Лекція 13. Спортивна морфологія

Лекція 13. Спортивна морфологія

Зміст	Cпортивна морфологія як навчальна дисципліна. Загальні розміри і пропорції тіла. Конституція тіла і її роль у спортивній практиці. Проблема спортивного добору й роль морфофункціональних показників у відборі. Соматоскопія Антропометрія. Дослідження фізичного розвитку. Методи визначення біологічного віку.
Ключові поняття	Спортивна морфологія, соматоскопія, антропометрія, конституція тіла.
Мета та завдання	Вивчити основні задачі і методи дослідження, що використовуються у спортивній морфології, спортивному доборі і відборі. Навчитися визначати стан фізичного розвитку у осіб різного віку і статті, рівень біологічного віку.
План заняття
1. Cпортивна морфологія як навчальна дисципліна 2. Загальні розміри і пропорції тіла. 3. Конституція тіла і її роль у спортивній практиці. 4. Проблема спортивного добору й роль морфофункціональних показників у відборі. 5. Соматоскопія 6. Антропометрія. 7. Дослідження фізичного розвитку. 8. Методи визначення біологічного віку.
		Питання для самоконтролю
	Питання для обговорення
	Висновки
	Запам’ятай

1. Спортивна морфологія,

Як навчальна дисципліна

 

Морфофункціональні ознаки організму спортсмена відіграють високу професійну роль у процесі вирішення таких питань, як удосконалення спортивної техніки, індивідуалізація тренувального процесу, прогнозування технічних результатів і спортивна орієнтація. Потреба вивчення морфологічних особливостей людини у зв'язку із заняттями спортом зумовила появу нової наукової дисципліни - спортивної морфології.

Спортивна морфологія - це спеціальний курс анатомії, у якому докладно вивчаються особливості будови тіла спортсмена, зміни в організмі, які відбуваються під впливом спортивної діяльності й пов'язані зі спортивним добором. Спортивна морфологія вивчає будову й адаптаційні зміни в організмі людини під час занять фізичними вправами та спортом на субклітинному, клітинному, тканинному, органному, системному, загальноорганізменному й популяційному рівнях. Спортивна морфологія наближає знання, отримані студентами з предмета анатомія людини, до розв'язання завдань фізичного виховання, спорту та фізичної реабілітації. Вона ніби стоїть на стику теоретичних і практичних дисциплін, є проміжною ланкою, яка забезпечує перехід від теоретичних знань до практики. Крім того, спортивна морфологія дає перші уявлення про ті зміни організму спортсмена, що відбуваються під впливом фізичних навантажень.

Зміст курсу спортивної морфології має безпосередній вихід у практику спорту. У цьому курсі розглядаються такі питання: які ознаки організму більшою мірою змінюються у процесі спортивного тренування, обумовлюючи своєрідність типів спортсменів, а які - меншою; морфофункціональні закономірності адаптації організму до різних факторів зовнішнього середовища, у тому числі й до спортивної діяльності; значення розмірів тіла, їхніх співвідношень (пропорцій тіла) і конституційних особливостей людини для спортивних досягнень за основними спортивними спеціалізаціями.

У загальнотеоретичному й біологічному планах курс спортивної морфологи трактує організм людини як складну цілісну систему, яка самооновлюється та саморегулюється. Тому особливу увагу приділяємо

ятаняям біологічного регулювання в системі «організм - навколишнє середовище».

Спортивна морфологія займає важливе місце у професійній підготовці тренера. Важко уявити собі сучасного тренера, у руках якого здоров'я людини найбільше багатство людини і, який не знає специфічних особливостей організму спортсмена, зумовлених виливом систематичних тренувань.

Вивчення морфологічних особливостей спортсменів вищих розрядів дає змогу створити морфологічний портрет спортсмена відповідної спеціалізації і, отже, озброїти тренера відповідними морфологічними критеріями відбору для занять спортом.

Сучасний спорт «молодшає», тим важливіше майбутнім спеціалістам знати всі особливості розвитку дитини, утому числі і статеві, щоб запобігти несприятливому впливу високих психофізичних навантажень на організм, що формується. Це ставить перед спортивною і віковою морфологією нові завдання, тісно пов'язані із запитами дитячого та юнацького спорту й оздоровчими аспектами масової фізичної культури. Спортивну морфологію неможливо уявити без вікової морфології, на стику яких стоїть питання спортивного відбору, вивчення вікових критичних періодів розвитку.

