Поняття судової влади її місце серед інших гілок влади



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття судової влади її місце серед інших гілок влади



Поняття судової влади її місце серед інших гілок влади

Відповідно до Конституції України (ст.126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів - судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

-цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

-ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

-здійснення правосуддя;

-конституційний контроль;

-контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

-формування органів суддівського самоврядування;

-роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

-утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно - аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно - розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Предмет дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів

Предмет даної дисципліни складається із знань про компетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захисту та правової охорони.

Зазначена дисципліна відноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес тощо.

Предмет навчальної дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів – це система знань про компетенцію та засади судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями й завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також про взаємодію між ними й державними органами різних гілок влади.

Раніше правоохоронну діяльність вивчали в межах академічних курсів “Правосуддя”, “Організація суду і прокуратури”, “Правоохоронні органи” і в курсах цивільного та кримінального процесів, адміністративного права.

Місце дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів межує з такими правовими дисциплінами, як конституційне право, теорія держави і права, кримінологія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально – процесуальне право та з іншими.

У курсі конституційного права висвітлено питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності. Важливе значення мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини й громадянина (розділ 2 Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ 7), правосуддя (розділ 8), Конституційного Суду (розділ 12).

Поняття судової ланки і судової інстанції

Судова інстанція судовий орган в цілому, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя. Судові інстанції відрізняються колом процесуальних повноважень по розгляду справи та прийняттю судових рішень. Кожна наступна інстанція є вищестоящим судом відносно судової інстанції, що раніше постановила рішення по справі.

Суд апеляційної інстанції є вищим відносно суду першої інстанції, а суд касаційної інстанції є вищим відносно суду апеляційної інстанції.

У судах загальної юрисдикції (загальних та спеціалізованих), що діють в Україні , судочинство здійснюється у декількох інстанціях, кожна з яких має свої особливості. Усі процесуальні кодекси передбачають розгляд справ у трьох судових інстанціях: першій, апеляційній та касаційній.

Судом першої інстанції є суд, який уповноважений в межах своєї компетенції вперше розглянути і вирішити кримінальні, цивільні, господарські, адміністративні справи по суті.

Суди першої інстанції розглядають справи по суті, встановлюючи обґрунтованість, необґрунтованість чи часткову обґрунтованість позову (спір про право чи про захист права) або винність чи невинність особи (при обвинуваченні її у вчиненні злочину).

Суд апеляційної інстанції – це суд, який розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, з вирішенням питання про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Метою звернення до апеляції є перегляд рішення.

Поряд з правом на оскарження рішення суду в апеляційному порядку Конституція надає право учасникам процесу оскаржувати судові рішення в касаційному порядку.

Касаційна інстанція – це суд, де переглядаються рішення, ухвали, вироки судів першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, по-перше,касаційна скарга може бути подана на рішення, що набрало законної сили; по-друге, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального прав чи порушення норм процесуального права; по-третє, до суду касаційної інстанції звернення можливе лише після використання механізмів захисту прав та інтересів у суді попередньої – апеляційної інстанції.Це загальне правило.

Ст. 31 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначає, що у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди, як суди касаційної інстанції. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий адміністративний і Вищий господарський суд України.

Розглянувши діяльність трьох судових інстанцій: першої, апеляційної та касаційної, можна визначити загальне поняття “судової інстанції”.

Поняття «ланка» – суто судоустрійне, воно застосовується для відокремлення в окремій судовій підсистемі судових установ, що за своїм статусом знаходиться на одному рівні.

«Ланка судової системи» – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження, ті ж самі функції і діють в межах територіальних одиниць, прирівняних за статусом.

Судова система загальних судів складається з чотирьох ланок:

1)місцеві суди району, району в місті, міськрайонні;

2)апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей міст Києва і Севастополя;

3)Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

4)Верховний Суд України.

Порядок переведення судді до іншого суду

Підстави дисциплінарної відповідальності судді. Дисциплінарне провадження щодо судді

Система органів прокуратури

Стаття 7. Система прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих).

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора України виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором України.

Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.

Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.

Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури. Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора. Генеральний прокурор України призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України. Строк повноважень Генерального прокурора України становить п’ять років. Одна і та сама особа не може бути призначена на посаду Генерального прокурора України більше ніж на один строк.

Функції прокуратури

На прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Обов’язки і права міліції.

Різні по своєму характеру та змісту обов`язки. Умовно їх можна поділити на три основні групи:

- обов`язки, пов`язані з охороною громадського порядку, охороною майна організацій та фізичних осіб, з захистом прав і свобод громадянина. Це, наприклад, обов`язки забезпечувати безпеку дорожнього руху, надавати дозвіл на придбання, перевозу зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, приймати учать у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій, забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів;

- обов’язки, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, а також процесуальні обов`язки міліції при провадженні по справам про адміністративні правопорушення та в кримінальному процесі. До них належать, наприклад, обов`язки по розкриттю злочинів та проведення з цією метою оперативних заходів, здійснення досудової підготовки матеріалів згідно протокольної форми, проведення дізнання в межах, передбачених законом;

- контрольно – наглядові обов`язки, а також обов`язки у сфері профілактики правопорушень. Це – участь у правовому вихованню населення, профілактична робота серед осіб, які мають нахил до скоєння правопорушень. Здійснення адміністративного нагляду за окремими особами, а також за засудженими до кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, контроль за дотриманням громадянами та посадовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, правил перебування в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства.

