Специфічні вимоги до проведення робіт у силосах та бункерах



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Специфічні вимоги до проведення робіт у силосах та бункерах



12.3.1. Роботи у силосах та бункерах повинні проводитись лише денної пори з письмового дозволу (наряду-допуску) роботодавця у відповідності з вимогами підрозділу 12.2 цих Правил.

12.3.2. Спуск працівника у силос повинен відбуватись за допомогою спеціальної лебідки, що призначена для спускання та підніман­ня людей. Відповідальний за роботи повинен перевірити стан лебідки, тросу, колиски, пояса, каната тощо перед спуском і проведенням робіт у ємкості.

12.3.3. Виробничі силоси повинні мати пристосування для закріплення лебідок.

12.3.4. Встановлену лебідку до пуску у роботу і щорічно слід піддавати технічному опосвідченню із записом про це у паспорті лебідки.

12.3.5. Лебідки з ручним приводом повинні бути споряджені безпечним руків‘ям. Швидкість опускання не повинна перевищувати 20 м/хв.

Вантажний трос лебідки повинен бути сталевий, діаметром не менше 7.7 мм.

До стрижня колиски повинен бути прикріплений запобіжний пояс для спускання працівника у силос.

Колиска повинна мати огородження висотою не менше 1.2 м і пристрій, який виключає її перекидання.

12.3.6. До спуску у силоси та обслуговування лебідки повинні допускатись особи, спеціально навчені безпечним методам праці, які мають медичний висновок, що дозволяє їм за станом здоров'я робити на висоті або спускатися у силоси, та дали письмову згоду на спуск у силос.

12.3.7. Роботи у силосах повинні виконуватись бригадою у складі не менше 4-х осіб: однієї - що спускається, другої - що обслуговує лебідку, та двох спостерігачів, один з яких попускає (вибирає) шланг протигаза, а другий попускає мотузку, закріплену на рятувальному поясі працівника, що спускається.

12.3.8. Перш ніж спуститись у силос, працівник повинен надягти шланговий протигаз, рятувальний пояс з сигнально-рятівною мотузкою та захисну каску. У разі довжини шланга більше 12 м повітря слід по­давати за допомогою повітродувок з електроприводом.

12.3.9. Під час знаходження людини у силосі відходити від лебідки та люка силоса особам, що приймають участь у спуску, не доз­воляється.

12.3.10. Доступ працівників до силосів крізь нижні люки дозволяється лише після провітрювання силосів та аналізу повітря на відсутність токсичних та вибухопожежонебезпечних речовин. На стінках та склепіннях силосу не повинно бути налиплих мас продукту; верхній

лазовий люк повинен бути перекритий суцільною лазовою кришкою, зачи­неною на замок.

12.3.11. По закінченні роботи у силосі відповідальний за виконання робіт повинен пересвідчитись у відсутності в ньому людей та сторонніх предметів і лише після цього дати дозвіл на закриття люків.

12.3.12. Під час очищення силосів не дозволяється обдування стисненим повітрям, щоб уникнути утворення вибухонебезпечних сумішей.

12.3.13. Під час руйнування склепінь і завислих мас борошна і цукру не допускається знаходження людей під силосом або бункером. Зачищувати силос методом "підкопу" не дозволяється.

Вогневі роботи

12.4.1. Вогневі роботи (электрогазозварка і різка металу, паяльні та інші роботи пов`язані з застосуванням відкритого вогню) повинні виконуватися у відповідності з вимогами ГОСТ 12..3.002-75*, ГОСТ 12.3.003-86*, Правил атестації зварювальників, Правил пожежної безпеки в Україні.

12.4.2. Вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних об'єктах повинні проводитися з дотриманням вимог вищезазначених нормативних актів, Інструк­ції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебез­печних об'єктах, а також Правил безпеки при ремонті та технічному обслуговуванні машин і устаткування в системі Держагропрому СРСР.

12.4.3. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказами, розпорядженнями, інструкціями роботодавця підприємства. Обгороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлоги) повинні бути з негорючих матеріалів.

12.4.4. Роботодавець або керівник структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях, зобов'язаний оформити наряд-допуск на проведення цих робіт.

12.4.5. Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, відром з водою).

12.4.6. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.

Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території тощо), де проводилися вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення цих робіт у продовж двох годин після їх закінчення. Про приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна за пожежну безпеку посадова особа роблять відповідні позначки у наряді-допуску

12.4.7. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, повинно бути приведене у вибухопожежонебезпечний стан до початку цих робіт (видалені вибухопожежонебезпечні речовини та відклади, відключені діючі комунікації, виконано безпечними методами очищення, прошпарення, промивання, забезпечені вентиляція та контроль за повітряним середовищем тощо.).

12.4.8. З метою виключення потрапляння розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування, всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами.

12.4.9. Двері, що з'єднають приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, повинні бути зачинені.

