Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Внутрішня та зовнішня політика української держави за часів П. Скоропадського.
Содержание книги
- Найдавніші хлібороби та скотарі на землях України. Трипільська культура.
- Зовнішня та внутрішня політика Ярослава Мудрого. «Руська правда»
- Україна в Першій Світовій війні. Бойові дії на її території.
- Перемоги та поразки у визвольній війні під проводом Б. Хмельницького.
- Ціль, методи, підсумки столипінської аграрної реформи на українських землях.
- Війна радянської росії проти унр (1917-1918 рр. ) проголошення IV універсалу цр.
- Галицько-Волинське князівство. Зовнішня та внутрішня політика династії Романовичів. Князювання Данила Галицького.
- Державна символіка України. Її історичне значення.
- Проголошення ЗУНР. Її внутрішня та зовнішня політика.
- Східні слов’яни на території України. Анти. Походження, розміщення, заняття.
- Розвиток капіталізму в Україні у II половині XIX ст.. Еміграція українців за кордон.
- Життя людей за часів палеоліту на теренах сучасної України
- Захоплення українських земель литовським князівством. Внутрішній устрій.
- Становище в Гетьманщині після смерті Б. Хмельницького, поділ України на Правобережну і Лівобережну
- Брюховецький Іван Мартинович
- Кревська та Люблінська унії. Причини підписання та наслідки.
- Спроба державного перевороту у серпні 1991 р. Здобуття Україною незалежності
- Скасування кріпосного права на українських землях під владою Росії.
- Політика суцільної колективізації та розселянювання України
- Античні міста-держави північного Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Боспор). Територія, основні заняття, побут.
- Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Посилення громадянської війни в Україні, боротьба проти її окупантів
- Второй Президент Украины (1994-2004 гг.) - Л. Кучма
- Кочові племена на території України (кіммерійці, скіфи, сармати). Територія, час існування, головні заняття, Культура, побут.
- Початок національного відродження України. Кирило-Мефодіївське товариство. Його діяльність та розгром.
- Голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роки в Україні: причини і наслідки.
- Причини виникнення козацтва і Запорізької Січі. Військове мистецтво, життя та побут козаків.
- Військове мистецтво, побут та звичаї
- Внутрішня та зовнішня політика української держави за часів П. Скоропадського.
- Гетьманування івана мазепи. Північна війна.
- Спроби реформування економіки України наприкінці 1950 — у першій половині 1960-х рр.
- Входження Півдня до складу Росії. Значення.
- Початок української революції. Утворення української ЦР.
- Вибори президента у 2004 р. Помаранчева революція.
- Україна в роки «перебудови». Спроби проведення реформ.
- Феодальна роздробленість Київської Русі, її історичне значення.
- Переяславська рада 1654 Р. Березневі статті. Входження України до складу росії. Порушення царським урядом угод та поступова втрата україною незалежності.
- Початок російської експансії
- Начало сворачивания украинизации
- Разделы Польши и участие России в разделе.
Павло Петрович Скоропадський (1873—1945 рр.) був вихований у повазі й любові до української культури (його предки походили з давнього козацького роду). Закінчив Пажеський корпус у Петербурзі. У роки Першої світової війни був командиром лейб-гвардійського полку, потім командував кавалерійською дивізією та армійським корпусом. Став генералом. Був обраний почесним отаманом Вільного козацтва України. П. Скоропадський у політичній діяльності спирався на консервативні кола (Українська демократична хліборобська партія), великих землевласників (Союз земельних власників), військових й окупаційні австро-німецькі війська. Політика державної розбудови почалася зі зміни назви держави: УНР було перейменовано в Українську Державу. Міністрів було звільнено. Центральну Раду розпущено. Державний лад повинен був затвердити новий парламент — сейм. Гетьманові належала законодавча (видавав закони-універсали) й виконавча (формував і контролював уряд — Раду міністрів) влада, він же призначав Генерального суддю. Було організовано гетьманську варту (поліцію). Побудувати державну владу на основі рівноправної участі всіх суспільних верств у політичному житті не вдалося. За часів Скоропадського відновлювалася приватна власність на землю, яку тепер можна було продавати й купувати. Передбачалася передача землі великих землевласників малоземельним хліборобам, але за викуп. Майно й земля поверталися поміщикам, які мали право використовувати примусову працю селян та їхні знаряддя праці під час збору врожаю; організаторів страйків на полях могли ув’язнити. Політика уряду стосовно робітників виявилася невдалою. Власники підприємств одержали можливість збільшувати робочий день до 12 годин, знижувати й нерегулярно видавати зарплатню, не виконувати умов трудових договорів, проводити локаути (звільнення працівників без попередження і новий набір працівників за меншу зарплатню). Функції профспілок обмежувалися, страйки заборонялися. Гетьманському урядові на деякий час удалося відновити свободу торгівлі й підприємницької діяльності. Фінансова реформа була спрямована на введення гривні й розміщення українських капіталів у німецьких банках. Метою військової реформи було створення національної армії кількістю 300 тис. осіб і реформування військових частин Запорізької та Сердюцької дивізій, полку січових стрільців. Але створити багатотисячну армію не вдалося, так само як і флот. Національна політика гетьмана почалася з прийняття законів про поширення громадянських прав на всіх, хто на той момент проживав в Україні, за умови прийняття клятви на вірність Українській Державі. Православна віра проголошувалася державною. Найбільш вдалою та послідовною була політика гетьманського уряду у сфері культури. Було прийнято закон про обов’язкове вивчення української мови, історії та географії України. В університетах Києва, Харкова, Одеси було відкрито кафедри української мови, літератури, культури, історії та права. Відкрилися Українська Академія наук на чолі з В. Вернадським, Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний театр, історичний музей. Зовнішня політика була спрямована на підтримку дипломатичних відносин з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, Фінляндією, а восени 1918 р. — з Великою Британією та Францією. Однак вирішити бессарабське і кримське питання Скоропадському не вдалося, а Підляшшя та Холмщина продовжували залишатися у складі Польщі. В умовах державної політичної кризи 14 листопада 1918 р. гетьман проголосив федерацію з небільшовицькою Росією, що остаточно скомпрометувало його уряд. Існування Української Держави П. Скоропадського призвело до встановлення військової диктатури у вигляді монархії (гетьманату). Внутрішня політика мала дуже вузьку соціальну базу, що обумовило падіння такого режиму.
|