Психологічні методи соціальної роботи

Психологічний вплив на особистість в соціальній роботі здійснюється відповідно до того, якого напрямку теоретичної і практичної психології дотримується соціальний працівник, які його досвід роботи і професійна підготовленість. Використання різноманітних психологічних прийомів і технік розподіляється на два основних методологічних принципи: директивний – розвиток допомагаючих стратегій, які засновані на лікуванні, і в цьому випадку клієнт є пасивним споживачем психотерапії, і не директивний, в основі якого – сприяння самоактуалізації особистості, здатності підтримувати себе саму, розвиток незалежності.

У практиці соціальної роботи послідовний психологічний вплив на клієнтів здійснюється у таких формах: індивідуальна робота, групова робота і робота у мікросоціальному середовищі. Загальною для всіх трьох форм соціальної роботи, які в науковій літературі визначаються також як методи, напрямки соціальної роботи, є діагностика психологічного стану клієнта[ 9, c.248].

У роботі соціального працівника склались чотири основні напрями: психодіагностика, психокорекція, психологічне консультування і психопрофілактика. Соціальна допомога населенню надається за тими самими напрямами практичної психології:

– повідомлення клієнту об'єктивної інформації про його розлади на основі психодіагностики. Клієнт виробляє власне ставлення до отриманої інформації і приймає рішення про її використання;

– психологічна корекція, з допомогою якої для клієнта розробляється індивідуальна програма певного виду діяльності;

– психологічне консультування, мета якого – допомогти індивіду знайти якомога більше варіантів поведінки, думок, почуттів, вчинків для активної взаємодії з людьми і соціальними групами всередині соціуму;

– психопрофілактична робота, спрямована на те, щоб завчасно попереджувати можливі порушення у розвитку індивіда, створюючи умови для повноцінного психічного розвитку на кожному віковому етапі [16,c. 89].

Аналіз роботи соціального працівника дозволяє виділити такі типи взаємодії їх з клієнтами:

1. Вирішення соціальних завдань – орієнтація на певні норми і критерії поведінки. Спроба клієнта усвідомити і прийняти нові соціальні цінності приводить до дискомфорту і навіть до психосоматичних захворювань. У цьому випадкові вимагається змінити і ввести нові критерії, оцінки, які допоможуть клієнту побачити свою мету в іншому світі, розширити перспективи, дозволять відійти від шаблонної поведінки і переживань.

2. Вирішення моральних завдань – необхідність орієнтації на критерії добра чи зла, які вимагають морального вибору того чи іншого вчинку. Тут важливо показати обмеженість критеріїв добра і зла, якими користується індивід.

3. Вирішення власне психологічних завдань – допомога клієнту в усвідомленні і зміні системи переживань, у розумінні проблем, оцінок, які сприяють розвиткові інших переживань і цілей діяльності [17, c. 151].

До психологічних методів соціальної роботи відносяться методи: діагностика, корекція, психотерапевтичні тренінги, психологічний відбір, психологічна адаптація, аутотренінг, методи психотерапії [11, c. 58].

Метод діагностики на цьому етапі спеціаліст із соціальної роботи вивчає причини виникнення важкої життєвої ситуації, а також положення особи, яка зазнала впливу несприятливих факторів. Під час проведення соціальної діагностики необхідно враховувати об'єктивну сторону ситуації взаємозв'язку клієнта з оточуючими людьми і суб'єктивну – відображення цих взаємин клієнта з його соціальним оточенням, переживання, усвідомлення цих взаємин.

При дослідженні ситуації клієнта фахівець з соціальної роботи зіставляє кількість об'єктивних і суб'єктивних факторів. Комплекс методів соціальної діагностики дозволяє зробити прогноз щодо варіативності його поведінки в цей період. Виділяють конструктивні і – неконструктивні варіанти стратегії поведінки.

Конструктивний спосіб вирішення проблеми визначають як досягнення мети своїми силами, звернення за допомогою до інших людей, включеним в дану ситуацію або мають досвіду вирішення подібних проблем, ретельне обмірковування проблеми і різних шляхів її розвитку або рішення. Неконструктивні стратегії поведінки – це різні способи психологічного захисту аж до витіснення проблеми зі свідомості; її поверхневий розгляд; імпульсивна поведінка, емоційні зриви. Спільна діяльність розвиває вольові якості формує вміння подивитися «зі сторони» на ситуацію, що склалася [18, c. 40]

Метод корекції в соціальній роботі, направлений на часткову або повну зміну стану, що вже склався. Також цей метод спрямований на виявлення перспектив розвитку особистості, зняття негативних установок,становлення позитивного і гуманного ставлення до себе та оточуючих. Оскільки умовою ефективності процесу формування моральних потреб є розвиток суб'єктності особистості, важливо щоб клієнт зміг самостійно зрозуміти власні можливості й труднощі в конкретних ситуаціях.

