Культура як предмет філософського аналізу.

Дослідники культури, нараховують у світовій культурі близько 250 її визначень. Це пояснюється специфічними інтересами конкретних наук, що вивчають культуру, різноманітністю світоглядних позицій і навіть неоднаковістю підходів в рамках одного світогляду. Поняття "культура" латинського походження і спочатку означало обробіток ґрунту, догляд, покращення. Походження слова "культура" явно виявляє зв'язок з людською працею, з активною перетворюючою діяльністю. Згодом цей термін набув й іншого значення - освіченість, вихованість людини. Якщо перше значення було більше пов'язано з матеріальним виробництвом, то друге - з духовним. Найчастіше культура пов'язувалася тільки з сферою чисто духовною, пізнавальною, естетичною, моральною сферами, що, звичайно ж, неправомірно. Поняття культури охоплює як матеріальні, так і духовні цінності, створені людиною.

Однак культура створюється індивідами, конкретними людьми, і водночас - всім людством; вона - явище загальнолюдське, хоч дуже довго і не сприймалося як таке. Розглянемо це на прикладі знарядь праці. Кожне створене людиноюною знаряддя праці, нехай це буде кам'яний ніж у первісному суспільстві, являє собою втілення пізнавальних пошуків, бажань, діяльних здібностей того, хто його створив. Ніж є "опредмечеиий" результат волі, бажань, пошуків, здібностей творця, чи, кажучи філософською мовою, результат опредмечених сутнісних сил людини. Людині другого покоління (сину творця) необхідно навчитися володіти цим ножем, а також виробляти такий же ніж для майбутніх поколінь, тобто набути тих здібностей, які "матеріалізував" батько у своєму творінні - ножі. Тобто "розпредметити", "привласнити" ці батьківські здібності, дитина, наприклад, оволодіває ложкою, вилкою, ножем: вона засвоює здатність, "закладену" в ці предмети попередніми поколіннями. Нащадки, які не одержали від предків цих чи інших предметів, скажімо, колеса, важелі, сірники, млин тощо, змушені були б все таки починати спочатку - "винаходити велосипед". Отже, стає зрозумілим, що до культури належать не лише результати праці діяльності людини, а й сам цей процес і здатність людини використовувати і створювати нові предмети праці. Очевидно, важливим компонентом культури виступає сама людина, індивід.

Якщо ми візьмемо сферу духовну - пізнання, естетичного й художнього, а також морального освоєння світу, то побачимо той же процес формування знань, естетичних і моральних цінностей, передачі їх наступним поколінням і освоєння цих цінностей останніми. Тут відбувається "опредмечування" і "розпредмечувания" внутрішнього світу людей, збагачення духовної культури і тим самим - саморозвиток людства. Культура будучи результатом спільних зусиль багатьох поколінь людей, роду "людина" визначає, що люди перестали бути тваринами, наскільки засвоїли людський спосіб життєдіяльності. Культура - це мірило приборкання зоологічного начала в людині і спосіб його приборкання.

Отже - це специфічний спосіб організації і розвитку людської, діяльності, представлений у продуктах матеріального і духовного виробництва, в системі соціальних, суспільних норм, цінностей, знань, в системі відношень до світу і до себе, в сукупності діяльніших здібностей його освоєння і перетворення. При цьому необхідно розрізняти матеріальну культуру - засоби виробництва і засоби споживання, способи практичної діяльності щодо їх діяльності й використання. До духовної культури слід віднести ідеї, наукові знання, твори мистецтва, цінності, систему духовних відносин, духовний світ людей, їх діяльність щодо освоєння і створення духовних цінностей. Виходячи з такого розуміння культури, можна зробити висновок: основна функція культури людинотворча, людиностворювальна, людиноформуюча: якою мірою індивід опанував культурою людства, роду "людина", якою мірою він живе життям роду, такою мірою сам він є людиною.