Слід знати, що небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко 4. 2. Вражаючі фактори техногенних небезпек

Кожна потенційна техногенна небезпека має свого матеріального носія, що прийнято називати вражаючим фактором.

Під вражаючими факторами техногенних небезпек розуміються такі елементи й процеси техносфери, які за певних умов завдають шкоду як людям, так і системам життєзабезпечення людей, приводять до матеріального збитку.

По своєму походженню, а також по виду енергії, який вони наділені й котру передають різним об'єктам при впливі на них, вражаючі фактори можуть бути:

– термічні – мають певний запас теплової енергії й аномальну температуру (нагріті й охолоджені об'єкти, вогонь, параметри клімату й мікроклімату й ін.);

– електричні – характеризуються запасом електричної енергії (електричний струм, електростатичне поле, електричний заряд і ін.);

– електромагнітні – характеризуються запасом енергії електро-магнітних хвиль (радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетове, інфрачервоне,

лазерне, іонізуюче й інше випромінювання);

– ядерні – мають запас ядерної енергії (природні й штучні радіонукліди);

– хімічні – мають високу хімічну активність при впливі на тканині організму людини й речовини навколишнього середовища (агресивні, отруйні, пожежо- і вибухонебезпечні й ін. речовини);

– психофізіологічні – їхня дія пов'язане з наявністю біоенергетичних полів, психофізіологічними особливостями людини (біоритми, енергетичний вампиризм та ін.);

– пасивно-активні – їхня дія проявляється за рахунок енергії людини (гострі нерухливі предмети, нерівні або дуже гладкі поверхні й т.д.);

– пасивні – впливають на людину опосередковано через деградацію властивостей об'єктів і матеріалів (проявляються в руйнуваннях, вибухах та ін.).

Дія кожного вражаючого фактора на організм людини характеризується інтенсивністю, якісними властивостями, часом і довжиною в просторі.

Інтенсивність дії будь-якого вражаючого фактора є кількісною оцінкою можливого збитку його дії для здоров'я людини. Цілком очевидно, чим вище інтенсивність дії того або іншого вражаючого фактора, тим більшого збитку для здоров'я варто очікувати від його впливу, однак лінійної залежності при цьому в більшості випадків не спостерігається.

У загальному випадку збиток для здоров'я людини від впливу того або іншого вражаючого фактора визначається дозою дії фактора, що дорівнює добутку інтенсивності дії на тривалість (час) дії:

V = Р · t,

де V – доза дії фактора;

Р – інтенсивність дії;

t – тривалість (час) дії.

При цьому розрізняють в основному два різновиди дози: летальна й гранично допустима.

Летальній дозі вражаючого фактора відповідає така інтенсивність його дії, що за певний час приводить до загибелі (смерті) не менш 50% осіб, що підпадають під вплив даного фактора. Слід зазначити, що летальна доза не є постійною величиною навіть для одного будь-якого заданого вражаючого фактора, а її значення залежить від інтенсивності дії або часу дії.

Гранично допустимій дозі відповідає така інтенсивність дії фактора, що за весь період життя людини не викликає змін в організмі, які можуть виявлятися сучасними методами діагностики в нинішнього й наступного поколінь. Оскільки тривалість дії вражаючих факторів при розрахунку їх гранично допустимих доз приймається приблизно однакової - середня тривалість життя людини, - те на практиці встановлюються гранично допустимі рівні інтенсивності дії факторів, вище яких має місце їх небезпечний або шкідливий вплив на людину. Наприклад, гранично допустима концентрація (ПДК) шкідливих речовин в атмосфері, воді, повітрі робочої зони й т.д.

Якісні властивості або характеристики відображають специфічні особливості дії небезпек одного й того ж матеріального носія на організм людини. Наприклад, як постійний, так і змінний електричний струм є потоком електронів, однак змінний струм при середніх напругах в 5-7 разів небезпечніше для людини, чим постійний.

Простір, у межах якого постійно або періодично діють вражаючі фактори техногенних небезпек, називається небезпечною зоною. За часом дії фактора небезпечні зони підрозділяються на постійні й тимчасові, а за геометричними розмірами – на локальні й розгорнуті. Небезпечна зона є локальної, якщо її розміри порівнянні з розмірами людини, і розгорнутої, якщо вони значно перевищують розміри людини.

Далі як приклади розглянемо комплекси вражаючих факторів, які властиві деяким техногенним небезпекам, що реалізуються як в умовах нормального функціонування різних технічних систем, пристроїв, засобів і т.д., так і в ході різних їхніх аварій, катастроф, що ведуть до надзвичайних ситуацій

айбільший «внесок» у забруднення навколишнього середовища вносять теплові електростанції, транспорт, металургійні й хімічні заводи. На

теплові електростанції доводиться до 35% сумарного забруднення води й 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю й азоту, споживають велику кількість води: для одержання 1 квт-ч електроенергії теплові електростанції затрачають близько 3 л води (атомні - ще більше: 6 л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що є причиною не тільки хімічного, але й теплового забруднення. Металургійні підприємства відзначаються високим споживанням ресурсів і значною кількістю відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчистий газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (у тому числі бензапирен). Металургійна промисловість споживає багато води, що забруднюється в процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найнебезпечнішими є виробництво аміаку, кислот, анілінових барвників, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Інтенсивно забруднює атмосферу автомобільний транспорт (у світі налічується більше 600 млн. автомобілів). На його частку доводиться 70-90% всіх забруднень повітря в містах. У вихлопних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол і ін.). Взаємодія вуглеводнів і оксидів азоту при високій температурі приводить до утворення озону (О₃), підвищений зміст якого біля земної поверхні викликає гноблення рослинності, роздратування дихальних шляхів і поразка легенів.

Значні забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За обсягом забруднення стоків вона посідає перше місце (більше 15%). У стічних водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів, причому гранично допустимі концентрації визначені лише для 55 з них. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сірки й хлору, розчинна органіка.

Досить значна кількість забруднюючих речовин попадає в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільший збиток завдає застосування пестицидів - щорічно у світі їх використовують 4 млн. тонн, але зрештою лише один їхній відсоток досягає мети, тобто впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських культур. Інші впливають на інші організми, вимиваються в ґрунт і водойми, розвіюються вітром.

Ефективність використання пестицидів постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягти колишніх результатів, необхідно все більша їхня кількість. При розкладанні пестицидів у ґрунті, воді, рослинах часто утворюються більш стійкі й токсичні метаболіти. Щорічно у світі відбувається близько 500 тис. випадків отруєння пестицидами.

Значне забруднення ґрунтів, а як наслідок і сільськогосподарські культури, пов'язане з використанням мінеральних добрив. Щорічно у світі на поля вноситься 400–500-млн. тонн мінеральних добрив.

Більші забруднення створюють тваринницькі комплекси: у навколишнє середовище попадає гній, залишки силосу й кормових добавок, у яких досить часто втримуються сальмонели і яйця гельмінтів.

Небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів.