ТОП 10:

Голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роки в Україні: причини і наслідки.



Голод 1921-1922 pp. в Україні

1. Причини голоду.

2. Масштаби голоду.

3. Наслідки.

Серед головних причин голоду в Україні в 1921-1922 pp. слід назвати заборону ринкової реалізації хлібних надлишків та їх примусове вилучення державою, що зумовило падіння товарності сільського господарства в 1918—1920 pp. Селяни не були зацікавлені в розвитку виробництва і зменшували посіви, зокрема в районах активного здійснення продрозкладки (Чернігівська, Харківська, Полтавська губернії). Навіть світова і громадянська війни, які зруйнували матеріальну базу сільського господарства, завдали менших збитків селянським господарствам. "Викачування" хліба містом із села з одночасним скороченням промислового виробництва завершило процес занепаду ринкових відносин. Але голод 1921 р. був зумовлений ще й дією природної стихії. Поштовхом став неврожай, спричинений страшенною посухою.

Урожай 1921 р. був значно менший, ніж у 1920 p., і становив 768,5 млн. пудів. Це не могло забезпечити навіть прожиткового мінімуму.
Розраховувати на можливість поповнення хлібного дефіциту за рахунок Росії було нічого. У 1921 р. в Росії був більший недорід, ніж на півдні країни, і керівництво РКП(б) поставило перед українським керівництвом завдання збільшувати постачання продуктів для Росії.
Голод охопив південні райони України: повіти Донецької, Миколаївської, Одеської, Катеринославської, Полтавської губерній. Кількість голодуючих у степових губерніях зросла з грудня 1921 р. до травня 1922 р. більше ніж утричі - з 1,2 до 3,8 млн. чоловік., а в усіх губерніях — до 5,6 млн. чоловік, що становило 25% їхніх жителів.

Улітку 1922 р. південь України вразив новий неврожай. Посуха охопила 21 повіт. А криза в тваринництві досягла кульмінації. Голод загострив чимало інших соціальних та економічних проблем.

Визнання факту голоду в Україні, як і надання допомоги голодуючим, прийшло з великим запізненням. Вважалося, що в Росії голод, а в Україні — неврожай.

Лише після врожаю 1923 р. ситуація почала поліпшуватися. Збільшення зернових ресурсів дало змогу покращити харчування населення, почався процес відновлення поголів'я худоби.

Державна кредитна система, податкова і земельна політика, а також державна торгівля і кооперування селян повинні були стимулювати сільськогосподарське виробництво. Використовувалася можливість благодійної допомоги із залученням коштів з-за кордону.

 

Голодомор 1932 – 1933 рр.

Причини:

- волюнтаристська політика сталінського керівництва;

- прискорена насильницька колективізація;

- завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.;

- постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперацій і зміцнення сіспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про 5 колосків» (згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж на 10 років);

- діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну (обшуки, натуральні штрафи, загороджувальні загони, реквізиція насіннєвого, продовольчого і фуражного фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо). Отже, хлібозаготівельна кампанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.

 

Заходи влади:

- продовження хлібозаготівель;

- створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст;

- замовчування голоду;

- відмова від міжнародної допомоги;

 

Наслідки голодомору:

- величезні людські встрати (за різними даними від 3,5 до 8 млн. чоловік);

- знищення традиційного українського села з його багатими народними звичаями;

- подолання опору колективізації і як наслідок – перемога колгоспного ладу на селі;

Заходи держави, спрямовані на зміцнення колгоспного ладу:

- зменшення податкового тиску на колгоспи після 1933 р. (колгоспам залишали продукцію, вироблену понад план державних поставок);

- зміцнення матеріальної бази на селі шляхом збільшення кількості МТС;

- запровадження відрядної оплати праці;

- поліпшення побутових умов на селі.

 

Голод 1946—1947 рр.

У період повоєнного відновлення господарства в Україні знов стався голод. Причинамицього явища стали:
• повоєнна розруха;
• відновлення важкої промисловості за рахунок сільського господарства;
• запровадження для селян величезних податків (навіть на фруктові дерева);
• розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за будь-яку ціну;
• посуха 1946 р., що викликала неврожай усіх сільськогосподарських культур.

- продаж хлібу за кордон;


Голод охопив більшість східних і частину південних областей України. Хлібозаготівельна кампанія проводилася під гаслом «Боротьба за хліб — це боротьба за соціалізм!»
У роки голоду радянське керівництво надавало «інтернаціональну допомогу» країнам Східної Європи, у яких був встановлений соціалістичний лад, а також Франції, яка була союзницею в розгромі нацистської Німеччини. Із Радянського Союзу ешелонами вивозився хліб до цих держав. У цей час у містах діяла карткова система забезпечення населення хлібопродуктами. Селяни ж не мали й цього. Голодуючих називали «колгоспниками, які мають гострі нестатки».

Заходи влади:

- репресивні заходи щодо селян;

- відновлення дії закону «Про п’ять колосків»;

- невизнання факту голоду радянським керівництвом;

Наслідки:

- голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;

- Великі людські втрати (1 млн. чоловік).

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-28; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.186.116 (0.008 с.)