Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах.

 

Радіаційна гігієна – галузь гігієнічної науки і санітарної практики, метою якої є забезпечення безпеки для працюючих з джерелами іонізуючої радіації та для населення України в цілому.

Завдання радіаційної гігієни включають:

- санітарне законодавство стосовно радіаційного фактора;

- запобіжний і поточний санітарний нагляд за об’єктами, що використовують джерела іонізуючої радіації;

- гігієна і охорона праці персоналу, що працює з джерелами іонізуючої радіації та персоналу, який працює в суміжних приміщеннях і на території контрольованих зон;

- контроль за рівнями радіоактивності об’єктів навколишнього середовища (атмосферного повітря, повітря робочої зони, води водойм, питної води, харчових продуктів, ґрунту та інших);

- контроль за збором, зберіганням, видаленням та знешкодженням радіоактивних відходів, чи їх похованням тощо.

Іонізуюче випромінювання – це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в позитивно та негативно заряджені іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків. В результаті радіоактивного розпаду, ядерного ділення, термоядерного синтезу і при роботі прискорювачів частинок можна отримати різні види іонізуючого випромінювання.

Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються високою енергією і спричиняють зміни в біологічній структурі клітин, які можуть призвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.

Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та штучні (антропогенні).

У навколишньому середовищі завжди спостерігається певний природний рівень радіації, навіть за відсутності яких-небудь технічних джерел. Природними джерелами іонізуючих випромінювань є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які містяться в земній корі, приземній атмосфері, продуктах харчування, воді і живих організмах.

Значна частка природного опромінювання припадає на газ радон, якій утворюється при розпаду урану та торію і виділяється з породи, при розпиленні води та спалюванні газу. Основну частину дози опромінення від радону людина одержує, перебуваючи у закритому, не провітрюваному приміщенні. Радон концентрується в повітрі усередині приміщень лише тоді, коли вони ізольовані від зовнішнього середовища. Надходячи усередину приміщення тим чи іншим шляхом (просочуючись через фундамент і підлогу, чи ґрунт, вивільняючись з будівельних матеріалів мінерального походження, що містять незначні кількості урану-238 - граніт, цегла і т.п., використовуваних у конструкції будинку), радон накопичується в ньому, створюючи досить високі рівні радіації. Концентрація радону в закритих приміщеннях у середньому у вісім разів вище, ніж у зовнішньому атмосферному повітрі. Однак головне джерело радону в закритих приміщеннях – це ґрунт. Ще одним важливим джерелом надходження радону в приміщення є вода і природний газ.

Додаткове опромінювання людина отримує з повітря за рахунок викидів твердих часток, які містять радіоактивні сполуки при спалюванні вугілля і мазуту. Ще одним джерелом опромінення населення є термальні води.

Видобуток фосфатів, що використовуються для виробництва добрив, супроводжується підвищенням радіоактивного фону, тому що більшість фосфатних родовищ містять уран. У процесі видобутку і переробки руди виділяється радон, та й самі добрива містять радіоізотопи, що проникають із ґрунту в харчові культури.

На всю біосферу впливають також випромінювання, що приходять з космосу. До складу космічного випромінювання входять протони (більше 90%), aльфа-частинки (7%), ядра важких елементів (1%).

Техногенно-підсилене джерело природного походження - джерело іонізуючого випромінювання природного походження, що в результаті господарської та виробничої діяльності людини було піддане концентруванню або збільшилася його доступність, унаслідок чого виникло додаткове (до природного радіаційного фону) випромінювання. Техногенно-підсиленими іонізуючі випромінювання природного походження стають за рахунок антропогенних змін радіаційної обстановки в біосфері, пов'язаних в основному з ядерними випробуваннями, місцями поховання ядерних відходів і діяльністю об'єктів ядерної енергетики та інших галузей народного господарства.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є об'єкти з виробництва ядерного палива, ядерні реактори, ядерні установки для виробництва енергії, дослідницькі реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, підприємства і установки із збагачення ядерних матеріалів, а також установки з переробки відпрацьованого ядерного палива і сховища відпрацьованого палива, прилади засобів зв'язку високої напруги, а також ядерні вибухи тощо. Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації.

 

Природне радіоактивне випромінювання Землі разом із космічним випромінюванням утворюють природний радіоактивний фон.

