Модельні характеристики спортсменів високого класу та принципи спортивного відбору

У процесі спортивного відбору та тренування спортсмени високого класу стають еталоном, за яким можна судити про специфічні вимоги, пропоновані до організму окремими видами спорту.

Якщо визнати правильною концепцію про те, що форма і функція взаємозалежні, то це змушує допустити існування так званих спортивних типів. Так, це й не важко помітити, спостерігаючи спортсменів: деяка «сухорлявість» бігунів, особливо на довгі дистанції, «м'язовість» штангістів, «габаритність» метальників у легкій атлетиці.

Конституційні типи серед представників видів спорту різні. У кожному виді спорту можна знайти ніби свій ідеальний морфотип спортсмена.

Для відбору (селекції) у той або інший вид спорту розробляються еталонні характеристики спортсменів - моделі найсильніших спортсменів. Вони розглядаються на трьох рівнях:

1) характеристика діяльності на відповідальних змаганнях;

2) характеристика спеціальної, фізичної, технічної і тактичної підготовки в період найвищих спортивних досягнень;

3) характеристика морфофункціональних особливостей, віку, спортивного стажу в період вищих спортивних досягнень.

До морфологічних особливостей належать тотальні розміри тіла, пропорції, тип конституції (соматотип). Модельні характеристики для кожного виду спорту різні. Вони включають показники, пов'язані з результатами спортивної діяльності. Виділення цих показників вимагає проведення попередніх досліджень.

Методологічною основою спортивного відбору слугує загальна світоглядна проблема біологічного й соціального. У спортивному відборі, як ніде, можна чекати досягнення успіхів при правильному її вирішенні. Поза сумнівом, спортивний відбір тісно пов'язаний із вихованням. Чим вище фаза відбору, тим відповідальніші завдання виховання, щоб «не зламати» спортсмена стандартністю підходу й намітити найбільш відповідний його індивідуальним особливостям виховний режим. В основі спортивного відбору, хоча він і організується суспільством і виконує його замовлення, лежить біологічний початок. Він спрямований на пошук осіб зі спадковою руховою обдарованістю, у той час як виховання - соціальний фактор.

У сучасних умовах застосування морфологічних критеріїв веде до відбору за фенотипом. У зв'язку з поліморфізмом відносин структури й функції (множинність шляхів пристосування організму до виконання тих самих функцій) відбір за фенотипом здатний залишити «за бортом» спортивні таланти. Інші форми відбору поки не розроблені, але видається очевидним, що вони мають ураховувати генетично детермінировану норму реакції організму. Умовно це можна назвати відбором за генотипом.

Отже, раціональне рішення проблеми спортивного відбору в перспективі ми вбачаємо в використанні досягнень сучасної генетики та біології розвитку. Це потребує поглибленої розробки проблеми «біологічне - соціальне» у тому її розділі, який має вихід у практику, - спортивний відбір і орієнтацію.

Зупинимося докладніше на морфологічних особливостях спортсменів. Для прикладу в наступному підрозділі наводимо деякі «морфологічні портрети» «ідеальних» спортсменів та принципи спортивного відбору в окремих видах спорту.

 

Модельні характеристики і принципи спортивного відбору в

Деяких видах спорту

Баскетбол

Баскетболістам властива велика довжина тіла. Довжина тіла пов'язана з амплуа гравця в команді. Довжина й вага зменшуються від центрових гравців До крайніх нападаючих і від них - до захисників: відповідно, 193 см - 187 см - 179 см. Число баскетболістів вище двох метрів у командах вищого класу Щороку збільшується. Відзначено позитивний вплив довжини тіла на точність кидків по кошику.

За пропорціями тіла (класифікація В.В.Бунака) баскетболісти частіше належать до гігантоїдного типу (довгоногі, широкоплечі – 47% випадків) або тейноїдного (довгоногі, вузькоплечі - 29% випадків). Серед баскетболісток гігантоїдний тип пропорцій відзначений із тією ж частотою (48 %). На другому місці виявився паратейноідний (довгоногі, середньоплечі 16,8 %), на третьому - парагармоноїдний (середньоногі, широкоплечі - 15,3 %), а тейноїдний тип зайняв лише четверте місце (6 %).

Отже, порівняємо чоловіків і жінок баскетболістів за пропорціями тіла, використовуючи схему В. В. Бунака (табл. 17).

Отже, 89 % чоловіків належать до довгоногих, у жінок на довгоногих припадає 71 %, а 20 % - належать до середньоногих. Пропорції тіла жінок баскетболісток менш спеціалізовані, ніж у чоловіків. Форма тулуба баскетболістів, згідно із стереофотограмметричним спостереженням А. А. Гладишевої, нагадує пісковий годинник - він розширений угорі й знизу, звужуючись посередині.

 

Таблиця 17