Та Великої Вітчизняної війни (1939-1945 рр.)

Вивчення даної теми передбачає розгляд і аналіз наступних питань:

1. Причини і початок Другої світової війни. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецьких договорів.

2. Початок Великої Вітчизняної війни. Україна в планах гітлерівської Німеччини. Причина тимчасових поразок радянської армії.

3. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Всенародна боротьба в тилу ворога.

4. Остаточне визволення України від німецько-фашистських загарбників. Переможне закінчення Другої світової війни.

Розкриваючи перше питання необхідно проаналізувати причини Другої світової війни.Головною причиною війни були протиріччя, які визрівали протягом багатьох років між великими державами світу. На заході це була нацистська Німеччина, що очолила так званий атикомінтернівський пакт, до якого входили ще й Японія та Італія. На сході - Радянський Союз.

Розкриваючи зміст “українського питання” напередодні Другої світової війни, слід зазначити, що роз’єднаність і перебування українських земель у складі чотирьох держав було значним дестабілізуючим фактором політичного життя довоєнної Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні і приєднати нові українські землі, на них, у боротьбі за “життєвий простір”, почала активно претендувати Німеччина, а також Угорщина, що домагалась повернення українського Закарпаття.

Початку Другої світової війни передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту Молотова-Ріббентропа “Про ненапад”, розрахованого на десять років. Якщо підписання подібного договору з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни,то зовсім інакше слід розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлася мова про територіальний переділ світу між двома державами в Східній Європі. Безпосереднім результатом пакту «Молотова-Ріббентропа» був початок 17 вересня 1939 року агресії Німеччини проти Польщі.

Висвітлюючи процес радянізації західноукраїнських земель зверніть увагу, що в історичній літературі існують різноманітні оцінки відносно об'єднання усіх українських земель у складі УРСР.

Приступаючи до вивчення другого питання необхідно відзначити, що на світанку 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина, віроломно, без оголошення війни, раптово і підступно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна Війна. Водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку: Італія, Угорщина, Румунія і Фінляндія. На далекосхідних кордонах СРСР зосередила мільйонну армію Японія, яка незважаючи на договір про нейтралітет, підписаний з нашою країною 19 квітняІ94І р., очікувала зручного моменту для вступу у війну на боці Німеччини.

Початок війни означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу практичного здійснення. Важливо з’ясувати причини тимчасових невдач Червоної Армії. Однією з причин такого становища, яке склалося для нашої країни на початку війни, були прорахунки в оцінці військово-політичної ситуації, допущені особисто Й.В.Сталіним.

По-друге, під час нападу на СРСР Німеччина мала великий значний військово-стратегічний потенціал. Як уже відмічалось, водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку - Італія, Румунія і Фінляндія.

Однією із головних причин поразок радянської армії були репресії в лавах Червоної Армії і флоту. Масові репресії в 1937 –1938 рр. позбавили її більше 40 тисяч командирів, політпрацівників, військових інженерів і спеціалістів. Із 108 членів Військової ради старого складу залишилось тільки 10 чоловік. Армія позбулась таких видатних військових стратегів, як М. Тухачевського, В. Блюхера, О.Єгорова, Й. Якіра, І.Уборевича та інших

Таким чином, перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відразу ж набув несприятливого для Червоної армії характеру. Зазнавши значних людських і матеріальних втрат, радянські війська були змушені відступати.

При висвітленні третього питання слід зазначити, що захопивши Україну, окупанти встановили свій антинародний режим. Перш за все вони знищили її цілісність, поділивши українські землі на чотири частини, підпорядкували їх різним державам і різним адміністративним органам.

“Новий порядок”, який спирався на нестриманий кривавий і моральний терор, мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби Німеччини; вивільнити “життєвий простір” для арійської раси шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини українського населення; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню їх німецькими переселенцями. Це було складовою “Плану Барбаросса”.

“Новий порядок” викликав всенародний опір німецько-фашистського режиму. Тут доцільно розкрити діяльність таких складових руху опору, як масовий партизанський, підпільний рух, а також діяльність ОУН-УПА.

Аналізуючи четверте питання, необхідно мати на увазі, що необхідні умови для звільнення українських земель від фашистських загарбників були створені перемогою Червоної Армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і розгромом німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р.

Битва за визволення України, що тривала довгих 22 місяці й складалася з ряду великих операцій, в яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих радянських збройних сил, стала одним з найважливіших етапів на шляху до перемоги. Але хоча ворога з української землі було викинуто, бойові дії по визволенню поневолених фашистами країн Центральної та Південно-східної Європи і завершення розгрому гітлерівської Німеччини тривали ще півроку.

