Становище української мови в Україні

СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ

У 2016 РОЦІ

аналітичний огляд

 

8.11.2016

 

ВСТУП

Аналітичний огляд «Становище української мови» оприлюднюється рухом «Простір свободи» щорічно, починаючи з 2011 року. З підсумками оглядів за минулі роки можна ознайомитися в Інтернеті за адресою http://dobrovol.org/project/10/.

Огляд має на меті мовою фактів і цифр окреслити становище української мови в різних сферах суспільного життя, тенденції, пов’язані з розширенням чи звуженням вживання української мови.

Основними джерелами, що використовувалися при підготовці Огляду, є дані офіційної статистики, результати соціологічних досліджень, а також здійснений волонтерами руху «Простір свободи» моніторинг фактичного використання української мови у ключових сферах суспільного життя.

Збирання й опрацювання даних проводиться виключно на волонтерських засадах, завдяки добрій волі десятків людей з усіх областей країни.

РОЗДІЛ 1

МОВА СПІЛКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Перепис населення 2001 року

Всупереч рекомендаціям ООН в Україні в 2011 – 13 роках так і не проведено перепису населення. А з початком у 2014 році збройної агресії Росії проти України й окупацією частини української території проведення Всеукраїнського перепису населення стало неможливим.

Тому єдиним ґрунтовним джерелом статистичної інформації про етнічний склад та рідну мову населення України є дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року.

Згідно з цими даними, 78% жителів України є українцями за національністю (етнічним походженням). 17% жителів України становлять етнічні росіяни і 5% – люди інших національностей.

Етнічні українці становлять більшість у 25 регіонах з 27 (в діапазоні від 98% у Тернопільській до 56% у Донецькій області) і меншість в Автономній Республіці Крим (24%) та місті Севастополі (22%). У столиці України етнічні українці становлять 82% населення.

Внаслідок тривалого періоду бездержавності й політики русифікації впродовж останнього століття постійно зростала частка етнічних українців, які своєю рідною мовою вважали не українську, а російську. Ця частка дещо зменшилася після проголошення Україною незалежності, але на час проведення перепису 2001 року залишалася дуже відчутною – майже 15%. Водночас серед етнічних росіян, що проживають в Україні, своєю рідною мовою українську назвали лише 4%. Частка представників інших національностей, які вважали українську мову рідною, коливалася від 0,1% серед кримських татар до 71% серед поляків. Діапазон представників національних меншин України, які вважають рідною мову своєї національності, коливається від 96% серед росіян до 3% серед євреїв, а меншин, які вважають рідною мовою російську, – від 89% серед греків до 1% серед угорців.

Частка українців, які вважають рідною не українську, а російську мову, вища на тих територіях, де вищий відсоток етнічних росіян.

Внаслідок цього частка людей, які під час перепису населення назвали рідною мовою українську, становить 67,5% від загальної кількості населення України, тобто є нижчою, ніж частка етнічних українців. Порівняно з переписом населення СРСР 1989 року цей показник зріс на 2,8%.

При цьому 29,6% населення України назвали своєю рідною мовою російську, 2,9% – іншу мову.

Українську мову назвала рідною більшість жителів 22 з 27 регіонів України – від 98,3% населення Тернопільської області до 50,1% Запорізької. У Києві цей показник становить 72%. Водночас у меншості люди, що вважають українську мову рідною, опинилися в 5 регіонах. Це Одеська (46,3%), Луганська (30%), Донецька (24,1%) області, а також Крим (10,1%) та місто Севастополь (6,8%). У 4 з цих 5 регіонів (окрім Одеської області) більшість людей назвали рідною мовою російську.

Водночас, аналізуючи дані перепису 2001 року, слід брати до уваги дві важливі обставини.

По-перше, з часу перепису минуло 15 років, і за ці роки неминуче відбулися зміни в мовному складі населення як у всеукраїнському, так і в регіональному вимірі.

