Види економічної діагностики. Принципи та методи економічної діагностики

Все розмаїття видів економічної діагностики можна класифікувати за різними групувальними ознаками. В навчальній літературі та у економічних наукових виданнях зустрічаються різні точки зору фахівців щодо подібної класифікації.

Один з варіантів класифікації видів економічної діагностики надано на рис. 1.2.

 

 

Рис. 1.2. Види економічної діагностики

Короткий опис наданих на рис. 1.2 видів діагностики наведено нижче.

Глобальна діагностика охоплює світовий рівень, макродіагностика – національний рівень, мікродіагностика – рівень підприємства.

Внутрішня діагностика передбачає оцінку характеру порушень нормального ходу виробничо-господарської діяльності підприємства; зовнішня діагностика – це оцінка підприємства з позицій сприйняття його зовнішніми учасниками ринку (потенційними інвесторами, комерційними банками і т. ін.). З цією метою визначається інвестиційна привабливість, платоспроможність, фінансова стійкість підприємства та ін.

Структурна діагностика заснована на декомпозиції(«розкладенні» вихідної ситуації на частини, зведенні складної задачі до декількох простих) досліджуваного об’єкта та вивченні структурних характеристик його елементів; функціональна діагностика – досліджує процес функціонування (діяльності) підприємства; організаційна діагностика є технологією аналізу стану підприємства, яка допомагає встановити особливості соціально-психологічного клімату в колективі, стиль та методи керівництва, виявити проблемні моменти в робочому процесі, підготувати рекомендації по оптимізації діяльності.

Комплексна діагностика (інакше можна назвати її детальною діагностикою)передбачає докладне аналітичне дослідження, що дає глибоке розуміння поточної ситуації і є основою як для визначення стратегії перетворень, так і здійснення конкретних поточних заходів для досягнення запланованих результатів; тематична діагностика – докладне аналітичне дослідження. здійснюване за певним напрямом діяльності підприємства; експрес-діагностика – коротке дослідження різних аспектів діяльності підприємства.

Систематична діагностика передбачає постійне дослідження змін фінансово-економічного стану підприємства; епізодична діагностика (точкова) діагностика заснована на різних спеціальних дослідженнях стану підприємства.

Етіологічна діагностика означає систему аналізу економічної діяльності підприємства, що побудована за принципом «від причини до симптому», тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв’язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання. Така система дає змогу передбачити розвиток позитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві; симптоматична діагностика – це система аналізу, що передусім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв’язки. За створення такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Тобто система працює за принципом «від симптому до причини».

Кількісна діагностика виходить з необхідності визначення кількісних характеристик техніко-економічного стану підприємства, метою якої є вимір, порівняння результатів виробництва, рівня витрат, встановлення кількісної міри впливу різних факторів; якісна діагностика заснована на якісних порівняльних оцінках стану підприємства, метою якої є виявлення особливостей даного стану і його внутрішніх взаємозалежностей.

Економічна діагностика, як і будь-яка інша економічна дисципліна, базується на певних принципах.

Основні принципи економічної діагностики:

· інтегрованість у загальну систему аналізу - органічна убудованість економічної діагностики в загальну систему аналізу;

· науковий характер досліджень – базування на положеннях діалектичної теорії пізнання, економічних законів розвитку виробництва, орієнтація на використання сучасних, достатньо теоретично обґрунтованих методик діагностики;

· комплексність – охоплення всіх ланцюгів і всіх аспектів діяльності, всебічне вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;

· системність – розгляд досліджуваних об’єктів як складних динамічних систем, що складаються з низки елементів, певним чином пов’язаних між собою і зовнішнім середовищем. Такий підхід орієнтує аналітиків на розкриття цілісності об’єкта, на виявлення різноманітних типів взаємозв’язків та зведення їх в єдину картину;

· об’єктивність – використання достовірної, перевіреної інформації, що реально відображує об’єктивну дійсність, а також методів та заходів, що мінімізують суб’єктивність аналітика чи неточність оцінок;

· конкретність – конкретне цільове спрямування кожного етапу діагностики;

· точність – відтворювання реальних економічних процесів на прийнятному для підприємства рівні;

· дієвість - максимальна орієнтація на превентивні (попереджувальні) заходи;

· своєчасність – постійне врахування динамічності господарської діяльності;

· ефективність (доцільність, економічність) – порівняння позитивних наслідків від діагностики з витратами на її проведення.

Ефективність і якість результатів діагностики діяльності підприємства в значній мірі визначається якістю і досконалістю методологічної бази.

Ключовими елементами методологічного забезпечення є:

- методи і процедури діагностики;

- система показників та методичні підходи до їх розрахунку;

- джерела інформації;

- рекомендації по узагальненню та правила надання результатів діагностики (таблична, графічна) для прийняття рішень.

Методологія економічної діагностики, як і будь-якої іншої науки, являє собою органічну єдність трьох структурних елементів:

1.Теорія і методологія філософії, соціології і економіки.

В основі цього структурного елемента лежать теорія пізнання, діалектика, теорія функціонування ринкової економіки.

2. Загальнонаукові методи пізнання.

Цей структурний елемент включає в себе розвинуту систему загальнонаукових методів – спостереження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і т.д.

3. Локальна (специфічна) система методології.

Стосовно до специфіки предмета економічної діагностики в даному структурному елементі знаходять свою конкретизацію і розвиток перші два елементи методології.

Використовують наступні методи економічної діагностики:

ü аналітичні, засновані на безконтактних дослідженнях за допомогою статистичної інформації, використання комплексного економічного аналізу (групування, відносні і середні величини, ланцюгові підстановки, індексний метод, балансовий метод, багатовимірний факторний аналіз та ін.).

ü експертні, засновані на узагальненні оцінок та інформації, наданих експертами на основі контактних досліджень (методи інтерв’ю, сценаріїв, опитування, комісій, мозкової атаки, дерева цілей, Дельфі та ін.).

ü динамічне програмування – обчислювальний метод розв’язання задач за допомогою використання математичних моделей.

ü лінійне програмування – математичний метод, заснований на оптимізації досягнення кількісно визначеної мети.