Монополістична конкуренція і олігополія

РОЗДІЛ 11

Монополістична конкуренція і олігополія

Досконала конкуренція і чиста монополія, розгляду яких були присвячені попередні два розділи є антиподовими, полюсними ринковими структурами. Їх теоретична інтерпретація базувалась на припущені крайностей, що у реальному економічному середовищі зустрічаються вкрай рідко. Поширеними є ринкові структури які займають проміжне положення. Вони поєднують у собі окремі риси, як досконалої конкуренції, так і монополії, репрезентують собою недосконалу конкуренцію. Недосконала конкуренція є таким типом ринкової структури, де продавці мають певну ринкову владу, але вона не є абсолютною. До неповної, недосконалої конкуренції відносять монополістичну конкуренцію та олігополію. Їх розгляду і присвячується даний розділ посібника. Це дасть змогу з’ясувати логіку бізнесової поведінки фірми-виробника, що функціонує за умов недосконалої конкуренції.

Складність і багатоваріантність стратегій виробників в реальних умовах монополістичної конкуренції та олігополії обумовили власну логіку викладу матеріалу. Зокрема, у даному розділі передбачається розглянути:

- ознаки монополістичноконкурентного ринку;

- рівновагу монополістичноконкурентного виробника в короткостроковому і довгостроковому ринковому періодах;

- нецінові форми конкуренції;

- суспільну ефективність монополістичної конкуренції;

- характерні риси олігополії;

- теорію ігор в олігополістичній стратегії;

- моделі некооперованої олігополії, зокрема моделі кількісної олігополії Курно і Штакельберга та модель цінової олігополії Бертрана;

- модель «ламаної кривої попиту»;

- моделі кооперованих олігополій, серед них модель картелю та модель домінуючої фірми;

- суспільну ефективність олігополії.

Ознаки монополістичної конкуренції

Екстремальні випадки чистої монополії і чистої конкуренції є відносно простішими ринковими структурами і їх можна використовувати як перше наближення до складних реальних структур: монополістичної конкуренції і олігополії. Обидві структури характеризуються ознаками недосконалої, неповної конкуренції, конкуренції із певними обмеженнями. Недосконала конкуренція переважає в галузях, де окремі продавці володіють певним ступенем контролю над ціною продукції цієї галузі. Інтервал свободи дій стосовно ціни у кожної фірми різний. У деяких галузях монополістична влада дуже незначна (роздрібна торгівля, побутове обслуговування і т.п.) і, навпаки, в інших (металургійна, автомобільна промисловість, машинобудування) доволі відчутна.

В першому випадку маємо ринкову структуру – монополістичну конкуренцію, в другому – олігополію.

Уперше поняття монополістичної конкуренції ввів американський економіст Е. Чемберлен у праці «Теорія монополістичної конкуренції». На думку Е. Чемберлена, є дві форми взаємопоєднання елементів монополії та конкуренції. По-перше, один, кілька або багато продавців можуть продавати ідентичну продукцію на ідентичних ринках. В цьому випадку слід говорити про модель дуополії і олігополії. По-друге, продавці можуть продавати продукцію на ринках, які є ідентичними, або істотно відрізняються. Разом з диференціацією продукції з’являється монополія. В цьому випадку кожен продавець має монополію на власний продукт, але, водночас, зазнає конкуренції з боку виробників недосконалих замінників цього продукту. Оскільки кожен є монополістом і, водночас, має конкурентів, то ми маємо право казати про них як про конкуруючих монополістів і про сили, які діють у подібній ситуації, як про сили монополістичної конкуренції.

Отже, монополістична конкуренція є таким типом ринку, на якому велика кількість продавців конкурують між собою за продаж диференційованого товару.

Означимо наступні риси монополістичної конкуренції:

По-перше, на ринку є достатньо велика кількість виробників, які пропонують схожу, але не ідентичну продукцію:

- фірм на ринку може діяти декілька десятків, а не тисяч, як за умов досконалої конкуренції;

- кожен виробник задовольняє відносно невелику частку ринкового попиту;

- розміри підприємств, як правило, середні або малі;

- наявність порівняно великої кількості фірм робить неможливим виникнення таємних змов щодо підвищення цін або обмеження обсягів продажів.

