Тема 12. Неспецифічні запальні захворювання жіночих статевих органів

Класифікація запальних захворювань геніталій:

I. За клінічним перебігом:

1. Гострі процеси.

2. Хронічні процеси;

- у стадії ремісії;

- у стадії загострення:

· із перевагою інфекційно-токсичного впливу з ознаками, які притаманні гострому запаленню (температура, зміна картини крові) – трапляються рідко (5 %);

· із перевагою змін у нервовій системі у вигляді слідової реакції колишнього запального процесу – хронічний аднексит із тазовим гангліоневритом.

II. За локалізацією:

1. Запалення зовнішніх статевих органів:

§ вульви – вульвіт;

§ гострі кондиломи;

§ бартолінової залози – бартолініт;

2. Запалення внутрішніх статевих органів:

§ піхви – кольпіт, вагініт;

§ шийки матки – екзоцервіцит (запалення піхвової частини шийки матки, покритої багатошаровим плоским епітелієм); ендоцервіцит (запалення слизової оболонки, зверненої в канал шийки і покритої циліндричним епітелієм);

- цервікоз (ураження усіх шарів шийки матки);

- ерозія (псевдоерозія – ектопія циліндричного епітелію на багатошаровий; справжня ерозія – дефект багатошарового епітелію, існування ерозії підтримується недостатньою гормональною функцією яєчників);

§ матки – ендометрит (запалення слизової оболонки тіла матки):

- метроендометрит (запалення слизистого і м'язового шарів тіла матки);

- панметрит (запалення всіх шарів стінки матки);

- периметрит (запалення очеревини, яка покриває тіло матки);

§ придатків матки – сальпінгіт (запалення маткових труб);

- оофорит (запалення яєчників);

- сальпінгоофорит (запалення маткових труб і яєчників), або аднексит;

- аднекстумор (запальна пухлина маткових труб і яєчників);

- гідросальпінкс (запальна пухлина маткової труби з накопиченням серозної рідини в її просвіті);

- піосальпінкс (запальна мішкоподібна пухлина маткової труби з накопиченням гною в її просвіті);

- піоварум (запальна пухлина яєчника з гнійним розплавленням його тканин);

- перисальпінгіт (запалення очеревинного покриву маткової труби);

§ клітковини таза – параметрит (запалення клітковини, яка оточує матку) – бічний, передній і задній;

§ очеревини таза – пельвіоперитоніт (запалення очеревини малого таза);

- загальний перитоніт (дифузний або поширений).

 

Вульвовагініти

Вульвіт – запалення зовнішніх статевих органів жінки: слизової оболонки малих статевих губ, присінка піхви. Якщо процес поширюється на слизову піхви, захворювання називають «вульвовагініт». Вульвовагініт відносять до запальних захворювань нижнього відділу статевих шляхів. Вульвіт виникає внаслідок інфікування зовнішніх статевих органів патогенними мікроорганізмами, що містяться в піхвових виділеннях при кольпіті, цервіциті та ендометриті.

Класифікація вульвовагініту

Розрізняють:

· гострий і підгострий вульвіти (вульвовагініти);

· хронічний вульвовагініт;

· абсцес і виразку вульви.

Етіологія вульвовагініту

Запальні захворювання вульви виникають, як правило, під дією змішаної флори: гонококи, стрептококи, стафілококи (аеробні та анаеробні), кишкова паличка, ентерококи, протей, бактероїди, трихомонади, хламідії, гриби роду Candida, міко- та уреаплазми. Наявність патогенної флори – ознака патологічного процесу лише у випадку, якщо розвивається відповідна запальна реакція.

Розвитку первинного вульвіту сприяють:

- недотримання гігієни зовнішніх статевих органів;

- попрілості при ожирінні;

- хімічні, термічні або механічні чинники (розчухи, садна тощо);

- ендокринні захворювання (цукровий діабет);

- псоріаз, екзема;

- опущення і випадання внутрішніх статевих органів;

- геморой;

- різні запальні процеси в перинеальній ділянці.

Фактори, що провокують розвиток вульвовагініта:

- тривале і/або безсистемне приймання антибіотиків;

- вагітність;

- використання КОК (особливо з високим вмістом естрогенів);

- застосування цитостатиків;

- променева терапія;

- приймання глюкокортикоїдів;

- ендокринні захворювання, різні ендокринопатії;

- дисфункції яєчників;

- імунодефіцит, пов'язаний із тяжкими захворюваннями, операціями, травмами.

Найбільш часті причини вульвовагінітів – кандидоз, бактеріальний вагіноз, трихомоноз.

Патогенез вульвовагініту

Основна функція нормальної мікрофлори – забезпечення спільно з імунною системою колонізаційної резистентності оптимальної кількості мікробних асоціантів у біотопі. У піхві здорової жінки є велика кількість мікроорганізмів:

- паличкоподібна флора: лактобацили (підтримують кисле середовище, що захищає від патогенів), коринебактерії;

- кокова флора: анаеробні й аеробні коки, гемолітичні і негемолітичні стрептококи, ентерококи;

- рідше спостерігаються клебсієли, ентеробактерії, протей, кишкова паличка, гриби роду Candida.

Захисні механізми можуть бути уродженими, конституційними або набутими в процесі постійної взаємодії з інфекційними агентами. Якщо ці механізми не попереджають мікробну інвазію, розвивається запальний процес вульви і піхви. Далі інфекція поширюється висхідним шляхом і уражує внутрішні статеві органи.