Визначення та класифікація надзвичайних ситуацій.

Стихійні та соціальні лиха (війни) здавна завдавали людству не лише колосальних матеріальних збитків. а й призводили до масової загибелі і каліцтва людей. В наш час до природних та соціальних катаклізмів додається все більше і все більшої масштабності техногенних катастроф.

Всі надзвичайні ситуації такого роду становлять значну проблему для служб охорони здоров’я тому, що вони викликають раптове, короткочасне виникнення масових травм, уражень, отруєнь, захворювань, смертей, які вимагають термінової медичної допомоги, санітарних заходів.

Однією з особливостей великих катастроф, за визначенням консультантів ВООЗ - видатних вчених з різних країн є виникнення нервово-психічного напруження, стресу. Розвивається тривога, страх, паніка, які можуть перейти в «функціональний параліч» серед населення, а також серед особового складу рятувальних команд і формувань. Раціональна організація захисту і допомоги в таких умовах стає надзвичайно складною і недостатньо ефективною.

За визначенням ВООЗ, надзвичайні ситуації або катастрофи - це «будь-які події, що спричиняють руйнування, підрив економіки, загибель людей, або шкоду їхньому здоров’ю у масштабах, що вимагають надзвичайної допомоги ззовні для ураженої популяції чи району» (Арнольд В.І., 1990).

Класифікації надзвичайних ситуацій

1. За часом виникнення:

· Природні, техногенні катастрофи - виникають раптово.

· Природні, соціальні, техногенні лихоліття - розвиваються повільно.

2. За походженням:

1.1. Природні катастрофи і надзвичайні ситуації:

· землетруси, виверження вулканів;

· руйнівні вітри: тайфуни, циклони, торнадо, сірокко, смерчі;

· зливи, повені, цунамі;

· зсуви, селі, снігові лавини;

· посухи, лісові, торфяні пожежі, сильна тривала жара, морози.

1.2. Техногенні катастрофи і надзвичайні ситуації:

· промислові: аварії на електростанціях, заводах, фабриках;

· транспортні: на залізничному, автомобільному, авіаційному, водному;

· екологічні: забруднення навколишнього середовища викидами промислових підприємств, їх стічними водами, «хвостовідходами», розливами нафти та ін.,

· військові: вибухи ядерної зброї, запасів бомб, снарядів, хімічної зброї, скидання, поховання ракетного пального, відпрацьованого ядерного пального реакторів підводних човнів.

1.3. Соціальні:

· збройні конфлікти, війни, тероризм;

· неврожаї, голод;

· епідемії.

1.4. Природні - техногенно підсилені:

· руйнування землетрусом АЕС, нафтогазосховищ, запруд штучних водоймищ, промислових стоків.

3. За масштабами:

1. Незначні - постраждалих менше 25 осіб.

2. Об’єктові, місцеві - постраждалих до 100 осіб.

3. Регіональні, глобальні - постраждалих більше 1000.

Статистичні відомості з історії катастроф.

Історичні приклади різних катастроф.

За статистикою, з усіх природних катастроф займають:

· повені - 40%, тайфуни - 20%, - землетруси - 15%, засухи - 15%.

· інші види катастроф - 10%.

Для прикладу, лише в 1988 р зареєстровано 322 великі катастрофи, серед яких: - 74 повені, - 34 сильних штормів, 18 засух, - 17 землетрусів, 17 зсувів, - 162 інших великих катастроф.

Насьогодні щотижня реєструється катастрофа, в ліквідації наслідків якої змушені приймати участь міжнародні сили допомоги, а на допомогу потерпілим щорічно витрачається до 1 млрд доларів США.

В 1998 році в Україні виникло 2177 надзвичайних ситуацій, з них 17 - загальнонаціонального, 185 - регіонального і 1915 місцевого значення.

Найбільш значним лихом: осіння повінь в Закарпатті, пожежі в кримських лісах, вибухи метану в шахтах.

Піротехніки МНС знешкодили більше 3х тисяч авіабомб, мін і снарядів.

В природних і техногенних НС в 1998 році загинуло 948 чоловік, 4499 - отримали поранення.

Загальна сума збитків, які є результатом надзвичайних ситуацій, склала понад 300 млн. гр.

Ще більше значення набувають катастрофи і надзвичайні ситуації техногенного походження. Серед них на перше місце слід поставити катастрофу на Чорнобильській АЕС (1986р), яка завдала державі збитків більш як на 400 млрд доларів США, викликала радіоактивне забруднення великих територій України, Білорусії, Росії, вже забрала сотні людських життів. Цьому була присвячена окрема лекція.