Класифікація іонізуючих випромінювань за природою та походженням. Як природні, так і штучні іонізуючі випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або квантовими) і корпускулярними. Класифікація іонізуючих випромінювань за їх природою

– Фотонне випромінювання це потік електромагнітних коливань, що поширюються у вакуумі з постійною швидкістю 300000 км/с. До фотонного випромінювання належить гама-випромінювання і рентгенівське випромінювання., а також й ультрафіолетове випромінювання Сонця, але воно не є радіоактивним.

– Корпускулярне випромінювання - потік дрібних частинок речовини потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюється при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це альфа- і бета- частки, нейтрони, протони та ін.

В результаті радіоактивного розпаду, ядерного ділення, термоядерного синтезу і при роботі прискорювачів частинок можна отримати різні види іонізуючого випромінювання:

– -Електромагнітні: - Гамма( γ) –випромінювання -це електромагнітне (фотонне) випромінювання, якевиникає при збудженні ядер атомів або елементарних частинок. Довжина хвилі 10^-10 м. Це випромінювання може іонізувати різні речовини, але має малу іонізуючу здатність з енергією 0,001—3 МеВ, зате характеризується великою проникаючою здатністю, оскільки складається з високоенергійних фотонів, що не мають заряду. Воно проникає крізь великі товщі речовини. Поширюється γ–випромінювання зі швидкістю світла і використовується в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, продуктів харчування. Для захисту від гамма–випромінювання ефективні важкі елементи (свинець, вольфрам, а також бетон, сталь і т. п.).

- Рентгенівське випромінювання —це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, воно має довжину хвилі (1000 - 1) • 10^-12 м. Виникає рентгенівське випромінювання в середовищі, яке оточує джерело бета-випромінювання, в прискорювачах електронів і є сукупністю характеристичного та гальмівного випромінювань, енергія фотонів яких не перевищує 1 МеВ. Характеристичне рентгенівське випромінювання виникає в тому випадку, коли внаслідок зіткнення зі швидким електроном, один із електронів покидає внутрішню електронну оболонку атома, чим змінює енергетичний стан атома. Переходячи на незайняту орбіту, зовнішній електрон випромінює в рентгенівській області спектру, й частота цього випромінювання залежить від типу атома й тих орбіталей, між якими відбувається перехід. Окрім ядерних перетворень воно виникає в рентгенівських трубках в результаті електронного бомбардування анода. На наступному етапі один із електронів зовнішніх оболонок переходить на внутрішню із випромінюванням кванта світла. Частота цього кванта лежить у рентгенівському діапазоні електромагнітного спектру. Слово характеристичне в назві пояснюється тим, що для кожного хімічного елемента властиві (характерні) свої частоти випромінювання. Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання з неперервним спектром, яке виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок внаслідок різкого гальмування електронів в речовині. Рентгенівське випромінювання, що використовується в медичній радіології, є також гальмівним випромінюванням електронів, прискорених в рентгенівській трубці, що налітають на анод. Рентгенівські промені проходять через тканини людини наскрізь, тому воно використовується в медицині для флюорографії, рентгенівського аналізу.

- Корпускулярні ( узагальнена назва дрібненьких частинок матерії (електронів, фотонів тощо) :-Альфа ( α) -випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з а -частинок (ядер гелію-4), які утворюються при ядерних перетвореннях (радіоактивному розпаді) та залишають ядра радіоактивних ізотопів і рухаються зі швидкістю близькою до 20 000 км/с. Енергія а -частинок - 2-8 МеВ.

Отже, α-частинка витрачає свою енергію на дуже короткому шляху пробігу, іонізуючи при цьому досить значну кількість атомів речовини. Ці частинки мають високу іонізуючу та низьку проникну здатність, так вони пролітають у повітрі на відстань 10-11 см від джерела, а в біологічних тканинах на 30-40 мкм. α-частинки легко затримуються аркушем паперу, практично нездатні проникати крізь роговий шар шкіри людини. Тому зовнішнє опромінення α-частинками порівняно з іншими іонізуючими чинниками практично нешкідливе, зате їх попадання всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею, може виявитись дуже небезпечним для людини. В медичній практиці використовується або для опромінювання поверхні тіла, або альфа-випромінюючий радіонуклід вводиться безпосередньо в патологічний осередок при внутрішньотканинній променевій терапії.

