Тема 6. Україна в умовах капіталістичної модернізації

Економіки (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)

Тема виноситься на самостійне вивчення. Мета її полягає в тому, щоб з'ясувати чому скасування кріпацтва не дало очікуваних результатів, визначити місце України в революції 1905-1907 рр. та її боротьбу за автономію, розкрити наслідки столипінської аграрної реформи. Темою охоплюються наступні питання:

1. Криза феодально-кріпосницьких відносин. Проведення буржуазних реформ 60-70-х рр. ХІХ ст.

2. Український національний рух у 1860–1890-ті роки.

3. Україна в період революції 1905 – 1907 рр. Боротьба в Державній Думі за автономію України.

4. Столипінська аграрна реформа та її наслідки для України.

5. Україна в роки Першої світової війни.

Розглядаючи питання щодо скасування кріпацтва, зверніть увагу, що це було найболючіше питання внутріполітичного життя країни. 19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест про селянську реформу, яка надавала селянам і дворовим людям права “вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові”. Одночасно з маніфестом було затверджено низку положень і додаткових правил.

Серйозні зміни в економічному житті викликали необхідність перетворень в усій державній системі. Тому протягом 60-70-х років було проведено низку реформ, що охопили основні сторони життя країни: земську, судову, військову, освітню, цензурну та ін. Ознайомтесь з основними положеннями реформ.

Реформи царського уряду викликали зростання хвилі громадської активності. Продовжили пропагандистську національно-визвольну діяльність через український часопис “Основа” провідники Кирило-Мефодіївського братства Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш, В.Бєлозерський, що повернулися із заслання. Під його впливом українська інтелігенція почала гуртуватися в громади – самодіяльні напів- чи цілком нелегальні організації, що вели культурно-освітню діяльність серед широких народних мас проти антиукраїнської політики самодержавства, організовували недільні школи, видавали підручники та популярні брошури українською мовою.

Діяльність громад непокоїла правлячий режим (визначить чому) і в липні 1863 р. міністр внутрішніх справ П.Валуєв видав таємний циркуляр про заборону українських наукових релігійних і особливо педагогічних публікацій. Навчання українською мовою визначалося ним як політична пропаганда.

Початок 70-х р. відзначався послабленням реакції і громадівський рух відновив свою діяльність. Колишні досвідчені громадівці таємно утворили в Києві “Стару громаду” (щоб відрізнятися від нових членів, переважно студентів) і створили керівний орган федеративного об'єднання громад усієї України.

У відповідь на зростання громадсько-політичної та революційної активності суспільства, Олександр ІІ підписав ганебний Емський указ, який забороняв використання української мови. З рішучим протестом проти ганебної антиукраїнської політики виступив з трибуни Всесвітнього літературного конгресу, що відбувся в Парижі 1878 р. Михайло Драгоманов.

У кінці 80-х – на поч. 90-х рр. в Україні виникли марксистські гуртки, з 1891 р. почала діяти Російська соціал-демократична група. Проте вони не допускали й думки про національну незалежність України. Зверніть увагу, що першою українською політичною організацією, яка стояла на засадах самостійності України, було “Братство тарасівців”, яке нелегально виникло в Полтаві 1891 р.

Активізація громадсько-політичного життя в Україні на початку ХХ ст. створила ґрунт для переростання культурно-освітнього громадівського руху в національно-визвольний. Значну роль в цьому відіграло створення українських політичних партій. Серед них слід відзначити Революційну українську партію (РУП), Українську соціал-демократичну спілку (автономна частина Російської СДРП), Українську соціал-демократичну партію (УСДРП), Українську демократичну партію (УДП), Українську радикальну партію (УРП). Ознайомтесь з програмами названих партій.

 

Термінологічний словник

Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження, видане в липні 1863 р. міністром внутрішніх справ Росії П.Валуєвим, яке забороняло

використання української мови у літературній та видавничій діяльності.

Громади – напівлегальні організації української інтелігенції культурницького і суспільно-політичного спрямування, що діяли у другій половині XIX - на початку XX ст. Виникли в умовах пожвавлення національного руху як вияв прагнень інтелектуальної еліти. Не мали усталених програм і не були чіткими організованими структурами, а лише представляли найбільш активну частину національної інтелігенції та студентства. У зв’язку з громадським рухом з’явився термін “українофіли”, який спочатку носив негативний відтінок, а згодом стали так називати себе й самі представники культурно-національного руху.