Підводячи підсумки Другої світової війни, необхідно дати оцінку вкладу народу України в перемогу над фашизмом. Понад 6 млн. воїнів дав український народ збройним силам країн антигітлерівської коаліції. За питомою вагою воїни-українці та уродженці України посідали друге місце у Збройних Силах СРСР (після росіян). З українського середовища вийшли сотні полководців та воєначальників. Досить сказати, що з 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами та генералами – українцями за походженням.

 

Термінологічний словник

 

Бліцкриг (походить від німецького слова блискавична війна) – авантюристична теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього і швидкого просування вглиб країни.

Барвінково-Лозовська операція 1942 р. – наступальна операція Південно-Західного та Південного радянських фронтів, проведена з 18 по 31 січня 1942 р. з метою виходу в тил донбасько-таганрозького формування фашистських військ та його знищення біля узбережжя Азовського моря. Частиною сил лівого крила Південно-Західного фронту планувався удар на Красноград для забезпечення звільнення Харкова.

Букринський плацдарм - один із плацдармів на правому березі Дніпра, в районі Великого Букрина (80 км на південний схід від Києва), захоплений у вересні 1943 р. військами Воронезького фронту під час битви за Дніпро. Складав 11 км по фронту і до 6 км углиб.

“Галичина” - дивізія СС, створена з українських добровольців 28 квітня 1943 р. в кількості 18 тис. вояків. Емблема дивізії - галицький лев. 22 жовтня 1943 р. реорганізована й перейменована на 14-у галицьку добровольчу дивізію СС.

“Дистрикт Галичина” – адміністративна одиниця у складі генерал-губернаторства, утвореного переважно з центральних частин Польщі в період німецької окупації під час Другої світової війни. " Дистрикт Галичина" з центром у Львові складався з Львівської, Дрогобицької, Станіславської і Тернопільської областей.

Лютізький плацдарм – один із найважливіших плацдармів на правому березі Дніпра, в районі містечка Лютежа (30 км на північ від Києва), захоплений у вересні 1943 р. військами Воронезького фронту. На початку листопада звідси було розпочато головний наступ на Київ.

Наказ народного комісара оборони № 227 – документ, підписаний И.Сталіним 28 липня 1942 р., відомий під назвою "Ані кроку назад!". Наказ під загрозою розстрілу забороняв будь-який відступ радянських військ без особливого розпорядження вищого командування. Наказом запроваджувалися штрафні батальйони, штрафні роти, загороджувальні загони з військ НКВС.

“Рейкова війна” – операція радянських партизан у період з 3 серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території Російської Федерації, Білорусі та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

Уманський котел – оточення з'єднань 6-ї та 1-ї радянських армій (65 тис. осіб), німецько-фашистськими військами в районі міста Умані на початку серпня 1941р.

 

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте геополітичну ситуацію напередодні Другої світової війни і роль у ній України.

2. Які плани щодо України виношувала фашистська Німеччина?

3. Назвіть причини поразок Червоної Армії на початку війни.

4. Яку політику здійснював на Україні німецький окупаційний режим і яким було його ставлення до діяльності ОУН-УПА?

5. Що єднало і чим відрізнялися бойові дії радянських військ та збройних формувань ОУН-УПА?

6. Охарактеризуйте головні політичні та соціально-економічні наслідки Другої світової війни.

Тестові завдання:

1. Напередодні Другої світової війни доля західноукраїнських земель, що входили до складу Польщі, а також Північної Буковини і Придунайських українських земель була вирішена:

а) протоколами радянсько-німецького пакту про ненапад („пакт Молотова-Ріббентропа”) 23 серпня 1939 р.;

б) Мюнхенською угодою 1938 р. між Німеччиною, з одного боку, та Англією і Францією – з іншого;

в) англо-французько-радянським договором 1940 р.

2. Північна Буковина і Придунайські українські землі увійшли до складу УРСР у:

а) вересні 1939р.;

б) червні 1940 р.;

в) червні 1941 р.

3. Гітлерівський план „Ост” передбачав:

а) надання Україні в майбутньому державної незалежності, сприяння її економічному і культурному розвиткові, досягнення європейських стандартів життя;

б) перетворення України на органічну частину Німецької держави, а українців – на її громадян, рівноправних з іншими народами;

в) перетворення України на колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейху. Місцеве населення оголошувалося людьми „третього ґатунку” і підлягало фізичному знищенню.

4. У 1943 р. територія Лівобережної України була звільнена радянською армією в процесі такої(их) військових операцій:

а) Харківсько-Бєлгородської та операції з визволення Криму;

б) Харківсько-Бєлгородської операції, Київської наступальної;

в) Харківсько-Бєлгородської, Львівсько-Сандомирської.

5. Доповніть речення, вибравши із наведених у дужках варіантів відповіді правильний:

Звільнення України від німецьких окупантів радянські війська розпочали в грудні (1941, 1942, 1943) року, а завершили в жовтні (1943, 1944, 1945) року.

 

Тема 11. Розвиток України