Останніми десятиліттями відбувається активне освоєння жінками нових видів спорту. Не завжди специфічні спортивні тренування позитивно впливають на біологічну функцію організму жінок. Однак спорт є спорт. Для того щоб успішно планувати й керувати процесом тренування жінок-спортсменок, потрібно проводити комплексні морфологічні дослідження можливостей жінок-спортсменок. Саме тому в посібнику багато уваги приділено вивченню морфологічних особливостей різних контингентів, зокрема таких, як жінки, діти й особи похилого віку.

Численні дані показують, що цілеспрямований вплив через засоби фізичного виховання дає змогу досягти відомого ефекту в зміцненні здоров'я. Однак завдання полягає не тільки у використанні оптимальних засобів фізичного виховання залежно від віку, статі, вихідного рівня здоров'я і працездатності. Важливо, простежуючи ефективність їх впливу на організм, вносити корективи в програми фізичного виховання залежно від морфологічного й функціонального стану.

Саме тому в посібнику стільки уваги приділено найрізноманітнішим методам діагностики фізичного розвитку, які дають змогу підходити до обстеження і оцінки його результатів диференційовано, залежно від віку, статі та спеціалізації спортсмена. Для цього приведено численні віково-статеві нормативи, які здебільшого можуть бути використані в практиці фізичної культури і спорту, спортивній медицині, фізичній реабілітації.

 

Довжина тіла

Найбільш інтегральною антропометричною характеристикою людини є довжина тіла. У багатьох дослідженнях показано тісну кореляцію між довжиною тіла та ступенем статевого дозрівання, між довжиною тіла й процесами окостеніння у дітей. Довжина тіла дорослих людей має широкі популяційні варіації. У середньому жінки мають меншу довжину тіла. Статеві відмінності, за цим показником в абсолютній більшості груп не виходять за межі 9-12 см. Для чоловіків європеоїдної раси можна вважати нормальними варіації довжини тша в межах 155-187 см; для жінок - 144-175 см. У різних групах населення варіативність довжини тіла подібна (V=3,5-4,0%) (В. Г. Властовський, 1990).

Прийнято вважати високим зріст чоловіків 176-185 см і більше (у середньому 180); жінок - 166-175 см (у середньому 170 см), середнім -відповідно для чоловіків 166-175 (170 см); і для жінок - 156-165 (160 см); низьким - для чоловіків 156-165 см і менше (160 см); і для жінок 146-155 (150 см).

При порушенні продукції гіпофізом соматотропного гормону спостерігається сповільнення росту (недостатня продукція) або непомірно високий темп росту (надлишок продукції гормону). У першому випадку довжина тіла дорослих може не досягати 125— 1З0 см (нанізм); у другому -довжина тіла чоловіків понад 200 см, жінок - 190 см (гігантизм). Гігантизм частіше проявляється в осіб чоловічої статті в пубертатному періоді (10-15 років).

Гігантів серед жінок менше ніж чоловіків, і зріст чоловіків-гігантів може досягати значно більших величин, ніж у жінок. Так, достовірно відомо, найбільш високорослою була китайка Сен Чунлінь. її довжина тіла до моменту смерті досягнула 247 см. Довжина тіла, що перевищує 245 см, офіційно зареєстрована в десяти чоловіків. Найбільш високорослий - 272 см мав американець Роберт Уодлоу.

Серед карликів самими низькорослими є хворі інфантилізмом -ліліпути. Зазвичай вони мають нормальні пропорції, але страждають гормональною недостатністю гіпофізу. Найбільш низькорослим дорослим карликом чоловічої статі був зареєстрований американець Калвін Філліпс. Його зріст становив 67 см. Найменший зріст серед дорослих жінок відзначено у голландки Поліни Мартінес - 59 см.

Маса тіла

Маса тіла генетично менш детермінована, ніж його довжина, в більшою мірою залежить від конкретних умов життя. Цим визначаються більш широкі межі її внутрішньої та міжгрупової мінливості. Коефіцієнти варіації ваги тіла в 3-4 рази перевищують коефіцієнти варіації його довжини. Індивідуальні коливання ваги тіла - у межах від -18 до +20 кг відносно середньої величини.

Маса тіла дорослої людини нижче 45 і вище 95 кг засвідчує про порушення обмінних процесів в організмі. Особливо збільшується вага при патологічних формах ожиріння, досягаючи в окремих випадках 130-150 кг. За даними книги рекордів Гіннесса, у 14 чоловіків маса тіла перевищувала 400 кг. Найважчим, відомим історії, чоловіком був американець Джон Бровер Міннок - у березні 1978 року його маса перевищувала 635 кг. Найвища зареєстрована маса жінки становила 385,5 кг. Найменші величини маси тіла дорослих відзначаються також у жінок.