Ємський указ – - таємний законодавчий документ про повну заборону українського письменства. Він забороняв ввозити з-за кордону українські книги, українською мовою видавати оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, влаштовувати театральні вистави і публічні читання. Було заборонено викладання українською мовою, а з бібліотек вилучались українські книжки. З російськомовних текстів цензори викреслювали слово “Україна”, замінюючи його на – “Малоросія”.

Земства – органи місцевого (земського) самоврядування, створені згідно з земською реформою 1864 р. Земства займалися питаннями місцевого господарства (розвиток хліборобства, торгівлі, промисловості, утримання й будівництво місцевих льохів, медицини, народної освіти, зв'язку, статистики тощо). Скасовані у 1918 р.

Малоросійство – комплекс провінціалізму серед частини населення України, зумовлений її довгим перебуванням у складі Російської держави. Виявляється у байдужому ставленні до українських національно-державницьких традицій і прагнень, або в активній підтримці російської культури, великодержавної політики.

Народники – діячі революційно-визвольного руху, носії народницької ідеології, що складалися з різночинної інтелігенції Росії та України. Діяли у 60-90-х роках XIX ст. В центрі уваги вони ставили народ, який хотіли загітувати на здійснення селянської революції.

“Основа” – перший український громадсько-політичний і літературно-мистецький щомісячний журнал, що виходив з січня 1861 р. до жовтня 1862 р. в Петербурзі українською й частково російською мовами.

Політична партія – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класів, соціальних верств і намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

Реформа (від фран. - перетворюю, поліпшую) – перетворення, зміна, або нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Визначте основні причини занепаду феодально-кріпосницької системи в Україні в першій половині ХІХ ст.

2. Що спричинило політизацію національного руху в Україні в середині ХІХ ст.?

3. З’ясуйте значення реформ 60-х-70-х рр. ХІХ ст. для політичного та економічного розвитку України.

4. Проаналізуйте основні напрями боротьби патріотичних сил України проти соціального та національного гніту в другій половині ХІХ ст.

5. Поміркуйте над тим, які відмінності мав процес виникнення українських політичних партій і Наддніпрянській та Західній Україні.

 

Тестові завдання:

 

1. Кріпосне право в підросійській Україні було ліквідоване в:

А) 1848 р.;

Б) 1853 р.;

В) 1861 р.

2. Виборні органи місцевого самоврядування, що створювались у підросійській Україні після 1864 р., називали:

А) управами;

Б) земствами;

В) гмінами.

3. У другій половині ХІХ ст. у східній Україні провідними галузями економіки були:

А) вугледобувна, металургійна, цукрова;

Б) хімічна, металургійна, цукрова;

В) хімічна, вугледобувна та цукрова.

4. Політичною організацією русофілів (москвофілів) у 70-80-х роках ХІХ ст. була:

А) Руська рада;

Б) Народна рада;

В) Галицько-руська матиця.

5. Автором брошури «Самостійна Україна», яка вийшла у Львові і вважається програмою РУП, був:

А) В. Антонович;

Б) С. Петлюра;

В) М. Міхновський.

 

Тема 7. Українська національна революція

Рр.

 

Приступаючи до вивчення теми, доцільно уяснити, що проблеми державотворення в Україні у 1917-1920 рр. були пов’язані з функціонуванням трьох українських урядів: Центральної Ради, гетьманщини, Директорії, а також створенням і діяльністю на західноукраїнських землях Західноукраїнської Народної Республіки. При вивченні теми доцільно розглянути наступні питання:

1. Створення Центральної Ради. Проголошення автономії України та відродження її державності.

2. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського.

3. Діяльність Директорії в Україні.

4. Встановлення радянської влади. Початок формування тоталітарного режиму.

Розгляд першого питання слід починати з впливу подій Лютневої демократичної революції в Росії на піднесення національно-визвольної боротьби в Україні та передумов створення Центральної Ради як органа державного самоврядування українського народу.

