Тема 20. Правова свідомість і правова культура

Ключові поняття і терміни: правосвідомість, правова культура.

 

Готуючись до висвітлення даної теми, необхідно звернути увагу на поняття свідомості і правосвідомості. Взагалі слід зазначити, що правосвідомість є однією з форм суспільної свідомості.

Свідомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей , явищ і предметів навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, у впорядкуванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість включає відображення дійсності за допомогою абстрактного мислення і відчуттів.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі вони є взаємозалежними і впливають одна на одну.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу свідомості тому, що в ній відображена правова дійсність у вигляді знань права, осмислення того, що є правом, яким воно було і яким має бути. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, а й усім громадянам держави.

Правосвідомість – це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого і бажаного право, а також до діяльності, пов’язаної з правом.

У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи: правова психологія (психологічний), правова ідеологія (ідеологічний), правова поведінка (поведінковий).

Правова психологія – сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, і його правових явищ. Це не до кінця продумане ставлення до права і його явищ, воно походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями і формується стихійно, воно не осмислено теоретично і провідним елементом в ньому є емоції , а не понятійні форми відображення дійсності.

Правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене уявлення сутності правових явищ. Інтелект – є провідним елементом правової ідеології.

Правова поведінка – вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм в реальну правову поведінку: правомірну, протиправну та ін. Правосвідомість за формою її появу можна класифікувати за двома підставами: за суб’єктами і глибиною відображення. За суб’єктами (носіями) можна поділити на індивідуальну, групову і суспільну, а за глибиною відображення вона може бути повсякденною ( поверхневе судження про право) і професійною (науковою, юридично-практичною).

Роль правосвідомості в правотворчості і реалізації права виражається в тому, що вона:

- існує «до» права, є його ідейним джерелом;

- існує «після права» тому, що є орієнтиром вибору доцільно варіанту поведінки;

- може використовуватися як інструмент застосування аналогії закону і аналогії права;

- виступає як вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб у системі державних органів;

- служить засобом забезпечення законності;

- є змістом правової культури.

Правова культура – це таке правове явище, яке пов’язане із культурою взагалі. Культура – це загальний спосіб існування людини, об’єктивний результат її діяльності. Право – частина соціальної культури, яка визначає один із її видів – правову культуру, яка тісно пов’язана із загальною культурою народу, ґрунтується на її засадах, служить відображенням її розвитку і тісно пов’язана з іншими видами культури – політичної, моральної, естетичної та ін.

Таким чином, правова культура – це своєрідна система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу й відображають у правовій формі найважливіші соціальні цінності.

Правова культура є складовою частиною й найважливішою засадою демократії.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види: правову культуру суспільства, правову культуру особи, правову культуру професійної групи.

Правова культура суспільства – це різновид загальної культури і відображає такі зрізи правової реальності:

- структурно – функціональний (розкриває статику і динаміку правової культури).

- аксіологічний (все те, що належить до правового прогресу).

Структура правової культури суспільства включає:

1) культуру правосвідомості;

2) культуру правової поведінки,;

3) культуру юридичної практики.

Правова культура особи – це обумовлений правовою культурою суспільства ступінь правового розвитку особи, який забезпечує її правомірну діяльність. Вона включає в себе:

- знання законодавства;

- переконання у необхідності і корисності законів;

- уміння користуватися правовим інструментарієм.

Змістом правової культури особи є:

- правосвідомість і правове мислення;

- правомірна поведінка;

- результати правомірної поведінки.

Професійна правова культура, або культура професійної групи, - одна із форм правової культури суспільства, яка притаманна тій спеціальності людей, що професійно займаються юридичною діяльність і яка передбачає:

1) знання законодавства;

2) переконання в необхідності і корисності законів;

3) уміння користуватися правовим інструментарієм.

Всі перелічені елементи правової культури є юридичними явищами, що входять до правової системи суспільства.

Література:

1. Конституція України – Київ, рінком, 1996.

2. Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Піручник ,К, рінком інтер, 2005

3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права, - Підручник, Харків «рінко»,2001

4. Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика /А. Литвиненко // Право України. – 1997. - №6

5. Сливка С.С. Професійна культура юристів.,- Львів: Світ, 2000

6. Васьнович Й. Правосвідомість та її вплив на ментальність українського народу/ Й. Васьнович // Право України.-1998.-№6

7. рін О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура /О. рін // Право України. -2001.-№4