Науково-методичної ради Ю. Луценко

При Національній академії

прокуратури України «___» ________________2016 року

27.04.2016 № 4

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

«Докази і доказування в кримінальному провадженні»

М. Київ

Рік

Методичні рекомендації підготовлено:

Генеральною прокуратурою України

Департаментом нагляду у кримінальному провадженні

Департаментом підтримання державного обвинувачення

та представництва інтересів громадянина або держави в судах

 

Національною академією прокуратури України

Відділом підготовки прокурорів з підтримання

державного обвинувачення в суді

 

 

Автори:

Балита Роман Іванович –заступник начальника Департаменту нагляду у кримінальному провадженніГенеральної прокуратури України, старший радник юстиції;

Смокович Юлія Петрівна – начальник відділу забезпечення державного обвинувачення у регіонах управління підтримання державного обвинувачення в суді Департаменту підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах Генеральної прокуратури України, старший радник юстиції;

Туркот Микола Семенович – начальник відділу підготовки прокурорів з підтримання державного обвинувачення в суді Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук;

 

Єні Олена Василівна – старший викладач відділу підготовки прокурорів з підтримання державного обвинувачення в суді Національної академії прокуратури України, радник юстиції, кандидат юридичних наук;

 

Вернидубов Іван Васильович – старший викладач відділу підготовки прокурорів з підтримання державного обвинувачення в суді Національної академії прокуратури України, кандидат юридичних наук, доцент.

 

 

З М І С Т

Вступ …………………………………………………………………………….......4

Розділ 1. Докази у кримінальному провадженні ………………………….......6

1.1. Поняття доказів у кримінальному провадженні, процесуальні

джерела їх отримання.Властивості доказів…...……..……………………............6

1.2. Окремі види недопустимих доказів (ст.ст. 87–88 КПК)……………............12

1.3. Показання як джерело доказів у кримінальному провадженні………..........18

1.4. Речові докази і документи, порядок їх зберігання та вирішення

питання про них ……………………………………………………………....…....28

1.5. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному провадженні,

його зміст та значення для процесу доказування ………………………....….....32

Розділ 2. Процедура доказування у кримінальному провадженні ……........37

2.1. Поняття доказування, обставини, що підлягають доказуванню

(предмет доказування) ……………………………….............................................37

2.2. Процесуальний порядок збирання доказів сторонами

кримінального провадження ………………………………………………....…...41

2.3. Оцінка доказів та її значення для процесу доказування.................................48

Розділ 3. Процес доказування на різних стадіях кримінального провадження ……………………………………………........................................52

3.1. Загальні аспекти доказування під час досудового розслідування та судового розгляду ……….........................................................................................................52

3.2. Доказування при особливих порядках та на окремих стадіях кримінального провадження …………..............................................................................................57

3.2.1. Особливості доказування при спрощених порядках у суді першої інстанції………………..............................................................................................57

3.2.2. Доказування при спеціальному досудовому розслідуванні та спеціальному судовому провадженні...........................................……………......61

3.2.3. Особливостідоказування на стадії апеляційного провадження.......67

Орієнтовний перелік нормативно-правових актів ……………...……………70

Список використаної та рекомендованої літератури ….............……………..72

ВСТУП

 

24 травня 2013 року Науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України схвалено методичні рекомендації «Докази і доказування в кримінальному провадженні». Метою їх розробки стало забезпечення прокурорських працівників, що здійснюють повноваження прокурора у кримінальному провадженні та належать згідно із законом до суб’єктів доказування, найбільш необхідною інформацією з окреслених питань. У зв’язку з цим у зазначених Методичних рекомендаціях звернуто увагу на теоретичні положення інституту доказів і доказування, а також здійснено спробу роз’яснити окремі практичні аспекти застосування відповідних норм кримінального процесуального закону, зокрема, закріплених у Главі 4 КПК України (далі – КПК, Кодекс).

Водночас необхідно зазначити, що на час розробки вказаних Методичних рекомендацій практика застосування нових положень закону щодо доказів та доказування лише напрацьовувалася. На сьогодні практичні питання застосування норм КПК вже можуть бути систематизовані з виокремленням як позитивних, так і негативних прикладів діяльності прокурорів у кримінальному провадженні. Останні пов’язуються, зокрема, із ухваленням судами виправдувальних вироків у зв’язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей щодо їх отримання.

В оновлених Методичних рекомендаціях особливу увагу звернуто на рішення Європейського суду з прав людини стосовно питань, пов’язаних із доказами та доказуванням і які в порядку ч. 5 ст. 9 КПК застосовуються як джерело права, а також правові позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права, які є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень та судів загальної юрисдикції. Окрім того, наведено як позитивні, так і негативні приклади практичного застосування норм КПК щодо доказів.

Підставою для оновлення слугували також зміни та доповнення, які було внесено до КПК (щодо речових доказів, арешту майна, повноважень співробітників Національного антикорупційного бюро України, предмета доказування у кримінальному провадженні, прав представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, тощо). З огляду на введення норм щодо спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження підготовлено новий підрозділ, присвячений особливостям доказування при його застосуванні, із наведенням прикладів із судової практики. Також розглянуто особливості доказування при особливих порядках та на окремих стадіях кримінального провадження: при спрощених порядках у суді першої інстанції (а саме: при спрощеній процедурі судового розгляду кримінального провадження; розгляді кримінального провадження на підставі угод; спрощеному провадженні щодо кримінальних проступків) та на стадії апеляційного провадження.

Разом з тим особливу увагу приділено виокремленню загальних проблем, які на практиці виникають у прокурорів під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення в суді, а також запропоновано варіанти їх вирішення.

Метою розробки є забезпечення прокурорських працівників, які здійснюють повноваження прокурора у кримінальному провадженні, необхідною теоретичною та практичною інформацією з питань застосування доказів та процедури доказування у кримінальному провадженні.

Методичні рекомендації будуть корисні для практичних працівників органів прокуратури, науково-педагогічного складу Національної академії прокуратури України.