Етіологія гострого ендометриту

Гострий запальний процес в ендометрії може бути обумовлений бактеріальною, вірусною, паразитарною, грибковою, мікоплазменною, а також протозойною і спірохетозною інфекціями. Нерідко спостерігають асоціації 3–4 анаеробів із 1–2 аеробами. Збільшилося значення хламідійної і генітальної герпетичної інфекцій.

Патогенез гострого ендометриту

Запальний процес, що виникає первинно, обмежений межами матки, як правило, розвивається внаслідок сходження інфекції уздовж шийного каналу. При цьому інтактний ендоцервікальний бар'єр можуть долати такі високовірулентні мікроорганізми, як гонокок. Як правило, бактерії проникають в ендо- і міометрій при порушенні цілісності шийкового бар'єру. Це може статися при самовільних і штучних абортах, діагностичних вишкрібаннях слизової оболонки шийки та тіла матки, введення ВМК та інших внутрішньоматкових втручань.

Запальний процес може захопити прилеглу до ендометрія м'язову оболонку матки. Запальну реакцію характеризують розлади мікроциркуляції в уражених тканинах (розширення судин, уповільнення течії крові, тромби) і виражена ексудація (серозно-гнійний, гнійний ексудат). Гістологічна картина представлена ​​набряком і нейтрофільною інфільтрацією міометрія. У разі приєднання анаеробної флори може виникнути некротична деструкція міометрія.

Клінічна картина гострого ендометриту

Клінічні ознаки гострого ендометриту виникають, як правило, на 3–4-й день після інфікування. Підвищується температура (від субфебрильних цифр до вираженої гіпертермії), з'являється озноб. Виникають болі в нижніх відділах живота, що іррадіюють в крижі або в пахові ділянки. Виділення набувають серозно-гнійного характеру. Нерідко тривалий час вони сукровичні, що пов'язано із затримкою регенерації слизової оболонки.

За наявності залишків плідного яйця може бути значна кровотеча. Гострий гонорейний ендометрит часто маніфестує лише кровотечами (у вигляді тривалої менструації) або у вигляді кров'яних виділень, що з'явилися через кілька днів після закінчення менструації.

Відзначається підвищення температури тіла, біль внизу живота і в пахових ділянках, слизисто-гнійні рідкі виділення, іноді з неприємним запахом (кишкова паличка), епітеліальний покрив на деяких ділянках ендометрія може бути десквамованим, у результаті чого до гнійних виділень приєднуються кров'янисті. Порушення відторгнення патологічно зміненого ендометрія під час менструації обумовлює характерний симптом гіперполіменореї.

Діагностика гострого ендометриту

Анамнез

При зборі анамнезу звертає на себе увагу проведення напередодні будь-яких внутрішньоматкових втручань або використання ВМК. При гонорейному ендометриті, якщо цервікальний бар'єр інтактний, початкові ознаки захворювання виникають, як правило, в перші 14 днів менструального циклу.

Фізикальне дослідження

Зовнішній вигляд хворих залежить від ступеня інтоксикації і величини крововтрати. Загальний стан оцінюють, як правило, як задовільний. При гінекологічному дослідженні матка дещо збільшена, пастозна, болюча при пальпації, особливо з боків і по ходу великих лімфатичних судин. При ураженні тазової очеревини з'являється болючість при зміщенні шийки матки (це обумовлено натягом запаленої очеревини). За наявності в порожнині матки залишків плідного яйця (викидні на малих термінах вагітності) зовнішній зів шийки матки залишається відкритим. При пізніх викиднях шийковий канал вільно пропускає палець.

Лабораторні дослідження

В аналізі крові пацієнток із гострим ендометритом виявляють лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ, С - реактивного білка. Важливе діагностичне значення має дослідження виділень з піхви і каналу шийки матки. При мікроскопії вагінального мазка, забарвленого за Грамом, оцінюють:

· стан вагінального епітелію;

· лейкоцитарну реакцію;

· склад мікрофлори (кількісна та якісна оцінка за морфотипом і тинкторіальними властивостями).

Із поверхні внутрішньоматкового контрацептиву необхідно взяти матеріал для бактеріоскопічного та цитологічного досліджень. Для діагностики ІПСШ при ендометриті використовують ПЛР, латекс-аглютинацію, імунофлуоресцентний аналіз і культуральний метод.

Інструментальні дослідження

Для уточнення діагнозу ендометриту здійснюють ультразвуковий моніторинг (величина матки, товщина М - еха, виявлення тубооваріальних абсцесів), проводять мікроскопічні дослідження мазків у динаміці.

Також використовують діагностичну лапароскопію (дає можливість оглянути придатки матки і виключити іншу гостру хірургічну патологію), проводять біопсію ендометрія.