По-друге, надзвичайно важливим для розуміння мовної ситуації в Україні є той факт, що далеко не всі люди, для яких українська мова є рідною, постійно спілкуються цією мовою. Соціологічні дослідження свідчать, що в багатьох регіонах України частка людей, які постійно спілкуються українською, нижча за частку людей, для яких українська мова є рідною. Причому це стосується не лише людей старшого віку, щодо яких такий неприродний стан речей можна було б пояснити інерцією, пов’язаною з колоніальним минулим, але й людей середнього віку і молоді.

Це означає, що в незалежній Україні діють потужні чинники, які впливають на мовну поведінку людей і не дають їм можливості вільно спілкувати мовою, яку вони вважають рідною. Матеріали, наведені в цьому огляді, значною мірою пояснюють у цифрах і фактах, як саме діють ці чинники, що штучно звужують сферу функціонування української мови в Україні.

 

Соціологічні дослідження

Найґрунтовніший за останні місяці аналіз мовної ідентичності українських громадян у 2016 році здійснено Центром Разумкова на підставі масштабного опитування, проведеного в грудні 2015 року. Вибірка становила понад 10,7 тис. респондентів і охопила всю Україну, за винятком окупованих територій.

Згідно з даними опитування, українську мову вважають рідною 60% громадян. 15% вважають рідною російську, 22% – і українську, і російську однаковою мірою, 2% – інші мови. Українська мова є рідною для 93% людей на Заході, 78% у Центрі, 38% – на Сході, 35% – на Півдні і 20% на Донбасі. При цьому лише російська мова (не поруч з українською) не є рідною для більшості людей у жодному регіоні (відносна більшість – лише на Донбасі: 40%).

Водночас удома завжди або переважно розмовляють українською значно менше людей, аніж вважають її рідною. Це число становить 49% (завжди говорять українською вдома 44%, переважно – 5%). Російською спілкуються вдома 24% (завжди 13%, переважно 11%). Іноді українською, іноді російською спілкуються вдома 25% українців, ще 1,4% – іншими мовами. Ці цифри яскраво свідчать про триваючий тиск російськомовного середовища, внаслідок якого 11% громадян України (у масштабах країни – це майже 5 млн. людей!) не спілкуються чи майже не спілкуються рідною мовою навіть удома. Неістотною є різниця між цими показниками лише на Заході України, де завжди чи переважно спілкуються вдома українською 92% жителів (на 1% менше, ніж вважають її рідною мовою). У Центрі українською спілкуються 63% (на 15% менше, ніж вважають її рідною), на Півдні – 20% (теж на 15% менше), на Сході – 27% (на 11% менше), на Донбасі – 13% Донбасу (на 7% менше).

Обома мовами спілкуються 3% респондентів на Заході, 26% – у Центрі, 37% – на Півдні, 32% – на Сході, 34% – на Донбасі. Російською та переважно російською мовою користуються вдома 2% респондентів на Заході, 10% – в Центрі, 38% – на Півдні, 40% – на Сході, 52% – на Донбасі.

За межами дому – на роботі, навчанні тощо – спілкуються українською ще менше – 46% (40% завжди і 6% переважно). 23% спілкуються російською (12% – завжди, 11% – переважно), 29% – і російською, й українською.

За межами дому українською та переважно українською мовою спілкуються 92% респондентів на Заході, 57% – у Центрі, 16% – на Півдні, 24% – на Сході, 9% – на Донбасі. Двома мовами спілкуються 5% опитаних на Заході, 33% – у Центрі, 41% – на Півдні, 34% – на Сході, 37% – на Донбасі.

