Компенсаційна і некомпенсаційна оцінка конкуренто-спроможності продукції

 

Дана методика є своєрідним поглядом на оцінку конкурентоспроможності продукції, викладеним в [5], і може зацікавити студентів, які поглиблено досліджують проблему конкурентоспроможності.

Оскільки запропонована методика не є такою розповсюдженою, наведемо лише основні методологічні засади її.

1) Компенсаційна оцінка конкурентоспроможності означає, що слабкі сторони продукції можуть бути компенсовані сильними сторонами.

Для порівняння продукції при цьому використовують адитивні критерії.

Некомпенсаційна оцінка конкурентоспроможності означає, що слабкі сторони продукції не можуть бути компенсовані.

Для порівняння продукції в цьому випадку використовують лексикографічні критерії.

2) В якості інтегрального показника для порівняння передбачається використовувати функцію корисності товару. В даному випадку пропонується спосіб оцінки товару, заснований на діагностиці ступеня відповідності реальних значень споживчих характеристик товарів бажаному для споживачів значенню цих показників. Передбачається, що корисність конкретної модифікації товару для споживача є тим більшою, чим більше реальні характеристики відповідають бажанню споживачів.

Тобто, для оцінки конкурентоспроможності, поряд з фактичним значенням показника досліджуваної продукції, базисним його значенням по обраному зразку, вводиться додаткова характеристика - бажане значення показника.

3) Загальна корисність товару від придбання одиниці продукції при компенсаційній оцінці визначається як сума показників, що характеризують ступінь відповідності вартісних і якісних характеристик оцінюваного товару вимогам споживачів з урахуванням вагомості цих складових.

Під вартісною характеристикою розуміється згадувана нами раніше повна ціна споживання з тією різницею, що складовим цієї ціни (ціна придбання і витрати по експлуатації) теж присвоюються вагові коефіцієнти.

Що стосується якісних параметрів (наприклад, пропозиція сервісу), то при зрозумілій і незаперечній в цілому позиції про необхідність врахування таких параметрів, методика містить певні особливості щодо визначення їх місця в системі показників та алгоритмів розрахунку. Зокрема, всі якісні параметри діляться на 5 груп:

Перша група - показники, підвищення яких є бажаним для споживача (наприклад, збільшення періоду гарантійного обслуговування).

Друга група- показники, зменшення яких є бажаним для споживача (наприклад, зменшення витрат бензину на 100 км пробігу).

Третя група - показники, наявність яких є бажаним для споживача (наприклад, наявність телефону при обміні квартири).

Четверта група - показники, відсутність яких є бажаною для споживача (наприклад, відсутність шкідливих речовин у харчових продуктах).

П’ята група– показники, відхилення яких в обидві сторони від нормативно встановленого значення є неприпустимими (наприклад, напруга в електромережі).

4) Методика розрахунку параметричних показників при некомпенсаційній оцінці в принципі аналогічна тій, що використовується при компенсаційній оцінці, проте має відмінності в процедурі розрахунків.

Спрощені методи

 

Спрощені методи застосовуються при обмежених можливостях отримання необхідної інформації, складностях вибору зразка-аналога і т.д.

Потрібно мати на увазі, що такі оцінки є орієнтовними і при використанні їх для прийняття управлінських рішень повинні уточнюватись на основі аналізу ринку.

Один з варіантів спрощеного підходу – використання графіків середньої величини економічних параметрів продукції в залежності від його основного технічного параметра або корисного ефекту. Так, досвід свідчить, що для багатьох видів машинобудівної продукції рівні технічних і економічних параметрів тісно пов’язані, а динаміка величини повних витрат по придбанню і використанню в залежності від технічних параметрів носить плавний характер (в однакових умовах споживання і в межах одного класу продукції по характеру споживання). Ці графіки можуть бути побудовані шляхом усереднення повних витрат для окремих моделей, що відрізняються технічними параметрами (наприклад, вантажомісткістю, продуктивністю і т. ін.).

Вказаний середній рівень питомих повних витрат може розглядатись як база для оцінки продукції. Якщо величина повних витрат для досліджуваної продукції знаходиться на середньому рівні, тобто груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами дорівнює 100%, це означає, що продукція за своїми характеристиками відповідає усередненим вимогам, які існують на ринку, і є конкурентоспроможною.

У випадку, коли повні витрати по продукції перевищують середній рівень, економічні параметри такої продукції гірші, ніж середні для ринку і конкурентоспроможність є низькою. Відповідно, якщо груповий показник конкурентоспроможності продукції за економічними параметрами менше 100%, економічні параметри вищі за середні, а отже, продукція вважається конкурентоспроможною.