Методи соціальної групової роботи



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методи соціальної групової роботи



Соціальна групова робота – це напрям практичної діяльності, функції якої поширюються на різні сфери людської життєдіяльності – від добробуту і освіти до адаптації та відновлення. Клієнтами соціальної групової роботи є індивідууми, які мають різну етіологію проблем.

Методологія та технологія соціальної роботи з групою базується на психосоціальних теоріях, що дозволяють аналізувати інтерактивні процеси в міжособистісному взаємодії [20, c. 64].

І деологія соціальної роботи з групою грунтується на тому твердженні, що людина може змінити важку життєву ситуацію, якщо йому сприяти. У цьому виявляється гуманістична сутність соціальної роботи взагалі і групової практики зокрема.

Згідно з підходом Г. Конопки, соціальна групова робота – це практичний метод соціальної роботи, який допомагає особистостям розширювати своє соціальне функціонування і, використовуючи цілеспрямований досвід групи, більш ефективно справлятися з індивідуальними, груповими ситуаціями чи проблемами в мікросоціумі. Термін «соціальна групова робота» запропонований Г. Конопко та іншими дослідниками, щоб показати специфіку і відмінність її від групової психотерапевтичної роботи. Якщо у соціальній груповій роботі акцент робиться на проблеми, пов'язані з соціальним функціонуванням, то в груповий психотерапії - на емоційні і психологічні процеси у хворих людей [21. c, 80].

Одним із найпоширеніших методів групової соціальної роботи є метод інтерперсональної допомоги при роботі в малих групах, де використовується груповий контекст для досягнення як індивідуальних, так і групових цілей. Групова соціальна робота включає різні види діяльності: розвиток цілої групи і окремого члена групи; розвиток взаємної допомоги і підтримки членів групи; використання групового процесу для життєдіяльності групи; розвиток автономності в групі.

До основних цілей групової соціальної роботи можна віднести: посередницький обмін між клієнтами; спілкування; самоусвідомлення наявних проблем; реалістичне оцінювання своїх проблем; прийняття соціальних норм і цінностей.

Для групової соціальної роботи характерно:

– проблемно-орієнтовані підходи, де специфіка проблем клієнтів викликає до життя певні техніки групової роботи;

– орієнтація групової роботи на роботу з випадком через встановлення суб'єкт–суб'єктних відносин із групою, де соціальному працівнику визначена роль посередника і фасилітатора;

– орієнтація на техніки і методи групової роботи, прийняті в суміжних дисциплінарних областях, орієнтованих на роботу з патологіями;

– привласнення і переосмислення в теоретичних і практичних підходах понятійного апарату, методів і принципів з практики роботи психотерапевтів та практичних психологів;

– створення індивідуальних підходів, діяльнісних принципів і цінностей у роботі з різними випадками.

Соціальна групова робота включає в себе різні підходи поведінкового обміну, індивідуального розвитку, інтерперсональних умінь, групових орієнтованих проблем, соціальних акцій. На практиці соціальна групова робота представлена досить широко – від групового консультування до терапевтичних підходів [22, c.60–68].

Група розглядається як система обслуговування клієнтів, вона являє собою певний континуум, в якому здійснюється процес інтеракцій, спрямований на вирішення проблем клієнтів. Груповий континуум складається з певних складових частин, куди входять: організаційний процес, робота по залученню нових членів групи, виявлення проблем та інтересів, укладення контракту, забезпечення обслуговування відповідно до умов агентства і цілями групи. Груповий континуум вимагає, щоб соціальний працівник виконував певні норми і процедури. Так як процес групового розвитку здійснюється безперервно, соціальний працівник повинен забезпечити умови його розвитку з урахуванням дій і внеску окремих членів групи.

Досягнення цілісності групи, реалізація принципу «група як ціле» здійснюється шляхом виявлення спільності: загальні інтереси, подібні важкі життєві ситуації, одна етнічна приналежність, статева ідентифікація і т.д. Такі фактори є міжабонентськими зв'язками, які дозволяють групі разом проходити всі стадії групового розвитку.

Основним завданням соціального працівника є посилення групового і індивідуального соціального функціонування. Це досягається постійною допомогою групі у прийнятті рішень, оцінці ситуацій, результатів дій. Спеціаліст допомагає формувати норми, вирішувати конфлікти, управляти ситуацією - це важливо для просування групи на всіх стадіях її розвитку[23, c. 180–182].

Соціальний працівник допомагає формувати норми, вирішувати конфлікти, управляти ситуацією – це важливо для просування групи на всіх стадіях її розвитку

В основі групової роботи соціального працівника лежать наступні принципи:

1. Визнання унікальності кожного клієнта в міжгруповій взаємодії.

2. Визнання широкого розмаїття груп як видів людської спільноти.

3. Прийняття індивіда з його унікальними можливостями, здібностями, слабкостями і своєрідністю.

4. Затвердження цілеспрямованих взаємодій між членами групи і соціальним працівником.

5. Підтримка та надання корисних контактів всім членам групи.

6. Модифікація групового процесу в контексті зміни групових завдань.

7. Підтримка кожного члена групи, надання йому можливості для реалізації та актуалізації своїх потреб.

8. Надання кожному члену групи можливості брати участь в груповому процесі, вирішуючи свої індивідуальні проблеми.

9. Створення умов членам групи для отримання нового досвіду соціальних відносин.

10. Розумне використання обмежень, оцінювання індивіда та його ситуації в груповій взаємодії.

11. Цілеспрямоване використання програми роботи з групою з метою досягнення поставлених завдань.

12. Прояв теплих та дружніх відносин з боку соціального працівника до всіх членів групи.

Соціальний працівник, орієнтований на роботу з особистісними цінностями, повинен знати, що спонукати членів групи до «вирощування» цінностей можна, лише виявляючи зацікавленість в роботі, проходячи шлях корекції, розвитку своєї особистості разом з іншими членами групи [ 24, 75–78].

У процесі взаємодії соціальний працівник не повинен повністю ідентифікуватися з групою. Його професійний обов'язок – зберігати можливість контролю над ситуацією, якщо вона набуває деструктивну спрямованість. Процес зближення не слід форсувати – він повинен органічно виявлятися на основі відбуваються в групі процесів. Неприпустимі як його штучне прискорення, так і поглиблення. Необхідно пам'ятати про можливий рівень особистісного «занурення» і темпах роботи.

Оскільки зближення відбувається нерівномірно, від соціального працівника потрібні велика психологічна гнучкість, увагу і готовність перейти на інші режими міжособистісної взаємодії.

Методи допомоги, використовувані соціальним працівником, дозволяють змінювати умови існування групи, залучаючи клієнтів в терапевтичний процес, вчать погоджувати особисті потреби і проблеми з проблемами групи [25, c. 201–202].

Таким чином, члени групи мають можливість приймати, відхиляти, змінювати дії ведучого групу. У цій відкритій системі здійснюється процес інтерналізації цінностей і дій спеціаліста та членів групи, засвоюються методи допомоги собі та іншим людям.



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.174.50 (0.007 с.)