Олігополія та економічна ефективність.

Олігополії складають значну частку ринкової структури сучасної економіки, тому вивчення теорії олігополії є важливим напрямом економічної науки. Оскільки більшість олігополій встановлює ціни товарів, що перевищують граничні витрати, ефективність розподілу ресурсів не досягається.

В умовах олігополії, як правило не досягається ні ефективний розподіл ресурсів, ні ефективне виробництво, як в умовах чистої конкуренції. При порівнянні олігополії та монополії можна зробити висновок, що олігополія – більш небезпечна ринкова структура для суспільства, ніж монополія, тому що монополія регулюється державою, а в олігополії, що працює в умовах таємної згоди як монополія, складається враження конкуруючих фірм і в держави немає підстав для її регулювання.

Погляди економістів щодо ступеня ефективності олігополії з точки зору чутливості до технічного прогресу та впровадження новацій розбіжні:

1) ряд економістів (Шумпетер, Гелбрейт) вважають, що тільки великі фірми-олігополісти, що мають значні фінансові, технічні та інтелектуальні ресурси, здатні забезпечити технічний прогрес.

2) Їх опоненти доводять протилежне: дуже багато відкриттів, що визначали прогрес галузей, були зроблені у малих фірмах чи навіть винахідниками – одинаками.

54.Модель монопо­лістичної конку­ренції: сутність, характерні риси. Визначення галузі.

В реальному житті умови, притаманні доско­налій конкуренції та мо­нополії, в ідеальному ви­гляді не існують. Монопо­лію та досконалу конкуре­нцію можна розглядати як протилежні риси, реальні ж ринкові структури за­ймають місце між ними, поєднуючи в собі окремі риси і монополії, і до­сконалої конкуренції.

Основи теорії моно­полістичної конкуренції розробили в своїх працях англійський економіст Дж. Робінсон і американський вчений Е.Чемберлін.

Монополістична кон­куренція передбачає взає­мне сполучення двох моде­лей ринку - досконалої конкуренції і чистої мо­нополії.

Монополістична конкурен­ція - це рин­кова струк­тура, в якій відносно ве­лика кількість фірм конкуру­ють між собою за продаж ди­ференційованого товару на ринку, де мож­лива поява но­вих продавців.

Характерні риси монополі­стичної конкуренції:

1. Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами.

Продукт кожного прода­вця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація товару означає, що продукт кож­ної фірми не є стандар­тизованим. Диференціація може бути як за дійсно якісними ознаками, так і за розбіжностями в рек­ламі, іміджі фірми, що дозволяє продавцю мати певну міру монопольної влади над своїм товаром.

2. На ринку існує відно­сно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику ча­стку ринкового попиту. При монополістичній конкуренції частка кож­ного з виробників коли­вається від 1% до 10% продажу на ринку.

3. Продавці при визна­ченні цін на свої товари або при визначенні обся­гів продажу не врахову­ють реакцію своїх конку­рентів.

Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або втратив зна­чну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь-якою фірмою, оскільки він має уні­кальний товар, на який є досить сталий попит.

4. На ринку є умови для вільного входження. При монополістичній кон­куренції вигідна кон’юктура може приваб­лювати нових виробників, але вхід на ринок нових фірм більш складний, ніж за умов досконалої кон­куренції, оскільки треба мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау та пе­вний термін для визна­ння покупцями товарів нових торгових марок та послуг.

Не дивлячись на те, що товар кожної фірми на ринку монополістичної конкуренції є унікаль­ним, між ними існує до­статня схожість, щоб групувати продавців у великі об’єднання, що схожі на галузь.

Галузь являє собою сферу виробництва това­рів та послуг, які вхо­дять до певної товарної групи.

Товарна група являє собою декілька подібних, але не ідентичних това­рів, що задовольняють одну й ту ж потребу. В кожній товарній групі продавців можна розгля­дати як конкуруючі фірми в межах галузі. Прикладом однієї то­варної групи є прохоло­джувальні напої, а іншої - будівельні матеріали.

Існують певні проб­леми у точному визначенні товарних груп відповідних галузей (наприклад, взут­тєва галузь включає всі види взуття, в тому числі чоловіче, жіноче, дитяче, спортивне, домашнє та ін.). При визначення га­лузі необхідно спиратись на аналіз перехресної еластичності попиту на товари конкуруючих фірм. У галузі з монополі­стичною конкуренцією пе­рехресна еластичність по­питу повинна бути позити­вною і мати відносно ве­ликі значення. Це означає, що то­вари конкурентних фірм є близькими замінниками. Якщо фірма певної галузі значно підніме ціну на свою продукцію, то вона повинна очікувати значної втрати обсягу продажу на користь конкурентів.

55.Короткострокова рі­вновага фірми в умовах монополістичної конку­ренції.

 

Рис. 11.1 Короткострокова рівновага фірми, що максимізує економічний прибуток в умовах монополістичної конкуренції

 

 

 

Рис. 11.2 Короткострокова рівновага фірми, що мінімізує збитки в умовах монополістичної конкуренції

 

 

 

Рис. 11.3 Закриття фірми у короткостроковому періоді в умовах монополістичної конкуренції

Крива попиту окремої фірми в умовах монополіс­тичної конкуренції має спадний характер. Її ела­стичність вища, ніж елас­тичність кривої попиту галузі, оскільки на ринку продаються товари-субсти­тути інших фірм. Спадний характер кривої попиту дає фірмі можливість одержати економічний при­буток, мінімізувати збитки та знаходитися в ситуації закриття у короткостроковому періоді.