— Бета (β)-випромінювання- це потік електронів (електрон— це елементарна частинка, яка володіє елементарним негативним електричним зарядом, тобто найменшою кількістю електрики, що може існувати. Швидкість β-частинок близька до швидкості світла. Вони мають меншу іонізуючу, але більшу проникаючу здатність у порівнянні з α-частинками. Проникна здатність на глибину до 2,5 см в живих тканинах і в повітрі — до 18 см. β -промені повністю затримуються шаром ґрунту товщиною 3 см. Для захисту від бета-часток енергією до 1 МЕВ достатньо алюмінієвої пластини завтовшки декілька мм. При зовнішньому β-опроміненні створюється теж серйозна небезпека, особливо якщо β-радіоактивна речовина потрапляє безпосередньо на шкіру людини (зокрема, в очі).

Нейтронне випромінювання – це потоки нейтронів, які вилітають із ядер атомів при ядерних реакціях, зокрема, при реакціях розподілу ядер урану й плутонію. їх дія залежить від енергії цих частинок. Вони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів.

Протонне випромінювання генерується в спеціальних прискорювачах. Це потік протонів, що несуть одиничний позитивний заряд і мають масу, близьку до маси нейтронів. Протони відносяться до сильно іонізуючих частинок; при прискоренні до високих енергій вони здатні порівняно глибоко проникати в речовину середовища. Це дозволяє ефективно використовувати протонне випромінювання в дистанційній променевій терапії, наприклад, опромінення при пухлині гіпофіза.

 

До якісних характеристик іонізуючого випромінювання відносять: - енергію випромінювання (Дж, еВ); - проникаючу здатність (м, см, мм); - іонізуючу здатність.

— енергія випромінювання, яка в системі Si вимірюється у джоулях (Дж). Ця одиниця дуже мала, тому користуються похідними: кілоелектрон-вольт (КеВ), мегаелектрон-вольт (МеВ).

1 Дж = 1 кг·м²/с² = 1 Н·м = 1 Вт·с. 1 Дж ≈ 6,2415×10¹⁸ эВ.

— Проникаюча здатність (м, см, мм) та іонізуюча здатність:

- проникаюча здатність (довжина пробігу) - відстань, яку іонізуюче випромінення проходить в середовищі, з яким взаємодіє (в м, см, мм, мкм). Проникаюча здатність всіх видів іонізуючого випромінювання залежить від енергії.

- іонізуюча здатність – кількість пар іонів, які утворюються на всій довжині пробігу частинки чи кванта в одиниці об’єму, маси або довжини треку.

Іонізуюча здатність радіоактивного випромінювання залежить від його типу і енергії, а також властивості іонізуючої речовини і оцінюється питомою іонізацією, яка вимірюється кількістю іонів цієї речовини, що створюються випромінюванням на довжині пробігу в 1 см.

Чим більше іонізуюча здатність випромінювання, тим менше його проникаюча здатність, і навпаки.

- лінійна густина іонізації – число пар іонів, що утворюються в місці проходження зарядженої частинки з розрахунку на одиницю її пробігу (м, см, мм) в середовищі; використовується для характеристики іонізуючого випромінювання.

 

Кількісні характеристики іонізуючого випромінення, це є: — експозиційна доза (характеризує іонізуючий ефект рентген — та гама— випромінювання); — поглинута доза; — еквівалентна доза; — густина потоку частинок (для корпускулярних випромінювань).

Щоб уяснити ці поняття треба повернутися до природи радіоактивності.

Електрон, володіючи властивостями хвилі, рухається по всьому об‘єму, утворюючи електронну хмару, яка для електронів, що знаходяться в одному атомі, може мати різну форму, щільність цієї електронної хмари в тій або іншій частині атомного об'єму неоднакова. Ядро атома утворено позитивно зарядженими протонами і електрично нейтральними нейтронами, а хмара, що оточує його, складається з негативно заряджених електронів.

Модель атома Нільса Бора, перша фізична модель, яка зуміла правильно описати оптичні спектри атома водню. Після розвитку точніших методів квантової механіки модель Бора має тільки історичне значення, але завдяки своїй простоті вона досі широко викладається й використовується для якісного розуміння будови атома.

