ТОП 10:

Філософія Стародавнього Китаю.



Умовно історію філософії Стародавнього Китаю можна розділити на два періоди. Перший— передфілософія—пов'язаний з написанням п'яти стародавніх книг: «Книга пісень», «Книги історії», «Книги перемін», «Книги обрядів» та літописної книги. Другий—період відділення філософії від міфології. Це період протиборства різних шкіл, основними з яких є конфуціанство, моїсти, даосисти, законники.

У першому періоді найцікавіші з філософської точки зору проблеми, висунуті у «Книзі перемін». В основі створення світу лежать дві протилежні сили — ян та інь. Ян ототожнюється з поняттями сонця, дня, неба, чоловічого роду, твердості, сили; інь— з поняттями місяця, землі, ночі, жінки, слабості, м'якості. Протистояння, взаємозалежність і взаємодія цих сил і є причиною виникнення світу, його безперервного розвитку через від-мирання одного і народження іншого.

Серед різноманітних шкіл другого періоду виділяється конфуціанство. Засновник школи Конфуцій (551—479 рр. до н. е.) вважав, що в основі будь-якої філософської концепції повинні лежати етичні норми поведінки. У повсякденному житті він дотриму-вався принципу «золотої середини». Це містка категорія, що включає в себе поняття міри, рівноваги, прагнення до компромісу, розв'язання суперечностей, а не їх загострення.

У поглядах на людину, її місце і роль у навколишньому світі Конфуцій стояв на позиціях фаталізму. Небо для нього — це найвища Божа влада, якій потрібно підкоритися, від якої залежить життя і смерть на землі. Водночас Конфуцій не принижував і діяльної сутності людини. Він підкреслював, що спочатку треба служити людям, а потім духам, спочатку людина повинна пізнати життя, а потім смерть. Суперечності в його висловлю-ваннях зумовлені тим, що він, з одного боку, хотів дотримуватися традицій, а з іншого — дуже високо ставив людину, бачив у ній творця своєї волі.

Роздвоєність позиції Конфуція проявляється в його теорії пізнання. Він визнає наявність знань з моменту народження людини. Ці знання приходять апріорно, тобто до будь-якого досвіду. Іншу частину знань людина отримує в процесі пізнання. Критерієм пізнання, на думку Конфуція, є поведінка людини. «Я слухаю слова людей, а дивлюся на їх дії»,— любив повторювати Конфуцій. Людинолюбство, правдивість, великодушність повинні бути притаманними кожній людині, а передусім—правителям. Конфуцій вважав, що ці риси даються людині небом. З часом люди їх забувають, відходячи від них. Поверну-тися до них, на думку Конфуція, можна на основі «виправлення імен», тобто за допомогою вживання загальних імен. Суперечності в мові, хибні поняття безпосередньо впливають на дійсність, змінюють її в гірший бік. Девіз Конфуція: «Не роби людям того, чого не бажаєш собі» загалом виражає суть філософської концепції великого мислителя.

На відміну від конфуціанства школа моїстів відкидала залежність людини від неба. Її засновник Мо-Дзи вбачав у самому небі ідеал, на який всі повинні рівнятися. Людина вільна у своєму виборі, але якщо вона відходить від волі неба, її неминуче спіткають страждання.

Моїсти вважали, що небо прагне до об'єднання, рівності, добра. У суспільстві ж спостерігається розподіл на чужих і своїх, багатих, бідних тощо. Виходячи з цього, моїзм висуває тезу «об'єднання па противагу роз'єднанню» і виводить з неї принципи своєї філософії — любов до дальнього, заборона війн, вибір правителів за мудрістю і діловими рисами.

Паралельно з конфуціанством і моїзмом у Китаї розвивається філософська школа легізму (законників). Не відкидаючи моральні норми, легізм на перший план висуває

- 1 -

правові закони і на основі права будує свою систему відносин у суспільстві: рівність всіх перед законом.

Своєрідним запереченням ідей попередніх шкіл була філософіядаосизму, яка виникла в 1 тис. до н. е. У даосизмі доля людини залежить від «дао» — всесвітнього зако-ну. «Дао» не фатальне, воно дає повну свободу людині. Засновник даосизму Лао-Цзи підкреслював, що «дао» не втручається в розвиток природи і суспільства, бо воно постійно перебуває у бездіяльності.

