Методи оцінки конкурентоспроможності продукції

В загальному вигляді, як було сказано раніше, оцінка конкурентоспроможності здійснюється шляхом порівняння параметрів досліджуваної продукції з параметрами, необхідними споживачу, або з параметрами товару-зразка. Величини порівнюваних параметрів повинні бути виражені в однакових одиницях виміру.

Для оцінки конкурентоспроможності продукції використовуються такі найбільш розповсюджені методи:

· диференціальний метод;

· комплексний метод;

У навчальній та науковій літературі також зустрічаються й інші підходи до визначення конкурентоспроможності продукції (змішаний метод, компенсаційна і некомпенсаційна оцінка, спрощені методи), коротка характеристика яких також надана в даному розділі.

Диференціальний метод

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, і потреби (або зразка) та їх порівнянні.

Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності за будь-якою групою параметрів (нормативними, технічними, економічними) ведеться за формулами:

а) у випадку, коли за базу порівняння приймається потреба

,

де qi — одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру (і = 1,2,3,.., n);

Рі — величина і-го параметра для продукції, що аналізується;

Рi100 — величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n — кількість параметрів.

При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення - 1 або 0. При цьому, якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, якщо не відповідає - 0.

При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, угодами.

У випадках, коли перевищення фактичного параметра продукції над потребою не сприймається споживачем як перевага, одиничне відносне значення такого параметра не може бути вищим за 1.

б) у випадку, коли за базу порівняння приймається зразок

або

,

де Рі0 – величина і-го параметра для продукції, прийнятої за зразок.

З двох останніх формул обирають ту, в котрій зростанню одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності (звернемось до згадуваних раніше показників-стимуляторів і показників-дестимуляторів).

Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності; за якими показниками він не досягається; які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра.

Комплексний метод

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується, і зразка.

Розрахунок групового показника за нормативними параметрами ведеться за формулою

,

де Інп — груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

∏ — знак перемноження одиничних відносних показників;

qнi — одиничний відносний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром;

n — число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами ведеться за формулою

,

де Ітп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

qi – одиничний відносний показник конкурентоспроможності по і-му технічному параметру (розраховується за формулами диференціального методу);

αі - вагомість і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів. Визначаються експертно, базуючись на результатах ринкових досліджень, опитувань споживачів, семінарів, виставок і т.п. Ʃ αі = 1;

n – число параметрів, що приймають участь в оцінці.

Отриманий груповий показник Ітп, характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі за всім спектром технічних параметрів. Чим він вищий, тим повніше задовольняються потреби споживача.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання та використання товару за формулою

,

де Іеп - груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами;

З, З0 - повні витрати споживача на придбання і експлуатацію або споживання продукції відповідно по досліджуваній продукції і зразку.

Повні витрати споживача (З) визначаються за формулою

,

де Зс - одноразові витрати на придбання продукції;

Сі - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби (і=1,2,3,…, Т);

Т - строк служби.

За аналогічною формулою визначається і З0.

При цьому Сі розраховується як

,

де Ск – експлуатаційні витрати за k-ою статтею;

n – кількість статей експлуатаційних витрат.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукції

Наступним кроком є розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності за формулою

,

де І- інтегральний показник конкурентоспроможності продукції.

Якщо: І > 1 - досліджуваний товар кращий за базу;

І = 1 - конкурентоспроможність товарів однакова;

І < 1 - досліджуваний товар поступається базовому.

Оскільки конкурентоспроможність продукції є величиною, яка змінюється у часі, можна визначити та аналізувати її динаміку як за одиничними, так і груповими та інтегральною характеристиками, використовуючи з цією метою відомі зі статистики показники динаміки.

Для виявлення факторів, які найбільш впливають на інтегральний показник конкурентоспроможності, особливо тих, що стримують її зростання, і формування в подальшому напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції, слід застосувати метод факторного аналізу, який також відомий з дисциплін «Статистика» та «Економічний аналіз».

 

Змішаний метод

Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на сумісному використанні одиничних і комплексних методів.

Окремі показники, як правило, найбільш важливі, не об’єднуються в групи, а застосовуються в подальшому як одиничні.

На основі отриманої сукупності одиничних параметрів і груп параметрів виконується оцінка конкурентоспроможності продукції диференціальним методом.