Середній мозок,будова ,3 шлуночок , стінки

СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon)

 

До нього належать:

- покрівля середнього мозку (tectummesencephali);

- ніжкимозку (crura cerebri; pedunculi cerebri);

 

- водопровідсередньогомозку; водопровідмозку (aqueductus mesencephali; aqueductuscerebri).

Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної поверхні стовбура мозку:

- передньою межею є зорове перехрестя (chiasmaopticum);

- задньою межею є передній край моста (margoanteriorpontis).

 

Покрівля середнього мозку

 

(tectummesencephali)

 

Поверхнева (дорсальна) частина покрівлі середнього мозку (tectummesencephali) є нерівною,

розміщена над водопроводом середнього мозку (aqueductusmesencephali) і представлена:

 

- пластинкою покрівлі; чотиригорбковою пластинкою (laminatecti; laminaquadrigemina),якамає чотири підвищення, що відокремлені одне від одного двома борозками, розділяючи покрівлю на:

- два верхнігорбики (colliculi superiores);

- два нижнігорбики (colliculi inferiores).

Ядра правого і лівого верхніх горбиків з’єднуються між собою спайкою верхніх горбиків

 

(comissuracolliculorumsuperiorum), а ядра правого і лівого нижніх горбиків – спайкою нижніхгорбиків (comissuracolliculoruminferiorum).

У людини верхні горбики (colliculі superiores), ручки верхніх горбиків та бічні колінчасті тіла

входять до складу підкіркових центрів зору, а нижні горбики, ручки нижніх горбиків та

присередні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів слуху.

 

Від цих горбиків у бічному напрямку відходять потовщення у вигляді валика – ручки горбика

(brachium colliculi), які є:

- ручкоюверхньогогорбика (brachium colliculi superioris);

- ручкоюнижньогогорбика (brachium colliculi inferioris).

Верхніінижнігорбикивідокремленіміжсобою поперечноюборозною, аправіталівігорбики –

 

поздовжньоюборозною.

Ручкивідверхніхгорбиківзакінчуютьсяв бічномуколінчастомутілі (corpus geniculatum laterale).

 

Ручкивіднижніхгорбиківзакінчуютьсяв присередньомуколінчастомутілі (corpus geniculatum mediale).

 

Колінчастітіла (corpora geniculata)є складовоюпроміжногомозку (diencephalon).

Позадувідручкинижньогогорбика (brachium colliculi inferioris), попередувідверхньоїмозочкової

 

ніжки (pedunculus cerebellaris superior) ідосерединивідніжкимозкурозміщенийтрикутникпетлі

 

(trigonum lemnisci), втовщіякогопроходятьслуховінервовіволокна бічноїпетлі (lemniscus lateralis). Між правим і лівим верхніми горбиками у верхній (передній) частині поздовжньої борозни є ложе

для шишкоподібної залози; епіфіза (glandulapinealis), а в нижній (задній) частині цієї борозни

починається вуздечка верхнього мозкового паруса (frenulumvelimedullarissuperioris).

 

До підкіркових центрів зору належать:

- верхні горбики (colliculi superiores);

 

- ручкиверхніхгорбиків (brachia colliculorum superiorum);

- бічніколінчастітіла (corpora geniculata lateralia).

До підкіркових центрів слуху належать:

- нижні горбики (colliculi inferiores);

- ручкинижніхгорбиків (brachia colliculorum inferiorum);

- присередніколінчастітіла (corpora geniculata medialia).

Порожниноюпроміжногомозку (cavitas diencephali)є третійшлуночок (ventriculus tertius),

 

якиймає 6 стінок:

 

1, 2 дві бічністінки (parietes laterales), щоутвореніприсереднімиповерхнямиталамусів (facies mediales thalami), атакожнижчегіпоталамічноїборозни (sulcus hypothalamicus) присереднімивідділамисубталамуса (subthalamus);

 

3 нижнястінка (paries inferior), абодноІІІшлуночка, представленегіпоталамусом (hypothalamus), вякомурозрізняють:

 

а) лійковийзакуток (recessus infundibuli; recessus infundibularis); б) надзоровийзакуток (recessus supraopticus);

 

4 передня стінка (pariesanterior), що утворена: а) кінцевою пластинкою (lamina terminalis);

 

б) стовпамисклепіння (columnae fornicis); в) передньоюспайкою (commissura anterior).

