Тема19. Законність і правопорядок



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема19. Законність і правопорядок



Ключові поняття та терміни: законність, принципи законності, гарантії законності, суспільний порядок, громадянський порядок, правопорядок, державна дисципліна.

 

Як стале явище суспільного життя, законність виникає і формується в умовах цивілізованого суспільства, яке здатне забезпечити реальну рівність громадян перед законом. Законність – основа нормальної життєдіяльності суспільства, всіх ланок його політичної системи.

Законність, як необхідна умова гармонійного функціонування суспільства, стає реальною силою сучасності коли суспільні відносини набирають певної якості, тобто коли із відносин пригнічення вони поступово перетворюються у відносини відносно незалежних і вільних виробників матеріальних благ

Всебічне забезпечення законності досягається за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли у боротьбі із правопорушеннями беруть участь широкі маси населення, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.

Законність нерозривно пов’язана з демократією. Цей зв’язок характеризується тим, що законність є невід’ємним елементом демократії. Законність покликана охороняти суспільні відносини, загальносуспільні цінності, справедливість. Справжня демократія неможлива без законності. Всебічне забезпечення законності досягається за умов демократичних форм державного і суспільного життя.

Законність – це комплексне соціальноправове явище, яке може розглядатися як принцип, метод та режим.

Законність як принцип – це загальноприйняте правило імперативного характеру, що знаходить своє відображення в нормах ідеях, які покладені в основу діяльності державних органів посадових осіб, громадян та їх об’єднань.

Законність як метод – це сукупність способів та засобів, за допомогою яких здійснюється державне управління суспільством.

Законність як режим – це стан правової організації суспільно-політичного життя, за якого всі суб’єкти суспільних відносин діють у відповідності з принципом верховенства права.

Принципи законності – це основні засади, на підставі яких встановлюється законність як стан правової організації суспільно-політичного життя в державі.

Основними принципами законності є:

- верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів;

- обов’язковість вимог законності для всіх суб’єктів правовідносин;

- зв’язок законності із загальною та правовою культурою;

- єдність законності;

- недопустимість протиставлення законності та доцільності;

- участь народу у забезпеченні режиму законності;

- невідворотність юридичної відповідальності за вчинення правопорушення.

Реалізація режиму законності базується на системі гарантій, які представляють собою систему всіх засобів та умов, які забезпечують реальний механізм щодо точної та неухильної реалізації вимог законодавства суб’єктами права.

Система гарантій законності складається із рінкомийовноїн і спеціально-юридичних гарантій.

рінкомийовної гарантії – це об’єктивні умови суспільного життя, що впливають на правове регулювання.

Серед них необхідно виділити такі:

1. економічні – ступінь економічного розвитку країни, рівність усіх форм власності, економічних можливостей тощо;

2. політичні – розвиток системи народовладдя, демократичних форм та інститутів його здійснення, політичного плюралізму, додержання принципу розподілу влади;

3. ідеологічні – рівень розвитку правосвідомості та правової культури, ідеологічний плюралізм, турбота з боку держави щодо належної правової поінформованості громадян;

4. соціальні – соціальний захист населення, наявність системи соціальних послуг, страхування тощо.

Спеціальноюридичні гарантії – це сукупність усіх умов і засобів, які закріплені в чинному законодавстві та спрямовані на забезпечення законності:

- високий рівень розвитку правової системи;

- ефективність чинного законодавства;

- діяльність правоохоронних органів, яка спрямована безпосередньо на охорону суспільства, прав і свобод людини та громадянина від правопорушень;

- своєчасне виявлення та запобігання правопорушенням;

- заходи щодо захисту та відновлення порушених прав;

- юридична відповідальність;

- здійснення правосуддя.

Для законності є характерним цілий ряд функцій, а саме:

- регулятивна, яка вказує на те, якою саме має бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права;

- функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина (характерна для держав з демократичним режимом);

- функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону.

В результаті втілення в життя вимог законності складається правопорядок.

Правопорядок– це певний стан урегульованості суспільних відносин, що виникає в результаті реалізації принципу верховенства права, суворого та неухильного втілення в життя вимог законності.

Ознаками правопорядку є: формальна визначеність, системність, державна гарантованість, стійкість, єдність.

До структури правопорядку слід віднести такі елементи:

– інституціональний – суб’єкти права ( громадяни, суспільство, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, недержавні формування, організації громадянського суспільства);

– документальний – правові акти ( нормативно-правові акти, акти реалізації права, акти застосування норм права, акти тлумачення норм права);

– ідеологічний – загальне уявлення щодо правопорядку, яке знаходить своє відображення в свідомості людини;

– функціональний, який включає правові відносини, рінкомийовно, правову діяльність та правомірну поведінку;

– комунікативний - зв’язки між різними суб’єктами права.

Види правопорядку: національний; міждержавний; міжнародний (всесвітній).

Кожна країна формує свій правопорядок. Це обумовлено двома зустрічними інтересами – громадянського суспільства і держави, їх основними законами і тенденціями розвитку. В умовах стабільного правопорядку ефективно розвивається економіка, досягається якісне функціонування державної влади, здійснюється діяльність рінкомийо громадських і приватних організацій, гарантується вільний розвиток, задоволення їх духовних і матеріальних благ.

Правопорядок є реальне повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, принципів права. Це кінцевий результат дії права.

На особливу увагу заслуговує питання про дисципліну, яка є особливим соціальним чинникам, що має безпосередній вплив на життя суспільства і кожної людини.

Дисципліна – це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їх дій в колективі, суспільному і державному житті.

Існує ряд різновидів дисципліни: державна, громадська, партійна , трудова, фінансова, договірна, технологічна, військова та ін. Основна вимога будь-якого виду дисципліни – неухильне виконання законів та інших правових актів.

Державна дисципліна – це дотримання всіма організаціями і громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів, підприємств та установ щодо виконання покладених на них обов’язків. Вона передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встановленого правопорядку, що виражає інтереси всього населення.

Державна дисципліна, законність і правопорядок тісно пов’язанні між собою.

Однак між законністю і дисципліною є відмінності:

З погляду права законність є основою дисципліни, але дисципліна не тільки правове, а й соціальне явище. Вона не вичерпується законністю. Якщо законність означає точне і неухильне додержання системи діючих нормативно-правових актів, то дисципліна крім цього потребує ще й активністі та ініціативи.

Поняття дисципліна ширше поняття законності, тому що забезпечується як правовими нормами, так й іншими соціальними регуляторами.

В основі державної дисципліни лежить виконавча дисципліна, сумлінне ставлення службових осіб до виконання покладених на них обов’язків.

Державна дисципліна реалізується в сфері здійснення функцій держави, її органів, установ і підприємств і має свої види: фінансова, виконавча, службова та ін.

Для підвищення ефективності дисципліни важливим є: застосування заходів заохочення, підвищення рівня правового виховання. В правовій практиці діє принцип: незнання закону не звільняє правопорушника від відповідальності.

Література:

1. Курочка М. Й. Право і законність на сучасному етапі розвитку юридичної науки /М. Й. Курочка // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб.наук.ст. – 2000. - №1.

2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник – Х., 2009.

3. Притика Д. Зміцнення законності та протидія злочинності в економічній сфері /Д. Притика // Право України.- 1999. - №5.

5. Ткаченко В.Д. Функціональне призначення законності /В. Д. Ткаченко // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1996. - №6.



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.212.130 (0.009 с.)