Радіаційно-гігієнічні регламенти та захист населення в умовах радіаційної аварії

Радіаційною аварією називають незаплановану подію на будь-якому об'єкті з радіаційною чи радіащйно-ядерною технологією, якщо гад час виникнення цієї події втрачається регулювальний контроль над джерелом і виникає реальне (або потенційне) опромінення людей, пов'язане з втратою такого контролю.

Радіаційною аварією вважається також широкий спектр таких подій, як крадіжка чи втрата поодиноких закритих джерел гамма-випромінювання, неконтрольована розгерметизація джерел, що містять гамма-, бета-1 альфа-випромінювачі, включаючи радіонуклідні нейтронні джерела.

Розрізняють дві групи радіаційних аварій: 1-ша група — аварії, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням виробничих приміщень, проммайданчика об'єкта та навколишнього середовища, 2-га група — аварії, внаслідок яких відбувається радіоактивне забруднення середовища виробничої діяльності й проживання людей.

Масштаб радіаційної аварії визначається розпаром забруднених територій, а також чисельністю охоплених нею персоналу і населення. За масштабом радіаційні аварії поділяють на два великих класи промислові і продуктові.

Питна вода із централізованих водогонів звичайно не потребує додаткового оброблення споживачем, проте з метою поліпшення очищення води від різних домішок можна використовувати побутові фільтри різного типу. Потреба у спеціальному обробленні може виникнути і в разі використання для пиття криничної води Слід пам'ятати, що кип'ятіння, як і інші способи знезаражування води, не впливає на її радіоактивність. Практично не містить радіоактивних речовин дистильована вода. Доцільно перекип'ятити воду протягом 15—20 хв, дати їй відстоятись, обережно, не сколихуючи осаду, перелити в інший посуд, залишок води і осад вилити в каналізацію. Знижується вміст радіоактивних речовин у воді, яка пройшла очищення за допомогою іонообмінних і деяких інших фільтрів, особливо в сполученні із попередньою коагуляцією.

 

ГІГІЄНА ПРАЦІ З ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Вимоги стосовно забезпечення радіаційної безпеки персоналу, а також щодо охорони навколишнього середовища від забруднення радіоактивними речовинами регламентуються "Основними санітарними правилами роботи з джерелами іонізуючого випромінювання в Україні" (ОСПУ-99).

До таких робіт відносяться виробництво, оброблення, зберігання, транспортування та інші форми використання джерел іонізуючих випромінювань (ДІВ), перероблення, зберігання та знезараження радіоактивних відходів, науково-дослідна та практична діяльність різних радіологічних установ, закладів, лабораторій.

Роботи з ДІВ можуть здійснюватися тільки з дозволу і під контролем Державної санітарно-епідеміологічної служби, якій відповідні підприємства, установи та заклади зобов'язані передавати всю інформацію, необхідну для оцінки обсягів і характеру робіт, а також можливої радіаційної загрози для персоналу, населення та навколишнього середовища. Для цього, зокрема, всі такі підприємства, установи та заклади повинні отримувати дозвіл на проведення практичної діяльності, пов'язаної з використанням ДІВ, решта підлягає обліку в органах санітарно-епідеміологічної служби. Установи, які використовують незначні активності радіонуклідів (що не перевищують так званих рівнів звільнення, встановлених спеціальними нормативними документами) або деякі пристрої для генерування іонізуючих випромінювань, за нормальної експлуатації яких не перевищуються допустимі потужність еквівалентної дози (1 мкЗв • год^-1 на відстані 0,1 м) та максимальна енергія випромінювання (5 кеВ), звільняються від обов'язкового регулювального контролю. Однак для отримання відповідного дозволу адміністрації подібних установ зобов'язані подати заяву до органів Держсанепідемнагляду.

Контроль за організацією охорони і умовами збереження ДІВ здійснюють органи внутрішніх справ України.