По-друге, товар кожного підприємства є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими учасниками ринку, тобто є диференційованим. Диференціація ґрунтується як на реальних, так і на удаваних відмінностях. Реальні відмінності товару досягаються за рахунок:

- якості товару, що може мати досить суттєві відмінності. Товари можуть відрізнятися певними функціональними особливостями, матеріалами, з яких вони виготовлені, дизайном тощо;

- поглиблення післяпродажного обслуговування через збільшення терміну гарантійного обслуговування, безкоштовної доставки тощо;

- місця продажу товару. Це стосується товарів, потреба в яких виникає в певному місці: заклади громадського харчування у людному місці і т.п.

Удавані відмінності товару підтримуються активною рекламною політикою фірм, використанням відомих торговельних знаків або торгових марок.

По-третє, виробник має обмежений вплив на ціноутворення. Диференціація товару за якісними показниками, розбіжностями в рекламі, іміджі підприємства дає змогу продавцям мати певну монопольну владу на формування ціни у своєму ринковому сегменті. Однак, ця можливість обмежена тим, що на ринку існує багато близьких товарів-субститутів, а тому покупець має змогу придбати товар іншого виробника, якщо його ціна є привабливішою.

По-четверте, ринок має відносно легкі умови входження у галузь. Оскільки на ринку велика кількість конкуруючих фірм, створити вагомі бар’єри для вступу в галузь нових виробників практично неможливо. І все ж, додаткові витрати пов’язані з диференціацією продукції, створенням іміджу (марки), широкою рекламною компанією підприємств, яка потребує більших витрат при вході на цей ринок порівняно з ринком досконалої конкуренції.

Нецінова конкуренція

Монополістична конкуренція поширена там, де необхідна диференціація продукції, де в більшій мірі доводиться враховувати смаки споживачів з метою успішного збуту своєї продукції. Монополістична конкуренція характерна для ринків товарів легкої, харчової промисловості, коли диференціація продукту може передбачати розбіжності в його фізичних характеристиках і в тих послугах, що доповнюють або супроводжують його. Причиною вибору покупця може стати приваблива упаковка, торговельна марка, імідж фірми, що забезпечується рекламою. Досконало однорідні товари можуть бути неоднорідними з огляду на зручне розташування і час роботи продавця, краще обслуговування покупця, наявність картки, що забезпечує знижку на ціну товару. Тобто за монополістичної конкуренції цінова конкуренція відходить на другий план, поступаючись неціновій конкуренції. Нецінова конкуренція забезпечується низкою інструментів. Серед них: реклама, умови продажу, можливість придбання товару в кредит, наявність чи відсутність гарантійного і післягарантійного обслуговування тощо.

Найвагомішим фактором нецінової конкуренції, що здорожчує продукцію є витрати на рекламу. Реклама спрямована на збільшення ринкової квоти виробника на ринку і на посилення прихильності споживачів до його диференційованого продукту. Якщо досконало конкурентний виробник не проводить рекламних компаній через те, що ефект від заходу в значній мірі дістанеться іншим, а монополісту реклама не потрібна через відсутність конкурентів на ринку, для монополістичноконкурентного виробника реклама є здебільшого виправданим засобом у боротьбі за існування. Можливості впливу реклами на збільшення доходу виробника відтворені на рис. 11.3.

Рис.11.3. Збільшення доходу виробника за рахунок реклами

 

Якщо в результаті реклами зріс попит на продукцію, то це означатиме зміщення лінії попиту на продукцію виробника з положення D ₀ до D ₁.

Початкові середні витрати АТС ₀ зростуть за рахунок витрат на рекламу до АТС ₁. Значимість цієї зміни обумовлюється ефектом масштабу виробництва. Так у випадках успішних рекламних кампаній можливі навіть зниження середніх витрат (АТС ₁ < АТС ₀). Обсяг виробництва і продаж розширюється з Q ₀ до Q ₁, забезпечуючи ріст доходу виробника з до ,

де, – ціна одиниці товару до і після рекламної кампанії;

– обсяги продажу до і після рекламної кампанії.

