Тема 2. Суспільство: поняття, структура, соціальне управління та регулювання

Семінар

План семінарського заняття

1. Людське суспільство: поняття, ознаки, види.

2. Структура суспільства. Соціальні інститути та соціальні організації.

3. Соціальне управління: поняття, структура.

4. Соціальне регулювання: поняття, види.

5. Влада: поняття, структура, види.

6. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять.

7. Правовий статус: поняття та структура.

 

Суспільство – це продукт взаємодії людей або сукупність історично сформованих форм спільної діяльності людей, що характеризуються цілісністю організації життя.

Цілісним соціальним організмом, тобто суспільством є люди і взаємозв'язки між ними, що знаходяться на територіях окремих держав: французьке суспільство, російське суспільство, американське суспільство тощо.

Суспільство – це стійке і таке що самостійно розвивається об'єднання людей, пов'язаних між собою спільними інтересами і потребами і взаємодіючими на основі загальновизнаних цінностей і загальнообов'язкових норм з метою самовідтворення, збереження і розвитку.

Структура суспільства – внутрішньо будова суспільства, що відбиває різноманіття його елементів (частин), що забезпечує його цілісність і динамізм.

Суспільство є не хаотичною сукупністю елементів, а впорядкованою системою, організованим цілим. Це визначає стійкість, стабільність суспільства.

У суспільстві діють соціальні суб'єкти та їх групи. Їх діяльність здійснюється в формах соціальних інститутів і соціальних організацій. Ця діяльність регулюється соціальними нормами, створеними на основі соціальних цінностей. Таким чином, можемо виділити таку структуру суспільства: соціальні групи, соціальні інститути та організації, соціальні цінності і норми.

Соціальна група – це стійка, однорідна, згуртована сукупність людей, які певним чином взаємодіють.

Соціальний інститут – це історично сформована стійка форма організації і діяльності людей. Соціальний інститут складається з: 1) системи соціальних зв'язків (тобто структури, організації); 2) системи загальновизнаних цінностей (колективних вірувань, уявлень); 3) системи соціальних норм, регулюючих діяльність структури. Соціальний інститут існує для організації спільної діяльності людей заради задоволення їхніх потреб. Зі зникненням потреби зникає і даний інститут.

Розрізняють організаційні інститути, їх базою є організаційна структура, і нормативні інститути, їх базою є система соціальних норм.

Соціальні інститути представлені соціальними організаціями.

Соціальна організація – це елемент соціальної структури суспільства, що представляє собою штучно створену соціальну групу для досягнення певної мети.

Найбільш великою формальною соціальною організацією суспільства є держава.

Соціальне управління є цілеспрямований вплив на людей, їх об'єднання, суспільство в цілому, здійснюване для досягнення певних результатів, відповідних об'єктивним закономірностям розвитку суспільства. Соціальне управління - це управління в соціальних системах, тобто в системах, елементами яких є люди. Розрізняють суб'єкт (той, від кого виходить керуючий імпульс) і об'єкт управління (той, на кого спрямований керуючий імпульс). Управління здійснюється органами влади в суспільстві. Органи влади та управління історично змінюються, відповідно змінам форми соціальної організації.

Соціальне регулювання - цілеспрямований вплив на поведінку людей з метою його упорядкування за допомогою персональних вказівок або правил поведінки. Соціальне регулювання необхідне для наведення порядку в суспільстві, цей порядок повинен відповідати наказам, вказівкам, рішеннями, зверненим до окремих індивідів або встановленим правилам, нормам поведінки, зверненим до всіх членів суспільства або його окремих групах відразу (в цьому виявляється загальний характер норм).

Розрізняють види соціального регулювання: індивідуальне регулювання та нормативне регулювання.

Соціальне нормативне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм. Соціальна норма – це правило поведінки людей загального характеру, що містить міру вільної (дозволеної), обов'язкової або забороненої поведінки, спрямоване на організацію суспільних відносин, забезпечене у своїй дії соціальним інститутом або суспільством в цілому.

Влада – це здатність і можливість чинити вирішальний вплив на поведінку і діяльність людей за допомогою різних засобів: авторитету, права, примусу (включаючи пряме насильство) та інших.

Суб'єкт влади – це носій влади, від якого виходить владний імпульс, це активна сторона влади. Суб'єкт влади наділений свідомістю і волею і підпорядковує своїй волі об'єкт.

Об'єкт влади – це ті, на кого направлено владний вплив. Особливість об'єкта влади полягає в тому, що він теж наділений свідомістю і волею і може виступати суб'єктом влади в інших владних відносинах.

Владне вплив – це зв'язок і взаємодія між суб'єктом і об'єктом влади, яка виникає в процесі реалізації влади. Він полягає в тому, що з боку суб'єкта здійснюється прояв волі, аж до її нав'язування, а з боку об'єкта влади здійснюється підпорядкування суб'єкту. Підпорядкування може бути добровільним, коли воля суб'єкта влади збігається з волею об'єкта або примусовим.

