Загальна будова та класифікація тракторів.

Сільськогосподарські трактори класифікуються за наступними ознаками (рисунок 1).

 

В якості еталону зусилля, яке повинен розвивати трактор кожного класу, прийняте тягове зусилля, що розвивається трактором на робочій передачі при русі по стерні колосових на ґрунтові вологістю 8…20% та твердістю 1,0...1,5 МПа.

Трактори загального призначення виконують енергоємні технологічні операції в рослинництві (оранка, суцільна культивація, розпушування, фрезерування, внесення добрив, дискування важкими боронами і т.д.) і кормовиробництві. Основні вимоги до таких тракторів - високі тягові якості, низький тиск на ґрунт. Це обумовлено їхнім призначенням працювати в основному з ґрунтообробними машинами, які мають великий тяговий опір, і виконувати роботи переважно у короткі агротехнічні терміни.

Просапні трактори виконують роботи з посіву, догляду і збирання просапних культур у міжряддях різної ширини. Крім того, до 60 % часу їх використовують на транспортних роботах і обмежено на оранці й інших енергоємних операціях. Отже, вимоги до них визначають операції міжрядного обробітку просапних культур, до них належать необхідність регулювання колії ходової системи та агротехнічного просвіту відповідно до ширини міжрядь і висоти рослин, висока маневреність і керованість під час руху агрегату в міжряддях. Для безпечного руху в транспортному потоці на дорогах просапні трактори мають бути оснащені гальмівною системою з приводом на причіп і світловими приладами відповідно до вимог дорожньої безпеки.

Універсально-просапні трактори поєднують характеристики двох попередніх груп тракторів, але їх обмежено використовують на роботах з підготовки ґрунту.

Спеціалізовані трактори мають характерні конструктивні особливості для обробітку відповідних видів сільськогосподарських культур у різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Трактори малої потужності (мотоблоки) — мають одне або два ведучих колеса і призначені для механізації сільськогосподарських робіт на недоступних для проходу інших тракторів ділянках і в приватному господарстві. До трактора випускається набір сільськогосподарських знарядь — плуг, косарка, культиватор, візки для перевезення вантажів тощо.

Тяговий клас 0,2. До його складу входить чотирьохколісний малогабаритний трактор з дизелем потужністю 9...12 кВт, призначений для роботи в садах, парниках, на дільницях малої площі та неправильної конфігурації, а також на шкільних дільницях.

Тяговий клас 0,6. Трактори цього класу використовують при виконанні малоенергоємних сільськогосподарських операцій у тих випадках, коли застосування тракторів більш високих класів неможливо або економічно недоцільно.

Найбільш розповсюджений у цьому тяговому класі трактор Т-25А з дизелем потужністю 18,4 кВт. Його застосовують на внутрішньогосподарських транспортних роботах, при хімічній обробці і підгодівлі рослин, обробленні льону, заготівлі сіна, у садах, виноградниках, на тваринницьких фермах. За його допомогою виконують вантажно-розвантажувальні роботи і приводять до дії робочі органи стаціонарних машин.

Його застосовують також при обробці ґрунту на ділянках малих площ і на багатьох несільськогосподарських роботах. З цим трактором агрегатується більше 100 машин.

Модифікований трактор Т-25АК виконаний з підвищеним просвітом над рослинами і призначений для робіт у плодорозсадниках. Інші представники цього класу — трактор Т-30 (базова модель) і його модифікація Т-30А з двома ведучими мостами. Потужність їхнього дизеля - 22 кВт.

До цього класу відноситься також і самохідне шасі Т-16М. У шасі на відміну від трактора двигун розташований позаду, а передня частина має раму для навішування машин або установки платформи. Самохідні шасі використовують для роботи в овочівництві на передпосівній і міжрядній обробці ґрунту, при розкидному і рядовому висіві мінеральних добрив, посіві і посадці овочевих культур і кормових коренеплодів, для опилювання, збирання овочів, а також для внутрішньогосподарських транспортних робіт. Модифіковані шасі працюють на чайних плантаціях і в теплицях.

Нове самохідне шасі СШ-28 оснащено дизелем потужністю 22 кВт.