Зверніть увагу, що на відміну від Росії, де після Лютневої революції боротьбу за владу вели дві протилежні політичні сили, в Україні виникла третя сила – національна, що виражала інтереси всього українського народу. Представником Тимчасового уряду в Києві став Виконавчий комітет, який утворили члени міської думи, банкіри, великі підприємці. Водночас соціалістичні партії, здебільшого російські, формували паралельні органи влади - Ради робітничих і селянських депутатів. Доцільно розглянути їх ставлення до державного самовизначення українського народу. Для об'єднання українських політичних сили, що були на той час роздроблені, постала необхідність утворення національного центру. 3-4 березня 1917 р. на зборах Товариства українських поступовців та українських соціал-демократів була створена Українська Центральна Рада (УЦР), яка очолила національно-демократичну революцію в Україні. Покажіть її взаємодію з існуючими владними структурами (Тимчасовим урядом і Радами) та охарактеризуйте перші кроки діяльності (проведення з’їздів, Всеукраїнського національного конгресу, створення Генерального секретаріату).

Основними напрямками політичної програми Центральної Ради були: 1)боротьба за національно-територіальну автономію; 2) підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв’язання питання про автономію України у складі Росії; 3)надання національним меншинам рівних політичних прав. Однак в УЦР не було єдиної думки про майбутній статус України. “Самостійники” виступали за негайне проголошення незалежності. “Автономісти” (М.Грушевський, В.Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.

Визнання Національним конгресом Центральної Ради представницьким, законодавчим органом України стало першим кроком у відродженні нації на шляху державотворення.

З’ясуйте суть перших Універсалів Центральної Ради та причини її компромісу з Тимчасовим урядом.

Ставши провідною силою українського народу, Центральна Рада запропонувала Тимчасовому уряду співробітництво й висунула пропозицію утворити при ньому посаду комісара з українських справ, надати Україні автономію в межах федеративної Росії та погодитись на українізацію армії, навчальних закладів, адміністративних установ на українській території. Однак домагання української делегації були відхилені. З огляду на підйом національного руху, Центральна Рада 10 червня 1917 р. видала Перший Універсал “До українського народу...”, який проголошував автономію України. Вслід за цим 15 червня 1917 р. було утворено Генеральний секретаріат– уряд автономної України, який очолив В.Винниченко. Прийняття І Універсалу сприяло консолідації (єднанню) українського суспільства.

Проголошення Універсалу занепокоїло Тимчасовий уряд і до Києва прибула делегація з його міністрів. Вона визнала право України на автономію і погодилася, щоб Центральна Рада представляла крайовий орган влади в Україні. В свою чергу УЦР пішла на політичний компроміс, давши згоду не здійснювати заходів щодо встановлення автономії до скликання Всеросійських установчих зборів. Ці положення лягли в основу Другого Універсалу (липень 1917 р).

Подальші події характеризуються наростанням політичної кризи. Більшовики, після невдалої спроби на початку липня підняти повстання в Петрограді, взяли курс на збройну боротьбу і встановлення диктатури пролетаріату. 25 жовтня Тимчасовий уряд було повалено. Визначте ставлення Центральної Ради до збройного перевороту більшовиків у Петрограді і причини проголошення Української Народної Республіки, проаналізуйте програму розбудови УНР.

У Києві більшовикам захопити владу не вдалося. За допомогою військових частин Центральна Рада встановила контроль над містом і вжила заходи для запобігання анархії та громадянської війни. Щоб захистити державні права українського народу, УЦР 7 листопада 1917 р. видала Третій Універсал, який проголошував створення Української Народної Республіки. В Універсалі містилася також програма основних напрямків діяльності УНР: 1) зберігався федеративний зв’язок з небільшовицькою Росією, 2) до скликання Всеукраїнських Установчих зборів влада належала Центральній Раді і Генеральному Секретаріатові, 3) приватна власність на землю ліквідовувалась і земля передавалась трудовому народу без викупу, 4) передбачалося підписання миру з Німеччиною та її союзниками, 5) підтверджувалися демократичні свободи (слова, зборів, преси), 6) запроваджувався 8-годинний робочий день, гарантувалися виплата заробітної плати і вирішення трудових конфліктів через профспілки, 7) гарантувалися права національних меншин. Однак програма соціально-економічних перетворень не була реалізована.