Використання приладів, до конструкції яких входять ДІВ, з навчальною метою у дитячих та підліткових установах забороняється

Продовольча сировина, харчові продукти та інша споживча продукція вироблена на радіоактивне забруднених територіях, не може реалізуватись без проходження радіаційного контролю і наявності відповідних сертифікатів радіаційної якості

Проектування захисту від зовнішнього іонізуючого випромінювання повинно виконуватись з урахуванням призначення приміщення і території, а також залежно від категорії і тривалості опромінення персоналу

Проектна потужність ефективної дози випромінювання на поверхні захисту визначається за формулою Н = D It, де Н — проектна потужність ефективної дози, D—ліміт дози (2 х 10 ²3s для категорії А або 2 х 10 ³ 3 в для категорії Б), t — тривалість опромінення (год/рік) Проектна потужність приймається за показниками, наведеними у табл 5.

Таблиця 5

Потужність ефективної дози (Н) під час проектування захисту від зовнхшньоро опромінення

Категорія персоналу	Тривалість опромінення год/рік -^1	Призначення приміщень і території	Н (без урахування природного гамма- фону)
Зв • с -1	мк-Зв • год -^1
А		Приміщення постійного перебування персоналу	1, 63 х 10- ^9	5, 9
		Приміщення у яких персонал перебуває не більше ніж 1/2 робочого часу	3, 26 х 10 -^9	12,0
Б		Приміщення і територія санітарно-захисної зони, де перебувають особи даної категорії	1,63х10-^10	0, 59

 

Проектуючи об'єкти, на яких використовуються і відкриті джерела радіації, необхідно передбачати крім захисту від зовнішнього опромінення також заходи захисту персоналу і населення від внутрішнього опромінення та захисту навколишнього середовища від радіоактивного забруднення

Обладнання, контейнери, пакунки (упаковки), транспортні засоби, апарати, приміщення тощо, призначені для роботи з ДІВ, повинні мати знак радіаційної небезпеки (див його зображення на обкладинці, а також на мал 8) Цей знак радіаційної небезпеки є застережним і призначений для привернення уваги до об’єктів потенційної або дійсної загрози впливу на людей іонізуючого випромінювання Кольори знаку — червоний і жовтий Якщо знак використовується на об'єктах, пофарбованих у ці кольори, а також для маркування транспортних упаковок, то дозволяється чорний колір пофарбування внутрішнього кола, трьох пелюсток і кайми трикутника За необхідності в межах знаку дозволяється розмішувати до датком роз'яснювальні написи, наприклад, "І клас робіт", “Гамма-випромінювання", "Нейтронне випромінювання", "Радіоактивність" тощо, а також вертикальні смуги, які позначають транспортні категорії

Вимоги до розміщення і проектування об'єктів, призначених для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання

Ділянки для будівництва відповідного об'єкта вибирають, зважаючи на особливості ситуаційного плану місцевості та рози вітрів Ділянка має знаходитися з підвітряного боку щодо житлових і громадських будівель, зон відпочинку, спортивних споруд, дитячих і санаторно-оздоровчих закладів тощо За необхідності (це визначається органами санепідемслужби спільно з засновником і проектною організацією) встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостережень їх розміри визначають на підставі спеціальних розрахунків очікуваних доз опромінення та (або) допустимих радіоактивних викидів у навколишнє середовище, враховуючи можливі аварійні ситуації Розміри зон спостереження, як правило, повинні бути у 3—4 рази більшими, ніж розміри санітарно-захисної зони У санітарно-захисній зоні не допускається розміщення житлових та громадських будівель, лікувально-профілактичних, дитячих, санаторних та інших оздоровчих закладів, об'єктів господарчо-питного водопостачання, а також промислових і допоміжних споруд, які не мають відношення до об'єкта, для якого встановлюється ця зона Всі питання, пов'язані з проектуванням, будівництвом та введенням до експлуатації об'єктів, що використовуватимуть ДІВ і мають відношення до забезпечення радіаційної безпеки персоналу й населення, підлягають узгодженню з відповідними органами і службами санепіднагляду.

До практичної діяльності з ДІВ установа може приступати тільки після одержання спеціального санітарного паспорта (видається органами Держсанепіднагляду) і відповідного дозволу (ліцензії) МЕБ. Санітарний паспорт видається установі на термін від 3 до 5 років за умови обов'язкового щорічного радіаційного контролю.

