Особливості кровообігу у деяких окремих органах

Кровообіг в серці

Міокард отримує кров по двох коронарних (вінцевих) артеріях — правій і лівій, гирла яких розташовуються в корені аорти. Гілки лівої забезпечують кров'ю лівий шлуночок і міжшлуночкову перегородку, ліве і праве передсердя. Гілки правої вінцевої артерії проникають в стінки правої половини серця. Капілярна мережа міокарда дуже густа: число капілярів наближається до м'язових волокон. Міокард пронизаний мережею, так званих, несудинних каналів. За діаметром вони відповідають венулам і артеріолам, а за будовою стінки нагадують капіляри. Вони сполучають відповідні судини з порожнинами серця. До дренажної системи серця відносяться ще й синуси, розташовані в глибоких шарах міокарда. У них відкриваються капіляри.

Умови циркуляції крові у вінцевих судинах значно відрізняються від умов циркуляції в судинах інших органів тіла. Ритмічні коливання тиску в порожнинах серця і зміна його форми і розмірів протягом серцевого циклу роблять істотний вплив на кровотік через вінцеві судини. Так, у момент напруги систоли шлуночків серцевий м'яз здавлює судини, що знаходяться в ньому, тому кровотік слабшає, доставка кисню до тканин знижується. Відразу ж після кінця систоли кровопостачання серця збільшується. Струм коронарного кровообігу може змінюватися і залежно від тиску в аорті. Проте кровотік через серце може зростати при незмінності артеріального тиску завдяки механізмам регуляції коронарного кровообігу.

Нервова регуляція коронарного кровообігу залишається багато в чому до кінця не дослідженою. Основна регулююча роль взаємодії природних симпатичних і парасимпатичних впливів полягає в швидкому і адекватному пристосуванні коронарного кровообігу до поточних потреб організму. Збудження блукаючих нервів розширює коронарні судини. При роздратуванні серцевих симпатичних гілок також спостерігається розширення коронарних судин і збільшення кровотоку. При цьому збільшуються сила і частота серцебиття, зростпє швидкість скорочення серцевого м'яза та інтрамуральний тиск. Ці чинники, що змінюють метаболізм міокарда, самі по собі викликають розширення коронарних судин.

Кровообіг в мозку

Кровообіг головного мозку інтенсивніше, ніж інших органів. Близько 15% крові кожного серцевого викиду у велике коло кровообігу поступає в судини мозку. Мозкові артерії є судинами м'язового типу з рясною адренергічною іннервацією, що дозволяє їм міняти просвіт в широких межах.

Мозок отримує кров від артерій, що радіально відходять від судин м'якої мозкової оболонки. У останні кров поступає з мозкового артеріального кола. Між артеріолами і венулами анастомозів немає, капіляри знаходяться у відкритому стані. Кількість капілярів тим більше, чим інтенсивніше метаболізм тканини. У сірій речовині капіляри розташовані значно густіше, ніж в білій.

Кров, що відтікає від мозку, поступає у вени, створюючи синуси в твердій мозковій оболонці. На відміну від інших частин тіла венозна система мозку не виконує ємнісних функцій.

Клітини вищих відділів ЦНС при недостатньому постачанні киснем перестають функціонувати раніше, ніж клітини інших органів. Припинення притоку крові до мозку на 20 с викликає вже повне зникнення електричних процесів в корі великих півкуль, а припинення кровотоку на 5 хвилин приводить до незворотного пошкодження мозкових клітин.

Легеневий кровообіг

Кровопостачання легенів здійснюється легеневими і бронхіальними судинами. Легеневі судини складають мале коло кровообігу і виконують головним чином функцію газообміну між кров'ю і повітрям. Бронхіальні судини забезпечують живлення легень і належать до великого кола кровообігу. Між цими двома системами існують виражені анастомози.

Особливістю малого кола кровообігу є відносно невелика довжина його судин, приблизно у 10 разів менший в порівнянні з великим колом опір потоку крові, тонкість стінок артеріальних судин і майже безпосереднє стикання капілярів з повітрям легеневих альвеол. Через менший опір кров'яний тиск в артеріях малого кола в 5—6 разів менше тиску в аорті. Еритроцити проходять легені приблизно за 6 с, при чому в обмінних капілярах вони знаходяться до 0,7 с.