Історичне значення Третього Універсалу полягає в проголошенні української державності у формі УНР, що стало головним підсумком державної розбудови в 1917р. Проте, задекларувавши створення УНР, Центральна Рада не проголосила її повної незалежності, чим втратила сприятливий для державотворення політичний момент.

Розгляньте дії більшовиків щодо проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки, проаналізуйте причини загострення боротьби між Центральною Радою та Раднаркомом Росії, уясніть причини проголошення незалежності УНР.

Центральна Рада не визнала Раднарком на чолі з В.Леніним новою владою в Росії. Вона підтримувала уряди Кубані, Дону, Криму, Молдови, що вели боротьбу з більшовиками, дозволила пересування через територію України козачих військ, які направлялися на Дон до отамана Каледіна, роззброювала червоногвардійські загони.

4 грудня 1917 р. Раднарком Росії направив Центральній Раді ультиматум під назвою “Маніфест українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради”, в якому заявив про визнання УНР та її права на відокремлення, але невизнання УЦР і поставив вимогу припинити зазначені дії.

Активізували свою діяльність Ради робітничих і солдатських депутатів. 25 грудня 1917 р. на першому з'їзді Рад вони проголосили Українську Соціалістичну Радянську Республіку, сформували вищий орган влади – Центральний Виконавчий Комітет, а згодом і перший радянський уряд – Народний Секретаріат. Центральна Рада оголошувалася поза законом, а всі постанови і розпорядження її уряду – недійсними. Отже, в кінці 1917 – на поч. 1918 рр. в Україні існувало дві влади й два уряди, один з яких перебував у Києві, а другий – у Харкові.

Відмова Центральної Ради виконувати вимоги Раднаркому привела до війни з більшовицькою Росією. Проти УНР було кинуто 30-тис. угрупування Червоної Армії на чолі з Антоновим-Овсієнком. Оголошення Раднаркомом відкритої війни змусило Центральну Раду піти на радикальні кроки. 9 січня (22 січня за нов. ст.) 1918 р. прийняла Четвертий Універсал, який проголошував УНР незалежною, суверенною державою українського народу. Генеральний Секретаріат був перейменований в Раду Народних Міністрів. Універсал передбачав встановлення дипломатичних відносин УНР з Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та підписання мирного договору з Німеччиною та її союзниками. З'ясуйте умови підписання Брестського мирного договору і наслідки окупації України німецько-австрійськими військами. Проаналізуйте діяльність Центральної Ради в березні-квітні 1918 р. та причини її поразки.

Розглядаючи правління гетьмана П.Скоропадського, з'ясуйте як змінився державний устрій країни, порівняйте політичну діяльність Центральної Ради й Гетьманату. Розкрийте соціально-економічні перетворення гетьманського уряду, їх позитивні й негативні наслідки. Визначте основні підсумки правління П.Скоропадського та причини падіння гетьманської влади.

Загострення політичної ситуації та присутність окупаційних австро-німецьких військ призвели до кризи влади і падіння Центральної Ради. Його причинами були втрата УЦР довіри серед робітників і селян; невдоволення німецької адміністрації невиконанням умов Брест-Литовського мирного договору, а великих промисловців і землевласників - декларованою соціалістичною орієнтацією.

29 квітні 1918 р. у Києві відбувся державний переворот, який санкціонувала німецька окупаційна влада. Центральна Рада була розпущена, УНР дістала офіційну назву Українська держава. Державний політичний устрій, що становив військову диктатуру у вигляді монархії, або гетьманату повинен був затвердити новий парламент – сейм. Гетьману належала законодавча (видавав універсали) і виконавча (формував і контролював уряд – Раду міністрів) влада. Він же був головнокомандуючим і призначав Генерального суддю. Була організована гетьманська варта (поліція). Фактична влада в Україну належала окупантам.