Виявлені ритмічні коливання маси тіла. Провівши детальний математичний аналіз результатів щоденного зважування протягом восьми місяців хлопчиків і дівчаток 2,5-3 років П.В. Власик і А. К. Галицький (1980) виявили, що в динаміці маси тіла в дітей відбуваються ритмічні коливання з періодом 3,58; 4,32; 7,0; 9,5 діб. У дівчаток, крім указаних, відзначався період в 13 діб.

У жінок спостерігається коливання маси тіла залежно від фази менструального циклу. Коливання водно-електролітного обміну в здорових жінок протягом МЦ обумовлюють зміни маси тіла б межах від 0,5 до 2 кг. Наростання маси тіла спостерігається на 3-6-й, 13-15-й і 24-26-й день, у той час як мінімальна маса відзначається на 7-й і 16-й день циклу, а також у перші Два дні менструації.

У деякої кількості жінок (25-75 %) при нейрогормональних порушеннях виникає так званий передменструальний синдром. Для більшості жінок, які страдають передменструальним синдромом, характерне порушення водно-сольового обміну, що виражається в набряках повік, рук, ніг, передньої стінки живота, попереку. Подібні стани супроводжуються значним приприростом маси тіла - від 600 г до 2,5 кг. При цьому добовий приріст маси становить 60 -700 г. Одразу ж після настання менструації маса тіла зменшується і в перші 3-5 днів повертається до вихідних величин (Ю. Т. Похоленчук, Н. В. Свечникова, 1987).

При вагітності маса тіла жінки зростає в середньому на 10—12.5 кг залежно від конституції вагітної. Це збільшення складається з маси плоду (З 300 г), плаценти (650 г), амніотичної рідини (800 г), молочних залоз (400 г), матки (900 г), крові (1 250 г), позаклітинної судинної рідини(1 200 г), інших змін маси (3 995 г).

Центр ваги

У жінок загальний центр ваги, який має важливе значення в механізмі переміщення тулуба в просторі, розміщений нижче, ніж у чоловіків. Ці особливості будови тіла дають їм переваги в рівновазі з опорою на нижні кінцівки. Водночас низьке положення центру ваги тіла обмежує швидкість бігу, висоту і довжину стрибків.

 

Вікова динаміка маси тіла

Середня маса новонароджених хлопчиків, становить 3,5 кг (у різних групах - від 3,36 до 3,64 кг); дівчаток - 3,4 кг (від 3,24 до 3,46 кг), індивідуальні коливання в нормі - у межах 2,6-4,5 кг. Середня вага новона­роджених хлопчиків при перших пологах становила 3,533 кг, дівчаток - 3,316 кг, при повторних пологах, відповідно, - 3,627 кг і 3,506 кг (Л. А. Артишевська, 1976). Середня вага тіла хлопчиків у віці 1 рік дорівнює 10,3 кг, дівчаток - 9,8 кг. Маса тіла дівчаток до 10-річного віку дещо менша, ніж хлопчиків.

Річні прирости маси тіла у дітей до чотирьох років зменшуються від 2,4 до 2,0 кг в рік, а потім починають поступово рости, досягаючи максимуму в дівчаток у віці 11-13 років, у хлопчиків - 13-15 років, Пік швидкості збільшення ваги тіла припадає в дівчаток на 13-й рік життя (5,0-5,5 кг), у хлопчиків - на 15-й рік (5,5-6,5 кг).

Нормостенічному складі тіла

Ріст, см	20-29 років	30-29 років	40-49 років	50-59 років	60-69 років
Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж
	51,3	48,9	56,7	53,9	58,1	51,3	58,0	55,7	57,3	54,0
	53,1	51,0	58,7	55,0	61,5	53,1	61,0	57,3	60,3	55,9
	55,3	53,0	61,6	59,1	64,5	55,3	63,8	60,2	61,9	59,0
І56	58,5	55,8	64,4	61,5	67,3	58,5	65,8	62,4	63,7	60,9
	61,2	58,1	67,3	64,1	70,4	61,2	68,0	64,5	67,0	62,4
	62,9	59,8	69,4	65,8	72,3	62,9	69,7	65,8	67,2	64,6
	64,6	61,6	71,0	68,5	74,4	64,6	72,4	68,7	69,1	66,5
	67,3	63,6	73,9	70,8	77,2	67,3	75,6	72,0	72,2	70,7
	68,8	65,2	74,5	71,8	78,0	68,8	76,3	73,8	74,3	71,4
	70,8	68,5	76,2	73,7	79,6	70,8	79,5	74,8	76,0	73,3
	72,7	70,2	77,7	75,8	81,0	72,7	89,9	76,8	76,9	75,0
	74,1	72,8	79,3	77,0	82,8	74,1	81,1	77,7	78,3	76,3
	77,5	74,3	80,8	79,0	84,4	77,5	82,5	79,4	79,3	78,0
	80,8	76,8	83,3	79,9	86,0	80,8	84,1	80,5	81,9	79,1
	83,0	78,2	85,6	82,4	88,0	83,0	86,5	82,4	82,8	80,9
	85,1	80,9	88,0	83,9	89,9	85,1	87,5	84,1	84,4	81,6
	87,2	83,3	90,6	87,7	91,4	87,2	89,5	86,5	85,4	82,9
	89,1	85,5	92,0	89,4	92,9	89,1	91,6	87,4	88,0	85,8
	93,1	89,2	95,0	91,0	96,6	93,1	92,8	89,6	99,0	87,3
	95,8	91.8		94,4	98,0	95,8	95,0	91,5	91,5	88,8
	97,1	92,3	! 99,5	95,8	99,9	97,1	99,4	95,6	94,8	92,9