Як слушно відзначають аналітики Центру Разумкова, одним із чинників використання мов у повсякденному житті є їхній статус у найближчому соціальному оточенні. На думку 43% респондентів, в їхньому соціальному оточенні більш престижно розмовляти українською мовою. 22% опитаних назвали такою мовою російську, 1,1% – англійську. 29% опитаних відзначають, що серед їхніх друзів і колег байдуже, якою мовою розмовляти. Престижність спілкування українською мовою в найближчому колі відзначають 88% респондентів на Заході, 51% – у Центрі, 16% – на Півдні, 21% – на Сході, 11% – на Донбасі. Російську мову вважають престижною у своєму оточенні 2% громадян на Заході, 12% – у Центрі, 29% – на Півдні, 34% – на Сході, 50% – на Донбасі.

Абсолютна більшість громадян України володіє українською мовою. 65% респондентів відповіли, що володіють українською мовою вільно, 28% опитаних оцінюють свій рівень володіння українською мовою достатнім для спілкування на побутовому рівні. Для 4,4% респондентів спілкування українською мовою та її розуміння є проблемою. Зовсім не розуміють українську мову 0,4% опитаних.

56% опитаних вважають, що в Україні єдиною державною і офіційною мовою має бути українська, а російська мова та мови інших національних меншин можуть використовуватися на побутовому рівні. На думку 24% опитаних, українська мова має бути державною, а російська – офіційною в деяких регіонах України. 14% респондентів виступають за дві державні мови – українську та російську.

РОЗДІЛ 2

РОЗДІЛ 3

Крим

Упродовж усіх років незалежності України конституційні права громадян у Криму на отримання освіти, послуг, інформації української мовою постійно й систематично порушувалися. Факти відмови у навчанні дітей українською мовою в школах та дитсадках, надання інформації, обслуговування, виготовлення документації російською мовою замість українською були звичним і масовим явищем.

Проте після окупації та анексії Криму в 2014 році наступ на українську мову на півострові набув тотального характеру.

Місцеві чиновники змушують відмовлятися батьків від навчання українською мовою. Так, в єдиній україномовній школі-гімназії в Сімферополі залишили тільки одну паралель з чотирьох з навчання українською мовою. У 2015 році у цьому закладі навчалися українською мовою лише 9 класів із 40 (147 учнів з 986). Ще в квітні 2015 року багаторічний директор цієї школи змушений був залишити Крим через погрози і переслідування.

З 7 шкіл з українською мовою викладання, що існували в Криму до окупації, не лишилося жодної. Із близько 400 українських класів за останнім моніторингом громадськості лишилося максимум 37, і це число постійно скорочується. Вже у 2014/15 навчальному році в окупованому Криму українською мовою навчалися лише 1,1% школярів (порівняно з 8,2% в 2013/14 році у складі України). В подальшому це число продовжувало падати. Число дітей, які хоча б формально здобувають освіту в Криму українською мовою, наближається до нуля, а учням 9-11 класів уже два роки заборонено навчатися українською. Справу знищення решток української освіти у кримських школах окупанти доводять до логічного кінця.

Вчителів української мови та літератури змушують пройти перекваліфікацію й викладати російську мову та літературу. Тих, хто відмовляється або не бажає викладати російську, звільняють з роботи.

Обсяг викладання української мови й літератури у школах Криму зведено до мінімуму – спочатку до одного уроку на тиждень, а тепер поступово ці предмети переводяться в розряд факультативних.

Знищено всі факультети і майже всі кафедри української філології у вишах півострова. Про викладання українською мовою у вищих навчальних закладах не може бути й мови.

Бібліотечні україномовні фонди масово знищені, здані в макулатуру. В Криму повністю знищено україномовні засоби масової інформації – газети, радіо, телебачення. У грудні 2015 року закрито єдину україномовну дитячу театральну студію «Світанок».

Через тиск та репресії проти священиків і прихожан Української православної церкви Київського патріархату та Української греко-католицької церкви, де богослужіння здійснюється переважно українською мовою, мережа громад цих церков скоротилася на порядок.