 

З кожного боку стовп склепіння і прилягаючий до нього ззаду передній відділ таламуса обмежовує

 

міжшлуночковийотвір (foramen interventriculare).5 заднястінка (paries posterior), щоутворена:

 

а) спайкоюповідців (commissura habenularum);

б) задньоюспайкою; надталамічноюспайкою (commussura posterior; commissura epithalamica),

 

підякоюзнаходиться отвірводопроводусередньогомозку; отвірводопроводумозку (apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri);

 

в) надталамічноюспайкою; задньоюспайкою (commissura posterior; comissura epithalamica), надякоюрозміщений надшишкоподібнийзакуток (recessus suprapinealis);

 

6 верхнястінка (paries superior), абойогодах, щоутворенийепітеліальноюпластинкою III шлуночка (lamina epithelialis ventriculi tertii) – залишкатонкоїстінкиембріональноїнервовоїтрубки, судиннимпрошарком (tela choroidea), ворсинкиякогоутворюютьсудиннесплетення III шлуночка

(plexus choroideus ventriculi tertii).

 

Міжпереднімгорбикомталамуса (tuberculum anterius thalami) істовпомсклепіння (columna fornicis) є міжшлуночковийотвір (foramen interventriculare) – отвірМонроя, якийсполучаєІІІшлуночокзбічнимишлуночкамиголовногомозку (ventriculi laterales encephali).

 

Водопровідсередньогомозку (aqueductus mesencephali) через отвірводопроводусередньогомозку (apertura aqueductus mesencephali)сполучаєІІІшлуночок(ventriculus tertius)зпорожниноюІV

шлуночка (cavitas ventriculi quarti).

 

Судиннесплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii) з’єднуєтьсяізсудиннимсплетеннямбічнихшлуночків (plexus choroideus ventriculorum lateralium).

Третійшлуночокмаєтакі закутки:

 

- надшишкоподібнийзакуток (recessus suprapinealis),щорозміщенийузадньоверхніхвідділахIIIшлуночканадзадньоюспайкою; надталамічноюспайкою(commissura posterior; commissura epithalamica);

- шишкоподібний закуток (recessus pinealis),що заходить у шишкоподібне тіло;

- лійковий закуток (recessus infundibuli),який веде у лійку;

- надзоровий закуток (recessussupraopticus),який знаходиться над зоровим перехрестям.

4) Зовнішня сонна артерія, ділянки кровопостатчння, гілки.

Зовнішня сонна артерія відгалужується від зага-льної сонної артерії (arteriacarotisinterna) в ділянці

 

сонного трикутника (trigonumcaroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margosuperiorcartilaginisthyroideae).

 

На рівні шийки нижньої щелепи (collummandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки. Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa) відходять:

 

- передні гілки;

- задні гілки;

- присередні гілки;

 

- кінцеві гілки.

До передньої групи гілок зовнішньої сонної ар-терії (rami anteriores arteriae carotidis externae) на-

 

лежать:

- верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior),що здійснює кровопостачання щитоподіб-ної

 

залози (glandula thyroidea) і розгалужується на ряд дрібних гілок та:

- верхню гортанну артерію (arteria laryngea superior), яка здійснює кровопостачання м’язів і слизової

 

оболонки гортані (musculi et tunica mucosa laryngis);

 

- язикова артерія (a. lingualis),що забезпечує кровопостачання під’язикової залози(glandulasublingualis) і розгалужується на спинкові гілки язика (rr. dorsales linguae) та глибоку артерію язика

 

(arteria profunda linguae), які забезпечують кровопостачан-ня м’язів і слизової оболонки язика (musculi et tunica mucosa linguae);

- лицева артерія (a. facialis)–в ділянці підщеле-пного трикутника(trigonum submandibulare)розга-

лужується на:

- гілки до піднижньощелепної залози (glandula submandibularis);

- висхідну піднебінну артерію (a. palatina ascendens) до м’якого піднебіння (palatum molle);

- мигдаликову гілку (ramus tonsillaris) до піднебін-ного мигдалика (tonsilla palatina).

 

Перегинаючись через край нижньої щелепи (margo mandibulae) попереду жувального м’яза (m. masseter), лицева артерія розділяється на облич-чі на:

 

- нижнюгубнуартерію (a. labialis inferior);

- верхнюгубнуартерію (a. labialis superior).

 

Кінцевоюгілкоюлицевоїартерії (a. facialis)є кутоваартерія (a. angularis),якапрямуєдоприсе-

 

редньогокутаока, анастомозуєзартерієюспинкиноса (a. dorsalis nasi) ізсистемивнутрішньоїсонноїартерії (a. carotis interna), асаме – відочноїартерії (a. ophthalmica).