Атомне ядро складається з нуклонів - позитивно заряджених протонов і нейтральних нейтронів, які зв'язані між собою за допомогою сильної взаємодії. Таке атомне ядро, що розглядається як клас частинок з певним числом протонів і нейтронів, прийнято називати нуклідом. Радіонуклід – радіоактивний атом з певним масовим числом і зарядом (атомним номером). Ядра з однаковим числом протонів і різним числом нейтронів, що є ідентичними за хімічними властивостями, але різні за масою атомів і деякими фізичним властивостям, за пропозицією англійського ученого Ф. Содді, почали називати ізотопами. Лише невелика частина нуклідів є стабільними. В більшості випадків ядерні сили є нездатними забезпечити їх постійну цілісність і ядра рано чи пізно розпадаються. Це явище отримала назву радіоактивність. Радіоактивність радіоактивної речовини (А) - спонтанне перетворення атомних ядер одних елементів у ядра інших елементів за одиницю часу, що супроводжується іонізуючим випромінюванням. Вона пропорційна кількості радіоактивної речовини і зворотно пропорційна періоду напіврозпаду речовин, тобто характеризує інтенсивність радіоактивного випромінювання джерела (ступінь небезпеки).

Відомо чотири типи радіоактивності: альфа-розпад, бета-розпад, спонтанний поділ атомних ядер, протонна радіоактивність.

Не всі ядра радіонукліда розпадаються водночас. За кожну секунду розпадається лише певна частина загальної кількості атомних ядер радіоактивного елемента, яка називається сталою радіоактивного розпаду радіонукліда -. Радіоактивний розпад не може бути зупинений або прискорений. Це природна властивість радіоактивних речовин. Він не залежить ні від хімічних, ні від фізичних умов, ні від загальної кількості ядер, має завжди одне і теж значення для кожного радіонукліда. Швидкість розпаду радіонукліду характеризується (вимірюється) періодом напіврозпаду (Т), тобто періодом часу, протягом якого розпадається половина усіх його атомів, тобто кількість ядер даного радіонукліду зменщується у два рази. Для різних радіоактивних ізотопів період напіврозпаду має значення від долі секунди до мільярдів років. Причому у того самого елемента можуть бути ізотопи з різним періодом напіврозпаду. Відповідно і радіоактивні елементи поділяються на короткоіснуючі (часи, дні) та довгоіснуючі (роки).

Міліграм-еквівалент радію (мг-екв. Ra) – одиниця активності радіонукліда, γ-випромінювання якого еквівалентне (рівноцінне) γ-випромінюванню 1 мг Ra на відстані 1 см через платиновий фільтр 0,5 мм. За одиницю активності в Міжнародній системі одиниць (СІ) прийнято бекерель (Бк):

1 Бк = 1 ядерному розпаду за секунду. У зв’язку з тим, що одиниця беккерель (Бк) дуже мала, користуються похідними – кілобеккерель (кБк), мегабеккерель (МБк). (Антуан Анрі Беккерель - французський фізик, один з першовідкривачів радіоактивності, лауреат Нобелевськой премії з фізики).

Позасистемна одиниця – кюрі (Кі) – це така кількість радіоактивної речовини, в якій здійснюється 37 млрд розпадів ядер атомів за секунду, тобто 1 Кі = 3,7·10¹⁰ розп/сек. На практиці для оцінювання активності використовують тисячні долі кюрі – мілікюрі (мКі), і мільйонні долі кюрі – мікрокюрі (мкКі).

Активність в 1 Кі дуже велика. Таку активність має 1 г радію, 3 т урану, 0,001 г кобальту-60. Іноді активність вимірюють кількістю розпадів ядер за хвилину. Тоді 1 Кі = 2,22·10⁹ розп/хв. (Марія Склодовська-Кюрі - фр. Marie Curie - двічі лауреат Нобелевської премії, відомий фізик і хімік польського походження, та її чоловік Пьер Кюрі, французький учений-фізик, лауреат Нобелевської премії займалися дослідженням радіоактивності).

Міра дії іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Останню визначають для повітря - експозиційна доза, яка вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг) і рентгенах (Р), для речовини - поглинута доза, яка вимірюється в греях (Гр) і радах (рад ), для біологічної тканини - еквівалентна доза, яка вимірюється в зівертах (Зв) і в берах (бер – біологічний еквівалент рада).

