Конкурентоспроможність підприємства: поняття, цілі, задачі, принципи, суб’єкти оцінки

Оцінка конкурентоспроможності підприємства отримала сьогодні досить широке використання, а узагальнюючий показник, що її характеризує, став універсальним показником ринкового стану економічних об’єктів.

Але незважаючи на це, однозначного трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства» наукою поки що не вироблено.

Досить довго конкурентоспроможність організаційно-економічних утворень мікрорівня пов’язувалась передусім з ефективним використанням ресурсів.

Впродовж останніх двох десятиліть виникли нові теорії, окрема теорія конкурентних переваг, досягненням і розвитком яких забезпечується конкурентоспроможність підприємства. Економічна природа конкурентних переваг підприємства проявляється у вмінні збалансовувати ефективне використання ресурсів і підвищення споживчих цінностей (привабливості) продукції для споживача; дієвості на глобальних ринках; високій адаптивності за умов високої конкуренції; умінні сприймати і використовувати нові знання; здатності здійснювати екологічно безпечну діяльність і т. ін.

Отже, конкурентоспроможність підприємства можна розглядати як наявність у нього переваг у різних сферах діяльності (технічній, організаційній, комерційній, економічній та ін.), порівняно з конкурентами у масштабах певного галузевого ринку [9].

Конкурентоспроможність підприємства може бути визначена і як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Можна зустріти й таке визначення: конкурентоспроможність підприємства – це його спроможність займати визначену ринкову нішу в певний період часу [5].

Виходячи з економічної природи конкурентоспроможності, необхідно підкреслити, що вона носить відносний характер і не є чимось статичним. З огляду на це, більш вдалим є перше визначення конкурентоспроможності підприємства, в якому наголошено саме на таку особливість.

Першим і найважливішим етапом проведення діагностики конкурентоспроможності продукції є формування мети дослідження, яка визначає подальший хід аналізу. Неправильне визначення мети може викривити результати дослідження й привести до помилкових управлінських рішень.

Метою діагностики конкурентоспроможності підприємства є отримання вірогідної інформації:

ü керівництвом підприємства – для прийняття рішення про коригування конкурентоспроможності з урахуванням положення підприємства на галузевому ринку;

ü зовнішнім користувачем – для прийняття рішення про реалізацію конкретних планів по відношенню до даного підприємства (придбання, інвестування, укладення контрактів та ін.).

При діагностиці конкурентоспроможності підприємства вирішуються такі основні задачі:

o визначення рівня конкурентоспроможності на поточний момент часу;

o встановлення тенденцій, закономірностей зміни конкурентоспроможності за досліджуваний період;

o визначення факторів, що негативно впливають на конкурентоспроможність підприємства;

o визначення резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства та формування відповідних заходів.

Управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає наявність об'єктивної, обґрунтованої технології її оцінки, яка включає сукупність принципів (перелічені нижче), показників та методів вимірювання (розглянуто в наступних підрозділах цього розділу).

Можна назвати такі основні принципи оцінки конкурентоспроможності підприємства:

¨ безперервне і систематичне вивчення конкурентоспроможності, що забезпечить своєчасну підготовку інформації для прийняття ефективних управлінських рішень;

¨ визначення показника конкурентоспроможності шляхом порівняння, що свідчить про відносний характер даного показника;

¨ оцінка конкурентоспроможності досліджуваного підприємства порівняно з підприємствами, що відносяться до тієї ж галузі, або виробляють однакову продукцію;

¨ вибір і обґрунтування системи параметрів (показників), що характеризують конкурентоспроможність підприємства;

¨ переважне використання узагальнюючої (інтегральної) оцінки конкурентоспроможності підприємства, визначеної на основі системи параметрів, що дозволяє визначити його місце (ранг) серед задіяних в дослідженні підприємств-конкурентів, провести факторний аналіз і виявити кількісний вплив факторів на інтегральний показник;

¨ врахування факторів як внутрішніх, так і зовнішніх конкурентних переваг, завдяки чому досягається взаємозв’язок інтересів виробників і споживачів;

¨ врахування специфіки галузі, регіону при визначенні системи параметрів оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Суб’єктами діагностики конкурентоспроможності підприємства можуть виступати підприємства-виробники, продавці, покупці, конкуренти, інвестори, державні органи.

Процес діагностики конкурентоспроможності продукції передбачає вирішення трьох основних питань:

- обґрунтування факторів (параметрів) впливу на конкурентоспроможність підприємства;

- вибір базових об’єктів;

- наявність точної та вичерпної інформації про стан конкуренції.