 

До задньоїгрупигілокзовнішньоїсонноїартерії (rami posteriores arteriae carotidis externae) нале-

 

жать:

 

- груднинно - ключично - соскоподібна артерія (a. sternocleidomastoidea),йде до однойменного

 

м’яза, може відходити від верхньої щитоподібної ар-терії або від потиличної артерії;

- потилична артерія (a. occipitalis),забезпечує кровопостачння:

 

- шкіри потилиці (cutis occipitis);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis);

 

- задня вушна артерія (a. auricularis posterior), plsqcyє кровопостачння: -шкіри вушної раковини

(cutis auriculae);

 

- шкіри потилиці (cutis occipitis);

- слизової оболонки барабанної порожнини (tunica mucosa cavitatis tympani);

 

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis).

До присередньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami arteriae carotidis externae) належить:

 

- висхідна глоткова артерія (a. pharyngea ascendens),яка забезпечує кровопостачння:

- м’язів глотки (musculi pharyngis);

 

- глибоких м’язів шиї (musculi colli; musculi cervicis profundi);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis);

 

- барабанної порожнини (cavitas tympani).

До кінцевих гілок зовнішньої сонної артерії (rami distales arteriae carotidis externae) належать:

 

1 Поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis), яка є безпосереднім продовженням

зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa), її кінцевою гілкою. Вона проходить попереду вушної

 

раковини (auricula) у скроневу ділянку (regio temporalis) і на рівні надочноямкового краю лобової кістки

(margo supraorbitalis ossis frontalis) розгалу-жуєтьсяна:

 

- лобову гілку (r. frontalis);

 

- тім’яну гілку (r. parietalis),дані гілки живлять м’язи і шкіру лобової ділянки(musculi et cutis regionisfrontalis) та тім’яної ділянки (regionis parietalis).

На своєму шляху поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis) розгалужується на такі гілки:

- до привушної залози (glandula parotidea) – при-вушна гілка (r. parotideus);

- до м’язів лиця (musculi faciei) – поперечна ар-терія лиця (a. transversa faciei);

- до вушної раковини (auricula) – передні вушні гілки (rr. auriculares anteriores);

- до скроневого м’яза (m.temporalis) – середня скронева артерія (a. temporalis media).

 

2 Верхньощелепна артерія (a. maxillaris) є дру-гою кінцевою гілкою і найбільшою гілкою зовнішньої

 

сонноїартерії (a. carotis externa).

 

Відповіднодотопографіїверхньощелепноїартерії (a. maxillaris) внійвиділяють:

- 1-йвідділ – щелеповийвідділ (pars mandibularis);

 

- 2-йвідділ – крилоподібнийвідділ (pars pterygoidea);

- 3-йвідділ – крилопіднебіннийвідділ (pars pterygopalatina).

 

Від щелеповоговідділуверхньощелепноїартерії (pars mandibularis arteriae maxillaris) відходятьтакігілки:

- глибокавушнаартерія (a. auricularis profunda)добарабанноїперетинки(membrana tympanica)та

 

зовнішньогослуховогоходу (meatus acusticus externus);

- переднябарабаннаартерія (a. tympanica anterior)добарабанноїпорожнини(cavitas tympani);

 

- нижнякомірковаартерія (a. alveolaris inferior)донижньоїщелепи(mandibula),депостачаєкровдо

ясен (gingiva) ізубів (dentes); вонарозгалужуєтьсяна:

 

- зубні гілки (rami dentales);

- ясенні гілки (rr. gingivalis);

 

- навколозубні гілки (rami peridentales);

- підборідну гілку (ramus mentalis);

 

- щелепно-під’язикову гілку (ramus mylohyoideus);

 

- середня оболонкова артерія (a. meningea media)до черепної твердої оболонки(dura matercranialis).

У межах крилоподібного відділу (pars pterygoidea)від верхньощелепної артерії(arteria maxillaris)

відходять такі гілки:

- жувальна артерія (а. masseterica) –до жуваль-них м’язів;

- щічна артерія (а. buccalis) –до щічного м’яза;

- задня верхня коміркова артерія (a. alveolarissuperiorposterior)та її гілки:

- зубні гілки (rr. dentales);

 

- навколозубні гілки (rr. peridentales)–до верх-ньої щелепи(maxilla)та великих кутніх зубів(dentesmolares);

 

- ясенні гілки (rr. gingivalis).

 

Від крило - піднебінного відділу (pars pterygopalatina) відходять такі гілки:

 

- підочноямкова артерія (a. infraorbitalis)–до м’язів лиця(musculi faciei)та нижніх м’язів очногояблука, через передні верхні коміркові артерії (aa. аlveolares superiores anteriores) – до верхніх

 

передніх зубів (dentes) і ясен верхньої щелепи (gingiva maxillae);

 

- низхідна піднебінна артерія (a. palatina descendens)–до твердого піднебіння(palatum durum),

м’якого піднебіння (palatum molle) та підне-бінного мигдалика (tonsilla palatina);

 

- клино - піднебінна артерія (a. sphenopalatina)–до слизової оболонки носової порожнини(tunicamucosa cavitatis nasi);

 

- артерія крилоподібного каналу (a. canalis pterygoidei)–до слухової труби(tuba auditiva).