Психотерапевтичні тренінги націлені на особистісний розвиток особистості, усунення конфліктності, нервозності, тривожності, інфантилізму. У більшості своїй незалежно від тієї терапевтичної теорії, в рамках якої проводиться група, ці тренінги стосуються в основному внутрішнього світу учасника і його особистого, сімейного, дитячого досвіду, насущних проблем, які турбують людину в даний момент. Це можуть бути і робочі моменти, але в терапевтичних групах цей контекст є лише фоном для більш глибокої внутрішньої роботи з особистістю людини. Такі тренінги часто проводять у відкритому режимі, коли учасники записуються до групи самі, індивідуально.[19, c. 143–145]

Методи психотерапії в практиці соціальної роботи широко застосовуються: сугестивна психотерапія, групова, поведінкова, сімейна, ігрова, раціональна психотерапія, самонавіювання.

Найбільш дієві методи соціальної терапії: трудова, терапія самовиховання, методи поведінкової терапії у групі, дискусійна терапія, соціотерапія, музикотерапія, ритмотерапія, арттерапія, кольоротерапія, психогімнастика, натурпсихотерапія, логотерапія, бібліотерапія, імаготерапія.

Трудова терапія заснована на тонізуючому та активізуючому впливі праці на психофізичну сферу людини.

Терапія самовиховання – активний процес формування людиною себе як особистості відповідно до поставленої мети на основі соціально обумовлених уявлень про ідеал власного "я". Метод самовиховання є найбільш успішним, якщо застосовувати його на базі аутогенного тренування.

Дискусійна терапія – обговорення в групі соціальної проблеми чи життєвої ситуації клієнта з метою позитивного впливу на нього, використовуючи групову динаміку. Основні змістовні моменти групової дискусії: розкриття проблем, пов'язаних із самостійністю, відповідальністю й активністю; формування адекватного ставлення до проблеми, яку необхідно вирішити, активної мотивації до участі у роботі групи, норм і традицій групи; аналіз групової динаміки з виходом на проблематику окремої людини.

Соціотерапія – вплив на соціальне оточення клієнта за допомогою державних і громадських організацій.

Музикотерапія – один із давніх методів впливу на психіку особистості, який може використовуватися і в медичних цілях. Групові, індивідуальні музикотерапевтичні заняття включають в себе, із врахуванням актуальної ситуації в групі, музичну тему, яка викликає у слухачів переживання, пов'язані з їхнім минулим, сьогоденням і майбутнім. Відомо, що цей метод є найбільш ефективним, якщо музичний твір виконує сам терапевт,тому що це сприяє виникненню обставин спонтанного взаємовпливу, більшої аутентичності, довірливості. Складання музичної програми потребує певної режисури, знання потреб, рівня культури клієнтів, які беруть участь у цьому терапевтичному впливі.

Арттерапія – лікування мистецтвом. Виділяють кілька варіантів цього методу:

· використання вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз та інтерпретацію клієнтами;

· спонукання клієнтів до самостійної творчості;

· використання творів мистецтва і самостійна творчість клієнтів;

· творчість самого спеціаліста – ліплення, малювання тощо, спрямовані на взаємовплив із клієнтом.

Кольоротерапія. Психологи давно звернули увагу на вплив кольору на продуктивність праці: наприклад, продуктивність праці (фізичної) при червоному кольорі на короткий термін підвищується, при синьому знижується. Такий вплив спостерігається і при розумовій праці. Вплив кольору на людину постійно враховується професійними дизайнерами. У плані діагностики суттєве значення має ставлення до тих чи інших кольорів самих клієнтів, інформацію про які отримують не тільки шляхом тестування чи опитування, але і спостереження (колір одягу, краватки тощо). Іноді слід звернути увагу клієнта на доцільність спеціального вибору кольору одягу (сорочка, плаття, костюм, краватка тощо) залежно від необхідності моделювати той чи інший настрій. Ці відомості також доцільно повідомляти клієнту і рекомендувати йому вчитися самостійно підбирати необхідний колір як з метою стимуляції, так і корекції свого стану.

Психогімнастика – одна з форм психотерапії, при якій взаємовплив на клієнта заснований на руховій експресії, міміці, пантомімі. Вправи спрямовані на досягнення двох цілей: зменшення напруженості і скорочення емоційної дистанції учасників групи, а також вироблення вміння висловлювати почуття, побажання – свої та іншої людини. Для клієнта це є необхідним переживанням і пізнанням того, що своїм тілом можна висловити думку частіше більш переконливо, ніж словом.

Натурпсихотерапія – метод лікування природою (ланд–шафтотерапія). Значення цього методу зростає внаслідок урбанізації соціального середовища, погіршення екології, зростання відчуженості людини від природи.

Ігротерапія – використання ігрових вправ (рольових, ситуаційних ігор, статичних, рухливих та ін.) з метою створення благополучних умов для особистісного зростання, зміни ставлення до свого "Я", підвищення рівня самосприйняття тощо. У грі виявляються різні форми подолання травмуючих переживань [9, c.355-559].