 

Оптимальна маса тіла залежить передусім від росту, віку, статі, а також типу будови тіла. Залежно від величини відхилення фактичної маси тіла від «належної» виділяють чотири стадії ожиріння. У випадку збільшення маси тіла на 15-29% - ожиріння 1 ступеня; на 30-49% - 2 ступеня; на 50-100% -? ступеня; більше 100 % - 4 ступеня. Ожиріння підвищує ступінь ризику захворювань і скорочення очікуваної тривалості життя. Згідно з даними наведеними в табл. 11, однакове зростання ваги тіла завдає більшої шкоди здоров'ю чоловіків порівняно з жінками.

 

Таблиця 11

Компоненти маси тіла

Жировий складник маси тіла

Переважна більшість досліджень, яка стосується компонентів маси тіла належать до підшкірного жиру, оскільки останній може бути легко виміряний за допомогою каліпера. Для визначення розвитку підшкірного жиру індивіда, зазвичай, вимірюють товщину жирових складок на задній поверхні плеча й під лопаткою, а іноді жирових складок інших частин тіла. Підшкірний жир надзвичайно лабільний і швидко реагує на різні стресові ситуації, які приводять до втрати або збільшення його маси. Слід враховувати, що в чоловіків 50 % загального жиру становить внутрішній жир, у жінок - 70 %.

За даними обстеження великої кількості дітей з першого місяця Зародження до 16-17 років, установлено, що величина жирових складок (задньої поверхні плеча й під лопаткою), різко збільшуються протягом першого року життя. У подальшому падають криві товщини жирових складок. У хлопчиків мінімальне значення для задньої поверхні плеча спостерігається у віці близько 8 років. У дівчаток найменші показники кривої відзначаються в 7-річному віці, тобто на один рік раніше порівняно з хлопчиками. У хлопчиків крива досягає свого піку в 12-12,5 років, у подальшому вона спадає. У дівчаток підйом кривої товщини складки на задній поверхні плеча триває майже до 17 років.

Загальний жир у хлопчиків з 8 до 16 років збільшується з 3,8 до 8,9 кг; у наступні два роки зміни жиру можуть бути описані 8-подібною кривою. У дівчаток у всіх вікових групах розвиток загального жиру перевищує такий у хлопчиків. У 20-річних жінок жир становить приблизно 30 % ваги тіла, в той час як у чоловіків тільки 15 %, а у видатних стаєрів - лише 6-7 %. Отже, вміст жиру у чоловіків у два рази менший, ніж у жінок. Із віком відбувається деяке збільшення вмісту жиру: у чоловіків - до 26 %, у жінок - до 37,7 %.

Ступінь статевого диморфізму в кількості жиру дещо згладжений у молоді, проте починає різко зростати у вікових групах 30-39 років і 40-49 років. У цей період відмінності в жирових запасах складаються найбільшою мірою за рахунок підшкірного жиру - середня різниця у вазі якого у чоловіків і жінок досягає 4 кг і меншою мірою за рахунок внутрішнього жиру ^як відомо, останній є більш інертною частиною жирового депо організму). Товщина середньої жирової складки (отримана як середнє з восьми складок на тулубі й кінцівках) у жінок становить 10-12 мм, що майже вдвоє більше ніж у чоловіків, у яких вона 5-6 мм. Обхвати сідниць і стегна, які також характеризують розвиток жирового компонента, вищі в жінок.

 

 

Рис. 10. Вікова динаміка обезжиреної (чистої) маси тіла.

