Лімфатичні судини черевної порожнини. Відтік лімфи від шлунка і стравоходу

Лімфатична система (systemalymphoideum)має деякі структурні особливості,що притаманнівенозній системі:

- судини мають клапани;

 

- лімфа тече від тканин у венозну систему,а потім до серця.

Ознаки, які відрізняють лімфатичну систему (systemalymphoideum) від венозної:

 

- на шляху лімфатичних судин розміщені чис-ленні лімфатичні вузли;

 

- лімфатична система являє собою систему трубок (судин), які замкнуті з одного боку (є"слі-пими" капілярами), а з другого–відкриваються у венозне русло.

Є дві лімфатичні протоки:

- грудна протока (ductusthoracicus);

 

- права лімфатична протока; права грудна про-тока (ductuslymphaticusdexter; ductusthoracicusdexter).

Грудна протока (ductusthoracicus)

Грудна протока формується в черевній порожнині (cavitasabdominis) на рівні ХІІ грудного – ІІ попере-

 

кового хребців при злитті правого та лівого попере-кового стовбурів (truncuslumbalis).

У цьому місці є розширення – молочна цистерна (cisternachyli), або цистерна грудної протоки

 

(cisternaductusthoracici).

 

Грудна протока (ductusthoracicus) має: - черевну частину (parsabdominalis); - грудну частину (parsthoracica);

 

- шийну частину (parscervicalis);

- дугу грудної протоки (arcusductusthoracici).

 

Остання огинає купол плеври (cupulapleurae) лі-вої легені (pulmosinister) і відкривається в лівий ве-нозний кут (angulusvenosussinister) або у вени, що формують цей кут.

 

У грудній порожнині (cavitasthoracis) грудна про-тока (ductusthoracicus) розміщена в задньому і вер-

 

хньомусередостінні (mediastinum posterius et superius). Груднапротока (ductus thoracicus) збираєлімфуз:

- нижніхкінцівок (membra inferiora);

 

- органівістінок тазовоїпорожнини (cavitas pelvis);

- органівістінок черевноїпорожнини (cavitas abdominis);

 

- органівістінок лівоїполовинигрудноїпорож-нини (cavitas thoracis);

- лівої половини голови (caput);

 

- лівої половини шиї (cervix);

- лівої верхньої кінцівки (membrumsuperius).

Відтік лімфи відбувається в регіонарні лімфатичні вузли: з шийної частини стравоходу в глибокі лімфатичні вузли, розташовані вздовж внутрішньої яремної вени і трахеї, з грудної - предпозвоночной і задні медіастинальні лімфатичні вузли, з черевної частини стравоходу - в ліві шлункові лімфатичні вузли. Судини, що виносять лімфу з цих вузлів, пря-мують до поперекових вузлів (nodilumbales).

Виносні судини останніх формують поперекові стовбури (truncilumbales), які, зливаючись, утво-

рюють грудну протоку (ductusthoracicus).

Білет 38

З'єднання кісток

Скелет разом із м’язами виконує функції опори і руху завдяки тому, що всі кістки з’єднані між собою й утворюють різного ступеня рухливі кісткові важелі. Кістки та їх з’єднання представляють пасивну, а м’язи – активну частину опорно–рухового апарату Суглоби людини вивчає наука артрологія. З’єднання кісток (juncturae ossium):

- неперервні (synarthroses);

 

- перервні (diarthroses);

 

- напівперервні (symphyses).

 

Синартрози, симфізи

 

До синартрозів (synarthroses)або неперервних з’єднань належать:

 

- волокнисте з’єднання (junctura fibrosa),

 

- хрящовез’єднання (juncturacartilaginea),різновидомякогоє:

 

 

- кісткове з’єднання – синостоз (synostosis),тобто з’єднання кісток

(juncturae ossium) за допомогою кісткової тканини;

 

- м’язове з’єднання – синсаркоз (synsarcosis), за допомогою м’язів (з’єднання під’язикової кістки з нижньою щелепою та з’єднання лопатки з хребтовим стовпом і грудною кліткою).