Переважна більшість представників української інтелігенції та активістів організацій, що займалися розвитком української культури й поширенням української мови на півострові, змушені були залишити окуповану територію через тиск і загрозу репресій з боку окупантів. Ті, хто залишилися, зазнають переслідувань, як, наприклад, журналіст Микола Семена, про кримінальне переслідування якого відомо далеко за межами України.

Загалом вживання української мови сприймається окупантами як ознака нелояльності до них, підтримки України, у зв’язку з чим і без того невелике число людей, які використовували українську мову, тим більше публічно, стрімко скорочується.

Погром української мови здійснюється незважаючи на те, що формально окупанти визнають українську мову поруч з російською і кримськотатарською однією з трьох офіційних мов у Криму. На кримському прикладі можна побачити, як в реальності діє «двомовність» чи «багатомовність», яку російська пропаганда вже багато років намагається нав’язати всій Україні.

РОЗДІЛ 4

Освіта

Загальна середня освіта залишається одним зі значних факторів утвердження української мови. Частка шкіл, в яких навчання здійснюється українською мовою, становила 91,8% від загального числа шкіл у 2014/15 навчальному році і 91,9% у 2015/16 навчальному році (без урахування окупованих територій). Ця частка коливається від 100% у Рівненській області до 56% у контрольованій частині Донецької області.

Докладніше з даними по кожній області можна ознайомитися в таблиці 1.

 

Таблиця 1. Кількість та частка шкіл з українською мовою навчання по кожній області

	2014/15 н.р.	2015/16 н.р.
Назва областей	Кількість закладів	%	Кількість закладів	%
Вінницька		99,541		99,537
Волинська		99,868		99,865
Дніпропетровська		87,371		87,225
Донецька		54,833		56,169
Житомирська		99,744		99,730
Закарпатська		82,219		82,192
Запорізька		78,535		79,793
Івано-Франківська		99,861		99,860
Київська		98,626		98,624
Кіровоградська		98,292		98,263
Луганська		66,238		68,977
Львівська		99,198		99,190
Миколаївська		95,896		95,880
Одеська		70,519		70,665
Полтавська		98,829		98,804
Рівненська		100,000		100,000
Сумська		96,117		96,063
Тернопільська		99,881		99,879
Харківська		77,435		77,427
Херсонська		91,577		91,447
Хмельницька		99,233		99,215
Черкаська		99,362		99,349
Чернівецька		80,094		80,378
Чернігівська		99,667		99,655
м.Київ		95,117		95,011
Державні заклади		100,000		100,000
УСЬОГО		91, 843%		91, 922%

Зважаючи на скорочення кількості шкіл через політику їх укрупнення, що торкнулася перш за все сільської місцевості, загальна кількість шкіл з українською мовою навчання скоротилася більш ніж на 200. Проте скоротилося водночас і число шкіл з іншими мовами навчання, а також число шкіл з навчанням кількома мовами (не лише через їх закриття, але й через перехід окремих шкіл на українську мову навчання). У підсумку частка шкіл з українською мовою навчання не зменшилася, а навіть зросла, хоча й дуже незначною мірою (менш ніж на 0,1%).

 

Таблиця 2. Кількість шкіл за мовами навчання

	Українська	Російська	Румунська	Угорська	Польська	Молдовська	Англійська	Кілька мов
2014/15 н.р.
2015/16 н.р.

 

У школах, де навчання в усіх класах ведеться українською мовою, навчалися у 2014/15 навчальному році 84,49% школярів (без урахування окупованих територій), а в 2015/16 навчальному році – 84,85%. У школах з російською мовою навчання навчалися понад 6% учнів, у «змішаних» школах (переважно з російською і українською мовами навчання) – понад 8%.

 

Таблиця 3. Частка учнів по закладах за мовами навчання, % («змішані» школи – в окремій колонці)

	Українська	Російська	Румунська	Угорська	Польська	Молдовська	Англійська	«Змішані» школи
2014/15 н.р.	84,49	6,32	0,37	0,30	0,03	0,02	0,004	8,47
2015/16 н.р.	84,85	6,24	0,36	0,32	0,03	0,01		8,18

 

У розрізі областей картина виглядає так (див. таблицю 4).