Для виконання поставлених перед міліцією завдань та обов`язків вона наділена широкими правами.

Права можна розділити на три групи:

- права міліції у сфері профілактики правопорушень, серед яких особливе місце займають права адміністративно – попереджувального характеру. Це – право на перевірку документів, на ведення профілактичного обліку правопорушень, право входити у житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки та ін.

- Права міліції у сфері реалізації засобів, передбачених адміністративним та кримінально – процесуальним законодавством. До них належать право вимагати зупинення противоправних дій, право виносити усне попередження особам, які скоїли незначне адміністративне правопорушення, заходити без перешкод у любий час на територію і в приміщення підприємств, установ та організацій з оглядами їх з метою переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, застосовувати спеціальні засоби та зброю, організовувати при необхідності медичний огляд водіїв.

- Права процесуально – забезпечувального характеру і права, пов`язані з притягненням осіб до юридичної відповідальності Це, наприклад, право викликати громадян та посадових осіб по кримінальним справам, складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати оперативні заходи та ін.

СБУ.Завдання СБУ.

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України.

Стаття 2. Завдання Служби безпеки України На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Повноваження СБУ.

СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов'язана:

- здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, розв'язання проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних із національною безпекою України;

- здійснювати розвідувальну діяльність відповідно до закону;

- здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

- виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ; проводити дізнання та слідство в цих справах; розшукувати осіб, які переховуються в зв'язку з вчиненням зазначених злочинів;

- здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення й розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;

- забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу й територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб і їхніх об'єднань;

- здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства;

- брати участь у розробці та здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць України, сприяти підприємствам, установам, організаціям і підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України;

- здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки;

- компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в разі надходження від них, членів їхніх сімей і близьких родичів заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози їхньому життю, здоров'ю, житлу чи майну; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб;

- сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України;

- сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їхнього оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій;

- подавати наявними силами та засобами, в тому числі й технічними, допомогу органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю;

- брати участь у розробці заходів і розв'язанні питань щодо в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців і осіб без громадянства, прикордонного режиму й митних правил;

- забезпечувати засекреченим і шифрованим зв'язком державні органи України й посадових осіб відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- проводити наукові дослідження та дослідно-конструкторські роботи, впроваджувати їхні результати в практику діяльності СБУ;

- виконувати за дорученням Верховної Ради України або Президента України інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави;

- брати участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.

СБУ, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надано право:

- вимагати від громадян і посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень СБУ, перевіряти в зв'язку з цим документи, які посвідчують їхню особу, а також проводити огляд осіб, їхніх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності;

- подавати органам державного управління обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України, в тому числі про припинення роботи, пов'язаної з державними таємницями, яку виконують з порушенням установлених правил;

- одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу СБУ від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян і їхніх об'єднань дані й відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватися з цією метою службовою документацією та звітністю. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюють у порядку й обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

- заходити в порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ, організацій і командуванням військових частин, на їхню територію та до службових приміщень;

- використовувати з наступним відшкодуванням витрат і збитків транспортні засоби, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування й затримання осіб, яких підозрюють у їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги;

- виключно під час безпосереднього припинення злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ, переслідування осіб, яких підозрюють у їх вчиненні, заходити в житлові, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки й оглядати їх з наступним повідомленням прокурору протягом 24 годин;

- проводити гласні і негласні оперативні заходи в порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність";

- здійснювати співробітництво з громадянами України та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, дотримуючися при цьому умов добровільності й конфіденційності цих відносин;

- користуватися на договірних засадах службовими приміщеннями підприємств, установ, організацій, військових частин, а також жилими та іншими приміщеннями громадян;

- направляти військовослужбовців СБУ для роботи на штатних посадах у інші установи, підприємства й організації на час виконання конкретних завдань у інтересах розвідки, контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією СБУ, допускають направлення на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства й організації за ініціативою їхніх керівників;

- у інтересах розвідки, контррозвідки й оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік у обсязі й порядку, визначеними завданнями, покладеними на СБУ цим Законом;

- морально й матеріально заохочувати співробітників СБУ та інших осіб за заслуги щодо забезпечення державної безпеки; представляти їх у встановленому порядку до державних нагород;

- позачергово придбавати квитки на всі види транспорту незалежно від наявності місць і поселятися в готелях за пред'явлення посвідчення про відрядження;

- безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного та водного транспорту приміського сполучення й автобусами приміських маршрутів, а також попутним транспортом;

- видавати за наявності небезпеки для життя й здоров'я особам, узятим під захист, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

Державні нотаріальні архіви

В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополізасновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.

Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього , що затверджується Міністерством юстиції України.

Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються в порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор.

Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Адвокатура і держава

1. Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

2. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Поняття судової влади її місце серед інших гілок влади

Відповідно до Конституції України (ст.126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів - судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

-цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

-ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

-здійснення правосуддя;

-конституційний контроль;

-контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

-формування органів суддівського самоврядування;

-роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

-утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно - аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно - розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.173.209 (0.04 с.)