Зв'язок конституційних і психологічних особливостей

Проблема співвідношення психологічних характеристик і особливостей статури докладніше розробив німецький учений Кречмер і американський -Шелдон. Розуміючи під характером суму можливих реакцій людини, у тому числі прояву волі, афекту, а також включивши в нього інтелект і два типи темпераменту: циклотимічний і шизотимічний, Кречмер поставив у відповідність особливості пікнічної конституції з циклотимією, а особливості астенічної конституції - із шизотимією. Циклотимія - набір таких психологічних властивостей, як добродушність, м'якість, практичний склад розуму. Шизотимія - такі якості, як замкнутість, схильність до теоретичного мислення, формальний підхід до оцінювання подій і т, п. При цьому, на думку Кречмера, зв'язки особливостей конституції з психікою виявляються лише у хворих, у здорових індивідів цей зв’язок прихований. Учення Кречмера у свій час зазнало різкої критики, зокрема з боку І. П. Павлова.

Докладніші матеріали з цієї проблеми, оброблені методами статистичного аналізу, представив Шелдон. Він урахував особливості темпераменту, обумовлені спадковими факторами, і визначив залежність між

знаками будови тіла й ознаками темпераменту, а також зв'язок між типами темпераменту й соматотипами. Учений виявив великі показники зв'язку між ендоморфією і вісцеротонією (тобто такими ознаками темпераменту, як любов до комфорту, жага похвали, легкість у спілкуванні з людьми, товариськість і м'якість, тяга до людей у важку хвилину); між мезоморфією і соматотонією (тобто набором таких ознак, як любов до пригод, емоційна черствість, агресивність і настирливість у стані сп'яніння, тяга до дії у важку хвилину^, а також між церебротонією і ектоморфією (церебротонію характеризують такі особливості, як нетовариськість, скритність, емоційна стриманість, стійкість до дії алкоголю, тяга до самітності у важку хвилину).

Запропоновано різні теорії, котрі пояснюють зв'язок між соматотипами й темпераментами. Відповідно до генетичної теорії, гени, які обумовлюють соматотипологічні особливості, визначають також і темперамент. Відповідно до іншої теорії, ще в дитячому віці індивід усвідомлює свої конституційні переваги й надалі розвитку реалізує їх.

У різний час автори отримали результати, які і підтверджують, і заперечують дані Кречмера та Шелдона. Було, наприклад, показано, що індивіди з вираженими мезоморфними особливостями активніші, енергійніші і з більш розвинутими просторовими здібностями порівняно з іншими типами. Кар'єру кадрового військового частіше вибирають індивіди з мезоморфними особливостями, а на історичний і філологічний факультети університетів частіше вибирають ектоморфи (Таннер).

Звернено увагу на ту обставину, що не можна кожну з психічних властивостей особистості співвідносити з тілесними особливостями, тому що такий підхід не може бути прийнятий у психології. В індивідуально-психічних властивостях особистості слід розрізняти дві сторони: динамічну та змістову. В основі останньої лежать складні системи умовнорефлекторних зв'язків, які утворяться в індивідуальному досвіді особистості. Динамічна ж сторона залежить не стільки від індивідуального досвіду особистості, скільки від уроджених індивідуально-типологічних особливостей типу вищої нервової діяльності. Ці якості й мають зіставлятися з тілесними особливостями (В. М. Русалов).

Дослідження, які стосуються залежностей між психологічними властивостями й соматотипами, зазнавали критики також за випадковий вибір ознак, які характеризують статуру, за малу надійність тестів, використовуваних психологами, і глобальне оцінювання психологічних властивостей, неврахування деяких зв'язків і т. п., але загалом, однак реальність розходжень між атлетоїдним і церебральним типами за психологічними властивостями можна вважати встановленою. Так, церебральному типу властива велика тормозність кори головного мозку при стійкості підкіркових центрів, а в астенічного типу спостерігається велика схильність до виснаження не тільки кори, й підкіркових центрів (А. А. Малиновський, Я. Я. Рогинський). Визначені морфологічні типи аж ніяк не можуть бути інтерпретовані як «вищі» чи «нижчі» порівняно один з одним. Те ж саме слід сказати і про психофізіологічні властивості обох типів. Високою соціальною цінністю можуть володіти дуже різні типи нервової діяльності, у тому числі й «слабкий» СЯ. Я. Рогинський). Слід також враховувати, що знайдені залежності, хоча вони досить обгрунтовані, правильні лише статистично й тому «не можуть забезпечити надійних прогнозів поведінки окремих людей. Відсутність строгого детермінізму в намічених зв'язках між будовою тіла й характером відкриває перед кожним шляху до вічно нових та непередбачених проявів своїх спадкових задатків. Знання типових природних властивостей і уміння в них проникнути полегшують пошуки таких шляхів» (Я. Я. Рогинський, 1972).

Конституції і спорт

Застосування схем, розроблених для характеристики й опису звичайних груп, до аналізу розподілу соматотипів у деяких спортивних спеціалізацій наштовхується на відомі труднощі, оскільки у спортсменів окремих видів спорту спостерігаються сполучення ознак і особливостей, не передбачених звичайними схемами (наприклад, у важкоатлетів важкої ваги й баскетболістів). Представники ж інших спортивних спеціалізацій (наприклад, фехтувальники) можуть бути описані й у рамках широко розповсюджених схем.

Отже, представникам багатьох спортивних спеціалізацій властивий свій відмінний від представників інших спеціалізацій і від звичайних груп населення розподіл варіантів соматотипів із вираженою перевагою одною з них. Ця обставина дає підставу зробити висновок, що соматотип є «селективним фактором» у різних видах спорту. Зі збільшенням майстерності и рівня спортивних досягнень розмах варіацій соматотишв звужується, і вони стають більш однорідними та спеціалізованими. У деяких видах спорту являються подібні розподіли соматотипів.

Зовнішні зміни морфофункціональної структури виражені тим більшою мірою, чим вищих результатів досяг спортсмен в обраному виді спорту. Єдиного погляду на причини, які обумовлюють морфологічні й, отже, конституційні розходження у спортсменів різних спеціалізацій, немає. Одні дослідники вбачають причини цих розходжень у впливі спортивних вправ, шли — у відборі, якщо розуміти під спортивним відбіром різновид професійного відбору, пов'язаного з відсіванням індивідів, не здатних до виконання вправ даної спортивної дисципліни, треті - у спільній дії зазначених факторів. Отож мають більшу рацію ті, хто вказує на спільний вплив специфічних спортивних вправ і відбору. Вплив цих факторів на конституційний тип на різних вікових етапах, очевидно, неоднаковий. Докладніше належність представників деяких видів спорту до різних конституційних типів проаналізовано в наступному розділі.