Отже, звична для більшості країн Європи ситуація, коли всі 100% школярів навчаються офіційною мовою держави, існує лише в Рівненській області. В інших областях цей відсоток нижчий. У чотирьох областях України освіту в школах з державною мовою навчання здобувають менше 2/3 школярів. Це Донецька (36%), Одеська (46%), Луганська (50%), Харківська (65%). Більше того, як видно з наведених у таблиці даних, в 11 областях частка учнів, що навчаються в таких школах, знизилася. В Одеській області, наприклад, таке зниження сягнуло 0,5%.

Таблиця 4. Кількість та частка учнів, що навчаються в школах з українською мовою навчання по областях

	2014/15 н.р.	2015/16 н.р.
Назва областей	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%
Вінницька		97,56		97,51
Волинська		99,38		99,41
Дніпропетровська		79,05		78,83
Донецька		34,47		35,71
Житомирська		98,96		98,96
Закарпатська		83,40		83,43
Запорізька		65,70		67,80
Івано-Франківська		99,42		99,41
Київська		94,97		94,98
Кіровоградська		95,90		95,90
Луганська		46,06		49,73
Львівська		98,08		98,06
Миколаївська		89,88		89,87
Одеська		48,10		47,58
Полтавська		95,74		95,69
Рівненська		100,00		100,00
Сумська		93,40		93,43
Тернопільська		99,35		99,30
Харківська		65,66		65,41
Херсонська		82,55		82,34
Хмельницька		98,04		98,03
Черкаська		97,67		97,70
Чернівецька		83,21		83,50
Чернігівська		99,30		99,33
м.Київ		94,62		94,68
Державні заклади		100,00		100,00
УСЬОГО		84,49		84,85

 

Загальна частка учнів, що здобували освіту українською мовою (включно з українськими класами змішаних шкіл), становила 89,3% в 2014/15 навчальному році і 89,5% – у 2015/16. Як бачимо, зростання мінімальне. Але, якщо проаналізувати ситуацію в розрізі областей, то побачимо, що в 5 областях є навіть зниження частки учнів, що навчаються українською. Це Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська, Харківська області. Ця тенденція є тривожною і потребує належного аналізу та реакції.

 

Загалом за часткою учнів, що навчаються українською мовою, регіони України можна поділити на кілька умовних груп:

1) Всі чи майже всі учні навчаються українською. Частка перевищує 99% – Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області. У Рівненській області українською мовою, як уже зазначалося, навчаються 100% школярів.

2) Українською навчається домінуюча більшість учнів. Частка від 90 до 99% – Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Сумська області та м. Київ.

3) Значна кількість учнів навчається іншими мовами. Частка тих, хто навчається українською, від 75 до 90% – Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Херсонська, Чернівецька області.

4) Частка учнів, що навчаються українською мовою, нижча 75%. Це Одеська (69%), Луганська (65%) і Донецька області (58%). При цьому, як зазначалося вище, в двох із цих трьох областей – Одеській і Донецькій – і без того низька частка учнів, що навчаються українською, є тенденція до подальшого зниження.

 

 

Таблиця 5. Кількість учнів, що навчаються українською (включно зі «змішаними» школами)