Оцінювання обезжиреної маси тіла (вага тіла мінус хімічно екстрагований жир) дало змогу виявити, що у хлопчиків з 8-9 років ця маса збільшується до 18-20 років із 21-26 кг до 59-67 кг. У дослідженні, де було задіяно 609 хлопчиків і дівчаток у віці 7,5-20,5 років, не виявлено статевих відмінностей у чистій масі тіла до пубертатного періоду при її вираженні відносно одиниці росту. У віці 12-13 років крива змін чистої маси тіла з збільшенням віку мала форму плато в дівчаток, а у хлопчиків збільшувалася до 20-річного віку. У дівчаток і дівчат максимальна величина обезжиреної маси тіла відзначена в більш ранньому віці - у 15-16 років; у хлопців - у 18-20 років. Пік чистої маси тіла, досягнутий дівчатками, відповідав 72% піку, досягнутого хлопчиками. Після 20 років починається зменшення обезжиреної маси.

Маса скелета

Маса скелета дорослих чоловіків становить 9-18% маси тіла, у жінок -8,6-15%. Це свідчить про значний розмах величин від середніх кривих на рис. її.

Абсолютний об'єм кістки визначають як об'єм, який залишається після віднімання об'єму всіх «отворів», заповнених органічною речовиною. Використовуючи відносну щільність 2,3 і дані про те, що такий об'єм становить 20%о загального об'єму, отримали середню масу кісткового мінералу: 3,5 кг - для чоловіків і 2,94 кг — для жінок.

Абсолютна маса скелета зменшується при старінні. Після 40 років втрата кісткової маси в чоловіків становить 3% за кожні десять років життя, у жінок відповідно - 8%. Отже, у жінок у віці 40-80 років втрачається близько 25% абсолютного об'єму скелета, але найбільш інтенсивно скелетна маса втрачається після 50 років. Товщина кортикального шару зменшується за період старіння на 20% у чоловіків і на 30% у жінок. Втрата кісткової маси супроводжується явищем, яке називають остеопорозом, при цьому зменшується щільність і довгих кісток, і хребців, розріджується губчасті кістки. У жінок під час менопаузи втрата естрогенів прискорює цей процес. Остеопороз, який різко обмежує фізичну дієздатність і підвищує імовірність травм, характерний для 25% старих жінок і, для 17% чоловіків.

М'язова маса

 

 

Рис. 11. Маса скелета у чоловіків

Маса скелетних м'язів чоловіка, який важить 70 кг, в середньому становить 28 кг. Для вікової групи 20-35 років ця величина у межах від 22 до 36 кг. Маса скелетних м'язів жінки масою 58 кг у середньому становить 17 кг. Для вікової групи 22-35 років ця величина коливається від 9,7 до 20,8 кг. встановлено, що менша маса однакових об'ємів (питома вага) м'язової тканини жінок залежить також від більшого вмісту в них води в м'язах. Криві приросту маси скелетних м'язів із віком у чоловіків і жінок представлені на (Рис 12).

 

Рис.12. Маса скелетних м'язів у чоловіків і жінок різного віку.

 

М'язова маса новонародженого становить 22% маси всього тіла й на Думку більшості дослідників, не виходить за межі 19-24%. Якщо спиратись на різницю середньої маси тіла новонароджених хлопчиків і дівчаток, то маса їх м’язів становить, відповідно, 0,77 і 0,75 кг.

Таблиця 12

Розподіл м'язових мас у тілі дорослої людини і новонародженого, %

(В.З. Юровська, 1990)

 

Ознака	Новонароджені	Дорослі
чоловіки	жінки
Відношення маси м'язів до маси тіла
Частка від сумарної маси м'язів:
- м'язи голови	4,6	1,4	1,4
- м'язи тулуба й шиї	30,3	15,9	18,4
- м'язи верхніх кінцівок	27,1	28,4	25,4
- м'язи нижніх кінцівок	38,0	54,3	54,8

 

Віковий розвиток м'язової маси відбувається паралельно із зростанням вироблення андрогенних гормонів. Перше помітне потовщення м'язових волокон спостерігається в 6-7-річному віці, коли посилюється утворення андрогенів.

У пубертатний період відзначається різкий стрибок у збільшенні загальної маси м'язів. Особливо інтенсивно вона наростає в дівчаток в 11-12; а у хлопчиків - у 13-14 років (Е.СЯковлева, 1959). Із цього віку статеві відмінності маси м'язів проявляються особливо виразно: хлопчики швидко випереджують дівчаток за збільшенням маси м'язів. Тимчасова перевага довжини тіла над масою у хлопчиків змінюється в цей період гармонійним збільшенням м'язової маси. Слід відзначити, що тимчасове переважання росту над масою має і виняток: у частини підлітків рівномірно збільшується м'язова маса й довжина тіла. Заняття атлетичними видами спорту деякою мірою знімають можливі диспропорції у збільшенні росту й ваги тіла.

