ТОП 10:

Диференційно-діагностичні критерії вагінальних виділень



Ознака Нормальний стан Бактеріальний вагіноз Кандидоз Трихомоніаз
Тип вагінальних виділень Утворюються грудочки Гомогенні вершкоподібні Сироподібні Гомогенні пінисті  
рН <4,5 > 4,5 <4,5 <4,5  
Аміачний запах Відсутній Є Відсутній Є або відсутній  
Ключові клітини Відсутні   Є Відсутні Відсутні
Трихомонади Відсутні   Відсутні Відсутні Є
Дріжджові спори або псевдонитки Відсутні   Відсутні Є Відсутні
Лактобацили, інші бактерії   Є Відсутні Є Є або відсутні

 

Лікування кольпіту

В основі лікування кольпітів є методи (загальні та місцеві) придушення активності та різкого зниження кількості збудника в біоптаті з подальшим відновленням в ньому сингенної (нормальної) мікрофлори; проводиться також модуляція місцевих та загальних захисних сил організму.

Місцеве лікування кольпіту складається з двох етапів:

- етіотропного лікування;

- відновлення природного біоценозу піхви.

І етап лікування – етіотропне лікування кольпіту (залежно від виду виявленого збудника):

1. Спринцювання упродовж 3–4 днів:

- при гнійних виділеннях у гострій стадії: розчин калію перманганату 1: 5000 - 1: 8000, розчин риванолу (0,5–0,1 %), розчин хлорфіліпту (1 ст. л. 1 % спиртового розчину на 1 л води), розчин ротокану, 0,5 % р-н хлоргексидину біглюконату;

- при густих слизово-гнійних виділеннях 1 спринцювання розчином натрію бікарбонату (2 ч. л. на 4 склянки кип'яченої води), а через 30 хв – переліченими вище розчинами;

- при алергізації – спринцювання відваром трав в об’ємі 1 л (шавлія, ромашка, календула і ін.).

2. Обробка піхви:

- 4 % хлоргексидином одноразово з експозицією 5 хв;

- аплікації нерозведеним розчином цитеалу 1 раз/добу упродовж10–15 днів;

- аплікації інстиллагелем 1 ра /добу упродовж 7 днів;

- 10% бетадином, 5% вокадином 3-4 разів/добу, 7 днів;

- 5 % мірамістином 2 рази/добу.

3. Введення вагінальних тампонів, свічок, кульок, таблеток:

а) при неспецифічній бактеріальній флорі:

- поліжинакс (комбінація неоміцину, поліміксину В, ністатину) – по 1–2 вагінальні капсули на день упродовж 6–12 днів;

- тержинан (200 мг тернідазолу; 100 мг неоміцину сульфату; 100 000 ОД ністатину; 3 мг преднізолону) – по 1 свічці на ніч упродовж 10 днів;

- мератин-комбі (500 мг орнідазолу, 100 мг неоміцину, 100 000 ОД ністатину, 3 мг преднізолону) – по 1 вагінальній таблетці на ніч упродовж 10 днів;

- мікожинакс (метронідазолу 200 мг, хлорамфеніколу 80 мг, дексаметазону 0,5 мг, ністатину 100 000 ОД) – по 1–2 вагінальні капсули упродовж 6–12 днів;

- бетадин, вокадин (йодполівінілпіролідон) – по 1–2 вагінальні капсули упродовж 6–12 днів;

б) при гарднереллах:

- Ung. Dalacini 2 % – уміст 1 аплікатора в піхву упродовж 7 днів;

- мазеві тампони у складі: тинідазолу (0,5 г), синестролу (0,05 г) або фолікуліну (10000 ОД), аскорбінової (0,3 г) і молочної кислот (0,05 г) – тампони 2 рази/добу вранці і ввечері по 2–3 години упродовж 7–10 днів;

- гіналгін (метронідазолу 100 мг, хлорхіналдолу 100 мг) – вагінальні свічки на ніч упродовж 10 днів;

- тержинан (мератин-комбі, мікожинакс) - по 1-2 вагінальні капсули упродовж 12 днів;

- метронідазол – 0,5 г (2 таблетки) 2 рази/добу упродовж 10 днів;

- кліон-Д 100 (100 мг метронідазолу та 100 мг міконазолу нітрату) – глибоко в піхву, по 1 табетці 1 раз/добу на ніч упродовж 10 днів.