Бронхіальні артерії великого кола розгалужуються в легенях тільки до дихальних бронхіол, і живлення стінки альвеол відбувається через капілярну мережу легеневих судин.

Кровообіг у печінці

Печінка отримує одночасно артеріальну і венозну кров. Артеріальна кров поступає по печінковій артерії, венозна — з комірної вени від травного тракту, підшлункової залози і селезінки. Загальний відтік крові в порожнисту вену здійснюється по печінкових венах. Через власне печінкову артерію проходить
20 - 30% всієї крові, інша — через комірну вену. Отже, венозна кров від травного тракту, підшлункової залози і селезінки повертається до серця тільки пройшовши ще додатково через печінку. Така особливість кровообігу печінки, що отримала назву портального кровообігу, пов'язана з травленням і виконанням бар'єрної функції.

Кров в системі портального кровообігу проходить через дві мережі капілярів. Перша мережа розташована в стінках органів травлення, підшлункової залози, селезінки, вона забезпечує всмоктувальну функцію, видільну і рухову функції цих органів. Друга мережа капілярів знаходиться безпосередньо в паренхімі печінки. Вона забезпечує її обмінну і екскреторну функції, запобігання інтоксикації організму продуктами, що утворюються в травному тракті.

Дослідження показали, що якщо кров з комірної вени направити безпосередньо в порожнисту вену, тобто оминувши печінку, відбудеться отруєння організму із смертельним результатом.

У системі портального кровообігу артеріальна кров під тиском 110 - 120 мм рт. ст. поступає в першу мережу капілярів (наприклад, стінки кишки), де тиск знижується до 10 - 15 мм рт. ст. Після проходження другої мережі капілярів вже в печінкових венах тиск складає 0 - 5 мм рт. ст. Ця різниця тиску забезпечує поступальну ходу крові.

Регуляція портальної гемодинаміки здійснюється за допомогою системи вхідних і вихідних сфінктерів синусоїдальних капілярів, що періодично скорочуються. Така система пристосовує кровотік до діяльності органів черевної порожнини, а також забезпечує депонування крові.

Кровообіг плоду

Кровообіг плоду значно відрізняється від кровообігу у дорослих організмів. Як і після народження, систола передсердя серця плоду направляє кров в шлуночки, звідти з лівого шлуночку вона поступає в аорту, з правого — в легеневу артерію. Передсердя плоду не відособлені, а з'єднуються за допомогою овального отвору, тому лівий шлуночок направляє в аорту кров частково і з правого серця. По легеневій артерії кров проходить в легені у вельми незначній кількості, оскільки легені у плоду ще не функціонують. Велика ж частина крові з легеневої артерії, оминувши легені, прямує в аорту по тимчасово утвореній судині, яка має назву боталова протока.

Найважливішу роль в кровопостачанні плоду виконують пупкові артерії, що відходять від клубової артерії. Через пупковий отвір вони виходять з плоду, потім розгалужуються в алантохорионі і утворюють густу мережу артерій і капілярів. Останні входять у ворсинки хориону, де кров збагачується киснем, живильними речовинами, що перейшли з крові матері. Від плаценти кров відтікає по пупковій вені в тому ж канатику і надалі впадає в комірну вену печінки.

Система кровообігу плоду замкнута, кров матері ніколи не потрапляє в кровоносні судини плоду, і навпаки. Всі органи і тканини плоду забезпечуються змішаною кров'ю з невеликим змістом О₂ і підвищеною концентрацією СО₂. Надходження О₂ з крові матері в кров плоду здійснюється шляхом дифузії, оскільки напруга кисню в плаценті завжди вище за напругу кисню в крові пупкової вени.

Після народження пупкові вени і артерії запустівають і перетворюються на зв'язки. З першим вдихом новонародженого починають функціонувати легені і встановлюється легеневий кровообіг. Кров з правого шлуночку поступає в легеневу артерію і далі в легені. Боталлов протік запустіває, отвір між передсердям заростає. Ліве передсердя заповнюється кров'ю з легеневих вен, тиск крові в обох передсердях вирівнюється. З'являється нова система кровообігу, аналогічна кровообігу дорослого.

Тема № 7