Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Філософські погляди Н. Макіавеллі.
Исторически Макиавелли принято изображать тонким циником, считающим, что в основе политического поведения лежат выгода и сила, и что в политике следует опираться на силу, а не на мораль, которой можно и пренебречь при наличии благой цели. В работах «Государь» и «Рассуждения на первую декаду Тита Ливия» Макиавелли рассматривает государство как политическое состояние общества: отношение властвующих и подвластных, наличие соответствующим образом устроенной, организованной политической власти, учреждений, законов. Макиавелли называет политику «опытной наукой»[источник не указан 1037 дней], которая разъясняет прошлое, руководит настоящим и способна прогнозировать будущее. Макиавелли один из немногих деятелей эпохи Возрождения, кто в своих работах затронул вопрос о роли личности правителя. Он считал, исходя из реалий современной ему Италии, страдавшей от феодальной раздробленности, что лучше сильный, пусть и лишенный угрызения совести, государь во главе единой страны, чем соперничающие удельные правители. Таким образом, Макиавелли поставил в философии и истории вопрос о соотношении моральных норм и политической целесообразности[1] Автор идеи о всеобщей воинской обязанности — в трактате «О военном искусстве» призывал к переходу от наёмной к набираемой по призыву из граждан государства армии.
Макиавелли противопоставлял античную доблесть христианскому смирению. В последнем он видел зло, делающее мир слабым и отдающее его во власть не встречающим сопротивления негодяям. 18 Раціоналізм і емпіризм філософії Нового часу. Визначальною особливістю Нового часу (ХVІІ-ХVІІІ ст.) є зародження і утвердження нового суспільного устрою — буржуазного, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі нового світогляду була вже не віра, а розум. Основні парадигми Нового часу: «Знання — то сила!» (в основі ставлення людини до світу лежить знання; перевага надається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що базуються на науці й експерименті); друга парадигма — опануй природою в ім'я користі й успіху самого життя (прагматично ліловий підхід до світу, що виробляється на основі впровадження науки в виробництво, є типовим для Нового часу).
Машинне виробництво, яке поступово витісняє ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Схоластична філософія середньовіччя вузловою проблемою мала Бога і мало уваги звертала на посейбічний, земний світ, тому вона і не виробила методології пізнання цього світу. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи. Саме тому проблема методу є однією із центральних в філософії Нового часу. На зміну споглядальній натурфілософії приходить експериментальне природознавство, виробляються кількісні критерії для оцінки природних явищ. Важливого значення набувають спостереження, вимірювання, порівняння, аналіз, експерименти і основані на них індуктивні умовисновки. Біля джерел такого розуміння наукової творчості стоїть Ф.Бекон. Прагнення до систематизації, кількісний ріст і диференціація знання викликають розвиток теоретичного мислення. Тому поряд з розвитком чуттєвого, емпіричного пізнання світу розвивається і раціональне, математичне мислення. Ці два типи пізнання і формують основні напрямки філософського мислення Нового часу: емпіризм та раціоналізм, найбільш яскравими виразниками яких були відповідно англійський філософ Ф.Бекон і французький філософ Р.Декарт. Емпіризм (від грец. «емпірія» — досвід) — вважає чуттєвий досвід єдиним істинним джерелом знань. Раціоналізм (від лат. «раціо» — розум) вважає розум, думку вищим ступенем в системі філософських цінностей, основою пізнання та діяння людини. Достовірне знання не може бути виведеним з досвіду. Воно може бути виведене тільки із самого розуму. Філософи емпіристи вважали, що єдиним джерелом і критерієм пізнання є чуттєвий досвід, а у формах мислення вбачали лише суто суб’єктивний засіб систематизації уявлень. Продовжував розвивати матеріалізм Ф. Бекона – Гоббс. Матерія по Гоббсу вічна, а окремі тіла – тимчасові. Рух матерії він розглядав, як переміщення тіл в просторі, тобто як механічний рух. Гоббс рішуче відкидав релігію і вважав її несумісною з наукою. Матеріалізм Бекона розширив і філософ Р. Декарт. Який поставив на перше місце розум. Він прагнув розробити універсальний метод для всіх наук виходячи з теорії раціоналізму. 19 Філософські погляди Ф. Бекона та Р. Декарта. Філософські погляди Ф. Бекона та Р. Декарта. См. Попередній пункт
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; просмотров: 246; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.165.246 (0.006 с.) |