	2014/15 н.р.	2015/16 н.р.	Учні перших класів, 2015/16 н.р.
Назва областей	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%
Вінницька		99,593		99,632		99,87
Волинська		99,830		99,850		99,89
Дніпропетровська		80,795		80,938		80,94
Донецька		58,244		58,205		56,60
Житомирська		99,411		99,499		99,62
Закарпатська		87,209		87,198		86,68
Запорізька		74,860		75,351		75,83
Івано-Франківська		99,423		99,410		99,40
Київська		99,348		99,381		99,49
Кіровоградська		98,188		98,360		98,95
Луганська		63,819		65,257		64,33
Львівська		98,600		98,622		98,78
Миколаївська		92,223		92,302		92,18
Одеська		69,697		69,401		68,29
Полтавська		98,372		98,556		99,15
Рівненська		100,000		100,000		100,00
Сумська		95,905		96,000		96,56
Тернопільська		99,852		99,863		99,90
Харківська		73,217		72,848		71,84
Херсонська		84,368		84,417		83,81
Хмельницька		99,525		99,541		99,58
Черкаська		99,131		99,206		99,24
Чернівецька		84,992		85,458		87,11
Чернігівська		99,610		99,650		99,71
м.Київ		97,004		97,016		97,33
Державні заклади		100,000		100,000		100,00
УСЬОГО		89,295		89,503		89,362

Викликає тривогу й той факт, що частка першокласників, які навчаються українською мовою, упродовж двох останніх навчальних років була нижчою, ніж частка учнів в цілому, хоча розрив цих показників і скорочується. Це означає, що перші класи, які починають навчання не українською мовою, програмують якщо не погіршення мовної ситуації в школах, то принаймні її консервацію. Особливо негативним є той факт, що ця тенденція формується за рахунок 7 областей, де частка школярів, що навчаються українською мовою, і без того доволі низька. Це Донецька, Закарпатська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Харківська та Херсонська області. В Донецькій області, наприклад, частка першокласників, що навчалися українською в 2015/16 н.р., становила 56,6%, що на 1,6% менше, ніж частка серед усіх школярів цієї області. В Одеській області цей розрив становить 1,1%, у Харківській – 1%.

Таблиця 6. Частка учнів, що навчаються українською

	Учні всіх класів	Учні перших класів
2014/15 н.р.	89,295	88,814
2015/16 н.р.	89,503	89,362

Слід зауважити, що реальна мовна ситуація в закладах освіти взагалі, і в школах зокрема, відрізняється від статичних даних. У багатьох формально українських школах, особливо на Сході та Півдні країни, виховна робота, а почасти і навчальний процес де-факто здійснюється російською. Ще гірша ситуація в закладах позашкільної освіти (особливо в музичних і спортивних школах), де русифікація як у навчальному процесі, та і в мовному режимі закладів, є тотальною і створює реальні перешкоди для позашкільного навчання державною мовою. Держава має перейти до реального контролю за ведення навчально-виховного процесу в закладах освіти тією мовою, яка офіційно визначена документами цих закладів і фігурує у статистичній звітності. Це стосується всіх рівнів і типів освіти – від дошкільної до вищої.

 

У 2014 році, за офіційними даними, в дошкільних навчальних закладах навчалося українською мовою 93,8% дітей, у 2015 році – 94,2%. У Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській і Чернігівській областях 100% дітей виховувалися в дитсадках українською мовою. У місті Києві – 99,9%. Найнижча частка дітей, що виховувалися в дитсадках українською мовою, – у Луганській області (59%). Разом з тим варто відзначити, що порушення мовного статусу дитсадків мають системний і масовий характер. На жаль, офіційна статистика не відображає масштабу фактичного ведення виховного процесу російською мовою у багатьох формально україномовних дитсадках.

Таблиця 7. Частка учнів, які обрали для ЗНО українську мову

 

 

Предмет	2014 рік	2016 рік
Історія України	91,63%	93,48
Математика	87,34%	88,07
Біологія	90,28%	91,26
Географія	89,26%	92,26
Фізика	85,78%	87,24

 

 

Книговидання і преса

На тлі скорочення тиражів і кількості назв як періодичних, так і неперіодичних друкованих видань, темпи зростання частки видань українською мовою уповільнюються.