До 14-15 років м'язи за своїми властивостями вже мало відрізняються від м'язів дорослих людей. У хлопчиків вміст структурних білків і міоглобіну в м'язах збільшується, кількість води знижується. Приріст маси м'язів у них триває і після періоду статевого дозрівання. У дівчаток розвиток м'язової маси в основному закінчується з періодом статевого дозрівання. Приріст м'язової маси можна визначити й за посиленням виведення креатиніну в сечі (рис. 13).

Експериментально отримано дані про різний вплив фізичних навантажень на вагу і склад тіла самців і самок. Збільшення ваги пісних тканин у самок відбувається без зростання розмірів м'язів кінцівок і тулуба, які безпосередньо беруть участь у виконанні роботи. Тобто, в самок не спостерігали гіпертрофії м'язів.

 

 

 

Рис. 13.Виділення креатиніну як індекс наростання м'язової тканини у хлопчиків і дівчаток у віці від 5 до 17 років (X. Ремшмідт, 1994)

Питома вага тіла

Питома вага тіла досить чутлива до змін співвідношення компонентів «ваги тіла і швидко реагує на ці зміни. За варіацією питомої ваги тіла людини можна зробити висновок про зміни в її фізичному стані під впливом різного роду стресових факторів: заняття фізичною культурою і спортом, голодування, захворювання і т. п.

У 9-10-річних хлопчиків щільність тіла становить 1,062 г/см³, до 11-13 років вона знижується до 1,048 г/см³, а потім зростає, досягаючи значення 1,073 г/см³ у групі 16-17-річних. У дівчаток значення питомої ваги тіла нижче і більш постійне порівняно з хлопчиками, з невеликим збільшенням в 13-14 років і наступним зменшенням цього показника.

У дорослих із віком зазначається спад питомої ваги. Так, було відзначено, що в чоловіків із 17 до 49 років щільність тіла зменшується з 1.073 до 1.041 г/см¹ паралельно із зростанням частки жирової маси. Для жінок характерна аналогічна закономірність: в інтервалі 16—70 років питома вага тіла в них падає з 1,034 до 1,005 г/см³. Питома вага тіла жінок менша, ніж у чоловіків, за рахунок більшого відкладення жиру. Чоловіки високого зросту мають питому вагу меншу, ніж чоловіки низького. В осіб з добре розвинутими м'язами питома вага більша, ніж у тих, хто має слабий розвиток м'язів (М. Ф. Іваницький, 1985; В. П. Чтецов, 1990).

 

Обхват грудей

Обхват грудей - один із тотальних розмірів тіла, який характеризує величину грудної клітки. Середня величина обхвату грудей у новонароджених хлопчиків дорівнює 34,6 см, у дівчаток - 34,3 см. Міжгрупові відмінності не виходять за межі 33—36 см (В.Г.Властовський, 1990).

Середня величина обхвату грудей при перших пологах у хлопчиків Дорівнює 34,1 см, у дівчаток - 33,7 см, при повторних пологах, відповідно, -34,5 см і 34,1 см (Л.А.Артишевська, 1976).

За перші два роки життя обхват грудей збільшується на 16-17 см, потім до 10-12 років прибавки в обох статей зберігаються на рівні 1,5-2 см у рік.

Максимальне збільшення цього розміру відзначається в пубертатний період: у дівчаток - між 12 і 13 роками життя, у хлопчиків - між 14-15 роками. Майже на всьому протягом цього періоду росту дівчатка відстають від хлопчиків за розмірами обхвату грудей. Окружність грудної клітки у хлопчиків у всі періоди росту більші ніж у дівчаток, за винятком періоду від 12 до 14 років, коли в дівчаток активно відбуваються пубертатні процеси й темпи росту зростають. Після закінчення поздовжнього росту тіла обхват грудей збільшується на 3-5 см.

Пропорції тіла

Пропорції тіла є співвідношення розмірів окремих його частин. При порівнянні відносних розмірів окремих частин тіла у чоловіків і жінок виявляються деякі статеві відмінності.

Збільшення довжини верхньої кінцівки, як і довжини тіла, відбувається нерівномірно в період з 4 до 10 років і має значні віко-статеві відмінності. Емпіричні криві, які характеризують збільшення верхньої кінцівки в хлопчиків і дівчаток у вказаний період, мають тенденцію поступового збільшення у дівчаток до 13 років, у хлопчиків - до 18 років, збільшення довжини нижньої кінцівки в цей же період нагадує характер кривої збільшення довжини тіла. Довжина нижньої кінцівки до 10 років більша у хлопчиків; з 10 до 14 років - у дівчаток (у середньому на 2 см). У період із 14 років довжина її знову в хлопчиків більша, і в 17 років вона у них більша, ніж у дівчаток, (у середньому на 6,5 см). Інтенсивність приросту довжини нижніх кінцівок у хлопчиків і дівчаток відрізняється від інтенсивності приросту довжини тіла та довжини верхньої кінцівки тим, що її зниження з віком відбувається рівномірніше. Слід відзначити, що значне зниження інтенсивності приросту довжини нижніх кінцівок у хлопчиків починається в 11 років, а у дівчаток - на рік пізніше (С.Б.Тихвинський і співавт., 1991).