Проте, якщо рекламна кампанія виявиться невдалою і не забезпечить зростання попиту на товар, то первинний обсяг продукції фірма продаватиме за вищою ціною, яка зросте на величину витрат, пов’язаних з рекламою.

Аби коригувати обсяги рекламних витрат фірма повинна володіти інформацією щодо показників еластичності попиту за рекламою і за ціною. Фірмі слід інтенсивно рекламувати товар, якщо попит на товар дуже чутливий до реклами, або попит не дуже еластичний за ціною. Незначна цінова еластичність попиту дозволяє встановлювати велику цінову надбавку понад граничні витрати, забезпечуючи високий граничний прибуток від кожної додатково проданої одиниці товару.

Водночас слід зауважити, що навіть успішна реклама призводить лише до тимчасового зростання прибутків. Фірмі слід перманентно працювати над диференціацією та удосконаленням продукту. Слід зважити на те, що диференціація продукту призводить до наступних позитивних наслідків.

По-перше, продуктова різноманітність забезпечує посилення ринкової влади виробника.

По-друге, продуктова диференціація є вигідною для споживачів, оскільки розширює можливості споживчого вибору.

Диференціація товарів та інтенсивна реклама пов’язані не тільки з монополістичною конкуренцією, а є також характерними рисами багатьох олігополістичних галузей.

Вплив реклами на економіку оцінюється неоднозначно. Прихильники реклами виправдовують її, зважаючи на наступні позитивні моменти:

– реклама спонукає до раціонального вибору та підвищує ефективність споживання;

– підтримує засоби масової інформації, оскільки кошти від розміщення реклами в них є одним з найважливіших джерел їх фінансування;

– сприяє розширенню виробництва, даючи змогу фірмам реалізовувати ефект масштабу;

– стимулює конкуренцію, інформуючи споживачів про багатий вибір товарів-замінників, створює умови для зменшення монопольної влади;

– реклама спонукає виробників удосконалювати товари;

– стимулюючи високий рівень витрат споживачів, реклама створює передумови для збільшення рівня зайнятості населення.

Критики реклами визначають її негативні характеристики:

– реклама швидше переконує, а не інформує споживача про доцільність придбання товару конкретної фірми;

– витрати на рекламу є непродуктивними, адже остання нераціонально відволікає обмежені ресурси з інших галузей, які за альтернативного використання забезпечили б вищу ефективність для суспільства;

– часто рекламні кампанії призводять до збільшення витрат і зростання ціни товару;

– реклама сприяє монополізації ринку через створення фінансових перешкод входження в галузь нових конкурентів;

– рекламу не слід вважати стратегічним чинником, що визначає рівень виробництва і забезпечує зайнятість населення.

Необхідно додати, що монополістичноконкурентному виробнику за рахунок разової успішної реклами або ефективних методів нецінової конкуренції утримати сприятливу кон’юнктуру ринку тривалий час не можна. Зростання доходів виробників робить галузь привабливою для конкурентів і забезпечує прилив капіталу. Зростання обсягів виробництва збільшує обсяги пропозиції товару, що спонукатиме до зниження його ринкової ціни. Таким чином, забезпечити ефективне функціонування фірмам-виробникам може лише постійне пристосування до вимог ринку монополістичної конкуренції.

Характерні риси олігополії

Олігополістична структура ринку посідає проміжне місце між монополією та монополістичною конкуренцією і є переважною формою сучасних ринкових структур.

Термін «олігополія» походить від грецьких слів «oligos» – декілька і «poleo» – продаю. Не є чітко визначеною кількість виробників на олігополістичному ринку. Їх може бути два або декілька десятків, але в кожному випадку – обмежена кількість фірм, що виробляють увесь або значну частину ринкового обсягу продукції. Не завжди мають однозначне тлумачення й інші ознаки олігополії, а саме:

- продукція, яку виробляють олігополісти, може бути стандартною або диференційованою. Якщо підприємства галузі виробляють стандартну продукцію, галузь називають чистою олігополією (виробництво чорних і кольорових металів, цементу, пального, вибухових речовин і тощо). Якщо олігополія виробляє неоднорідний, але одного функціонального призначення продукт, галузь називають диференційованою олігополією (виробництво автомобілів, побутової техніки, зубної пасти, цигарок і тощо);