У 2014 році книги українською мовою становили 54,9% від сумарного тиражу всіх надрукованих в Україні книг, у 2015 – 65, 2%, а з 1 січня по 24 жовтня 2016 року – 64,9%. При цьому в абсолютних цифрах з 2014 по 2015 рік відбулося падіння сумарного тиражу книг українською мовою з понад 30 млн. до менш ніж 24 млн. примірників. За неповні 10 місяців нинішнього року надруковано понад 19 млн. книг українською мовою. При цьому варто пам’ятати, що загальна кількість надрукованих в Україні всіма мовами книг в багато разів менша за обсяги продажу книжкової продукції, більшість літератури імпортується з Росії і видана російською мовою.

Частка книг українською мовою у загальній кількості видань становила 70,7% у 2015 році і 68,6% за неповні десять місяців 2016 року.

Таблиця 8. Випуск видань в Україні у 2014 – 2016 рр. (станом на 24.10.2016)

Види видань			(станом на 24.10.2016)
		Кількість видань, друк. од.	Річний тираж, тис. пр.	Кількість видань, друк. од.	Річний тираж, тис. пр.	Кількість видань, друк. од.	Річний тираж, тис. пр.
Книги і брошури	22 044	55 312,0	19 958	36 409,8	13 660	29 765,1
українською мовою	14 145	30 404,7	14 117	23 740,0	9 370	19 223,8
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	64,2	54,9	70,7	65,2	68,6	64,6
російською мовою	5 629	22 049,1	4 002	11 064,1	2 714	8 741,9
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	25,5	39,9	20,1	30,4	19,9	29,4
іншими мовами	2 270	2 858,2	1 839	1 605,7	1 576	1 799,4
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	10,3	5,2	9,2	4,4	11,5	6,0
Періодичні та продовжувані видання (крім газет)	3 165	513 289,1	2 847	232 917,2	1 677	42 343,5
українською мовою	1 229	50 936,2	1 128	41 218,9		10 327,5
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	38,8	9,9	39,6	17,7	36,7	24,4
російською мовою		439 270,7		171 505,6		26 520,9
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	18,4	85,6	13,9	73,6	13,0	62,6
іншими мовами	1 355	23 082,2	1 324	20 192,7		5 495,1
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	42,8	4,5	46,5	8,7	50,3	13,0
Газети (з додатками)	2 169	2 720 794,9	1 846	2 349 001,1	1 364	1 174 500,5
українською мовою	1 141	801 830,4	1 069	798 475,3		400 720,1
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	52,6	29,5	57,9	34,0	72,0	34,1
російською мовою		1 796 038,9		1 444 717,4		722 358,7
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	36,5	66,0	30,2	61,5	20,4	61,5
іншими мовами		122 925,6		105 808,4		51 421,7
% відношення до загальної кількості назв, тиражу	10,9	4,5	11,9	4,5	7,6	4,4

 

Частка газет українською мовою в сумарному тиражі газет за рік практично не змінилася і тримається на рівні 34%, російською мовою – 62%. Сумарний тираж українською мовою інших періодичних видань виріс з 17,7% у 2015 до 24,4% у 2016 році від загального тиражу таких видань. В умовах обвального падіння тиражів ці цифри означають, що темпи падіння тиражу україномовних видань в абсолютних величинах дещо нижчі, ніж темпи падіння тиражів російською мовою.

Кінопрокат

Таблиця 9. Українська мова в кінопрокаті

 

