Концептуальні засади стратегічного аналізу

 

Ринкові умови господарювання, жорстка конкуренція, процеси глобалізації, необхідність своєчасної адаптації до мінливого зовнішнього середовища обумовлюють перехід підприємств до сучасної концепції стратегічного управління. Стратегічне управління - це таке управління підприємством, яке орієнтує виробничу діяльність на задоволення ринкових потреб, здійснює гнучке регулювання підприємством та своєчасну адаптацію його до зовнішнього середовища, що дозволяє досягати довгострокові цілі завдяки формуванню та найбільш повному використанню конкурентних переваг.

Першочерговим етапом стратегічного управління є стратегічний аналіз, який передбачає дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, на стратегію підприємства. Таким чином, основним завданням стратегічного аналізу є формування обґрунтованої стратегії, яка визначається з урахуванням стану внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, включаючи позиціювання підприємства в конкурентному середовищі.

Стратегія – це спосіб дій, який обумовлює цілком визначену та відносно стійку лінію поведінки в довготривалому інтервалі часу, що включає набір правил та прийомів, завдяки яким досягаються цілі розвитку підприємства за рахунок ефективного використання його внутрішніх ресурсів.

Стратегічний аналіз є початковим етапом розробки стратегії діяльності підприємства, яка базується на дослідженні та оцінці зовнішнього та внутрішнього стану підприємства, та дає можливість визначити наявність стратегічних можливостей у підприємства і обґрунтувати найкращу стратегію.

Кожне підприємство здійснює свою господарську діяльність у певному середовищі Аналізуючи та узагальнюючи підходи різних авторів до структуризації середовища підприємства, можна навести визначення окремих його складових.

Зовнішнє середовище (загальне середовище, макросередовище) – це сукупність зовнішніх факторів, які формують довгострокову прибутковість підприємства і на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив. Проміжне середовище (специфічне середовище, мікросередовище) – це сукупність зовнішніх факторів, які формують довгострокову прибутковість підприємства і на які воно може впливати через встановлення ефективних комунікацій. Внутрішнє середовище підприємства – це сукупність факторів, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу підприємства.

У межах цього розділу загальне і специфічне середовище розглядається як зовнішнє середовище і називається відповідним чином. Елементи зовнішнього середовища наведені на рис. 2.1.

У процесі діяльності кожне підприємство постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, має з ним як прямі, так і зворотні зв`язки. Зовнішнє середовище постачає підприємству необхідні матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси, споживає його готову продукцію, роботи та послуги. Внутрішнє середовище підприємства є джерелом його життєвої сили. Воно містить у собі той потенціал, який дає підприємству можливість функціонувати та розвиватись у відповідному інтервалі часу. Внутрішнє середовище може бути також джерелом різних проблем і навіть припинення діяльності підприємства у тому випадку, якщо воно не забезпечує його необхідного функціонування. Тому стратегічний аналіз обов`язково передбачає ретельний аналіз як зовнішнього, так і внутрішнього середовища та встановлення взаємовпливу та взаємозв`язків між ними. Оскільки стратегічна позиція підприємства визначається, головним чином, його місцем серед конкурентів галузі, центральним елементом аналізу зовнішнього середовища є саме аналіз загальної ситуації в галузі та конкуренції в ній.

Таким чином, при проведенні стратегічного аналізу з метою визначення стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі дослідження проводяться у двох основних напрямках:

· аналіз стану та умов конкуренції в галузі, де функціонує підприємство (аналіз зовнішнього середовища);

· вивчення ситуації в середині самого підприємства (аналіз внутрішнього середовища).

 

 

 

Рис. 2.1. Фактори зовнішнього макро- та мікросередовища підприємства

Ключові питання аналізу при визначенні стратегічної позиції підприємства порівняно з конкурентами наведено в табл. 2.1.

У процесі стратегічного аналізу використовуються різні методи. Найбільш розповсюдженими та характерними саме для визначення стратегічної позиції підприємства є: аналіз загальної ситуації в галузі, SWOT – аналіз, PIMS - аналіз, аналіз конкурентоспроможності підприємства.

 

Таблиця 2.1

Ключові питання визначення стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі

Аналіз конкуренції в галузі	Аналіз стану підприємства
1. Які основні економічні показники характеризують галузь?	1. Чи правильно визначена стратегія підприємства?
2. Яким є рівень конкуренції і вплив кожної з конкурентних сил?	2. Які сильні та слабкі сторони має підприємство, в чому полягають можливості та загрози зовнішнього середовища?
3. Що викликає зміни в галузі?	3. Чи є підприємство конкурентоспроможним за витратами?
4. Які підприємства мають найбільш сильні (слабкі) позиції?	4. Наскільки сильною є конкурентна позиція підприємства?
5. Хто визначає напрямки (область) конкурентної боротьби в найближчому майбутньому?	5. Які стратегічні проблеми повинні бути вивчені?
6. Які ключові фактори успіху визначають перемогу або невдачу у конкурентній боротьбі?	6. Які ресурси має підприємство і наскільки ефективно воно їх використовує?
7. Чи приваблива галузь з точки зору отримання прибутку вище середнього?	7. Наскільки дієвою та сучасною є система управління підприємством?