— Експозиційна доза характеризує іонізуючий ефект для повітря рентген - та гамма- випромінювання. Експозиційною дозою Х називають повний заряд dQусіх іонів одного знака, що створюються в повітрі при повному гальмуванні всіх вторинних електронів та позитронів, які були утворені фотонами в малому об'ємі повітря з масою dm та повністю зупинилися, що поділений на масу повітря dm в цьому об'ємі:

Вимірюється вона в системній одиниці - кулон на 1 кг (Кл/кг) і позасистемній - рентген (Р). Кулон на 1 кг дорівнює експозиційній дозі, при якій усі електрони та позитрони, що визволені фотонами в об'ємі повітря масою 1 кг, створюють іони, які несуть електричний заряд 1 Кл кожного заряду. 1 Кл/кг = 3876 Р;

1 Р = 2,57976×10⁻⁴ Кл/кг.

Один Рентген (1 Р) – це доза рентгенівського і гамма-випромінювання, яка утворює в 1 см³ (0,001293 г) сухого атмосферного повітря за нормальних умов (температура 0 °С, тиск 1013 гПа (760 мм ртутного стовпа) близько 2 мільярдів пар іонів, що несуть одну електростатичну одиницю заряду кожного знака. При цьому кількість поглинутої енергії становить 88 ерг (енергетичний еквівалент рентгена). Отже, 1 Р = 0,88 рад або 1 рад = 1,14 Р.

-поглинута доза - кількісь енергії іонізуючого випромінювання, яка поглинається одиницею маси опромінюваного середовища. Одиницею вимірювання поглинутої дози в системі SІ є грей (Гр). Грей – поглинута доза опромінення, яка дорівнює енергії 1 джоуль, поглинутій в 1 кг маси середовища: 1 Гр = 1 Дж/кг. Позасистемна (застаріла) одиниця поглинутої дози – рад (rad – radiation absorbet dose). 1 рад = 0,01 Гр = 100 ерг енергії на 1 г маси середовища. (Одиницею дози є грей, названий на честь англійського фізика С. Грея, одного із засновників радіаційної дозиметрії).

Згідно з нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87 введено показник, що характеризує іонізуюче випромінювання — керма. Керма К — це відношення суми початкових кінетичних енергій dK всіх заряджених іонізуючих частинок в елементарному об'ємі речовини, до маси dm речовини в цьому об'ємі: Керму вимірюють тими ж одиницями, що й поглинуту дозу - Грей, рад.

Біологічний вплив різних видів випромінювання на живі організми є неоднаковим при однаковій поглинутій дозі. Наприклад, за однакової енергії зовнішнє а-випромінювання є значно безпечнішим, ніж рентген- або гамма-випромінювання. Тому вчені ввели спеціальну фізичну величину для характеристики біологічного впливу поглинутої дози — еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання.

еквівалентна доза (позначають Н) – доза будь-якого виду іонізуючого випромінювання, яка спричиняє такий же біологічний ефект, як стандартне (еталонне) рентгенівське випромінювання з енергією 200 КеВ. Еквівалентна доза відповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма– і бета–випромінювання).

Для розрахунку еквівалентної дози використовують радіаційний зважуючий фактор (WR) – коефіцієнт, що враховує відносну біологічну ефективність різних видів іонізуючих випромінювань. Для рентгенівського, гама-, бета-випромінювань різних енергій він дорівнює 1, для α-частинок та важких ядер віддачі – 20.

Однак поглинута доза не враховує того, що вплив однієї і тієї самої дози різних видів випромінювань на окремі органи і тканини, як і на організм в цілому, неоднаковий. Наприклад, α-випромінювання спричиняє ефект іонізації майже у 20 разів більший, ніж β- та γ–випромінювання. Для біологічної тканини еквівалентна доза вимірюється в системній одиниці - зівертах (Зв) та в позасистемній - берах (бер – біологічний еквівалент рада). Зіверт (Зв) – це доза будь-якого виду іонізуючого випромінювання, що створює такий же біологічний ефект, як один грей стандартного рентгенівського випромінювання (з енергією 200 КеВ). В практиці користуються також похідними одиницями – мілізіверт (мЗв), мікрозіверт (мкЗв). (Одиниця зіверт названа так на честь шведського вченого Р. Зіверта).

