Суперництво існуючих в галузі компаній

Ця сила є в конкурентній боротьбі найбільш значущою. М. Портер вважає, що конкурентна боротьба загострюється у випадках, коли в галузі діють багато конкурентів, або ці конкуренти рівні за своєю силою. Окрім того, конкуренція загострюється у випадках, коли:

- темпи зростання галузі є низькими;

- рівень постійних витрат є високим;

- зростають виробничі потужності;

- існують високі вхідні бар’єри;

- одна компанія, ставлячи перед собою стратегічні цілі, прагне завоювати велику частину ринку.

Конкуренція послаблюється, коли:

- компанії прагнуть просто отримати прибуток в галузі, не роблять спробу зайняти суттєву частку одна в одної;

- витрати переходу з товару однієї компанії на аналогічний товар від іншої компанії дуже великі для споживачів.

Компанії прагнуть зайняти кращі позиції на ринку за рахунок цінових війн, рекламних компаній, нової продукції, покращення обслуговування споживачів, підвищення гарантій на товар тощо.

Інтенсивність конкуренції між продавцями проявляється в тому, наскільки енергійно підприємства використовують засоби конкурентної боротьби, які знаходяться у їх розпорядженні: такі, як більш низькі ціни, покращені характеристики товару, більш високий рівень обслуговування споживачів, тривалі терміни гарантійного періоду, спеціальні засоби просування товару на ринок, випуск нових товарів.

Для оцінки ступеня (інтенсивності) конкуренції найчастіше використовують три фактори:

1) розподіл ринкових часток між конкурентами;

2) темпи зростання ємності ринку;

3) рентабельність ринку.

Практика свідчить, що найбільша конкурентна активність існує при приблизно рівних ринкових частках конкуруючих компаній. І, навпаки, при співвідношенні часток лідерів і аутсайдерів більш як 2:1 конкуренція стихає.

Визначення інтенсивності конкуренції може здійснюватись за формулою

 

,

 

де Iк – показник інтенсивності конкуренції на досліджуваному товарному ринку;

Di – ринкова частка i-го конкурента (i = 1, 2, 3,…, n);

n - кількість конкурентів на товарному ринку.

 

На динаміку ринкової частки впливають такі основні фактори:

- виручка від реалізації продукції;

- асортиментно-цінові зміни;

- уподобання споживачів;

- ступінь концентрації учасників.

Ступінь концентрації учасників галузі може бути визначена різними показниками. Зокрема, це такі показники: індекс концентрації, коефіцієнт відносної концентрації, індекс Херфіндаля-Хіршмана, індекс Холла-Тайдмана [9].

Індекс концентрації визначається як сума ринкових часток найбільших виробників (найчастіше трьох):

,

де CRi – індекс концентрації певної кількості (n) підприємств, %;

qi - частка продажу i-го підприємства.

Значення CR3 для трьох найбільших підприємств означають:

CR3 < 45% - ринок концентрований;

45% < CR3 < 70% - ринок помірно концентрований;

CR3 ˃ 70% - ринок висококонцентрований.

Коефіцієнт відносної концентрації ґрунтується на зіставленні кількості найбільших підприємств та їх частки в обсязі реалізації продукції

 

де К – коефіцієнт відносної концентрації;

β – частка найбільших підприємств у загальній кількості учасників ринку, %;

ɑ – частка продажу цих самих підприємств у загальному обсязі продажу, %.

Якщо: К ˃ 1 - ринок неконцентрований;

К < 1 - ринок висококонцентрований.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана – визначається як сума квадратів часток усіх підприємств-учасників галузі та деякими іншими

 

,

 

де ННІ – індекс Херфіндаля-Хіршмана, коеф.;

q – частка продажу кожного з m підприємств галузі (і = 1, 2, 3, …, m).

Якщо: ННІ близько 0 - ринок неконцентрований;

ННІ близько 1 - ринок висококонцентрований, монопольний.

Індекс Холла-Тайдмана – розраховується виходячи з рангу підприємства на ринку та частки продажу цих підприємств в загальному обсязі

 

,

 

де НТ – індекс Холла-Тайдмана;

Ri – позиція (ранг) підприємства на ринку (найбільше має ранг 1);

qi – частка продажу цих самих підприємств у загальному обсязі.

Якщо: НТ = 1 - ринок висококонцентрований, монопольний;

НТ = 1/m - ринок неконцентрований.