Розрізнення сполучників та інших частин мови

Важливо розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо).

Сполучники можна заміняти іншими синонімічними сполучниками: таж- адже, теж- також, тож- тому, якби- коли б, якже- якщо, якщо- коли, щоб- аби, проте- однак, зате- але, притому- до того ж, причому- і то.

Однозвучні ж поєднання інших частин мови сполучниками замінити не можна.

Сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання (на питання може відповісти все підрядне речення, а не сполучник).

Однозвучні ж поєднання слів є членами речення і відповідають на питання в реченні: яка? - та ж; яке?- те ж; що?- то ж; як? яким способом?- як би, як же; що?- що б, про що? про яке?- про те, за що? за яке?- за те, при чому?- при тому, при чому.

ЧАСТКИ

Написання часток

Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.

Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: як же бути, зробив би, ось як, он куди, зроби ж, що то за.

Разом вони пишуться лише в складі сполучників та інших часток: авжеж, атож, аякже, таж, мовби, немовби, немовбито, неначебто.

Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде і онде.

Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що- (абихто, дехто, хтось, ніхто, аніхто, аніскільки, чимало, чимдалі, чимшвидше, якраз, якнайшвидше, щодня, щороку).

Але частка що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишеться окремо (поки що, тільки що, ледве що).

Через дефіс пишуться частки казна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна),
-от, -таки: хтозна-де, казна-який, будь-де, де-небудь, скажи-бо, слухай-но, якби-то, отакий-то, як-от, вивчив-таки.

Але частка таки, коли вона стоїть перед словом, яке підсилює, пишеться окремо (таки вивчив, таки домігся свого).

Через дефіс пишеться іншомовна частка екс- у значенні "колишній": екс-президент, екс-чемпіон, екс-прем'єр.

Але всі вище названі частки завжди пишуться окремо у випадку, якщо між ними і словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто - аби до кого, ніщо - ні про що, щодень- що не день, казна-то - казна з ким, будь-який - будь на якому, хтозна-то - хтозна й хто, іди-бо - іди ж бо, якби-то - якби ж то, все-таки - все ж таки.

Правопис не з іменними частинами мови та прислівником

Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом.

Запреречна частка не заперечує щось, відкидає, перекреслює (не прийшов, не добре, не праця), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним змістом (невблаганний, незабутній, нероба, невдовзі).

Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: негода, нещадний, невтямки, неподалік.

З авжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками: не два, не десять, не з руки, не наш, не будь-який.

З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення.

Якщо мова йде про інше поняття, то не пишеться разом: неволя (рабство), недоля (лихо), недруг (ворог).

Якщо ж щось заперечується, відкидається, то не пишеться окремо: не правда (а вигадка, брехня), не слава (а вдячність людей) та таке ін.

З прикметниками і прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у вимогах), нелегкий (важкий), недоброзичливо (вороже).

Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: дорога не важка, надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ані, ні, ніяк, ніколи, анітрохи, ніде, ніщо, ніхто і под.: надворі анітрохи не холодно; ні, дорога не важка; мені зараз вже нічого не страшно.

Але в цих самих висловах (якщо в них немає заперечення) не можна писати і разом: дорога неважка, надворі нехолодно. У такому випадку речення є стверджувальним.

Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; надворі не холодно, а тепло.

Правопис не з дієсловом

З усіма фрормами дієслова (крім дієприкметника) не звичайно пишеться окремо: не робити, не сказавши, не зробитиму.

Але разом не пишеться:

• у дієсловах неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непритомніти, непокоїти, нетерпеливитися, нехтувати, які без не не вживаються;
• у дієсловах нездужжати ( в значенні хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити); проте ці слова не треба плутати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), з якими не пишеться окремо.

Разом не пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недочувати (погано чути), недоїдати (погано їсти) та ін.

Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не-: не дочути (не дослухати), не дотягнутися (не дістати).

З дієприкметником не може писатися як окремо, так і разом.

Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов'язково пишеться окремо: не чуваний (коли?) ніколи, не знаний (де?) тут.

Якщо дєєприкметгик виступає присудком: Трава не скошена.

В інших випадках не з дієприкметниками слід писати разом: невивчений вірш.

Треба розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити слово нема), у якому не пишеться разом, і дієсловом не має (він не має), з яким частка не пишеться окремо.

ВИГУКИ

Написання вигуків

Вигуки, які передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс: киць-киць, мяу-мяу, ай-ай-ай, ку-ку.

Але вигуки але, лелечко, цитьте, овва, цабе, агов, кукаріку та ін., які не передають повторюваних звуків, пишуться окремо.

У вигуках, от тобі й на, оце так і под. усі складові частини пишуться окремо, а у вигуках їй-богу, їй-бо, через дефіс.

Пунктуація (від лат. punktuatio- punktum, що означає крапка) - це розділ мовознавства про використання та вживання на письмі розділових знаків.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ

Розділові знаки сучасної української мови становлять цілу систему.

До цієї системи входять:

розділовий знак	його графічне позначення	приклади уживання
одиничні розділові знаки
крапка	.	Я добре попрацював.
двокрапка	:	Дівчинка відповіла: "А я знаю, як тебе звати"
три крапки	…	А ти все та ж…
кома	,	У Калини та Горпини як не свадьба, то родини
крапка з комою	;	1) звук; 2) буква; 3) слово
тире	--	Сила та розум - краса людини
знак питання	?	Хто вони? А хто ми?
знак оклику	!	Привіт тобі, море!
знак виноски		кн. Володимир^1
парні розділові знаки
дві коми	,,	Михайло, син Марії, був ще хлопчиськом
два тире	-- --	Мати плаче- лихо тяжке- і цілує сина
лапки	" "	"Яка ж ти вереда"- сказала мати
дужки	()	Троянду треба рвати, поки вона цвіте (Л.Костенко)

Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття смислу написаного.

СИСТЕМА РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

Знаки пунктуаційної системи називають пунктограмами. Кожна з пунктограм виконує свою функцію.

Крапка ділить текст на речення.

Двокрапка відділяє одну частину від другою, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.

Три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.

Кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.

Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.

Тире розділяє головні частини речння (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно- часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.

Знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.

Знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.

Знак виноски - видільний. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.

Парні розділові знаки- дві коми, двоє тире, дужки, лапки виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речння), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання).

У текстах часто збігаються різні розділові знаки. Напр.: Привіт тобі, зелена Буковино, Твоїм хорошим горам і гаям; Твоїм одважним, дорогим синам! (В.Самійленко).