в) при трихомоніазі (курси по 10 днів упродовж 3 менструальних циклів):

- метронідазол (гіналгін, кліон, ефлоран, трихопол, флагіл, пітрід) – вагінальні свічки. Курс лікування 10 днів;

- тинідазол (фазижин) – по 1 свічці на ніч упродовж 10 днів;

- макмірор комплекс (ніфуратель 500 мг і ністатин 200 000 ОД) – має широкий спектр дії щодо бактерій, грибів, трихомонад, хламідій. Призначають по 1 вагінальному супозиторію на ніч упродовж 8 днів;

- тержинан (мератин-комбі, мікожинакс) – по 1 вагінальній свічці на ніч упродовж 10 днів;

- трихомонацид – вагінальні свічки по 0,05 г упродовж 10 днів;

- нітазол (трихоцид) – свічки, що містять 0,12 г препарату, у піхву 2 рази/добу або 2,5 % аерозольна піна 2 рази/добу;

- нео-пенотран - вагінальні свічки (метронідазол 500 мг, міконазолу нітрат 100 мг) – 1 свічка на ніч і вранці упродовж 7–14 днів;

- гексикон – по 1 вагінальній свічці 3–4 рази/добу упродовж 7–20 днів;

г) при дріжджоподібних грибах:

· препарати полієнового ряду:

- ністатин – вагінальні свічки упродовж 7–14 днів;

- натаміцин – по 1 вагінальній свічці на ніч, 6 днів; крем наносять на поверхню слизових оболонок і шкіри тонким шаром 2–3 рази/добу;

- пімафукорт (10 мг натаміцину, 3,5 мг неоміцину, 10 мг гідрокортизону) – крем або мазь наносять 2–4 рази/добу упродовж 14 днів.

· препарати імідазолового ряду:

- клотримазол – по 1 вагінальній таблетці упродовж 6 днів;

- канестен 500 мг одноразово у вигляді вагінальної таблетки;

- міконазол – вагінальний крем упродовж 6 днів;

д) при генітальному герпесі:

· препарати прямої противірусної дії:

- ацикловір (цикловір, зовіракс, віворакс, віролекс, ацик, герпевір) – крем для аплікацій на ділянку ураження 4–5 разів/добу упродовж 5–10 днів;

- бонафтон – 0,5 % мазь, місцево 4–6 разів/добу упродовж 10 днів;

- епіген (аерозоль) – 4–5 разів/добу упродовж 5 днів;

· інтерферони та їх індуктори:

- α-інтерферон у свічках, містить 2*106 ОД інтерферону, вагінально упродовж 7 днів;

- віферон - свічки, по 1–2 рази/добу упродовж 5–7 днів;

- полудан – 200 мкг місцево 2–3 рази/добу упродовж 5–7 днів;

- гепон – 2–6 мг розводять у 5–10 мл фізрозчину, у вигляді спринцювань або вагінальних тампонів 1 раз/день упродовж 10 днів;

· препарати противірусної дії рослинного походження:

- алпізарин – 2 % мазь місцево 3–4 рази/добу;

- мегосин – 3 % мазь для аплікацій на шийку матки після спринцювання, нанести на 12 годин 3–4 рази в тиждень.

ІІ. етап лікування кольпіту – відновлення природного біоценозу піхви при кольпіті.

Проводиться після завершення курсу етіотропної терапії такими препаратами, як:

- біфідумбактерин (ліофілізат живих біфідобактерій) вагінально по 5–6 доз, розведених кип'яченою водою, 1 раз / добу упродовж 5–8 днів, по 1 вагінальній свічці 2 рази/добу упродовж 5–10 днів;

- біфікол (ліофільно висушена мікробна маса активних штамів біфідобактерій і кишкової палички) – вагінально 5–6 доз 1 раз/добу упродовж 7–10 днів;

- лактобактерин (ліофілізат живих лактобактерій) – вагінально по 5–6 доз, розведених кип'яченою водою 1 раз/добу упродовж 5–10 днів;

- колібактерин сухий (ліофілізат живих бактерій) - вагінально по 5–6 доз 1 раз/добу, 5–10 днів;

- вагілак (Lactobacillus acidofilus–18 мг, Lactobacillus bifidus – 10 мг, культура йогурту – 40 мг, сироватка в порошку – 230 мг, лактоза – 153,15 мг) – по 1 капсулі в піхву 2 рази/добу упродовж 10 днів;

- ацилак – по 1 свічці per vaginum на ніч упродовж 10 днів;

- «Симбітер-2» (в одній дозі міститься 1000 млрд живих клітин мікроорганізмів 25-штамової пробіотичної культури) – інтравагінально вводять попередньо розведений кип'яченою водою (1:2) вміст флакона упродовж 10–15 днів.

