Поняття стратегічної зони господарювання. Порядок виділення стратегічних зон господарювання

 

Зміна з часом умов функціонування господарюючих суб’єктів, які характеризуються зростанням важливості стратегічних задач, нестабільністю ринкового середовища, загостренням конкуренції, уповільненням темпів економічного зростання та ін., потребує від підприємств зміщення акцентів у своїй діагностичній діяльності в бік посилення, так би мовити, «погляду ззовні», підпорядкувавши йому аналіз внутрішнього середовища.

Одиницею такого аналізу є стратегічна зона господарювання (СЗГ) – окремий сегмент оточення, на який компанія має (або хоче мати) вихід [1].

Є й інше визначення: СЗГ – це групування зон бізнесу, засноване на виділенні деяких стратегічно важливих елементів, загальних для всіх зон [5, 10].

Сукупність окремих СЗГ створює портфель СЗГ.

У вітчизняних умовах господарювання СЗГ частіше розглядають як окремий вид бізнесу, що є елементом господарського портфеля підприємства, який можна визначити як сукупність окремих груп однорідної продукції підприємства або їх самостійних підрозділів.

Аналіз портфеля СЗГ (господарського портфеля) має важливе значення для визначення місця підприємства на ринку, оскільки в певний момент часу всі СЗГ (види бізнесу) підприємства не є однаково привабливими, що пояснюється, по-перше, перебуванням їх в різних фазах життєвого циклу і, по-друге, досягнутою часткою ринку і наявністю перспектив її зростання.

Таким чином, головні завдання аналізу господарського портфеля підприємства полягають у:

- визначенні конкурентних позицій окремих видів бізнесу;

- виявленні тих, що мають тенденції до зростання, розвиваються стабільно чи занепадають;

- вживанні заходів щодо підтримки перспективних видів бізнесу і скорочення слабких.

Вперше розділ на зони застосував Дженерал Електрик, згрупувавши свої 190 напрямків в 43 СЗГ, а потім агрегував їх в 6 секторів.

У загальному вигляді процес виділення СЗГ містить ряд етапів, на яких послідовно вирішуються питання задоволення потреб, технологій, типів клієнтів, визначення географічного регіону (рис. 2.4).

 

 

Рис. 2.4. Процес виділення СЗГ

 

Що стосується типів клієнтів (кінцеві споживачі, підприємства-виробники, державні установи та ін.), то вони звичайно розглядаються як різні СЗГ.

Процес виділення СЗГ досить складний, враховуючи безліч змінних параметрів, якими ці зони описуються. В [1] всі параметри, що описують СЗГ, групуються в чотири групи (рис. 2.5).

Кожна з цих груп включає певний ряд більш конкретних кількісно-якісних параметрів.

 

Рис. 2.5. Параметри, за якими описуються СЗГ

Перспективи зростання виражаються не тільки темпами зростання, а й характеристикою життєвого циклу попиту. Залежать вони також і від наявності торгових бар’єрів, які встановлені між тими чи іншими країнами.

Друга група факторів - перспективи рентабельності включає параметри, які характеризують стан конкуренції, звички покупців, канали збуту продукції, ступінь державного регулювання тощо.

Наступна група факторів характеризує очікуваний рівень нестабільності (технологічної, економічної, соціально-політичної), при якому перспективи втрачають визначеність і можуть змінюватись.

Остання група – це головні фактори успішної конкуренції, які визначають успіх СЗГ.

Перелік параметрів, за якими описуються СЗГ, може бути різним для різних країн; в межах же однієї країни вони можуть розрізнятися за регіонами. В таких випадках повинна здійснюватись подальша сегментація ринку.

В той же час, якщо параметри і перспективи у двох або більше країнах співпадають, їх можна розглядати як одну СЗГ.