Всього назв за 2014 рік		Дубл. укр.мовою -	Озвуч. укр.мовою –	Субт.укр.мовою всього 88 назв, з яких: 35 – російськ.виробн., субт.укр.мовою; 15 – мова ориг., субт.укр.мовою; 38 – дубл./озв.рос.мовою, субт.укр.мовою
Всього фільмокопій за 2014р.	20.012	12.489	2.220	3.404	1.899
Всього назв за 2015 рік		Дубл. укр.мовою -	Озвуч. укр.мовою –	Субт.укр.мовою всього 48 назв, з яких: 17 – російськ.виробн., субт.укр.мовою; 18 – мова ориг., субт.укр.мовою; 13 – дубл./озв.рос.мовою, субт.укр.мовою
Всього фільмокопій за 2015р.	18.294	13.261	3.244	1.436
Всього назв за 2016 рік (станом на 25.10.2016р.)		Дубл. укр.мовою -	Озвуч. укр.мовою –	Субт.укр.мовою всього 32 назв, з яких: 6 – російськ.виробн., субт.укр.мовою; 25 – мова ориг., субт.укр.мовою; 1 – дубл./озв.рос.мовою, субт.укр.мовою
Всього фільмокопій за 2016р. (станом на 25.10.2016р.)	17.129	12.925	2.850

 

У кінопрокаті намітилася стійка тенденція до збільшення частки фільмів, що демонструються в прокаті з дублюванням чи озвученням українською мовою. Якщо в 2014 році питома вага таких фільмів становила 65% (42% дубльовано, 23% озвучено українською), то в 2015 році цей показник сягнув 85%, а в 2016 році – 88%.

Відповідно частка фільмів, які демонструвалися з російським звуком і українськими субтитрами скоротилася від 29% у 2014 році до 12% у 2015 році і менш ніж 4% у 2016 році. Водночас зростає частка фільмів, що демонструються мовою оригіналу (не російською) з українськими субтитрами. У 2014 році таких фільмів було менше 6%, а в 2016 році – 12%.

 

Якщо рахувати не за назвами, а за числом фільмокопій, що демонструються в прокаті, перевага української мови є ще відчутнішою. У 2014 році з українським дубляжем чи озвученням демонструвалося 73% від загального числа фільмокопій в прокаті, у 2015 – 90%, а в 2016 – 92% (дубльовано 75%, озвучено 17%). Тобто дубльовані чи озвучені українською мовою фільми демонструються більш масово, ніж фільми, озвучені іншими мовами.

 

РОЗДІЛ 5

Телебачення

Таблиця 10. Результати моніторингу 7-ми найрейтинговіших телеканалів (19, 23 жовтня 2016 р.):

№ п\п	Телеканал, назва:	Заг. час дослід- ження (хв.)	Тривалість мовлення повністю українською	Тривалість мовлення частково українською	Тривалість мовлення російською	Кількість програм	Програм українською	Програм частково українською	Програм іноземною російською
Час (хв.)	%	Час (хв.)	%	Час (хв.)	%	Заг. к-ть шт.	К-ть шт.	%	Кількість шт.	%	Кількість шт.	%
1.	Інтер	480 хв.									16,7		16,7		66,7
2.	СТБ	480 хв.		6,25		93,75
3.	Україна	480 хв.		6,25		21,87		71,87			16,7		16,7		66,7
4.	1+1	480 хв.		31,25		64,58		4,17					62,5		12,5
5.	Новий Канал	480 хв.
6.	ICTV	480 хв.		83,3		2,1		14,6			72,7		9,1		18,2
7.	НТН	480 хв.		12,5		12,5							12,5		62,5
РАЗОМ (по семи телеканалах):	3360 хв. (56 год.)	1030 хв.	30,6				34,4			35,4		27,1		37,5

Моніторинг семи найрейтинговіших телеканалів, здійснений у жовтні 2016 року в будень з 18 до 22 години і у неділю з 12 до 16 години, засвідчив, що частка програм українською мовою в телеефірі за останні роки практично не змінилася. Програми українською мовою тривали сумарно 30,6% часу моніторингу (в 2014 році – 30,3%, в 2013 – 31,8%, різниця є статистично не значущою). В той же час є стійка тенденція до зростання числа двомовних програм, де частина учасників говорить російською, а частина (як правило, менша) – українською. Якщо в 2013 році такі програми у зазначені проміжки займали 18% часу, то в 2014 році – 27%, а в 2016 році – 35%. Тривалість суто рос<