 

 

Білет 43

Хребтовий стовп, вікові особливості

Хребтовий стовп захищає спинний мозок і разом з тим має значну рухомість, що дуже важливо для статики і динаміки тіла. Формування основних морфологічних особливостей хребтового стовпа людини відбувалося переважно внаслідок пристосування до двоногості та прямоходіння.

Хребтовий стовп людини, має сегментарну будову. Основним елементом його є хребці кількість яких у людини становить 32 — 34. Відомо, що на ранніх етапах еволюції хребців налічувалось більше. Кожен хребець має схожі риси і складається з однакових для всіх хребців основних частин: тіла, дуги, остистого відростка, парних поперечних і суглобових відростків. За топографічним принципом хребці поділяють на шийні, грудні, поперекові, крижові та куприкові. Шийних хребців (vertebrae cervicalesсім (CI —CVII). Вони відрізняються від інших хребців переважно наявністю отвору в поперечних відростках (foramen transversarium), через який проходить хребтова артерія, що йде в порожнину черепа. Перший (атлант) і другий (осьовий) шийні хребці, що безпосередньо з'єднані з черепом, дещо іншої форми.

Найхарактернішою особливістю атланта (atlas) є те, що він не має більшої частини тіла, яке в процесі еволюції пішло на утворення зуба осьового хребця. Грудні хребці (vertebrae thoracicae, ТІ —ТХІІ) хребці тієї частини тулуБА, зокрема в людини, збереглися ребра. є 12 (рідше 13) грудних хребців. Від решти хребців вони відрізняються наявністю на бічних поверхнях тіла верхньої і нижньої ребрової ямки (fovea costalis superior et inferior) для з'єднання з ребрами. ТХ має лише верхні суглобові ямки. На тілі ТХІ —ТХІІ є тільки одна (права/ліва) ямка. Поперекові хребці (vertebrae lumbales, LI — LV), у кількості п'яти, не мають отворів у поперечних відростках і реберних ямок на бокових поверхнях тіл. Тіло всіх поперекових хребців завжди масивне. Крижові хребці (vertebrae sacrales, SI —SV) повністю зростаються між собою, утворюючи крижову кістку (os sacrum). Це відбувається між 17 і 25 роками життя. Внизу хребет закінчується рудиментом його каудального відділу куприковою кісткою (os coccygis), або куприком, що має 4 — 5 куприкових хребців (Сої — CoV), які в дорослої людини зростаються. Скостеніння хребців починається на восьмому тижні ембріогенезу і відбувається зверху донизу. У кожному хребці є три енхондральні первинні точки скостеніння — одна в тілі і дві в дузі (за винятком атланта — шість точок, осьового хребця — чотири точки і куприкових хребців — одна точка). Подальше скостеніння поширюється на поперечні, суглобові та остисті відростки. Пізніше виникають точки скостеніння в рудиментарних реберних відростках. Зрощення всіх кісткових частин хребців відбувається протягом третього — шостого року життя дитини.

Крім описаних первинних точок у кожному хребці (за винятком куприкових) протягом 13—18 років з'являється ще по п'ять вторинних точок скостеніння в хрящових кінцях остистого та поперечних відростків і у верхньому та нижньому (також хрящових) епіфізах тіла кожного хребця. Зрощення первинних і вторинних точок скостеніння, а також тіл крижових хребців звичайно свідчить про закінчення скостеніння хребтового стовпа (у 20 — 22 роки). Цей процес іде в каудокраніальному напрямку і значно залежить від фізичного навантаження.

У людей похилого віку тіла хребців частково розсмоктуються, а міжхребцеві хрящі костеніють; у зв'язку з цим довжина хребтового стовпа стає меншою і він нахиляється вперед.
Найважливішими віковими морфофізіологічними особливостями хребтового стовпа є вигини (лордози, кіфози та сколіози). У новонародженої дитини вони ледве намічені, що нагадує хребтовий стовп тварин, і поступово набувають характерної для людини форми.
У нормально розвиненому хребтовому стовпі виділяють два вигини вперед - шийний та поперековий лордози (lordosis) та два назад - грудний та крижовий кіфози (kyphosis). До фізіологічних вигинів відносять також незначний вигин убік - сколіоз (scoliosis), що залежить від більшого розвитку м'язів правої або лівої половини тіла.