Об'єкти, що призначені для робіт з ДІВ, у тому числі сховища для зберігання радіоактивних речовин, до початку їх експлуатації повинні бути прийняті комісією у складі повноважних представників регулювальних органів, замовників (зацікавлених установ, осіб), будівельної організації, технічних інспекцій тощо. Питання про можливість експлуатації об'єкта і отримання ним ДІВ вирішується на підставі перевірки відповідності об'єкта проекту, забезпечення протипроменевого захисту персоналу і населення, надійної безпеки і охорони джерел.

Комісія складає акт приймання, в якому для кожного приміщення (ділянки, території) зазначаються:

а) під час роботи з відкритими джерелами: радіонуклід, речовина, її агрегатний стан, активність на робочому місті, річне споживання, клас робіт, що дозволені на об'єкті;

б) під час роботи з закритими джерелами; радіонуклід, вид джерела, його максимальна активність, максимально допустима кількість джерел на робочому місці, їх сумарна активність, річне споживання;

в) під час роботи з пристроями, які генерують іонізуюче ви­промінювання: тип пристрою, вид, енергія та інтенсивність ви­промінювання, потужність, допустима кількість одночасно працюючих пристроїв в одному приміщенні та ін.;

г) під час інших робіт з ДІВ (на ядерних реакторах, генераторах радіонуклідів, роботі з радіоактивними відходами та ін.):

вид джерела та його максимально повні радіаційні характеристики.

Для всіх видів робіт з ДІВ зазначаються обмежувальні умови користування (роботи), а також забезпечення безпеки джерел, протипроменевого захисту персоналу та населення.

У разі порушення (недотримання) вимог НРБУ-97 та ОСПУ-99, органи Держсанепіднагляду можуть призупинити роботу з ДІВ на об'єкті й відізвати (анулювати) "Санітарний паспорт" до закінчення терміну його дії. У цьому випадку можливе порушення питання про призупинення дії (анулювання) ліцензії на право проведення установою практичної діяльності з ДІВ.

Адміністрація об'єкта, на якому передбачається використання ДІВ, до моменту отримання цих джерел зобов'язана наказом по установі визначити перелік осіб (персонал), що будуть працювати з цими джерелами, забезпечити навчання та інструктаж персоналу, в тому числі з питань радіологічного захисту і безпеки джерела, призначити відповідальних за радіаційну безпеку, облік та звітність. На кожному такому об'єкті повинні бути правила внутрішнього розпорядку та узгоджена з органами Держсанепідемнагляду "Інструкція з радіаційної безпеки".

Переміщення ДІВ для робіт з ними за межами установи, на яку поширюється дія "Санітарного паспорта", здійснюється тільки з дозволу органу Держсанепідемнагляду, який видав цей паспорт і після повідомлення санітарно-епідеміологічної служби за місцем проведення робіт.

Ремонтні та інші роботи з апаратами, приладами, блоками тощо, які містять радіонуклідні джерела, можуть виконувати лише спеціалізовані підприємства, які мають ліцензію на проведення таких робіт і дозвіл місцевих органів Держсанепідемнагляду.

Особи віком до 18 років до безпосередньої роботи з ДІВ не допускаються.

Особи, які відносяться до категорії А (персонал), зобов'язані проходити обов'язковий медичний огляд під час зарахування наработу і періодичні медичні огляди. До роботи, а також до вступу у навчальні заклади (на курси тощо) з підготовки відповідних фахівців (категорії А) допускаються тільки особи, які не мають медичних протипоказань.

До роботи з джерелами іонізуючих випромінювань в установах України не дозволяється допускати осіб, які мають такі медичні протипоказання:

1. Вміст гемоглобіну менше ніж 130 г/л у чоловіків і 120 г/л — у жінок.

2. Вміст лейкоцитів менше ніж 4,5х10⁹ віл, тромбоцитів менше ніж 180 000.

3. Облітеруючий ендартериїт, хвороба Рейно, ангіоспазми периферичних судин.

4. Хвороби серця з недостатністю кровообігу.

5. Гіпертонічна хвороба III ступеня (індивідуальний підхід).

6. Усі захворювання (у всіх стадіях) системи крові, у тому числі кровотворних органів.

7. Передпухлинні захворювання, схильні до переродження і рецидиву; новоутворення.