У відсотковому відношенні загальної довжини тіла в жінок довший тулуб і коротші кінцівки. Однак коли порівнювати чоловіків і жінок одного зросту, то часто відзначається, що жінки більш довгоногі й мають меншу довжину корпусу. Причина цього парадоксу полягає у швидшому рості ніг порівняно з тулубом при збільшенні довжини тіла. Звідси в першому випадку високорослі відносно свого морфогенетичного статусу жінки (165 см) будуть

мати довші ноги порівняно з чоловіками, для яких 165 см середній зріст, у другому - низькорослі чоловіки (153 см) будуть відносно коротконогими порівняно з жінками середнього зросту. Якщо ж процентне співвідношення довжини тулуба й кінцівок у чоловіків та жінок відносно їхнього морфологічного ростового статусу (165 см і 153 см), то і при зменшенні зросту у обох статей, і при збільшенні, жінки будуть мати коротші ноги.

У процесі розвитку у хлопчиків відносно довжини корпусу і тулуба швидше ростуть кінцівки та плечовий діаметр. Тазовий діаметр відносно довжини корпусу тулуба і плечового діаметра збільшується швидше в дівчаток. До пубертатного віку спостерігається подібність у співвідносному рості плечового й тазового діаметрів. Швидкість росту тазового діаметру різко зростає в дівчат із 14 років, швидкість росту плечового діаметра в хлопчиків із 15 років.

Відомий тренер американських культуристів Джо Вейдер розробив ідеальні пропорції тіла для чоловіків (табл. 14), які базуються на співвідношенні ваги у фунтах (1 фунт = 0,4536 кг) і росту в дюймах чі дюйм = 2,5 см). Розрахувавши співвідношення ваги в фунтах до росту в Дюймах знаходять ідеальні окружності різних частин тіла, які треба помножити на 2.5, щоб отримати їх значення в сантиметрах.

Таблиця 14

Ідеальні пропорції тіла

Обхват в дюймах	Співвідношення ваги в фунтах до росту в дюймах
1,90	2,04	2,18	2,33	2,49	2,65	2,82	2,99	3,20	3,38
Шия	14,0	14,5	15,0	15,6	16,1	16,7	17,2	17,8	18,3	18,8
Біцепс	13,1	13,6	14,1	14,6	15,1	15,7	16,2	16,7	17,3	17,8
Передпліччя	10,9	11,3	11,8	12,2	12,6	13,1	13,5	13,9	14,4	14,8
Груди	36,4	37,9	39,3	40,7	42,1	43,5	45,0	46,4	48,0	49,4
Талія	27,3	28,4	29,4	30,0	31,6	32,6	33,7	34,8	36,0	37,1
Таз	32,8	34,1	35,3	36,6	37,9	39,2	40,5	41,7	43,2	44,5
Стегно	19,7	20,4	21,2	22,0	22,7	23,5	24,3	25,0	25,9	26,7
Гомілка	13,1	13,6	14,1	14,6	15,1	15,7	16,2	17,8	17,3	17,8

 

Розмірів тіла

При порівнянні функціональних можливостей у чоловіків і жінок слід передусім ураховувати відмінності в розмірах тіла. У середньому жінки нижчі ростом ніж чоловіки. Навіть тільки через ці відмінності за всіх інших однакових умовах деякі функціональні показники в жінок, зокрема їх працездатність, мають відрізнятися від відповідних показників у чоловіків. (Це ж саме справедливе і при порівнянні дітей і дорослих, які мають різні розміри тіла)

Проведемо порівняння функціональних можливостей жінки зростом 160 см і чоловіка зростом 176 см, припускаючи, що всі їх лінійні розміри пропорційні довжині тіла (L). Чоловік, вищий жінки в 1,1 рази (176:160). У цьому випадку всі лінійні розміри, тобто довжина всіх частин тіла і кінцівок, довжина важелів (відстаней від осі обертання суглоба до місця прикріплення м'язів), амплітуда рухів і т. д., у чоловіка в 1,1 рази більші, ніж у жінки.

