Завдання спортивної морфології

 

На думку Туманяна Г. С. та Мартиросова Е. Г. (1976), у спортивній антропології є чотири важливі наукові проблеми: 1) початковий відбір дітей у конкретні спортивні секції; 2) формування певної статури у представників різних спортивних спеціалізацій на шляху від новачка до висококваліфікованого майстра; 3) індивідуалізація підготовки спортсменів на основі обліку особливостей статури; 4) орієнтація жителів різних екологічних зон у виборі спортивної спеціалізації й індивідуалізація підготовки до високих досягнень у різних умовах середовища (на основі обліку морфофункціональних особливостей спортсменів).

Спортивна морфологія як навчальний предмет для практики фізичного виховання розв'язує такі завдання:

Ø поглиблення знань студентів про будову тіла людини, адаптація їх до вирішення проблем фізичного виховання.

Ø вивчення адаптаційних процесів в організмі людини (на субклітинному, клітинному, тканинному, органному, системному, загальноорганізмовому та популяційному рівнях) під час занять фізичними вправами різної спрямованості;

Ø вивчення особливості будови тіла у спортсменів різної спеціалізації та завдання формування певної статури тіла на шляху від новачка до висококваліфікованого спортсмена у представників різних спеціалізацій;

Ø вивчення морфологічних критеріїв спортивного відбору дітей для занять конкретними видами спорту;

Ø ознайомлення з патоморфологічними змінами в організмі спортсмена, які виникають під час нераціональної організації тренувального процесу та перетренуванні;

Ø навчання основних методів визначення будови тіла й оцінювання фізичного розвитку, які використовуються у спортивній морфології, їх застосування в спортивному та оздоровчому тренуваннях.

 

Стислий історичний нарис розвитку спортивної морфології

Щоб зрозуміти зміст і основні риси спортивної морфології, слід проаналізувати умови її появи та джерела, що стали базою для її формування.

Однією з причин виникнення спортивної морфології є бурхливий розвиток анатомічної науки. Якщо анатомія XVIII століття характеризувалася описом добутих фактів, а анатомія XIX - розвитком функціональних аспектів, то сучасна морфологія відрізняється двома новими підходами до вивчення людського тіла:

Ø системним, що розглядає організм людини як цілісну систему;

Ø кібернетичним, що дає змогу підійти до керування та прогнозування його функціональних можливостей.

Джерела спортивної морфології сягають у далекого минулого. Уже древні греки мали певне уявлення про характер впливу фізичних вправ на організм людини і про морфологічні особливості спортсменів, які займаються певними видами спорту. Так, Флавій-молодший, котрий проживав у III столітті н. є., навіть описав деякі особливості форми тіла спортсменів, які могли забезпечити перемогу на олімпійських іграх.

Здавна вчені ведуть пошуки так званого «спортивного типу». Ще в 1887 році чеський учений М. Стеггерда написав книгу «Фізичні характеристики атлетів». У 1900-му році вийшла аналогічна книга Л. Беміза. Однак розквіт спортивної конституціонології припадає все-ж на 20-ті роки минулого сторіччя.

Спроби вивчити біотипологію спортсменів у ці роки пов'язані з такими Іменами, як В. Кольрауш, Б.Е.Баранів, В.В.Гориневський, О.В.Недригайлова, М.Мінкевич. В наступні роки роботи зі спортивної конституціоналогії були написані О.В.Недригайловою, Г.С.Туманяном і Е.Г.Мартіросовим (СРСР); Ф.Бахом, В.Яншем, А.Арнольдом, Е.Клаусом (ФРН); К.Тіттелем і Х.Вутчерком (НДР); Е.Хавановою і І.Штепнічкою (ЧРСР); О.Г.Ейбеном (УНР)_; М.Карвоненом (Фінляндія); В.Корректі (Італія); Дж.Таннером (Англія). Новіш стимулом для розвитку спортивної морфології стало поновлення олімпійських ігор у нашу історичну епоху. Однак становлення спортивної морфології в СРСР а потім і в Україні не було настільки істотно пов'язано з цим, а визначалося потребами фізичного виховання.

Біля витоків російської спортивної морфології у ХХ-му столітті стояв відомий анатом і педагог, піонер фізичного виховання Петро Францович Лесгафт (1837-1909). Поєднуючи в собі інтереси та спеціальні знання з анатомії і фізичного виховання, учений розробив теоретичну анатомію з урахуванням дії на організм фізичних навантажень і механічних впливів.

Ще три постаті - В.В.Бунак, Д.А.Жданов і М.Г.Привіс - вчені, які зробили великий вклад у розробку анатомічних і антропологічних основ спортивної морфології.

Понад 50 років існує кафедра анатомії в ЕЦОЛІФКУ. її заснувник -Михайло Федорович Іваюпгький (1895-1969), котрий заклав основу курсу спортивної морфології. Учні М.Ф.Іваницького - Ф.Ф.Гпадишева, Є.І.Шидловська, О.Н.Аксьонова і П.К.Левчин - доклали багато зусиль у розробку цього курсу.

Велика робота зі спортивної морфології проводилася в Ленінградському медичному інституті ім. І.П.Павлова, у 1 Московському медичному інституті ім. И.М.Сєченова, на кафедрах анатомії Київського інституту фізкультури, Львівського інституту фізкультури, Білоруського інституту фізкультури.