Зіверт не став загальновживаною і поширеною одиницею. Традиційно дотепер використовується бер (біологічний еквівалент рада) - застаріла позасистемнаодиниця виміру еквівалентної дози. До 1963 року ця одиниця розумілася як «біологічний еквівалент рентгена», в цьому випадку 1 бер відповідає такому опромінюванню живого організму даним видом випромінювання, при якому спостерігається той же біологічний ефект, що і при експозиційній дозі гамма-випромінювання в 1 рентген. У системі СІ бер має ту ж розмірність і значення, що і рад обидві одиниці рівні 0,01 Дж/кг для випромінювань з коефіцієнтом якості рівним одиниці. Зіверт у сто разів більший за бер, отже, 1 Зв = 100 бер

Необхідно враховувати, що одні частини тіла (органи, тканини) більш чутливі до іонізуючого випромінювання, ніж інші:

Густина потоку частинок - кількість частинок, що проходять через одиничну поверхню в одиницю часу, їх кінетична енергія і час дії визначають ступінь дії даного, корпускулярного випромінювання на опромінювану речовину. Одиниця частка в секунду на квадратный метр - част./(с·м²) або 1 с¹·м²

Якісні характеристики радіонуклідів: — вид ядерного перетворення ( α — розпад, електронний β^— розпад, позитронний β⁺-розпад — розпад, К — захоплення, самовільне ділення ядер, термоядерна реакція), — період напіврозпаду.

Кількісні характеристики радіонуклідів: — активність — число перетворень (розпадів) за секунду. Одиниця активності — беккерель (Бк) — 1 бк = 1 ядерний розпад в секунду. Позасистемна одиниця активності — Кюрі (Ки). 1 Ки = 3,7¹⁰ Бк

Біологічна дія іонізуючих випромінювань має ряд загальних властивостей, дві з яких - здатність, проникати через матеріали різної товщини й іонізувати повітря та живі клітки організму.

Ураження людинирадіоактивними випромінюваннями можливо в результаті як зовнішнього, так і внутрішнього опромінювання. Зовнішнє опромінювання створюється радіоактивними речовинами, що знаходяться поза організмом, а внутрішнє тими, що потрапили всередину з повітрям, водою і їжею. Очевидно, що при зовнішньому опромінюванні найбільш небезпечні випромінювання, що мають високу проникаючу здатність, а при внутрішньому — іонізуючу.

Вважають, що внутрішнє опромінювання небезпечніше, ніж зовнішнє, від якого нас захищають стіни приміщень, одяг, шкірні покриви, спеціальні засоби захисту і ін.

Внутрішнє ж опромінювання впливає на незахищені тканини, органи, системи тіла, причому на молекулярному, клітинному рівні. Тому внутрішнє опромінювання вражає організм більше, ніж таке ж зовнішнє.

Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на організм людини у тканинах відбуваються складні процеси. Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин. Тільки іонізуюче випромінювання найбільше серед інших видів енергії, поглинутої в однаковій кількості, спричиняє такі тяжкі ураження організму.

Біологічна дія іонізуючого випромінювання проявляється у вигляді первинних фізико-хімічних процесів, які виникають в молекулах живих клітин і субстрата, що оточує їх, та у вигляді порушення функцій цілого організму як наслідку первинних процесів.

Особливості біологічної дії іонізуючого випромінювання:

1. Його вплив людиною не відчувається. Люди не мають органів чуття, які могли б виявити та ідентифікувати іонізуюче випромінювання. Тому людина може проковтнути, вдихнути радіоактивні речовини без будь-яких первинних проявів. Відповідно для виявлення іонізуючого випромінювання потрібно застосовувати різні дозиметричні прилади.

2. Наявність латентного періоду прояву біологічного ефекту. Всі симптоми негативних змін в організмі, що характерні для променевої хвороби (видимі ураження шкіри, нездужання тощо) виявляються лише через деякий час. Він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах.

3. Наявність ефекту підсумовання поглинутих доз, який відбувається непомітно. Якщо в організм людини будуть систематично потрапляти радіоактивні речовини, то з часом дози підсумовуються чи накопичуватися і виникне ефект опромінення.

4. Висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

5. Іонізуюче випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);

6. Різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи. Тканини органів у порядку зменшення чутливості до впливу іонізуючого випромінювання мають таку послідовність: лімфатична тканина, лімфатичні узли, селезінка, вилочкова залоза, кістковий мозок, зародкові клітини.

7. Різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

8. Ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання.

Тому робота з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ), радіоактивними речовинами і матеріалами потребує вжиття відповідних заходів, спрямованих на зменшення опромінення персоналу, сторонніх осіб, довкілля.

Наслідки впливу іонізуючого випромінюванн мають різноманітний характер. Виділяють детерміністичні та стохастичні ефекти.