Серед досягнень гетьманату слід відзначити створення дієвої адміністрації, боєздатних військових формувань, впровадження твердої валюти та здобутки в галузі освіти й культури. Законопроект з аграрного питання передбачав примусовий викуп земельних маєтків і розподіл землі між селянами з розрахунку до 25 десятин на особу. У зовнішній політиці гетьман прагнув домогтися визнання України на міжнародній арені. Особливе місце займали відносини з радянською Росією. В червні 1918 р. була укладена українсько-російська угода про перемир’я. На правах автономії до складу України повинні були увійти Крим і Кубань.

Водночас уряд П.Скоропадського припустив ряд фатальних політичних прорахунків, що посилили український опозиційний рух. До них належали явна залежність від німців, повернення земель великим землевласникам, введення каральних експедицій, надання притулку представникам колишньої російської верхівки, формування військового командування переважно з росіян.

При вивченні третього питання з’ясуйте, які опозиційні сили виступили проти гетьманського режиму, що являла собою Директорія, розкрийте її дії по відновленню УНР. Розгляньте як склалися відносини між Директорією і Раднаркомом Росії, чим була викликана передача Західної України Польщі? Уясніть суть і значення Акту Соборності України, поясніть причини поразки Директорії.

Директорія стала надзвичайним органом влади в Україні, створеним у листопаді 1918 р. для керівництва антигетьманським повстанням і відновлення УНР. Вона складалася з 5 чоловік (В.Винниченка, А.Макаренка, С.Петлюри, А.Андріївського, Ф.Швеця) і після повалення влади П.Скоропадського виконувала диктаторські функції.

У внутрішній політиці Директорія проголосила відновлення УНР, але без влади Центральної Ради; проведення аграрної реформи і ліквідацію приватної власності на землю; введення державного контролю за виробництвом та розподілом продукції; відновлення 8-годинного робочого дня, право на діяльність профспілок і проведення страйків. Вища законодавча влада передавалася Трудовому Конгресу – парламенту, який не мав спільної думки щодо майбутнього устрою України. Тому він самоліквідувався і 23 січня 1919 р. передав усю повноту влади Директорії.

22 січня УНР об’єдналася в соборну державу з Західноукраїнською Народною Республікою. Розкрийте обставини проголошення “Акту злуки українських земель” та його історичне значення. Чому спроба об’єднання залишилась тільки декларацією?

У зовнішній політиці Директорія орієнтувалась на країни Антанти (Англію й Францію), але ті відмовились визнати її і розпочали інтервенцію на півдні України. За допомогу у боротьбі з більшовиками вимагали реорганізації Директорії і виводу з її складу українських соціалістів.

Серед керівництва Директорії не було єдності у поглядах на перспективу державного будівництва. Глава уряду В.Чеховський виступав за введення радянської системи влади, але без диктаторських методів більшовиків. В.Винниченко відстоював парламентську систему. Пошук компромісів викликав постійні конфлікти (В.Винниченко – С.Петлюра). Директорія не змогла запропонувати програму реформ, яка влаштовувала б основну частину населення та не врахувала прорахунків Центральної влади.

Закінчуючи вивчення теми, дайте аналіз причин встановлення влади Рад в Україні у 1919-1920 рр., охарактеризуйте шляхи утворення партійно-державних структур влади, розкрийте політику “воєнного комунізму” та її наслідки.

Необхідно зазначити, що радянська влада впродовж 1917-1920 рр. встановлювалась тричі: перший раз – січень-квітень 1918 р.; другий – січень-липень 1919 р., третій – з грудня 1919 р.

Характеризуючи радянську систему державного устрою, слід підкреслити, що її стрижнем була більшовицька партія, яка мала значний вплив серед робітників і частини селянства, і яка у своїх стосунках з іншими політичними силами поступово перейшла від революційної демократії до усунення своїх опонентів і навіть союзників, до однопартійності й перетворення КП(б)У в державну монопольну керівну силу. Для зміцнення влади на місцях були створені надзвичайні органи – ревкоми (революційні комітети) та комбіди (комітети бідноти). Урядом України стала Рада Народних Комісарів України на чолі з Х.Раковським. У березні 1919 р. була прийнята перша радянська Конституція України.

Стосовно національно-державного будівництва, то більшовики спочатку задекларували суверенітет України, але згодом, спираючись на принцип інтернаціоналізму, пішли на поступове його згортання.

