Тильнаартеріястопи (arteriadorsalispedis)

Тильнаартеріястопи (a. dorsalispedis)єпро-довженнямпередньоївеликогомілковоїартерії(a.tibialisanterior), проходитьупершомуміжкістко-вомупроміжку (spatiuminterosseumprimum), дерозгалужуєтьсяна:

- першутильнуплесновуартерію (a. metatarsalis dorsalis prima);

 

- глибокупідошвовуартерію (a. plantaris profunda).

 

Першатильнаплесноваартерія (a. metatarsalis dorsalis prima)розгалужуєтьсянатритильніпальцевіартерії (aa. digitales dorsales), якійдутьзбоківтиль-ноїповерхнівеликогопальцястопи

(facies dorsalis hallucis) іприсередньогобокудругогопальця (facies medialis digiti secundi).

 

Глибокапідошвоваартерія (a. plantaris profunda)

 

АНАСТОМОЗИ між ГІЛКАМИ АРТЕРІЙ ТАЗАта НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

У системі артерій таза та нижньої кінцівки утво-рюються анастомози (anastomoses) між гілками:

- клубових артерій (aa. iliacae);

- стегнової артерії (a. femoralis);

- підколінної артерії (a. poplitea);

великогомілкових артерій (aa. tibiales), які за-безпечують

 

 

Білет 31

М’язи спини поділяються на:

- поверхневі мязи (musculi superficiales);

- власні м’язи спини (musculi proprii dorsi) або глибокі м’язи (musculi profundi).

 

До поверхневих м’язів спини (musculi superficiales dorsi) належать:

1. Трапецієподібний м’яз (musculus trapezius), має

2. Найширший м’яз спини (musculus latissimus dorsi).

Функція:

- приводить плече (adductio brachii);

- розгинає плече (extensio brachii);

- привертає плече (pronatio brachii);

- при фіксованому плечі (brachium) підтягує до нього тулуб (truncus).

3. Великий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus major) і малий

ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus minor).

Функція:6

- підіймають лопатку (scapula);

- наближають лопатку до хребтового стовпа (columna vertebralis), фіксуючи її в даному положенні.

4. М’яз – підіймач лопатки (musculus levator scapulae).

Функція: підіймає верхній кут лопатки (angulus superior scapulae).

5. Верхнійзаднійзубчастийм’яз (musculus serratus posterior superior).

Функція: піднімає II–V ребра (costae secundae–quintae [II–V]) ієдопоміжнимм’язомвдиху.

6. Нижнійзаднійзубчастийм’яз (musculus serratus posterior inferior):

Функція: опускаєІХ–ХІІребра (costae ІХ–ХІІ) ієдопоміжнимм’язом видиху.

 

Довласнихм’язівспини (musculi proprii dorsi) - глибокихм’язів (musculi profundi)

Власнім’язиспини (musculi proprii dorsi) поділяютьсянакороткітадовгім’язи, до якихналежать:

1. Остьово–поперечні м’язи (musculi spinotransversales), до них належить ремінний

м’яз (m. splenius) голови та шиї:

2. М’я-випрямлячхребта (musculus erector spinae).

Отже, вм’язі–випрямлячіхребта (musculus erector spinae) розрізняютьтри

частини:

- клубово–ребровийм’яз (musculus iliocostalis);

- найдовшийм’яз (musculus longissimus);

- остьовийм’яз (musculus spinalis).9

1). Клубово–ребровийм’язпопереку (musculus iliocostalis lumborum), якиймає:.

Функція: опускає ребра (costae).

2). Клубово–ребровийм’язшиї (musculus iliocostalis cervicis).

Б. Найдовшийм’яз (musculus longissimus).

1. Найдовшийм’язгрудноїклітки (musculus longissimus thoracis), якиймає:

2. Найдовшийм’язшиї (musculus longissimus cervicis);

3. Найдовшийм’язголови (musculus longissimus capitis).

В. Остьовийм’яз (musculus spinalis).

3. Поперечно–остьові м’язи (musculi transversospinales

А. Півостьовий м’яз (musculus semispinalis) представлений довгими косо

орієнтованими м’язовими пучками, які перекидаються через 4–6 хребців. Він складається з

трьох м’язів (півостьових м’язів грудної клітки, шиї та голови).

Функція: розгинання грудного і шийного відділів хребтового стовпа.

- півостьовий м’яз грудної клітки (musculus semispinalis thoracis);

Б. Багатороздільнім’язи (musculimultifidi)

В. М’язи–обертачі (musculi rotatores) є найглибшим шаром поперечно–остьового

м’яза (m. transversospinalis).