Тяговий клас 0,9. Базовий трактор Т-40М в агрегатуванні з начіпними і причіпними машинами використовують для проведення передпосівної обробки ґрунту, посіву, міжрядної обробки просапних культур, а також для заготівлі кормів, транспортних робіт, привода стаціонарних машин, роботи на тваринницьких фермах і виконання інших робіт.

Трактор Т-40АМ (модифікація Т-40М) виконаний із двома ведучими мостами, тому має підвищену силу тяги і кращу прохідність.

Трактор Т-40АНМ (також модифікація Т-40М) має знижений центр ваги і тому здатний працювати не тільки на рівнинах, але і на схилах.

До цього ж класу відноситься триколісний трактор Т-28Х4М (з одним переднім колесом). Він призначений для виконання комплексу робіт з оброблення і збирання бавовни, а також інших культур, вирощуваних у бавовницькій зоні. На транспортних роботах використовують модифікацію цього трактора з чотирма колесами. На всіх тракторах класу 0,9 встановлені дизелі потужністю від 44,13 до 59 кВт.

Тяговий клас 1,4. До цього класу відносяться широко розповсюджені універсально-просапні колісні трактори сімейства «Бєларусь». Вони призначені для виконання робіт з механізації оброблення і збирання просапних культур, а також робіт загального призначення, транспортних і вантажно-розвантажувальних.

Найбільш розповсюджений у цьому класі трактор МТЗ-80 з дизелем потужністю 59 кВт. На базі цього трактора створено кілька модифікацій: МТЗ-82 (із двома ведучими мостами), триколісний МТЗ-80Х (для бавовницьких господарств) тощо.

Трактори цього класу МТЗ-100 і МТЗ-102 з дизелем потужністю 77,2 кВт використовують на тих же роботах, але вони мають більш високі техніко-економічні показники.

Тяговий клас 2. Трактори цього класу — універсально-просапні. Трактор Т‑70С цього класу — гусеничний і призначений для механізації робіт з оброблення і збирання цукрового буряка. Його двигун і більшість деталей трансмісії уніфіковані з трактором МТЗ-80. На новому тракторі Т-90С встановлений дизель потужністю 67,6 кВт.

Розроблено нову модель колісного трактора високої прохідності МТЗ-142 з дизелем потужністю до 110 кВт.

Тяговий клас 3. Широко поширений в цьому класі гусеничний трактор ДТ‑75М з дизелем потужністю 66,15 кВт. Його модифікації: ДТ-75БВ (болотохідний), ДТ-75КВ (крутосхилий) тощо.

Випускаються енергонасичені гусеничні трактори ДТ-75Н з дизелем потужністю 70 кВт, Т-150 з дизелем 110 кВт, а також колісний трактор Т-150К (модифікація Т-150) з дизелем потужністю 121,5 кВт.

Гусеничний швидкісний трактор загального призначення ДТ-175, оснащений дизелем потужністю 125 кВт. Модернізуються трактори, що раніше випускалися: у гусеничного трактора Т-150М потужність дизеля підвищена до 132,5 кВт, у колісного Т-150КМ — до 147кВт.

Тяговий клас 4 представлений гусеничним трактором загального призначення Т-4А. Його використовують також для плантажних і землерийних робіт. Він оснащений дизелем потужністю 95,6 кВт.

Тяговий клас 5. Найбільше енергонасичений колісний трактор цього класу — К-701 з дизелем потужністю 198,6 кВт. Його використовують для виконання всіх робіт загального призначення, снігозатримання, а також як транспортний тягач. У господарствах працює і трактор К-700А з дизелем потужністю 157 кВт.

Тяговий клас 6 представляє промисловий гусеничний трактор Т-130 з дизелем потужністю 103 кВт, що використовується у сільському господарстві для робіт загального призначення. Особливо широко застосовується в сільськогосподарському виробництві його болотна модифікація Т-130Б.

Тяговий клас 8 представлений перспективним трактором К-710.

Промислові трактори випускаються класу 10, до якого відносяться трактори 130.1.Г-1, класу 15 - трактори Т-180, 180М, класу 25 - трактори Т 330, ДЕТ-250М.