Торкаючись проблем економічної політики радянської влади, зверніть увагу на те, що вона скасувала поміщицьке землеволодіння й передала землю селянам. Після націоналізації промисловості робітники отримали право управляти підприємствами, 8-годинний робочий день і т.п. Але її реалізація здійснювалась жорстокими воєнними методами та репресіями. Механічне перенесення на український ґрунт російського досвіду “політики воєнного комунізму (введення на селі продрозкладки, державний контроль над виробництвом, скасування товарно-грошових відносин, введення карткової системи розподілу, мілітаризація праці) призвело до гострого протесту проти такого курсу більшовиків більшості українського населення. Внаслідок цього проти більшовицької влади в Україні виникли чисельні селянські повстання (Махна, Григор’єва, Тютюнника та ін.) В цілому політика більшовиків була спрямована на зміцнення влади методами позаекономічного примусу і терору.

 

Термінологічний словник

 

Брестський мирний договір УНР з державами Четверного Союзу 1918 р.– підписаний у Брест-Литовську 9 лютого 1918 р. між Українською Народною Республікою, з одного боку, та державами Четверного Союзу -Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною - з другого. Країни Четверного Союзу обіцяли надати УНР матеріальну, військову та моральну допомогу в боротьбі з радянською владою. Згідно цієї угоди в Україну мали ввійти німецькі та австро-угорські війська.

" Воєнний комунізм" – політика радянської влади, яка охоплювала 1918- 1920 рр. і полягала у суворій централізації політичного й економічного життя країни. Політика " воєнного комунізму" була проголошена в Україні у квітні 1919 р. і розпочалась із застосування продрозкладки, тобто примусових методів заготівлі хліба.

Генеральний Секретаріат – уряд Центральної Ради, створений 15 червня 1917 р. на чолі з В.К.Винниченком.

Демократія (народовладдя) – форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом влади.

Директорія (управління, керівництво) – тимчасовий революційний орган, створений у ніч з 13 на 14 листопада 1918 р. на засіданні Українського Національного Союзу для усунення від влади гетьмана П.Скоропадського.

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) — назва держави, створеної на початку листопада 1918 р. на території Галичини.

Суверенітет (незалежність) – незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв'язувати свої внутрішні й зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

 

Питання для самоконтролю:

1. Проаналізуйте причини і мету національної революції 1917-1920 рр. в Україні.

2. Який з чотирьох Універсалів УНР, на Ваш погляд, мав найбільше значення для процесу державної розбудови незалежної України?

3. До яких наслідків призвела ліквідація Української Центральної Ради?

4. Охарактеризуйте головні проблеми, з якими зіткнулись усі українські уряди в процесі національного державотворення протягом 1917-1920 рр.

5. До яких наслідків спричинилось утворення більшовицької влади в Україні?

6. Розкрийте суть політики „воєнного комунізму”, що проводилася більшовиками в Україні у 1919-1920 рр.

 

Тестові завдання:

1. Головним завданням національно-демократичної революції в Україні у 1917р. було:

а) розв’язання питання державного самовизначення України;

б) розв’язання аграрного питання;

в) закінчення першої світової війни;

г) розв’язання завдань, перелічених у пунктах а), б), в).

2. Уряд УНР називався:

а) Раднарком;

б) Генеральний секретаріат;

в) Народний секретаріат.

3. Вкажіть період існування Гетьманату:

а) березень 1917 р. – січень 1918 р.;

б) січень 1918 р. – квітень 1918 р.;

в) квітень 1918 р. – листопад 1918 р.

4. Лідери Директорії вступили в боротьбу за політичну владу в Україні під гаслами:

а) зміцнення гетьманського правління П. Скоропадського в Україні;

б) відновлення Української Народної Республіки;

в) встановлення диктатури пролетаріату в Україні.

5. Українська Соціалістична Радянська Республіка у 1919 р. була:

а) незалежною державою де-юре і де-факто;

б) рівноправною частиною федеративного утворення;

в) державою незалежною юридично, проте зі значно обмеженим суверенітетом і тенденцією до остаточної втрати незалежності.