- можливості проникнення в олігополістичну галузь нових виробників є суттєво обмеженими: від повністю блокованого входу (як за чистої монополії) до абсолютно вільного (як в моделі досконалої конкуренції). Значні бар’єри до входження в галузь пов’язані із значними капіталовкладеннями. Економія від масштабів виробництва (ефект масштабу) є найважливішою причиною широкого розповсюдження і тривалого функціонування олігополістичних структур. Наприклад, у нафтопереробній галузі найменший ефективно діючий завод коштував би біля 1 млрд. доларів США, а виробнику автомобілів для досягнення ефективного обсягу виробництва потрібно виробляти не менше 300 тис. легкових автомобілів за рік. Такі великі інвестиції доступні далеко не всім фірмам, тому створюються об’єктивні умови збереження провідних позицій автомобільних заводів-гігантів. В наукомістких галузях зазвичай спрацьовує патентний захист, який захищає фірму олігополіста від внутрішньої конкуренції на термін дії патенту. Контроль над рідкісними джерелами сировини (світові ринки нафтопродуктів, алмазів), високі витрати на рекламу (шоу-бізнес, виробництво напоїв) слугують бар’єрами вступу в галузь нових фірм;

- на олігополістичному ринку, як і за умов монополістичної конкуренції, унікально важливе значення відводиться методам нецінової конкуренції, оскільки цінові маневри тут не завжди прийнятні та успішні.

Головною ж відмінною рисою олігополістичної моделі є загальна взаємозалежність учасників олігополістичного ринку. Пояснюється це тим, що олігополія виникає за умов, коли кількість фірм-учасників ринку є малою, тому кожна з них при формуванні стратегії, тактики своєї бізнесової поведінки змушена зважати на можливу реакцію конкурентів. Наприклад, коли одне підприємство оголошує зміну ціни, або виводить новий товар на ринок, то конкуренти мають вирішити, як їм реагувати у відповідь. Конкуренція в олігополії є високо персоніфікованою. Тут кожен виробник знає, що його найефективніша стратегія залежить від стратегії конкурентів. Взаємозалежність учасників олігополістичного ринку поширюється на усі сфери конкуренції: ціну, обсяги продажів, сегмент ринку, диференціацію продукції, послуги покупцям тощо. Прогнозування відповідної реакції конкурентів є одним із найскладніших рішень, які приймаються учасниками олігополістичних змагань. Неможливість передбачити відповідь суперників на рішення олігополіста ускладнює обґрунтування параметрів поведінки (обсягу виробництва і ціни), що максимізують його прибуток.

- Лише для олігополії характерними є цінові війни. Вони мають вигляд циклів поступового зниження діючого рівня цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку. Цінова війна триває доти, поки фірми-виробники не досягнуть рівня беззбитковості, тобто ринок опиниться в стані конкурентної рівноваги. Від цінових війн виграють споживачі і програють виробники. Проте цінові війни є швидкоплинними і в сучасних умовах відбуваються доволі рідко. Конкурентна боротьба виробників-олігополістів частіше призводить до домовленостей, явних чи таємних змов.

Сутність співробітництва між конкурентами є важливим фактором, що впливає на структуру ринку і визначає стратегічну взаємодію його учасників.

Саме тому не існує єдиної, загальної моделі олігополії, як у випадку моделі досконалої конкуренції чи монополії.

Моделі поведінки фірм за олігополії є досить різноманітними і ґрунтуються на різних підходах щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми: різноманітних способах ведення конкурентної боротьби та взаємодії із суперниками.

Якщо виробники діють незалежно один від одного, то їхню стратегію можна описати моделями некооперованої олігополії.

В залежності від того, що виробник обирає у якості визначального критерію: обсяг випуску чи ціну, розрізняють кількісну чи цінову олігополію.

Якщо виробники вступають у змову явну чи таємну, чим узгоджують свої рішення щодо цін та обсягів пропозиції, то така стратегія репрезентується моделями кооперованої олігополії.

Варто зауважити, що при вибудові стратегічної поведінки олігополістичних виробників завжди присутні елементи ігрових, ймовірнісних розрахунків, тому бізнесову поведінку виробників легше осягнути через теорію ігор.

