Дистильованої води, додають 1 куб. см 1 н. розчину азотної

Кислоти, розчиняють сіль при перемішуванні і доводять об'єм

Розчину до поділки дистильованою водою. Строк зберігання розчину

До 1 року.

2.3.5. Приготування ацетатного буферного розчину (pH = 4,5

+-0,2).

У склянку місткістю 500 куб. см поміщають 105 г трьохводного

Ацетату натрію, доливають 300 - 400 куб. см дистильованої води,

Розчиняють сіль перемішуванням, переносять розчин у мірну колбу

Місткістю 1000 куб. см, доливають 100 куб. см льодяної оцтової

Кислоти, перемішують і доводять об'єм розчину до поділки

Дистильованою водою; pH розчину перевіряють потенціометрично.

Приготування 0,1 н. розчину гідроксиду натрію.

Г гідроксиду натрію розчиняють у 100 куб. см дистильованої

Води.

Приготування 0,1 н. розчину хлористоводневої кислоти.

Розчин готують із фіксаналу хлористоводневої кислоти.

Приготування 1 н. розчину азотної кислоти.

Розчин готують із фіксаналу азотної кислоти (розводять розчин

До об'єму 100 куб. см дистильованою водою).

Ґрунт – основний резервуар яєць і личинок геогельмінтів – паразитарних червів, які розвиваються без проміжного господаря. У ґрунт яйця надходять з фекаліями хворих тварин. Тут за сприятливих умов з них розвиваються личинки.

Геогельмінтами заражаються звірі, птахи і люди переважно при контакті із зараженим ґрунтом.

З санітарної токи зору забруднення інвазійними елементами слід розглядати як показник загального неблагополуччя ґрунту. Гельмінтологічне його дослідження проводять з метою виявлення можливих джерел і шляхів поширення гельмінтозів тварин і людини.

Відбір проб ґрунту

Для гельмінтологічного дослідження проби беруть окремо з поверхні і глибини 2–3 см, оскільки термін виживання яєць гельмінтів залежить від глибини ґрунту. З кожної ділянки площею 50 м² у різних місцях по діагоналі беруть не менше як 10 проб окремо для кожного ґрунтового горизонту загальною масою близько 1 кг. Проби беруть шпателем чи совком у чисті скляні банки з пробкою або в целофанові пакети.

На аналіз, який здійснюють протягом перших 2–3 днів, беруть не менше як 200 г ґрунту. При необхідності проби заливають 3%-ним розчином формаліну на фізіологічному розчині або 3%-ним розчином соляної кислоти і зберігають у відкритих банках при температурі 18–24 ⁰С.

7.1. Дослідження ґрунту на яйця гельмінтів. 5-10 г подрібненого ґрунту насипати у центрифужну пробірку місткістю до 50 мл, залити 20 мл 5%-го розчину гідроксиду натрію або їдкого калію і перемішувати не менше 15 хв. Розчин лугу застосовують з метою відокремлення яєць гельмінтів від часточок ґрунту.

Пробірки поставити у центрифугу і центрифугувати суміш 1–2 хв., після чого надлишок лугу злити, а до осаду додати насичений розчин азотнокислого натрію, старанно перемішати з ґрунтом і знову центрифугувати не менше п’яти разів. Після кожного центрифугування поверхневу плівку зняти петлею (у ній містяться яйця глистів) і перенести у склянку з невеликою кількістю води. Потім за допомогою лійки Гольдмана профільтрувати воду через мембранний фільтр, останній помістити на предметне скло, додати краплю гліцерину (для просвітлення) і при малому збільшенні мікроскопа підрахувати кількість яєць гельмінтів.

При відсутності центрифуги ґрунт можна обробляти у звичайних фарфорових склянках. Для цього пробу старанно перемішати з лугом, дати суміші відстоятися, злити надлишок лугу, до осаду додати насичений розчин азотнокислого натрію, знову добре перемішати і залишити для відстоювання на 1 год. Поверхневу плівку зняти петлею, помістити на предметне скло і досліджувати.

7.2. Дослідження ґрунту на наявність личинок гельмінтів. Відважити 200 г ґрунту, старанно подрібнити, рівномірно розкласти його в один шар на марлі, якою накрите металеве сито з отворами діаметром 1–2 мм. Сито вставити у скляну лійку діаметром 10–15 см, наповнену підігрітою до температури не вище 40–45 ⁰С водою, з таким розрахунком, що нижній рівень ґрунту доходив до поверхні води. На нижній кінець лійки надіти гумову трубку із затискачем, а на неї – коротку скляну пробірку діаметром 0,25–0,5 см.

Через 1 год. личинки гельмінтів (диктіокаулюсів, стронгілід, анкілосом та ін.) внаслідок своєї термотропності мігрують через сито у воду і концентруються на дні пробірки. Після цього рідину з пробірки злити, а осад обережно перенести на годинникове скло або бактеріологічну чашку і під малим збільшенням мікроскопа підрахувати кількість рухливих личинок.

7.3. Визначення життєздатності яєць гельмінтів. Ці дослідження здійснюють для встановлення їх інвазійності. Культуру яєць, одержаних з проб ґрунту, перенести на паперовий фільтр у вологу камеру (термостат з температурою 35–38 ⁰С). При сприятливому волого-температурному режимі через 7–10 днів з яєць розвиваються живі рухливі личинки, яких добре видно при мікроскопії.

Ґрунт вважається дуже забруднений, якщо в 1 кг його налічується понад 100 яєць (личинок), помірно забруднений – 100–10, мало забруднений – 10–1, чистий – 0.

Студенти проводять санітарно-гігієнічні дослідження середніх проб ґрунту. Дані записують у конспект, співставляючи їх із зоогігієнічними нормативами і наносять позначення біогеохімічних провінцій на контурних картах.

Питання для контролю знань студентів

77. >Фторирование ідефторирование води