 

Тема 8. Міжвоєнний період в історії українського

народу (1921 – 1939 рр.)

Приступаючи до вивчення теми, слід усвідомити, що історія України 20-30-х рр. виразно поділяється на два етапи, умовною межею яких можна вважати 1929 р. Якщо на першому етапі відбувались певні позитивні перетворення (неп, українізація, піднесення української культури), то другий етап став часом посилення імперських тенденцій в ідеології та політиці, часом утвердження сталінського тоталітаризму, в результаті чого Україна стала фактично безправною провінцією. Вивчаючи тему, необхідно розглянути наступні проблеми:

1. Україна у період економічних реформ 1921-1925 рр.

2. Входження України до складу СРСР: політична оцінка цього акту.

3. Українізація. Українське національно-культурне відродження 20-х років.

4. Політика індустріалізації та її наслідки.

5. Запровадження колгоспного ладу в Україні. Голодомор 1932-33 рр.

6. Основні риси радянського тоталітарного режиму влади.

На початку 20-х рр. економіка України знаходилась у надзвичайно складному стані через цілу низку причин, які вам необхідно визначити. Розкрийте зміст основних напрямків нової економічної політики, методи їх реалізації. Проаналізуйте наслідки запровадження непу та причини його згортання

Неп – нова економічна політика, заснована на ринкових відносинах, різних формах власності та економічних методах керування народним господарством, рішення про проведення якої прийнято Х з’їздом РКП(б) у березні 1921 р.

Аналізуючи причини, що призвели до її запровадження (економічну, політичну та внутріпартійну кризу), слід мати на увазі, що це була політика компромісів, вимушеного відступу від негайної побудови комунізму.

Введення непу передбачало: у сільському господарстві – заміну продрозкладки продподатком, отримання селянами можливості продавати надлишки продукції; у промисловості – денаціоналізацію дрібних та середніх промислових підприємств і здавання їх в оренду, децентралізацію керування промисловістю, переведення більшості підприємств на госпрозрахунок, залучення іноземного капіталу в формі концесій, перехід від зрівняльної до відрядної заробітної плати; у галузі торгівлі і фінансів – заміну прямого продуктообміну відновленням торгівлі, відкриття торговельних бірж, випуск конвертованого червінця, введення різних податків як джерела поповнення держбюджету.

Дайте відповідь на питання чому неп починався з сільського господарства, назвіть які заходи вживалися щодо практичного здійснення реформ і визначить специфіку їх проведення в Україні.

Зверніть увагу, що в Україні проти введення непу різко виступали комітети незаможних селян (комнезами). Недовговічність нової економічної політики була викликана також несумісністю ринкових відносин в економіці та адміністративно-командною системою в політиці. Тому на початку 1928 р. під час кризи заготівель, сталінське керівництво відмовляється від непу.

У 1922 р. відбулась подія, що серйозно вплинула на подальшу долю України, як суверенної держави, – це її вступ до складу Союзу РСР .З'ясуйте сутність курсу більшовиків на утворення єдиної союзної держави, розкрийте позицію України цьому питанні та основні періоди у формуванні і юридичному оформленні СРСР.

Процес створення єдиної союзної держави, який був обумовлений рядом факторів і розпочався у ході громадянської війни, пройшов декілька етапів: восени 1918 р. відбулося об’єднання воєнних сил республік; в грудні 1920 р. був підписаний договір про воєнний і господарський союз який підкреслював незалежність і суверенність України. Необхідність економічних зв’язків з Радянською Росією визначалась історичними передумовами складання спільного ринку ще за часів колишньої Російської імперії.

Аналізуючи процес утворення СРСР, розгляньте суть дискусії, що розгорнулась у 1922 р. щодо об'єднання суверенних республік (висувалося три програми об'єднання – федерації, автономізації, конфедерації). Визначте які точки зору на принципи національно-державного будівництва існували серед керівництва України.