Питання для самоконтролю

1. Чи характерним для ринку монополістичної конкуренції є обмеження конкуренції? Чому «так» і чому «ні»? Коли можна говорити про перевагу конкуренції, а коли про перевагу монополії в аналізі цієї ринкової структури?

2. Як характеризується цінова еластичність попиту на продукцію фірми-монополістичного конкурента? Як впливає цінова еластичність попиту на поведінку виробника?

3. Обґрунтуйте бажані варіанти ціни та обсягу виробництва за умов монополістичної конкуренції. Приведіть аналітичне і графічне пояснення параметрів рівноваги монополістичного конкурента.

4. Чому монополістичноконкурентний виробник не може протягом довгого періоду одержувати економічний прибуток?

5. Чому у функціонуванні ринкової моделі монополістичної конкуренції значну роль відіграють чинники нецінової конкуренції?

6. Якими ознаками характеризується олігополія, як особлива форма недосконалої конкуренції?

7. В чому Ви вбачаєте особливості становлення ринкової рівноваги за Бертраном і Курно?

8. На яких засадах функціонує картель? Чому картелі зазвичай є нестійкими?

9. Опишіть модель ламаної кривої попиту. З чим пов’язана жорсткість цін на олігополістичному ринку? Приведіть графічне пояснення.

10. Обґрунтуйте логіку бізнесової поведінки фірм-аутсайдерів за наявності на ринку домінуючої фірми?

 

Глосарій

 

1. Монополістична конкуренція – тип ринку, на якому діє велика кількість постачальників, що реалізують неоднорідний (диференційований) продукт.

2. Диференціація продукту – дійсні або уявні відмінності між аналогічними товарами різних підприємств.

3. Ринок монополістичної конкуренції – ринок гетерогенного товару з великою кількістю продавців та покупців, на якому внаслідок диференціації продукції виробники володіють певною монопольною владою.

4. Олігополія – тип ринку, для якого характерна наявність декількох великих виробників (постачальників) продукції та багатьох дрібних споживачів.

5. Олігополістичний взаємозв’язок – залежність поведінки кожного підприємства від реакції конкурентів при визначенні ціни та обсягів виробництва і реалізації.

6. Дуополія – ситуація на ринку, за якої пропозиція представлена лише двома виробниками (постачальниками).

7. Змова – домовленість (явна, мовчазна або таємна) між підприємствами в галузі з метою встановлення узгоджених цін та обсягів виробництва.

8. Рівновага Курно – ринкова ситуація, за якої в умовах дуополії кожне підприємство, яке діє самостійно, обирає такий обсяг виробництва, який очікує від нього його конкурент.

9. Рівновага Штакельберга – ринкова ситуація, яка описує модель олігополістичної поведінки, що припускає існування неоднакової економічної сили у конкурентів, тобто «сильніше» підприємство бере на себе функції лідера на ринку.

10. Рівновага Бертрана – ринкова ситуація, за якої в умовах дуополії підприємства конкурують між собою, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску.

11. Рівновага Неша – ринкова ситуація, за якої рівновага на ринку досягається за умови існування пари стратегічних рішень, які характеризуються тим, що рішення кожного гравця є оптимальним за даного рішення іншого.

12. Теорія ігор займається аналізом стратегічної взаємодії суб’єктів та надає інструментарій для аналізу поведінки господарюючих суб’єктів за умов конкуренції.

13. Теорія ламаної кривої попиту – теоретична концепція олігополії, що використовується для пояснення ситуації незмінності олігополістичних цін, сутність якої у тому, що олігополіст вважає, що конкуренти будуть реагувати на будь-які його дії щодо зниження цін і не будуть зважати на їх підвищення.

14. Цінова війна – послідовне зниження ціни з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку, яке циклічно повторюється.

15. Цінове лідерство – неофіційне встановлення ціни на продукцію, коли всі учасники ринку з боку пропозиції змінюють свої ціни відповідно до того, як себе поводить ціновий лідер.