Механізми трактора можна розділити на наступні основні механізми: двигун, трансмісія, ходова система, механізми керування, робоче та допоміжне обладнання (рисунок 2).

За розміщенням механізмів, агрегатів і систем трактори поділяють на моноблокове (класичне) і роздільно-агрегатне компонування. Якщо конструкція трактора допускає роз'єднання енергетичної частини (двигуна) від ведучих частин (коліс, гусениць), то такий трактор вважають моделлю модульних енергетичних засобів (рисунок 3).

Для моноблокового компонування трактора характерне переднє розміщення двигуна і заднє (над задньою віссю) розміщення кабіни, а також керовані передні колеса, діаметр яких менший, ніж задніх. Трансмісію виконують в одному блоці і жорстко з'єднують із двигуном. Таку схему мають в основному трактори з номінальним тяговим зусиллям 6 - 20 кН (ХТЗ-2511, Т-25А, ХТЗ-5020, трактори ЮМЗ, МТЗ тощо), хоча чимало закордонних фірм використовують її і для тракторів з номінальним тяговим зусиллям понад 30 кН.

 

а)

б)

Рисунок 2 - Розміщення основних механізмів і агрегатів тракторів:

а – гусеничний трактор; б – колісний трактор

1 – двигун; 2 – механізм керування; 3 – допоміжне обладнання;

4 – трансмісія; 5 – робоче обладнання; 6 – ходова частина.

 

Рисунок 3 - Компонувальні схеми енергетичних засобів

 

У разі роздільно-агрегатного компонування двигун і кабіна зміщені наперед, передні і задні колеса однакового розміру і вантажопідйомності. За такою схемою виготовляють в основному колісні трактори загального призначення з номінальним тяговим зусиллям 30 кН і вище (серія тракторів ХТЗ-170, К-701 тощо), а також гусеничні трактори цього класу.

За класифікаційну ознаку мобільного енергетичного засобу (МЕЗ) взято технологічний простір навколо трактора для розміщення сільськогосподарської машини чи додаткового технологічного обладнання, наприклад ящика для насіння, добрив чи інших технологічних матеріалів (рисунок 3). В окремий клас виділяють модульні енергетичні засоби, які використовують у поєднанні з причепами, оснащеними технологічним обладнанням та активними чи пасивними колесами.

Мобільні енергетичні засоби поділяють на такі групи:

· класична (рисунок 3, а) — енергетичний засіб з одним технологічним простором позаду;

· модернізована (класик-М) (рисунок 3, б) — енергетичний засіб із двома технологічними просторами, модернізованою класичною схемою з передньою начіпною системою і переднім ВВП, із запасом потужності двигуна, вантажопідйомності, нижчим тиском на ґрунт передніх і задніх коліс, посиленим рульовим керуванням;

· системна-3 (рисунок 3, в) — енергетичний засіб із трьома технологічними просторами (ХТЗ-160, ЛТЗ-155, «МБ-Трак»). Порівняно з трактором групи «класик-М» він має більший запас вантажопідйомності, реверсивну трансмісію і пост керування, передні і задні ведучі колеса одного розміру, позаду кабіни розміщена платформа для резервуару з технологічним матеріалом;

· системна-4 (модель «Ксилон» і самохідне шасі, рисунок 3, г, д) — енергетичний засіб з чотирма технологічними просторами, двигун і трансмісія розміщені під кабіною, що поліпшує передній і задній огляд, має дві платформи (позаду і перед кабіною) для розміщення бункера із технологічним матеріалом. У моделі «Ксилон» (фірма Фенд, Німеччина) встановлено повний реверс трансмісії і поста керування, який може фіксуватись під кутом до напрямку руху;

· модульний енергетичний засіб складається з енергетичного модуля (ЕМ) і технологічних модулів (ТМ) (рисунок 3, ж, з, и), які легко з'єднуються між собою. Технологічним модулем є причеп, можливо з активними колесами, що приводяться від двигуна ЕМ. Залежно від виконуваної технологічної операції ЕМ застосовують із ТМ і без нього, що підвищує універсальність цього енергетичного засобу.

Зображення та коротка характеристика основних моделей тракторів, що використовується в сільському господарстві наведено в додатку А.