Загалом філософія Стародавнього Китаю розробляла політичні, правові та моральні норми поведінки в суспільстві, виступала певним ідеалом і орієнтиром в повсякденній діяльності людини.

8Стихійна діалектика давньогрецької філософії. Особливості Мілетської

філософської школи.

Поряд з розвитком філософської думки в країнах Сходу виникла і розвивалась філософська думка в античній Греції. Античність представлена плеядою видатних мислителів. З-поміж них – Геракліт, Сократ, Платон, Демокріт, Епікур, Арістотель та ін. Філософська думка у давній Греції виникла наприкінці VII - VI ст. до н. е. Одна з перших філософських шкіл – мілетська. Центром її було місто Мілет. Представниками мілетської школи були Фалес, Анаксимен. Як і філософи країн давнього Сходу, мілетські мислителі ставили питання про те, як звести багатоманітність предметів і явищ світу до єдиного, тобто, що ж є основою, первосутністю світу. Філес вважав такою первосутністю воду, Анаксимен – повітря, а анаксимандр – апейрон, під яким розуміють щось безмежне. Таким чином, мілетські філософи прагнули знайти матеріальну первооснову світу. Для них зарактерним був реалістичний погляд на оточуючий світ. Разом з тим мілетські мислителі були видатними природодослідниками. Так, Фалес був відомим в античні часи математиком, астрономом, міг передбачити сонячні затемнення. Уже це показує, що філософська думка в епоху античності зароджувалася одночасно з наукою, формуванням наукової картини світу. Розвиток філософської думки давньої Греції ознаменувався розробкою понятійного апарату, постановкою задач, розв’язання яких стало можливим лише в наступні епохи.

У центрі уваги філософських шкіл давньої Греції аж до Сократа були питання, пов’язані з аналізом сутностібуття, первооснови світу, питання улаштування всесвіту. Сократ (у ст. до н. е.)здійснює крутий поворот у давньогрецькій філософії. Він вперше головною філософською проблемою вважає проблему людини. Звернення до людини, її внутрішнього світу, заклали до самопізнання людини стали рсновою сократовського вчення. « Пізнай самого себе » - це висловення дельфійських оракулів стало визначальним при підході Сократа до аналізу природи людини. Питання моральності, морального вдосконалення особи визначали зміст вчення Сократа, яке він викладав у ході бесід з своїми учнями, а також у дискусіях з опонентами. Не збереглося жодної книги, написаної Сократом, адже Сократ їх ні коли не писав. Він закликав не тільки до самопізнання, а й до пізнання оточуючого людинусвіту. Його закликали до пізнання, засудженням ним неуцтва звучать актуально і тепер. Про себе Сократ говорив: « Я знаю, що я нічого не знаю, але інші навіть цього не знають ». Сократ вплинув на формування поглядів одного з видатних давньогрецьких мислителів – Платона, учитилем якого він був.

Серед філософів V ст. до н. е., які відчутно вплинули на розвиток філософської думки, а також науки, був Демокріт – основоположник атомістичного матеріалізму. На думку Демокріта, існують атоми і поржнеча. Порожнеча простору є ніби вмістилищем, у якому рухається у різних напрямках величезна кількість атомів, які Демокріт вважав неподільними. Значним внеском у розвиток наукових знань були погляди Демокріта про походження світів, Всесвіту. На його думку, слід розрізняти вічність у часі і безкінечність у просторі Всесвіту і обмеженість у часі і просторі багаттьох світів, що знаходяться у Всесвіті. При цьому Демокріт і його послідовник Епікур висловлють гіпотезу про те, що у Всесвіті знаходять світи, які неоднакові за віком. Одні світи зароджуються, інші перебувають у стані розквіту, а ще інші – занепаду. Демокрітом і Епікуром фактично була висловлена думка про те, що у Всесвіті відбувається безперервнийпроцес зародження, розвитку і розпаду зоряних накопичень, що було підтверджено відкриттями в науці ХХ ст.. Гіпотеза Депокріта про атомістичну будову речовини, яка справила величезний вплив на подальший розвиток природознавства в ХІХ ст.

9Вчення Демокріта про атоми.

10 Філософські ідеї Сократа.

11 Філософське вчення Платона.

12 Філософія Аристотеля.

13 Характерні риси філософії епохи Середньовіччя.

14 Філософія А. Аврелія, Ф. Аквінськоого та М. Кузанського.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.228.10.17 (0.007 с.)