Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 20. Правова свідомість і правова культураСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Ключові поняття і терміни: правосвідомість, правова культура.
Готуючись до висвітлення даної теми, необхідно звернути увагу на поняття свідомості і правосвідомості. Взагалі слід зазначити, що правосвідомість є однією з форм суспільної свідомості. Свідомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей, явищ і предметів навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, у впорядкуванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість включає відображення дійсності за допомогою абстрактного мислення і відчуттів. Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі вони є взаємозалежними і впливають одна на одну. Правосвідомість становить відносно самостійну сферу свідомості тому, що в ній відображена правова дійсність у вигляді знань права, осмислення того, що є правом, яким воно було і яким має бути. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, а й усім громадянам держави. Правосвідомість – це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого і бажаного право, а також до діяльності, пов’язаної з правом. У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи: правова психологія (психологічний), правова ідеологія (ідеологічний), правова поведінка (поведінковий). Правова психологія – сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, і його правових явищ. Це не до кінця продумане ставлення до права і його явищ, воно походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями і формується стихійно, воно не осмислено теоретично і провідним елементом в ньому є емоції, а не понятійні форми відображення дійсності. Правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене уявлення сутності правових явищ. Інтелект – є провідним елементом правової ідеології. Правова поведінка – вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм в реальну правову поведінку: правомірну, протиправну та ін. Правосвідомість за формою її появу можна класифікувати за двома підставами: за суб’єктами і глибиною відображення. За суб’єктами (носіями) можна поділити на індивідуальну, групову і суспільну, а за глибиною відображення вона може бути повсякденною (поверхневе судження про право) і професійною (науковою, юридично-практичною). Роль правосвідомості в правотворчості і реалізації права виражається в тому, що вона: - існує «до» права, є його ідейним джерелом; - існує «після права» тому, що є орієнтиром вибору доцільно варіанту поведінки; - може використовуватися як інструмент застосування аналогії закону і аналогії права; - виступає як вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб у системі державних органів; - служить засобом забезпечення законності; - є змістом правової культури. Правова культура – це таке правове явище, яке пов’язане із культурою взагалі. Культура – це загальний спосіб існування людини, об’єктивний результат її діяльності. Право – частина соціальної культури, яка визначає один із її видів – правову культуру, яка тісно пов’язана із загальною культурою народу, ґрунтується на її засадах, служить відображенням її розвитку і тісно пов’язана з іншими видами культури – політичної, моральної, естетичної та ін. Таким чином, правова культура – це своєрідна система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу й відображають у правовій формі найважливіші соціальні цінності. Правова культура є складовою частиною й найважливішою засадою демократії. Залежно від носія правової культури розрізняють три її види: правову культуру суспільства, правову культуру особи, правову культуру професійної групи. Правова культура суспільства – це різновид загальної культури і відображає такі зрізи правової реальності: - структурно – функціональний (розкриває статику і динаміку правової культури). - аксіологічний (все те, що належить до правового прогресу). Структура правової культури суспільства включає: 1) культуру правосвідомості; 2) культуру правової поведінки,; 3) культуру юридичної практики. Правова культура особи – це обумовлений правовою культурою суспільства ступінь правового розвитку особи, який забезпечує її правомірну діяльність. Вона включає в себе: - знання законодавства; - переконання у необхідності і корисності законів; - уміння користуватися правовим інструментарієм. Змістом правової культури особи є: - правосвідомість і правове мислення; - правомірна поведінка; - результати правомірної поведінки. Професійна правова культура, або культура професійної групи, - одна із форм правової культури суспільства, яка притаманна тій спеціальності людей, що професійно займаються юридичною діяльність і яка передбачає: 1) знання законодавства; 2) переконання в необхідності і корисності законів; 3) уміння користуватися правовим інструментарієм. Всі перелічені елементи правової культури є юридичними явищами, що входять до правової системи суспільства. Література: 1. Конституція України – Київ, рінком, 1996. 2. Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Піручник,К, рінком інтер, 2005 3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права, - Підручник, Харків «рінко»,2001 4. Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика /А. Литвиненко // Право України. – 1997. - №6 5. Сливка С.С. Професійна культура юристів.,- Львів: Світ, 2000 6. Васьнович Й. Правосвідомість та її вплив на ментальність українського народу/ Й. Васьнович // Право України.-1998.-№6 7. рін О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура /О. рін // Право України. -2001.-№4
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; просмотров: 191; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.118.214 (0.006 с.) |