16. Картель – група виробників, що максимізують власні прибутки за допомогою механізму фіксації цін та обмеження обсягів виробництва.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ

а) Ситуаційні завдання з розв’язком

Ситуаційне завдання 1

Попит на продукцію підприємства, що функціонує за умов монополістичної конкуренції, описується функцією: . Функція валових витрат підприємства в короткостроковому періоді має вигляд: , де Q – обсяг випуску, тис. од. За якого обсягу виробництва підприємство максимізує прибуток? За якою ціною підприємство реалізує продукцію? Обчисліть величину прибутку.

Розв’язок ситуаційного завдання 1

Підприємство максимізує прибуток, коли виконується умова рівності граничних витрат і граничного доходу, MR = МС.

За умовою задачі функція попиту: . Звідси, обернена функція попиту . Функція валової виручки: . Функція граничної виручки визначається як похідна від функції валової виручки: .

Функція граничних витрат визначається як похідна від функції валових витрат і має вигляд: .

Обсяг випуску продукції визначається з рівняння: . Звідси Q = 3,5 (тис. од.). Тоді рівноважна ціна буде становити: (грн./од.).

Прибуток можна визначити як різницю між валовим доходом та валовими витратами, або як добуток обсягу продажу та різниці між ціною і середніми валовими витратами:

тис. грн.

тис. грн.

Ситуаційне завдання 2

Функція середніх витрат фірми-монополістичного конкурента на ринку . Попит на продукцію фірми: . Після проведення рекламної кампанії, затрати на яку склали , попит збільшився і склав .

Визначте прибуток фірми до і після проведення рекламної кампанії і зробіть висновок про її ефективність.

Розв’язок ситуаційного завдання 2

Рівноважний обсяг випуску продукції і її ціну визначимо з умови рівності граничного доходу і граничних витрат .

;

;

; .

Прибуток визначимо як різницю між валовим доходом і витратами: .

Після рекламної кампанії обернена функція попиту стала , а загальні витрати збільшились на величину рекламних витрат.

;

Обсяг випуску продукції і її ціна, що максимізує прибуток за нових умов: ; ; π = 144. Можна зробити висновок про посилення монопольної влади даної фірми на ринку і про ефективність її рекламної кампанії.

Ситуаційне завдання 3

В моделі дуополії Курно обернена функція попиту задана як Р=120 – Q. Граничні витрати обох фірм на виробництво товару за умов постійної віддачі від масштабу однакові і дорівнюють 9.

Визначіть:

1) випуск кожної фірми, галузі в цілому і ринкову ціну на продукцію фірми, а також прибуток, якщо вони діють самостійно;

2) як зміняться ці величини, якщо допустити, що виробникам вдалось домовитись про співробітництво;

3) як зміняться параметри рівноваги на ринку в умовах вільної конкуренції.

Розв’язок ситуаційного завдання 3

Задача пропонує порівняння умов функціонування фірми за моделями Курно (1), картелю (2) і вільної конкуренції (3). Визначимо прибуток обох виробників. Прибуток для І фірми:

, при ;

.

Аналогічно π_max для II фірми одержимо при .

Розв’язування системи рівнянь дасть ; ; (для кожної фірми).

2. При картелізації галузі монопольне ціноутворення забезпечить максимізацію прибутку при обсязі випуску за умови рівності граничного доходу і граничних витрат .

; ; ;

; грн.

3. За умов досконалої конкуренції граничний обсяг випуску визначається правилом ;

; ; ; .

Ситуаційне завдання 4

На олігополістичному ринку діє фірма-лідер, що має функцію затрат . Функція ринкового попиту ; інші фірми-аутсайдери можуть поставити на ринок 45 од. продукції за ціною лідера.

Визначте випуск і ціну лідера.

Розв’язок ситуаційного завдання 4

Ціноутворення за лідером – монополістичне ціноутворення, що забезпечує максимум прибутку лідеру, виходячи з його власних інтересів. Умова максимізації прибутку .

; (згідно умови)

Залишковий попит на продукцію лідера ; ; ; ; од.;

грн.

Ситуаційне завдання 5

Транспортна компанія "Альфа" функціонує в умовах олігополії.

Виведіть лінію попиту та граничної виручки компанії "Альфа", якщо відомо, що ціна на ринку встановилася на рівні Р = 17 гр. од., а обсяг випуску Q = 15 тис. шт. Попит на послуги компанії має дві ділянки: якщо ціна перевищує 17 гр. од., то попит більш еластичний і характеризується функцією , якщо ціна нижча від 17 гр. од., то попит менш еластичний і характеризується функцією .