8. Доброякісні пухлини і захворювання, що перешкоджають використанню і туалету шкірних покривів (індивідуальний підхід)

9. Злоякісні новоутворення (після проведеного лікування питання може вирішуватися індивідуально за відсутності абсолютних протипоказань).

10. Променева хвороба І—IV ступеня важкості або наявність стійких наслідків (за наявності променевої хвороби І ступеня важкості придатність визначається індивідуально).

11. Хронічні та інфекційні грибкові захворювання шкіри.

12. Органічні захворювання центральної нервової системи із стійкими порушеннями функцій (індивідуальний підхід).

13. Хронічні психічні захворювання, шизофренія та інші ендогенні психози. Епілепсія з частими нападами та зміною особистості.

14. Катаракта.

15. Гострота зору з корекцією не менше ніж 0,5 на одному оці і 0,2 — на другому. Рефракція скіаскопічне: близорукість за нормального очного дна до 10,0 дпт, далекозорість — до 8,0 дпг, астигматизм не більше ніж 3,0 дпт. У разі зміни на очнім дні близорукість не більше 6,0 дпт; далекозорість — до 6,0 дпт.

16. Анофтальм.

17. Глаукома декомпресована.

18. Захворювання зорового нерва і сітківки.

19. Хронічні гнійні захворювання приносових пазух, хронічні середні отити з частими загостреннями (у разі атрофічних процесів слизової придатність визначається індивідуально).

20. Хронічні захворювання легень з вираженою легенево-серцевою недостатністю (індивідуальний підхід).

21. Бронхіальна астма з важким перебігом і вираженими функціональними порушеннями дихання та кровообігу (індивідуальний підхід).

22. Активні форми туберкульозу будь-якої локалізації.

23. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки із хронічним рецидивним перебігом і схильністю до ускладнень (індивідуальний підхід).

24. Цироз печінки та активні хронічні гепатити. Ураження жовчовивідної системи з частими або важкими нападами (індивідуальний підхід).

25. Хронічні панкреатити, гастроентерити і коліти з частими загостреннями (індивідуальний підхід).

26. Хронічні захворювання нирок з проявами ниркової недостатності. Сечокам'яна хвороба з частими нападами або ускладненнями (індивідуальний підхід).

27. Хвороби суглобів із стійкими порушеннями функцій, які заважають виконанню професіональних обов'язків (індивідуальний підхід).

28. Колагенози (індивідуальний підхід).

29. Природжені аномалії органів з вираженою недостатністю їх функцій.

30. Хвороби ендокринної системи з вираженими порушеннями функцій.

31. Порушення менструальної функції, що супроводжується матковими кровотечами.

32. Хронічні запалення матки і придатків із частими загостреннями (індивідуальний підхід).

33. Вагітність і період лактації.

34. Звичне невиношування та аномалії плода в анамнезі у жінок, які планують дітенароджування (індивідуальний підхід).

35. Наркоманія, токсикоманія, в тому числі хронічний алкоголізм.

Наведений перелік медичних протипоказань є орієнтовним. У деяких випадках потрібно ураховувати всі чинники (вік, стаж, професійну кваліфікацію, дозові нагрузки тощо) і приймати рішення про допуск до роботи з ДІВ в індивідуальному порядку

У разі виявлення у працівника відхилень у стані здоров'я, які не зазначені в основному переліку медичних протипоказань, але є певною перепоною для продовження робіт з ДІВ, питання про постійний або тимчасовий перевід на роботу поза контактом з такими джерелами у кожному конкретному випадку вирішується індивідуально.

Жінки звільняються від роботи з ДІВ на період вагітності (з моменту встановлення й) і на період годування дитини. Умови праці вагітної мають бути такими, щоб для плода був забезпечений такий самий рівень протипроменевого захисту, як і для всього населення категорії В.

Персонал категорії А, у тому числі й той, який тимчасово залучений до роботи з ДІВ, допускається до таких робіт виключно після належним чином документованого навчання, інструктажу з радіаційної безпеки і перевірки відповідних знань комісією до початку робіт і періодично, не рідше ніж один раз на рік (інструктаж — не рідше ніж 2 рази на рік).