Особливості функціонування членів речення

Присудок переважно має форму теперішнього часу. Поширені пасивні конструкції з дієсловами на –ться (виплати нараховуються).

Частовживані в документах інфінітивні форми дієслів (сприяти, відзначити), наказові форми дієслів у 1-ій особі однини (наказую,пропоную), безособові дієслова (виконано, розпочато).

Рекомендовано не розпочинати кожне речення чи абзац дієприслівниковим зворотом, а натомість вживати підрядне речення (Будучи автором проекту… - Як автор проекту…)

У діловому мовленні надається перевага непрямій мові. Пряме відтворення чужої мови в діловій документації використовується як посилання на прийняті закони, видані розпорядження тощо.

У діловому стилі часто використовують складні речення, зокрема підрядні з’ясувальні, означальні, а також із значенням мети й умови.

 

Узгодження присудка з підметом

Узгодження – це тип зв’язку, коли залежне слово уподібнюється до головного у роді, числі, відмінку.

Узгодження присудка з підметом, вираженим числівником або кількісно-іменниковим зворотом:

1. Присудок вживається в однині:

а) якщо підмет, виражений числівником, позначає абстрактну цифру (Вісім ділиться на два ічотири).

б) якщо підмет – складний числівник – закінчується на один (Сорок один працівник підприємства отримав премію).

в) якщо головним компонентом кількісно-іменникового звороту у ролі підмета виступає кількісний іменник десяток, сотня, решта, сила, сила-силенна (Решта квитків вмить щезла з каси).

г) якщо підмет позначає міру часу, ваги, простору (Минуло кілька місяців).

д) якщо підмет, виражений іменником з компонентом пів- (Тут щодня буває півсотні людей).

 

1. Присудок ставиться у множині:

а) якщо при підметі стоїть означення у формі множини (Кращі три роботи були відзначені преміями).

3. У багатьох випадках при підметах – кількісно-іменникових зворотах можливе використання присудка в однині і множині (Більшість депутатів вийшла з фракції - Більшість депутатів вийшли з фракції).

 

Узгодження присудка з підметом займенником:

1. Присудок фіксується в однині, якщо підмет - займенник хто, дехто, ніхто, ніщо та ін.(Усі, хтопройшов реєстрацію, повинні з’явитися).

 

Узгодження присудка з підметом іменником:

1. Якщо підмет – іменник-прикладка, тоді присудок узгоджується з іменником, а не з прикладкою (Школа-інтернат відкрита з ініціативи мерії).

2. Якщо підмет - поєднання загальної назви і власної, то присудок узгоджується із загальною назвою (Підприємство “Світанок” уклало угоду).

 

Узгодження присудка з однорідними підметами:

1. Якщо підмети – однорідні члени речення вжито без сполучників або з єднальними сполучниками і, та, присудок може стояти як у множині, так і в однині. При прямому порядку слів присудок частіше вживається у множині (І мати, і донька пообідали). При непрямому порядку слів вживається форма однини (Для продажу квартири, співвласником якої є неповнолітній, необхідний письмовий дозвіл органу опіки і піклування району, на території якого знаходиться квартира). Зазначені вимоги не є категоричними.

2. Якщо однорідні підмети з’єднуються протиставним сполучником не…а, не тільки…а й, не стільки…скільки, присудок ставиться в однині (Не дикі гуси, а дике збіговисько ворогів налетіло з чужого краю).

3. Якщо однорідні члени речення з’єднані розділовими сполучниками або, чи, узгодження присудка може бути різним. Форма однини використовується у тих випадках, якщо підмети належать до однакового граматичного роду (Стримана насмішка чи посмішка з’явилась на обличчі). Якщо підмети є іменниками різного роду, то присудок ставиться у формі множини (Брехня чи бажання когось розіграти ніколи не прикрашали ні молодість, ні старість).

4. При однорідних підметах, вжитих із єднальним сполучником ні…ні присудок може мати форму і однини, і множини (Ні директор, ні заступникне вирішили цієї проблеми– Ні директор, нізаступник не вирішив цієї проблеми).

Вставні слова, словосполучення і речення

Вставним завжди є слова: мабуть, крім того, по-перше, по-друге, а втім, отже, однак, одначе, між іншим, власне.

Залежно від контексту є вставними: звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно, правда, навпаки.

Вставні слова, словосполучення та речення висловлюють ставлення мовця до висловлюваної думки або характеризують спосіб її оформлення. Ці мовні одиниці можуть передавати різні значення:

 