12.4.10. Місце для проведення зварювальних та різальних робіт у будівлях і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, повинно бути огороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна бути не менше 1.8 м, а відстань між перегородкою та підлогою – не більш 0.05 м. Для запобігання розлітання розпечених часток цей зазор повинен бути обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більш 0.001 х 0.001 м.

12.4.11. Під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях повинен бути встановлений ретельний контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.

12.4.12. Під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися, у тому числі від електромережі, шланги від`єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а в паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений.

Після закінчення робіт уся апаратура й устаткування повинні бути прибрані в спеціально відведені приміщення (місця).

12.4.13. Не дозволяється:

- приступати до роботи за несправності апаратури;

- розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;

- допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, котрі не мають кваліфікаційних посвідчень, та не пройшли у встановленому порядку навчання і перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки;

- проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;

- виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу і інших ГР;

- зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;

- допускати стикання електричних проводів з балонами зі стислими, зрідженими й розчиненими газами;

- виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря або під електричною напругою;

- проводити вогневі роботи на елементах будівель, виготовлених із легких металевих конструкцій з горючими й важкогорючими утеплювачами.

Під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:

- відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

- допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом та ганчір`ям;

- переносити балони на плечах та руках;

- зберігати й транспортувати балони з газами без нагвинчених на їхні горловини запобіжних ковпаків;

- здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

- перекручувати, заломлювати або затискати газопровідні шланги.

12.4.14. З`єднання зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключення електропроводів до електродотримача, зварюваного виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.

Забороняється використати оголені або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники.

12.4.15. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільчих щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в необхідних місцях захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, повинні застосовуватися механічні міцні шлангові кабелі.

12.4.16. Зворотним провідником, який з'єднує зварюваний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювана конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за умовами нагрівання протікання струму.

З`єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.

12.4.17. Використання в якості зворотного провідника внутрішніх залізничних шляхів, мереж заземлення чи занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устаткування забороняється.

12.4.18. У разі проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварюваного виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провідникові, приєднуваному до електродотримача.

12.4.19. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також виключати можливість короткого замикання його корпусу на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізолюючого матеріалу.

12.4.20. Електроди, застосовувані під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

У разі заміни електродів їх залишки (недогарки) слід класти у спеціальний металевий ящик, встановлюваний біля місця зварювальних робіт.

Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за температури, вказаної в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів повинно бути однорідним, щільним без здуття, напливів та тріщин.

12.4.21. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Окрім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

12.4.22. Над переносними й пересувними електрозварювальними установками, які використаються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

12.4.23. Технічне обслуговування та планово-попереджувальний ремонт зварювального устаткування повинні проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів та пускової апаратури.

12.4.24. Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).

12.4.25. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не рідше одного разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не рідше одного разу на рік повинні проводитися контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.

12.4.26. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на заданий тиск.

12.4.27. Заправляти паяльні лампі пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цієї мети місцях.

12.4.28. Для запобігання викидам полум`я з паяльної лампі пальне, яким заправляють лампи, повинно бути очищене від сторонніх домішок та води.

12.4.29. Щоб уникнути вибуху паяльної лампи забороняється:

- застосовувати в якості пального для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш гасу з водою;

- підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, вказаний у паспорті;

- заповнювати лампу пальним більше ніж на 75% об`єму її резервуара;

- відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолонула;

- ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню, під час цього палити.

Роботи на висоті

12.5.1. Роботи на висоті 1.5 м і більше повинні проводитися за допомогою помостів, сходів, виконаних у відповідності з вимогами підрозділу 14.5 цих Правил.

Під час роботи на приставних драбинах на висоті більше 1.3 м слід застосовувати запобіжні пояси, які закріплюються до конструкції будови або до драбини за умови закріплення її до конструкції.

12.5.2. Виконання робіт на висоті, а також з піднімання і переміщення устаткування та інших важких вантажів повинно проводитися під безпосереднім наглядом працівника, відповідального за правильний вибір способу і засобів роботи та за дотримання заходів безпеки.

.

12.5.3. Працівники, що виконують зовнішні роботи на висоті забезпечуються запобіжними поясами, запобіжними канатами та касками.

12.5.4. У разі виконання зовнішніх робіт на висоті необхідно застосовувати запобіжні пояси, які відповідають технічним вимогам ГОСТ 12.4.089-86.

12.5.5. Запобіжні пояси повинні випробовуватися кожні шість місяців на статичне навантаження масою 400 кг на протязі 5 хвилин, про що має бути записано у місці нанесення маркування.

12.5.6. Місця закріплення запобіжних поясів повинні бути попередньо показані працівникам.

12.5.7. Будова та експлуатація механізмів і пристосувань для роботи на висоті (колиски, лебідки. троси, пояси тощо) повинні відповідати вимогам безпеки

12.5.8. До початку робіт необхідно провести ретельний огляд піднімальних механізмів, гальмівних пристроїв та запобіжних пристосувань, а також перевірити правильність і міцність стропування.



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 111; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.013 с.)