Незважаючи на те, що Декларація про утворення Союзу та Союзний договір (30 грудня 1922 р.), а згодом і Конституція СРСР (січень 1924 р.) базувались на федеративних засадах, навіть з правом вільного виходу з Союзу, реальна влада в республіках належала ВКП(б), яка ліквідувала легальну опозицію. Незабаром Українська республіка перетворилася у звичайну адміністративну одиницю унітарної держави. Після утворення СРСР Україна втратила право на самостійні державні зносини

Які наслідки мав вступ мав вступ України до складу Радянського Союзу? Як ви розумієте глибинні причини втрати державності радянськими республіками?

Закінчуючи вивчення періоду 20-х років, уясніть зміст, методи проведення та наслідки українізації. Визначте як позначився на розвитку національної культури перехід до адміністративно-командної системи.

У 1923 р. партійне керівництво країни запровадило політику коренізації, яка мала посилити контроль за національними процесами, що відбувалися в республіках. Її складовою частиною став процес українізації, спрямований на підготовку партійно-державних кадрів української національності, українізацію освіти, закладів культури, преси, відродження й розвиток національних традицій та культури.

Від самого початку політика наштовхувалась на опір з боку русифікованої верхівки партійного керівництва республіки, яка відстоювала теорію “боротьби двох культур” (Д.Лебідь). Відповідно до неї українська культура визнавалась селянською і відсталою, а тому мусила відійти в небуття.

Рушійною силою українізації стали наркомат освіти (О.Шумський, М.Скрипник) та українська інтелігенція (М.Грушевський, Д.Багалій, М.Куліш, М.Хвильовий та ін.)

Розкрийте суперечливий характер українського національного відродження 20-х рр. та доведіть, що культура нації тісно пов’язана з відношенням до неї держави, що її повноцінний розвиток неможливий при політичному безправ’ї.

Приступаючи до розгляду економічної політики у 30-ті рр., з'ясуйте причини, сутність, шляхи проведення індустріалізації в Україні та її наслідки.

Під індустріалізацією розуміють систему заходів, спрямованих на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення країни. Проведення індустріалізації було викликано необхідністю технічного переозброєння економіки країни та створення матеріально-технічної бази для її економічної самостійності. На підвищення темпів індустріалізації вплинула мілітаризація економіки.

Проведення індустріалізації було пов’язане з певними труднощами: розрахунком лише на внутрішні джерела фінансування, браком кваліфікованих робітничих кадрів. Головними недоліками було те, що вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості і мала різко завищені темпи.

Головними джерелами індустріалізації були: інвестування важкої промисловості за рахунок легкої та харчової, примусові державні позики, збільшення випуску спиртних напоїв, продаж за кордон нафти, газу, хутра, творів мистецтва (за низькими цінами), використання безкоштовної праці у вихідні (суботники, недільники), широке використання праці ув’язнених.

Форсована індустріалізація здійснювалось за рахунок так званих “ножиць цін”, що викликало кризу збуту у промисловості та хлібозаготівельну кризу в аграрному секторі. Чи існували інші шляхи індустріалізації? Якщо співставити результати сталінської індустріальної гонки із затвердженими завданнями, доводиться констатувати провал п’ятирічних планів, чим це було викликано?

Характеризуючи проведення колективізації, визначте її причини, шляхи впровадження та трагічні наслідки для народу України.

Перехід до колективізації (об'єднання дрібних, одноосібних селянських господарств у великі соціалістичні господарства – колгоспи та радгоспи) підштовхнула криза хлібозаготівель 1927-1928 рр., яка викликала зниження хлібного експорту і, як наслідок, нестачу валюти для проведення форсованої індустріалізації. Потрібен був механізм для безперебійного постачання держави хлібом. В умовах становлення тоталітарної системи влади колгоспами було легше керувати, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств.

Націоналізація землі в 1917 р. позбавила державу необхідності виплачувати селянам компенсацію за землю при вступі в колгосп. Успіхи непу підняли сільське господарство на рівень 1913 р. Більшовики мали досвід організації колективних господарств з 1918 р (радгоспи і комуни). Щоб запобігти опору села були прийняті гуманні принципи кооперування селян: добровільність, поступовість, різноманітність форм кооперації, облік місцевих умов, фінансова допомога міста селу. Проте у 1929 р. Й.Сталін висунув лозунг суцільної колективізації. Що являла собою політика суцільної колективізації, якими були її наслідки?

Суцільна колективізації