Поверхневі розміри пропорційні квадрату лінійних розмірів (L²). Тому площа поперечного перерізу м'язів, аорти, поверхня тіла, альвеолярна поверхня легень у цьому прикладі в чоловіка має бути в 1.,21 рази більше (1,1), ніж у жінки.

Об'ємні розміри пропорційні кубу лінійних розмірів (L³) Відповідно, об'єм легень, об'єм циркулюючої крові або об'єм серця в чоловіка повинні бути в 1.33 рази більші (1,1³), ніж у жінки.

Маса (вага) тіла (М) також пропорційна Ь³, тому за інших різних умов вага чоловіка повинна бути в 1,33 рази більше, ніж вага жінки.

Максимальна сила (F), яку спроможні розвинути м'язи, пропорційна площі їх поперечного перерізу, тобто L². У даному випадку максимальна сила скорочення м'язів у чоловіків має бути в 1,21 рази більша, ніж у жінок.

Механічна робота (W) визначається силою скорочення м'язів (F) і дистанцією (S), на якій прикладена ця сила: W=f x S. Сила м'язів (F) пропорційна L², а дистанція (S) пропорційна L. Відповідно, робота пропорційна кубу лінійних розмірів тіла (L³) чи масі (вазі) тіла. Вищий, ніж жінка, чоловік здатний виконати й більшу роботу - у цьому прикладі - в 1,33 раза.

Потужність навантаження (N), яке виконується зовні, дорівнює кількості роботи (W)за одиницю часу (t); N=W/t або N=W x t^-1 Максимально можлива потужність навантаження пропорційна квадрату лінійних розмірів тіла (L ²) або вазі тіла в степені 2/3(М ^2/3).

Отже, різниця в розмірах тіла має сама по собі визначати статеві відмінності в працездатності, які не пов'язані з якимись особливими функціональними відмінностями організму жінок і чоловіків.

Виконуюча робота визначеної потужності має забезпечувати еквівалентним постачанням м'язів, які працюють, хімічною енергією (киснем). Отже, енерговитрати (швидкість поглинання 0₂) мають бути пов'язані з масою працюючих м'язів і вагою тіла, із теоретичних передумов слід сподіватися, що максимальне поглинання 0₂ має бути пропорційно L² або М^2/3. Саме відмінності в розмірах тіла (вазі тіла й м'язовій масі) передусім пояснюють вищі величини МПК у чоловіків порівняно з жінками. Зазвичай, для порівняння МПК у різних людей використовують відносний показник МІК до ваги тіла (мл/кг-хв). Однак правильніше (точніше) порівнювати МПК в людей із різною вагою тіла, виражаючи МПК у мл/кг^2/3-хв).

Серцевий викид (Q) визначається об'ємом крові, який прокачується серцем за одиницю часу. Відповідно, максимальний сердечний викид має бути пропорційний L² або М^2/3

Легенева вентиляція (VE), як створення дихального об'єму на частоту дихання, пропорційна квадрату лінійних розмірів тіла (L²).

Легеневі об'єми у жінок і чоловіків різного віку відповідають розмірам тіла (пропорційні L³). Відмінності в легеневих розмірах визначаються в основному (якщо не винятково) статевими відмінностями в лінійних розмірах тіла.

Дуже значні відмінності у складі тіла між жінками й чоловіками. У дорослих чоловіків м'язова маса становить близько 40% ваги тіла (у середньому близько 30 кг), з в жінок - близько 30% (у середньому 18 кг). Отже, і за абсолютним, і за відносним показникам м'язова маса в жінок значно менша, ніж у чоловіків.

 

Б. Мезосомні конституції

1. Пикнічний тип характеризується загалом помірним чи злегка підвищеним відкладенням жиру, «ніжними» тканинами, укороченими, порівняно із жінками стенопластичної конституції, кінцівками, округлою головою й обличчям, повною й укороченою шиєю, порівняно широкими та круглими плечима. Йому властива циліндрична грудна клітина, круглий живіт, широкий таз із характерними відкладеннями жиру; стегна округлі; повне змикання ніг; ніжна та гладка шкіра; крижові ямки з обрисами ромба Михаеліса виражені дуже чітко.

2. Мезопластичний тип присадкувата кремезна фігура із підкресленим розвитком сухожиль, помірно розвинута, міцна мускулатура і Розвинутий скелет при слабкому, порівняно з пікнічним типом, хоча й Достатньому розвитку жирового шару. Обличчя широке й не настільки правильно округлене, як у представниць пікнічного типу. На обличчі сильно

В. Мегалосомкі конституції

Загальна тенденція - однаковий ріст у довжину й ширину, на відміну від тенденції росту в довжину в лептосомних типів та росту в ширину в мезосомних.

1. Атлетичний тип - тип «маскули