 

Екзо- і ендоцервіцит

Під терміном екзоцервіцит розуміють запалення піхвової частини шийки матки. Ендоцервіцит – запалення слизової оболонки цервікального каналу шийки матки.

Епідеміологія цервіциту.

У зв'язку з тенденцією до збільшення частоти запальних захворювань жіночих статевих органів інфекційні процеси в шийці матки трапляються досить часто. Екзо- і ендоцервіцити виявляють у 70 % жінок, що звертаються в поліклінічні відділення.

Класифікація цервіциту

I. За перебігом: гострий і хронічний.

II. За поширеністю процесу: вогнищевий і дифузний.

Розрізняють:

· гострий неспецифічний цервіцит і вагініт;

· хронічний неспецифічний цервіцит.

Етіологія цервіциту

Неспецифічні цервіцит і вагініт обумовлені дією умовно-патогенних мікроорганізмів (Е. coli, стрептококи, стафілококи, епідермальний стафілокок, бактероїди, коринебактерії та ін.). У здорових жінок анаеробна мікрофлора превалює над аеробною у співвідношенні 10:1. Нормальна бактеріальна мікрофлора перешкоджає інвазії патогенних мікроорганізмів, що приводить до виникнення запального процесу в піхві і шийці матки. Екзо- і ендоцервіцит можуть бути викликані ІПСШ (хламідії, міко- і уреаплазми, трихомонади та ін.). При деяких вікових змінах дефіцит естрогенів призводить до розвитку атрофічного кольпіту і неспецифічного цервіциту.

Патогенез цервіциту

Відомо, що шийка матки – один із біологічних бар'єрів, що захищає статеву систему від проникнення збудника. Сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей шийки матки (вузький цервікальний канал; наявність в ньому слизової пробки, що містить секреторний IgA, лізоцим та інші речовини, що мають бактерицидними властивостями) захищає від проникнення збудників. Захисні механізми порушуються при травмах шийки після пологів, абортів (ектропіон), інвазивних діагностичних процедур, при яких інфекція вільно проникає у статеві шляхи, і запальний процес виникає насамперед в екзо- і ендоцервіксі.

Основна функція екзоцервіксу – захисна, при цьому механічну його міцність забезпечують глиби кератину, а гранули глікогену створюють місцевий імунітет піхвового біотопу.

Основна функція ендоцервіксу – секреторна. Цервікальний канал вистелений циліндричним епітелієм, щілини і заглиблення в ньому називаються цервікальними залозами. Вони виробляють секрет, характер якого змінюється залежно від фази менструального циклу. Залежно від характеру збудника та місця його проникнення запальний процес розвивається в екзо- та/або ендоцервіксі.

В основі патогенезу екзо- і ендоцервіциту лежать три стадії запалення: альтерація, ексудація і проліферація. На стадії альтерації відбувається ушкодження і десквамація епітелію екзо- і ендоцервіксу, оголення базальної мембрани. При цьому залози виділяють слизовий секрет, що є результатом інвазії збудника.

Процес ексудації веде до розпушення тканин, активації макрофагів, виділенню гістіоцитів, плазматичних клітин, лімфоцитів, фібробластів.

Проліферація (утворення клітин та їх органоїдів) сприяє регенерації тканин. Регенеративний процес може бути уповільненим. Він може супроводжуватися утворенням наботових кіст (результат перекриття отворів цервікальних залоз). У зв'язку з тим що піхва і шийка матки являють собою єдину анатомофізіологічну та біологічну систему, запальні процеси, як правило, бувають загальними у вигляді запалення піхви – вагініти, екзо- і ендоцервіцити.

Ендоцервіцити супроводжують псевдоерозії шийки матки, ектропіон, кольпіт, ендометрит, сальпінгіт. Тривалість перебігу захворювання пов'язана з проникненням мікробів у розгалужені залози (крипти, канали) слизової оболонки каналу шийки матки, чому сприяють травми шийки під час пологів, абортів, діагностичного вишкрібання матки.

Гістологічно виявляються: гіперемія слизової оболонки, її набряклість; злущування поверхневого епітелію, утворення інфільтратів у підепітеліальному шарі і стромі. Інфільтрати складаються з сегментоядерних лейкоцитів, лімфоцитів, плазмоцитів. Можуть утворюватися перигландулярні абсцеси. У хронічній стадії гіперемія, набряклість виражені слабше, відбувається регенерація ділянок слизової оболонки в місцях відторгнення покривного епітелію, при якій може відбутися метаплазія епітелію, часткове заміщення циліндричного епітелію плоским.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.148.142 (0.008 с.)