 

Cимфізи (symphyses) або напівсуглоби (hemiarthroses)

 

Вони мають невелику щілину в хрящовому або волокнистому прошарку між зчленованими кістками. Цей тип з’єднання є перехідною формою від неперервних з’єднань до перервних. (Лобковий)

 

Синовіальні з’єднання (juncturaesynoviales)

або суглоб (articulatio) чи діартроз (diarthrosis)

 

Раніше їх називали перервними з’єднаннями. Це найбільш рухомі з’єднання між кістками, для утворення яких необхідні чотири основні елементи,а саме:

1. Не менше двох суглобових поверхонь (faciesarticulares), які вкриті

гіаліновим хрящем і мають:

 

- суглобову ямку (fossa articularis);

 

- головку суглоба; суглобову головку (caputarticulare).

 

2. Суглобова капсула (capsulaarticularis),яка складається з:

 

волокнистої перетинки;

 

- синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana

synovialis; stratumsynoviale), який має синовіальні складки (plicaesynoviales)

 

- синовіальні ворсинки (villi synoviales).

 

С углобова порожнина (cavitasarticularis), яка може мати:

 

Суглобовийзакуток (recessus articularis);

 

синовіальну піхву (vagina synovialis);

 

синовіальну сумку (bursa synovialis).

 

С иновію (synovia) – синовіальну рідину, що змочує суглобові поверхні. Вона продукується клітинами синовіального шару.

Суглоби (articulationes) можуть мати і додаткові елементи, до яких належать:

 

- зв’язки (ligamenta);

 

- синовіальні сумки (bursae synoviales);

 

- жирові складки (plicae adiposae);

 

- синовіальніворсинки (villi synoviales);

 

- суглобовідиски (disci articulares);

 

- суглобові меніски (menisci articulares);

 

- суглобові губи (labra articularia);

 

- сесамоподібні кістки (ossa sesamoidea).

 

Суглоби за будовою поділяються на:

- простісуглоби (articulationessimplices),плечовий, кистіістопи

 

- складнісуглоби (articulationescompositae), ліктьовий, п*ятково-човноподібний

- комбінованісуглоби (articulationescombinatae),якіанатомічновідокремлені, алепов’язаніміжсобоюзагальноюфункцією; нижньощелепні, атланто-потиличні, ребровохребцеві

 

- комплекснісуглоби (articulationescomplexae),впорожниніякихєдодатковіелементи, якіподіляютьсуглобовупорожнину (cavitasarticularis) надваібільшевідділів.колінний.

 

Суглоби за функцією поділяють на:

- одновісні суглоби;

 

- двовісні суглоби;

 

- багатовісні суглоби.

 

До одновісних суглобів за формою належать:

- циліндричні суглоби (articulationescylindricae),у яких рухивідбуваються навколо поздовжньої осі (axislongitudinalis); ці суглоби ще називають обертовими суглобами (articulationestrochoideae); променево-ліктьові

 

- блокоподібні суглоби (ginglymi)та їх різновид–гвинтоподібні суглоби (articulationescochleares). Міжфалангові суглоби

До двовісних суглобів належать:

- двовиросткові суглоби (articulationes bicondylares); колінний

 

- еліпсоподібні суглоби (articulationes ellipsoideae); нижньощелепний

 

- сідлоподібні суглоби (articulationes sellares). Великий палець, грудинно-ключичний

 

До тривісних суглобів; багатовісних суглобів належать:

- плоскі суглоби (articulationesplanae),які можуть бути малорухомими суглобами (amphiarthrosеs); бічні атланто-осьові

 

- кулясті суглоби (articulationes spheroideae); плечовий

 

- чашоподібні суглоби (articulationes cotylicae). кульшовий

Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь, тим

 

менший обсяг рухів у такому суглобі.

 

Це основний закон системи з’єднань (артросиндесмології).

рухи можуть здійснюватись навколо:

 

- лобової;фронтальної осі(axisfrontalis); згин\розгин

 

- стрілової;сагітальної осі(axissagittallis); відвед/привед

 

- вертикальної;прямовисної осі(axisverticalis).обертання назовні і в середину

Навколо усіх осей у суглобі (articulatio) можливе колове обертання

 

(circumductio), при якому вільний кінець кістки чи кінцівки описує конус.