічної продукції ( комп’ютери та інш.).

Багатостороння ТД здійснюється кількома країнами у відношенні до країни-отримувача і полягає в поставках високотехнологічного обладнання. Іншим варіантом багатосторонньої ТД є допомога з боку міжнародних організацій, таких як Програма розвитку ООН та інш. Ця допомога полягає в консультаціях і підготовці персоналу.

77. Система факторів міжнародного інвестування.

В системі факторів міжнародного інвестування виділяють такі групи факторів:

- глобально-економічні;

- політичні;

- ресурсно-економічні;

- загальноекономічні.

1. Глобально – економічні фактори

До них входять стан розвитку світової економіки і міжнародних ринків факторів виробництва; стабільність світової валютної системи; рівень транснаціоналізації і регіональної інтеграції економік країн, що беруть участь в інвестиційному процесі; розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури тощо.

2. Політичні фактори.

До них входять такі фактори, як політична стабільність в країнах – учасницях інвестиційного процесу; ступінь втручання їх урядів в економіку; відношення до міжнародних інвестицій і законодавче їх регулювання .

3. Ресурсно-економічні фактори.

Ці фактори визначають ресурсну базу для розвитку виробництва. До них належать наявність природних ресурсів; демографічна ситуація; географічне положення тощо.

4. Загальноекономічні фактори

До них належать:

- темпи економічного зростання;

- співвідношення споживання і заощадження;

- ставки відсотку;

- норма чистого прибутку;

- рівень і динаміка інфляції;

- конвертованість валюти;

- стан платіжного балансу.

В залежності від того, чи здійснюватиметься пряме чи портфельне інвестування, важливість цих факторів є різною. Глобальні фактори визначають загальний стан міжнародного інвестування, його обсяги і географічний розподіл. Ресурсно-економічні фактори відіграють значну роль при прямому інвестуванні. Інші групи факторів однаково важливі як для прямого, так і для портфельного інвестування.

Евроринок

Євроринок- частина світового ринку позичкового капіталу, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції з євровалютами.

Передумови розвитку євроринку:

- потреба в гнучкому міжнарод.валютно-кредитном механизмі для обслуговування ЗЕД;

- введення конвертованості головних валют;

- стимулювання експорту капіталу з боку держави.

Особливості євроринку:

- величезні масштаби і суми операцій;

- вітсутність чітких просторових і часових меж;

- суб‘єкти – ТНБ і ТНК, держави, міжнар. фін.організації;

- обмеження доступу інших позичальників;

- використання вільноконвертованих валют;

- стандартизованість операцій;

- низька вартість кред ресурсів;

- висока прибутковість.

Євроринок – це ринок, на якому проводяться операції по кредитам і позикам в євровалюті..

Євровалюта – це конвертована валюта будь-якої країни, що переведена на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій в усіх країнах, включаючи країну емітента цієї валюти.

Євроринки не мають статусу урядових, державних ринків. Їх виникнення обумовлено потребами підприємств, інвесторів, а також деяких країн. Операції на євроринках не підпадають під державне валютне регулювання і податкове законодавство певної країни.

Причини виникнення:

1) поява пропозиції розміщення доларів за межами США;

2) великий попит на $ в Європі;

3) регламентація США, що ускладнювала валютні операції з $ в цій країні у порівнянні з операціями на вільному ринку;

4) бажання європейських банків знайти засіб фінансування міжнародних операцій.

На ринку євровалют спочатку панував лише євродолар. Євродолар – це американський $, отриманий західноєвропейським банком у якості вкладу. $, записаний в пасив банку в якості зобов’язання у французькому чи англійському банку, є євродоларом. Поступово євродолар переріс у феномен євровалюти. Так, наприклад, французький франк чи німецька марка в пасиві банку в Амстердамі чи Лондоні є єврофранком чи євромаркою.

Валютний ринок.

Валютні ринки – це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют за ціною, що складається на базі попиту і пропозиції на них. ВР обслуговує міжнарод платіжний обіг шляхом надання можливості обміну валют на взаємовигідних умовах.

Функції ВР:

- забезпечення здійснення міжнародних розрахунків;

- диверсифікація валютних резервів економічних субєктів і держав;

- встановлення і регулювання валютних курсів;

- отримання прибутку учасниками спекулятивних операцій.

З інституційної точки зору ВР являють собою сукупність транснаціональних банків, бірж, ТНК тощо. Операції на ВР здійснюються безготівковим шляхом через уповноважені банки. Розрізняють світові, регіональні і місцеві ВР. До світових ринків належать Лондон, Нью-Йорк, Токіо,Цюріх та інш. На них проводяться операції з ключовими валютами, що широко використовуються в міжнародних розрахунках. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з ключовими валютами і конвертованими валютами даного регіону, тобто регіональні ВР обслуговують рух фінансових ресурсів головним чином в межах регіону. До таких ВР належать Панама, Бахрейн і т.д.

Валютний ринок України.

З інституційної точки зору учасниками ВР в Україні є НБУ, уповноважені комерційні банки і інші фінансово-кредитні установи, як резиденти, так і нерезиденти, що отримали дозвіл на проведення операцій на ВР. До валютних операцій згідно законодавства належать операції, що пов’язані з переходом прав власності на валютні цінності ( крім операцій в гривні між резидентами України) , використання їх для міжнародних розрахунків і перетинання ними митного кордону України.

Валютні цінності- грошові знаки України і інших держав і платіжні документи, деноміновані в цих грошових знаках та банківські метали.

Регулювання ВР здійснюється кількома державними органами в межах їх компетенції. НБУ контролює виконання правил валютних операцій в межах України і забезпечує контроль комерційних банків за операціями, що здійснюються через них. Державна податкова адміністрація здійснює фінансовий контроль за вал. операціями і т.д.

До особливостей функціонування ВР в Україні належать наявність багаточисельних обмежень на операції з валютними цінностями, високий ступень регулювання ВР з боку уряду, нерозвиненість інфраструктури ВР і окремих його секторів ( строкові угоди з валютами і т.д.), переважання угод “спот” тощо.

Наявність обмежень на операції з валютними цінностями обумовлена великими масштабами вивозу капіталу з країни і необхідністю постійного регулювання курсу гривні відносно інших валют. З іншого боку, ці обмеження ускладнюють операції з валютой, роблять їх менш швидкими і ефективними.

Однако поряд з цим існують і позитивні тенденції – зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, спостерігається зростання обсягів операцій з валютами тощо. Завдяки цьому попит на іноземні валюти може бути задоволений за рахунок зростання їх пропозиції, що позитивно впливає на динаміку курсу гривні.

115. Особливості міжнародних розрахунків України.

На сьогодні Україна досить широко залучена в процес міжнародних торгівельних відносин . В зв’язку з постійним здійсненням експортно-імпортних операцій питання організації міжнародних розрахунків є дуже актуальним як для вітчизняних економічних суб’єктів, так і для їх іноземних контрагентів.

Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо , розрахунки за відкритим рахунком і аванс. За першими двома формами можуть використовуватись векселі.

Використання даних форм розрахунків в україні має свої особливості, пов’язані з сучасною політико-економічною і правовою ситуацією в країні і ступенем довіри іноземних контрагентів до їх українських партнерів.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.243.36 (0.041 с.)