1. До якої моделі олігополії відноситься даний ринок послуг? Представте модель графічно.

2. Якщо відомо, що граничні витрати в даних умовах змінюються від рівня до , то якими будуть ціна та обсяг запропонованих послуг?

Розв’язок ситуаційного завдання 5

1. Визначимо величини граничної виручки для обох попитів:

; ; ;

;

.

Аналогічно, ; ; ;

;

.

При обсязі ; ; .

На основі функцій попиту і граничного доходу побудуємо ламану лінію попиту на продукцію компанії.

При попит більш еластичний. При – попит менш еластичний. Лінія сукупного попиту набуває вигляду ламаної кривої BEF, a MR – має вертикальний розрив АК.

2. Зміна величини граничних витрат з (при , ) до (при , ) не призведе ні до зміни обсягу, ні до зміни ціни (Р=17, Q=15). Результати підтверджують негнучкість цін за умов олігополії.

 

б)Ситуаційні завдання для самостійного розв’язування

Завдання 1. Галузевий попит на продукцію задовольняється 20 підприємствами, валові витрати на виробництво кожного з яких представлені функцією .

Визначте абсолютну зміну прибутку кожного підприємства внаслідок входження в галузь ще п’яти аналогічних підприємств. Зробіть відповідні висновки.

Завдання 2. Галузевий попит представлений функцією: , де Q ^гал – галузевий обсяг попиту, тис. од.; Р – ціна одиниці продукції, грн. В галузі функціонують 30 монополістичних конкурентів із однаковими умовами виробництва. Функція загальних витрат фірми монополістичного конкурента визначається як . Визначити, яка ціна буде встановлена на ринку? Який обсяг випуску обере кожне підприємство?

Завдання 3. Функція сукупних витрат фірми-монополістичного конкурента . Ринковий попит на продукцію фірми . Після проведення рекламної кампанії, затрати на яку склали попит збільшився і склав .

Визначте оптимальний випуск і ціну, які встановить фірма на свою продукцію до і після рекламної кампанії. Дайте характеристику ефективності реклами в даному випадку.

Завдання 4. На рис. 1 графічно представлена діяльність фірми в умовах монополістичної конкуренції. Дайте відповідь на наступні питання:

1. За якого обсягу виробництва фірма максимізує свій прибуток?

2. За якою ціною фірма буде продавати даний обсяг продукції?

3. Чи буде фірма отримувати в цій ситуації економічний прибуток? Якщо так, то яким буде розмір прибутку?

4. На якому часовому інтервалі функціонує фірма: довгостроковому або короткостроковому? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

5. Як зміниться ситуація в іншому часовому інтервалі (тобто в тому, який Ви не обрали в попередньому пункті).

Рис. 1. Фірма в умовах монополістичної конкуренції

Завдання 5. Компанія з виробництва дитячого взуття працює на ринку монополістичної конкуренції. Сукупна виручка від продажів і загальні витрати на виробництво залежать від обсягу випуску:

,

Визначте параметри довгострокової рівноваги.

Завдання 6. Попит на продукцію фірми-виробника цукерок, що максимізує прибуток в умовах монополістичної конкуренції, відображається функцією:

Які граничні витрати має фірма-монополістичний конкурент, якщо рівноважна ціна дорівнює 44 гр. од.?

Завдання 7. Підприємство - монополістичний конкурент, функцію попиту на продукцію якого можна представити у вигляді: , де Q – обсяг попиту, тис. од.: Р – ціна одиниці продукції, має наступну функцію валових витрат: .

Визначте обсяг виробництва, що максимізує прибуток підприємства, та ціну продажу, величину прибутку. Якби підприємство функціонувало за умов чистої конкуренції, то яким би був його обсяг виробництва у стані рівноваги?

Завдання 8. Функцію споживчого попиту задовольняє монополістично-конкурентна фірма, витрати якої представлені функцією . Прибутковість виробництва продукції протягом короткого періоду зумовлена входженням нових підприємств у галузь, після чого функція попиту на продукцію фірми змінилась і стала