- м’язи–обертачі попереку (musculi rotatores lumborum);

- м’язи–обертачі грудної клітки (musculi rotatores thoracis);

- м’язи–обертачішиї (musculi rotatores cervicis; mm. rotatores colli).

4. Міжостьовім’язи (musculi interspinales cervicis; mm. іnterspinales colli) належать

5. Міжпоперечнім’язи (musculi intertransversarii) єкороткимиіз’єднуютьпоперечні

6. Підпотилична група м’язів

 

2 підшлункова

ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА (pancreas)

Підшлункова залоза в еволюції хребетних розвивається порівняно пізно. У нижчих форм (риби, амфібії) — це лише невеликий зачаток. У дорослої людини залоза має форму довгастого тіла 16 — 20 см завдовжки, 4 см завширшки і 2 — 3 см завтовшки. Масаїї — 70 —80 г.

Це друга за величиною залоза травної системи. За функцією це змішана залоза: має екзокринну і ендокринну частини, тобто є залозою зовнішньої та внутрішньої секреції.

Топографія:

- розташована в надчеревній ділянці (regio epigastrica), частково у лівому підребер’ї (hypochondrium sinistrum) на рівні І–II поперекових хребців (vertebrae lumbales [І–II]) і має видовжену трикутну форму;

- головка підшлункової залози (caput pancreatis) оточена дванадцятипалою кишкою (duodenum);

- до передньонижньої поверхні тіла підшлункової залози (facies anteroinferior corporis pancreatis) дещо справаприлягає права нирка (ren dexter) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis);

- до передньоверхньої поверхні тіла підшлункової залози (facies anterosuperior corporis pancreatis) прилягає шлунок (gaster);

- до задньої поверхні тіла підшлункової залози (facies posterior corporis pancreatis) прилягає нижня порожниста вена (v. cava inferior), черевна частина аорти (pars abdominalis aortae) і нервове черевне сплетення (plexus coeliacus) автономної частини периферійної нервової системи (pars autonomica systematis nervosi peripherici).

- хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis) торкається селезінкових воріт (hilum splenicum).

Підшлункова залоза (pancreas) вкрита очеревиною (peritoneum) тільки спереду (екстраперитонеально).

Екзокринна частина підшлункової залози, яка виробляє підшлунковий сік, є складною альвеолярно–трубчастою залозою, поділеною на часточки перегородками, що відходять від капсули.

Підшлункова залоза відіграє велику роль у травленні й загальному обміні ре­човин. Як залоза зовнішньої секреції вона виділяє в просвіт дванадцятипалої кишки панкреатичний сік, який містить дуже важливі ферменти: трипсин, амілазу, ліпазу, мальтазу, що розщеплюють білки (до амінокислот), жири та вуглеводи.

Крім секреторних залозистих елементів підшлункова залоза має клітинні скупчення {панкреатичні острівці) внутрішньо-секреторного типу.

Підшлунковий сік, у складі якого є фермент соматостатин, потрапляє у низхідну частину дванадцятипалої кишки (pars descendens duodeni) через протоку підшлункової залози (ductus pancreaticus).

Підшлункова залоза (pancreas) може мати ще й додаткову протоку підшлункової залози (ductus pancreaticus accessorius), яка відкривається на малому сосочку дванадцятипалої кишки (papilla duodeni minor).

Крім м’яза–замикача ампули (m. sphincter ampullae), протока підшлункової залози (ductus pancreaticus) має і свій власний м’яз–замикач протоки підшлункової залози (m. sphincter ductus pancreatici).

 

Ендокринна частина підшлункової залози утворена підшлунковими острівцями (insulae pancreaticae) – острівцями Лангерганса, що розміщені переважно у хвості підшлункової залози (cauda pancreatis) і виробляють гормони, що поступають безпосередньо у кров і регулюють вуглеводний обмін в організмі:

- інсулін;

- глюкагон.

Кровопостачання: гілки селезінкової артерії (тіло, хвіст), верхні й нижні підшлунково-дванадцятипалі артерії (головка). Венозний відтік здійснюється однойменними венами.

Лімфа відтікає в печінкові, підшлунково-селезінкові, черевні та інші лімфатичні вузли. Лімфатігчні капіляри і судини затягають тільки в проміжній сполучнійтканині, а всередині острівців їх немає.

Іннервація: гілки черевного, печінкового та верхнього брижового сплетень.

Аорта (aorta) - найбільший артеріальна судина людини, основна магістраль, з якої беруть початок всі артерії тіла.