Прикладів надзвичайних ситуацій сьогодні можна було привести дуже багато, вони з'являються там, де ми з вами навіть не уявляємо їх побачити. Це події 11 вересня 2001року в США, приклад терористичного акту на Дубровці в Москві 24 жовтня 2002 року.

Міжнародні організаційні структури по ліквідації та медичному забезпеченню наслідків катастроф:

Генеральна Асамблея ООН в 1971 році прийняла рішення створити в Женеві БЮРО КООРДИНАТОРА ООН по наданню допомоги на випадок стихійних катастроф. У складі Виконавчого Комітету ВООЗ створено СЕКТОР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я в надзвичайних ситуаціях і оперативна група по стихійним та ін. лихоліттям.

В 1975 році в Женеві створена МІЖНАРОДНА СПІЛКА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ (Нечаєв Г.А., 1990). Створені МІЖНАРОДНИЙ КОМІТЕТ І ЛІГА ТОВАРИСТВ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА І ЧЕРВОНОГО ПІВМІСЯЦЯ, які об’єднують національні товариства 149 країн. Ліга приймала участь у допомозі жертвам більше 1000 найбільших стихійних, соціальних та техногенних катастроф за період в 1919 по 2000 роки.

Існують також МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ ДОБРОВІЛЬНИХ РЯТУВАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ, МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.

1986 р в республіці Сан-Маріно створено ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТР ПО МЕДИЦИНІ КАТАСТРОФ, у якому готують кадри спеціалістів міжнародного класу, ведуться наукові дослідження, розробляються і розсилаються інструктивно-методичні матеріали.

В Лондоні створено МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КАТАСТРОФ, видається журнал«Катастрофи». В ФРГ також видається журнал «Медицина катастроф».

В 1994р урядами 12 країн СНГ (крім прибалтів) підписана угода про створення «Корпусу сил СНГ для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру». (журнал «Охорона праці», 1995, № 6 -С.28-32).

Національні формування медицини катастроф:

В 1990 р ще урядом СРСР прийнята постанова «Про створення в країні служби екстренної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях» під керівництвом Міністерства охорони здоров’я. Створено територіальні і центральні аварійно- рятувальні служби по ліквідації наслідків аварій в газовій, нафтовій, вугільній, лісовій, целюлоьзно-паперовій промисловості, в кольоровій металургії, хімічній промисловості, в ядерній енергетиці.

В Україні створено Міністерство надзвичайних ситуацій шляхом об’єднення Міністерства Чорнобиля і Комітету цивільної оборони. В їх складі створені Центральні і Регіональні медичні формування швидкого реагування для надання допомоги потерпілим в катастрофах.

Слід відзначити, що для ліквідації наслідків катастроф завжди залучаються військові формування, у тому числі підрозділи медичної служби військ. При цьому доречно зауважити, що багатовіковий досвід військової медицини і накопичений до сьогодні досвід медицини катастроф взаємно доповнюють один одного, дозволяють на практиці ліквідації наслідків катастроф взаємно доповнюють один одного, дозволяють на практиці ліквідації наслідків катастроф удосконалювати знання і вміння військових медиків, готувати медичні кадри військ і цивільних формувань більш ефективно.

У наші дні військово-медичні служби багатьох країн світу мають спеціальні формування для надання екстренної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.

За приклад можна взяти військово-медичне формування Збройних Сил Франції, оснащене усім необхідним для надання невідкладної медичної допомоги потерпілим і автомобільним та авіаційним транспортом. Це формування знаходиться в постійній готовності № 1 і може розгорнути роботу в зоні лиха уже через 24 години, враховуючи переліт авіацією. Формування має штат 75 осіб, у тому числі 15 лікарів, 24 медичних спеціаліста середньої ланки і 58 тонн медичного спорядження. Термін роботи в автономному режимі - один тиждень. Подібні формування створені і у військах країн - ФРН, Норвегії, Італії, США.

В Україні в наш час існує 4 групи формувань для участі в ліквідації наслідків катастроф:

корпус рятівників,

медичні формування і установи Міністерства охорони здоров’я,

медичні формування Міністерства надзвичайних ситуацій,

формування медичної служби Збройних Сил України.

Безпосередні заходи по ліквідації наслідківі катастроф і навіть бойові дії виконуються, як правило в масштабі військової частини (полку), чи підрозділів (батальйонів, рот, спецкоманд). Тому об’єм санітарно-гігієнічних заходів виконується, в основному, у масштабі цих частин і підрозділів.