Державна влада – це відносини панування і підпорядкування, пов'язане з управлінням, координацією вольових дій людей, що спирається на організуючий вплив і можливість примусу з боку держави.

Людина – це біологічна категорія, що визначає належність живої істоти до людського роду за певними анатомічними особливостями та фізіологічними функціями.

Особа – людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, що надаються суспільством, та виконує обов'язки, які ним покладаються.

Громадянин – це особа, яка належить до постійного населення певної держави, має нормативно закріплений статус, користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею.

У правовій системі суспільства її місце і роль характеризуються через правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне

Правовий статус – це юридично закріплене становище людини в суспільстві. Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус.

Загальний правовий статус включає такі елементи: 1) відповідні правові норми; 2) правосуб'єктність; 3) загальні для всіх суб'єктивні права, свободи й обов'язки; 4) законні інтереси; 5) громадянство; 6) юридичну відповідальність; 7) правові принципи; 8) правовідносини (загального) статусного характеру.

Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб'єктивні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи.

Головний обов'язок держави – забезпечити людину відповідними умовами для здійснення прав і свобод, виконання обов'язків.

Самостійна робота

Додержавні форми організації суспільства

Проблема зародження перших суспільних утворень в історії людства є надзвичайно складною і віддавна перебуває у полі зору науковців і до сьогодні вона залишається предметом наукового дослідження і наукових дискусій. На сьогоднішній день існує цілий ряд поглядів і позицій щодо цієї проблеми. Тому в літературі можна зустріти її різний виклад і трактування.

Найдавніші первісні людські об’єднання – це об’єднання, які виникли на грунті кровного зв’язку, і першою формою суспільної організації можна вважати родину (сім’ю). Це така людська група, яка об’єднує батьків та їхнє потомство. Її об’єм та форми можуть бути різними. Вона може охоплювати батьків та їхніх дітей – так звана мала родина – або також і потомство дітей – так звана велика родина. Батьки – це або визначена пара людей, тобто моногамна сім’я, або чоловік та кілька жінок – полігамія, або, навпаки, кілька чоловіків та одна жінка – поліандрія, або, врешті, кілька чоловіків і кілька жінок – гуртове (групове) подружжя. Чи ці форми існують одночасно, чи приходять на зміну одна одній, однозначно сказати важко. Рід – це ширше об’єднання. Він об’єднує собою вже не тільки батьків і потомство, але й певну кількість сімей. Чинником, що зв’язує рід, є не фізичне існування спільних батьків, але пам’ять, традиція спільного походження від спільного предка чи предків. Аналогічно і в наступному, ширшому, ніж рід об’єднанні – племінному. У племені присутнє почуття кровної спорідненості, приналежності.

Первісна група не тільки охоплює соціально індивіда, вона охоплює всі сфери його життя: господарську, статеву, релігійну.

 

Індивідуальна робота

Співвідношення суспільства і держави

 

Суспільство та держава, їх співвідношення – безперечно одне з найважливіших і актуальних питань для науки теорії держави і права.

Суспільство виникло задовго до держави і тривалий час обходилося без неї. Об'єктивна потреба в державі з'явилася в міру ускладнення внутрішньої будови суспільства (соціального розшарування), загострення в ньому протиріч через розбіжність інтересів соціальних груп і збільшення числа антигромадських елементів. Отже, держава прийшла на зміну відживаючої свій вік родової організації як нова форма організації зміненого й ставшого набагато складнішим суспільства.

Як форма організації суспільства і керуюча система держава виконує функції в інтересах всього суспільства, вирішує протиріччя, що виникають у ньому, долає кризові ситуації. Разом з тим іноді вона може грати і деструктивну роль - підніматися над суспільством, «одержавлювати» його, тобто проникати в усі суспільні сфери, сковувати їх, послаблювати і руйнувати суспільний організм.

Якщо політика держави відповідає об'єктивним потребам суспільства, то її результати будуть суспільством схвалені. Навпаки, діяльність держави, що суперечить названим потребам, може завдати шкоди суспільству, викликати в ньому кризові явища. Сказане означає, що держава вийшла за межі своєї самостійності, її політика стає антисоціальної. Отже, самостійність держави врівноважується, обмежується контролем суспільства за його діяльністю, а також оцінкою цієї діяльності. Вплив суспільства на державу прийнято вважати прямим зв'язком, а вплив держави на суспільство – зворотним.

Питання для самоконтролю:

1. Суспільство, це природне чи штучне утворення?

2. Чи притаманні суспільству системні ознаки?

3. Які Ви знаєте суспільні групи? Які критерії їх класифікації?

4. Які основні види соціального регулювання?

5. Змоделюйте життєву соціальні відносини і покажіть в них владний вплив.

6. Як співвідносяться поняття «людина», «особа» і «громадянин?

7. Які існують види правового статусу?