Значення	Приклади
Впевненість, достовірність	Безперечно, безсумнівно, безумовно, ми в цьому впевнені, звичайно, звісно, зрозуміло, справді, дійсно, щоправда, природно, без сумніву, певна річ, правду кажучи, я знаю
Невпевненість, сумнів	Мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, здається, ймовірно, сподіваюся, як здається
Емоційну оцінку того, про що повідомляється, почуття (радість, жаль, подив) мовця	На радість, на щастя, на жаль, на превеликий жаль
Джерело повідомлення	Кажуть, як кажуть, за висловом, на думку, на мій погляд, пам’ятаю, за результатами аналізу
Зв’язок думок, послідовність викладу, підкреслення висновку	По-перше, насамперед, передусім, насамкінець, нарешті, з одного боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, таким чином, наприклад, приміром, зокрема, взагалі, проте, однак, головне
Прийоми і способи оформлення думок	Інакше кажучи, взагалі кажучи, коротше кажучи, чесно кажучи, відверто кажучи, так би мовити, іншими словами
Привертання, активізація уваги співрозмовника	Припустимо, погодьтесь, прошу вас, даруйте, даруйте на слові, розумієте, зрозуміли, зрозумійте, вибачте, будь ласка
Заперечення, відмова	Я не згодний, це не точно, не можна, ні в якому разі, це виключено, цього бути не може, це неможливо, ви не маєте рації, я заперечую це, нічого подібного, це даремна трата часу, не варто про це нагадувати, з мене цього досить
Згода, підтвердження	Згоден, я не заперечую, домовилися, ви маєте рацію, це справді так, авжеж, звичайно, певна річ, чудово, так, обов’язково, будь ласка, прошу, гаразд, з приємністю, ще б пак
Стимулювання розмови	Продовжуйте, ми вас слухаємо, а що ви можете сказати про це, є ще бажаючі висловитись, подивимось на це питання з іншого боку
Корекція розмови	Вибачте, але; прошу вибачити, але; вибачте, але я хочу відмітити, що; ви відійшли від теми; повернемося до нашої теми, я все ж хотів повернутися до проблеми
Ставлення до способів висловлення думки	Імовірніше, вірогідно, іншими словами, точніше
Пом’якшення категоричності висновків і порад	Напевне, мабуть, можна погодитися, але, на жаль

 

Вставні слова й словосполучення на письмі виділяються комами: Отже, вістить легенда, на високій скелі над рікою Кам’янкою лицар заснував поселення і назвав його власним ім’ям (Шевчук). Поміж людьми, як кажуть, добре й нам (Глібов).

 

Запам’ятайте! Не є вставними такі слова: адже, буквально, все-таки, до того ж, за традицією, майже, між іншим, мовби, ніби, нібито, немовби, наче, неначе, от, навіть, при цьому, тим часом, у кінцевому підсумку, якраз, як-не-як та ін. Вони не виділяються комами.

 

Питання 2. Складні випадки керування у професійному мовленні.

 

У діловому мовленні певні труднощі становлять сполучення слів підрядним зв’язком – керування.

Керування – це один із способів поєднання слів у словосполучення, при якому головне слово вимагає конкретної відмінкової форми залежного слова, тобто керує формами іншого слова.

 

Дієслово	Відмінок (з прийменником)	Залежне слово
Оплачувати	+ З. в. +	проїзд, послуги, рахунок
Платити	+ за + З. в. +	проїзд, послуги, рахунок
Повідомити	+ Д. в. +	начальнику (-ові), керівнику (-ові)
Інформувати	+ Р. в. +	начальника, керівника
Дякувати	+ Д. в. +	Вам
Вживати	+ Р. в. +	заходів, ліків
Завдавати, Завдати	+ Р. в. +	прикростей, шкоди
Зазнавати, Зазнати	+ Р. в. +	нападу, невдачі
Бачити	+ на + З. в. +	власні очі
Чути	+ на + З. в. +	власні вуха
Хворіти	+ на + З. в. +	ангіну
Слабувати	+ на + З. в. +	очі
Перекладати	+ на + З. в. +	українську мову
Заперечувати	+ Д. в. +	команді, йому
Заперечувати	+ З. в. +	участь, факти
Ігнорувати	+ З. в. +	пропозицію, погляд
Додержувати	+ Р. в. +	тиші, порядку (виконувати щось точно)
Додержуватися	+ Р. в. +	законів, курсу (бути прихильником ідей, керуватися ними)
Наголошувати	+ на + Д. в. +	помилках, головному
Читати	+ О. в. +	німецькою мовою
Говорити	+ О. в. +	українською мовою
Повідомляти	+ О. в. +	телефоном
Їхати	+ О. в. +	тролейбусом
Свідчити	+ про + З. в. +	факти
Відзначати	+ З. в. +	успіхи
Довести	+ З. в. +	інформацію
Опанувати	+ З. в. +	професію

 

Питання 3. Просте і складне речення.

Речення – це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично і інформаційно оформлене як відносно закінчена цілісність. Речення є основною одиницею спілкування. Тільки оформивши слова в речення, ми можемо сказати щось іншій людині.

В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація, На письмі на початок речення вказує велика буква, на кінець – крапка.

Головні члени речення: підмет, присудок – це синтаксичний центр речення, навколо якого об’єднуються всі другорядні члени речення (додаток, означення, обставини).

Наприклад: Усі мовні норми характеризуються системністю, стабільністю, історичною та соціальною обумовленістю.

Простим називається речення, в якому є тільки один синтаксичний центр (підмет, присудок): Інтерес до коренів української мови існував у всі часи.

 

Види простих речень:

 

Односкладне Двоскладне

(в реченні є або підмет, (у реченні є і підмет,

або присудок) і присудок)

 

Поширене Непоширене

(має другорядні (не має другорядних

члени речення) членів речення)

 

Повне Неповне

(наявні всі структурно (пропущено один або кілька

необхідні елементи: структурно необхідних членів:

Я привітався зі слухачами) Вони – зі мною)

 

Складне речення складається з двох або кількох простих речень, об’єднаних змістом, інтонацією, граматично.

 

Види складних речень: