ТОП 10:

Сфери і ланки фінансової системи, їх характеристика



Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств.

Фінансову діяльність держави характеризує сфера державних фінансів,яка поділяється на такі ланки: державний та місцеві бюджети; державні фонди цільового призначення; державний кредит; фінанси підприємств і організацій державної форми власності. Сфера державних фінансів надзвичайно важлива і вимагає встановлення збалансованості інтересів усіх суб’єктів фінансових відносин.

Державний бюджет – це головний централізований фонд грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу ВВП. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять 70-90% загальної суми доходів. До основних податків належать: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок, мито.

До основних видатків державного бюджету включають: видатки, що пов'язані з політичними функціями держави (утримання армії, державного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функціями держави (державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, субсидії приватному капіталу та державним корпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін.).

Місцеві бюджетистановлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Вони мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання.

Державні цільові фонди являють собою централізацію коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами. Вони концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. До них належать Пенсійний фонд та інші соціальні фонди.

Державний кредит є специфічною ланкою державних фінансів, він безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого; за таких відносин держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Фінанси державного сектора економіки включають ті самі відносини, що й фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й отримані доходи цих підприємств належать державі, а їх фінансова діяльність регламентується державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

Сфераміжнародних фінансів відображає перерозподільні відносини на світовому рівні. Вона складається з двох частин міжнародних фінансових відносин та безпосередньо міжнародних фінансів. Міжнародні фінансові відносини опосередковуються через міжнародні розрахунки, які, у свою чергу, ґрунтуються на використанні двох валют і встановленні валютного курсу. Міжнародні фінанси включають такі ланки: фінанси міжнародних організацій та інституції, міжнародний фінансовий ринок.

Фінансовий ринок – це специфічна сфера економічних відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Основна функція фінансового ринку – перетворення тимчасово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку.

Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Страхування є забезпечуючою сферою, що відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. З одного боку, страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність належить до рівня мікроекономіки. З іншого боку, створювані фонди відображають перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб’єктами страхування і таким чином мають ознаки належності до макрорівня. При цьому колективні страхові фонди можуть створюватись і державними страховими компаніями. У цьому випадку належатимуть до системи державних фінансів.

Деякі науковці до складу фінансової системи включають також фінанси населення (фінанси домогосподарств). Фінанси населення – це сукупність грошових фондів, які акумулюються в населення з таких джерел: доходів від трудової діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і нерухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; доходів з інших джерел.

 

3. Органи управління фінансами та їх функції

В управлінні фінансами виділяють об'єкт і суб'єкти управління. Об'єктом є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансової системи. Суб'єкт управління – держава (в особі законодавчих і виконавчих, у тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ, міністерств і відомств.

Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями.

Загальне управління фінансами відповідно до Конституції України покладено на вищі органи державної влади – ВРУ, Президента, Кабінет Міністрів України.

Верховна Рада України, як вищий орган законодавчої влади, ухвалює закони, в тому числі з фінансових питань, основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики.

Президент України, як глава держави, створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, ухвалені ВРУ; має право вето щодо цих законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд ВРУ.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; розробляє проекти законів про Державний бюджет України; забезпечує виконання затвердженого ВРУ Державного бюджету України, подає ВРУ звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів Резервного фонду Кабінету Міністрів України; обслуговує державний борг України.

Органи місцевого самоврядування самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети; самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в будь-якій іншій державі, займає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни. Основними його функціями є:

§ вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації;

§ організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження ВРУ;

§ підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

§ організаційне регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

§ організація функціонування ринку цінних паперів;

§ здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;

§ забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями;

§ організація і здійснення фінансового контролю в країні.

До складу Міністерства фінансів України входять два обособлені підрозділи: Державна контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство.

Державна контрольно-ревізійна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

На органи контрольно-ревізійної служби покладено виконання таких функцій:

§ організація роботи контрольно-ревізійних підрозділів на місцях щодо проведення ревізій і перевірок, узагальнення наслідків ревізій і перевірок;

§ проведення ревізії та перевірок фінансової діяльності, стану та збереження коштів та матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

§ проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

§ контроль за повнотою оприбуткування, правильністю витрачання і збереження валютних коштів;

§ розроблення інструктивних та інших нормативних актів про проведення ревізій та перевірок.

Державне казначейство України створене з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету України. Його основними завданнями є:

§ забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка;

§ управління наявними фінансовими ресурсами, що ними обліковуються;

§ установлення єдиних правил бухобліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів;

§ ведення обліку касового виконання Державного бюджету України та складання звітності;

§ управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

§ розроблення нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів.

Державна податкова служба організовує стягування податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. Завданнями органів державної податкової служби є:

§ здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

§ внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

§ прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

§ формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

§ надання податкових консультацій;

§ запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює такі основні функції:

§ розроблення проектів податкового законодавства;

§ контроль за правильністю обчислення податків та інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

§ облік платників податків та надходжень платежів до бюджету;

§ накладення штрафних санкцій і адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

§ проведення масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків.

Рахункова палата України є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Вона створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням державного бюджету, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. Рахункова палата може проводити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи. Однак, на відміну від контрольно-ревізійної служби, яка здійснює детальний контроль за повним дотриманням фінансового законодавства, Рахункова палата здійснює контроль з позицій макроекономічного фінансового регулювання і дійовості фінансової політики.

Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Національний банк України – основна фінансова інституція у сфері грошового ринку. Основне завдання Національного банку – регулювання грошового обігу та організація ефективного функціонування кредитної системи. Він проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензії на окремі види банківських операцій (наприклад, валютні операції). Національний банк здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків за допомогою встановлення економічних нормативів і розмірів обов'язкових резервів. Важлива його функція в банківській системі забезпечення проведення міжбанківських розрахунків та кредитування комерційних банків, тобто він є банком банків.

Також Національний банк проводить значну роботу з обслуговування уряду. Він виконує агентські послуги з розміщення державних цінних паперів і обслуговування державного боргу, організовує касове виконання бюджету, проводить міжнародні розрахунки держави. Національний банк здійснює валютне регулювання і визначає офіційні курси валют чи валютні коридори.

Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку. В умовах ринкової економіки комерційні банки являють собою серцевину фінансової системи, виконуючи роль кровоносної мережі в економіці. Концентруючи значну масу фінансових ресурсів і спрямовуючи кредитні потоки, вони відіграють провідну роль у розвитку кожної країни. Тому економічна та фінансова міць країни визначається насамперед потенціалом її банківської системи.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення – організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватись і первинне розміщення цінних паперів, а з іншого – і вторинний ринок може функціонувати поза біржею.

На ринку цінних паперів важливу роль виконують фінансові посередники. За дорученням емітентів вони здійснюють випуск та розміщення цінних паперів на фінансовому ринку, а також проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність фінансових посередників ґрунтується на їх інформованості та глибоких знаннях ринку цінних паперів.

Українська міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту і пропозиції, як на національну, так і на іноземні валюти. Вплив Національного банку України на ринковий курс національної валюти здійснюється завдяки участі його в торгах через скуповування тієї чи іншої валюти або валютні інтервенції.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг; забезпечує формування інфраструктури ринку; видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійснюють операції з цінними паперами. Комісія здійснює контроль за діяльністю суб'єктів ринку цінних паперів (емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж) відповідно до чинного законодавства у цій сфері.


Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення фінансової системи й охарактеризуйте принципи її побудови.

2. Що являє собою фінансова система за внутрішньою структурою?

3. Яка організаційна структура фінансової системи?

4. Що таке сфера фінансових відносин?

5. Що відображає ланка фінансової системи?

6. Дайте характеристику сфер та ланок фінансової системи.

7. Який склад державних фінансів і що вони характеризують?

8. Що включають міжнародні фінанси?

9. Що таке фінансовий ринок, яка його структура та роль?

10. Які фінансові органи і фінансові інституції здійснюють управління фінансами в Україні?

11. Які функції Міністерства фінансів України?

12. Які функції і повноваження має Державна контрольно-ревізійна служба?

13. Які функції покладені на Державне казначейство?

14. Які функції і повноваження покладено на Державну податкову службу України?

15. Яка сфера діяльності Рахункової палати України?

16. Які функції покладені на Аудиторську палату?

17. Яку роль відіграють Національний банк України і комерційні банки в управлінні фінансами?

18. Що таке фондова біржа?

19. Що являє собою Українська міжбанківська валютна біржа?

20. Яка сфера діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України?


Тести для самоконтролю

1. Функціонування ринку цінних паперів організовує:
а) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
б) Рахункова палата України;
в) Національний банк України.
2. Державні фінанси – це:
а) система економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави;
б) сукупність усієї грошової маси в країні;
в) обсяг грошової маси, що використовується для обслуговування товарного обігу;
г) усі відповіді правильні.
3. Оперативне управління фінансами здійснюють:
а) Верховна Рада України, Президент України та його апарат, Кабінет Міністрів України;
б) Державне казначейство України, Державна податкова служба України;
в) Міністерство фінансів України, управління (відділи) міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій;
г) усі відповіді правильні.
4. Міністр фінансів України призначається на посаду:
а) Верховною Радою України за поданням президента;
б) Верховною Радою України за поданням прем'єр-міністра;
в) Кабінетом міністрів України за поданням президента;
г) Президентом України за поданням прем'єр-міністра.
5. Установлення єдиних правил бухобліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів здійснює:
а) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
б) Державне казначейство України;
в) Міністерство фінансів України;
г) Рахункова палата України.
6. Затверджувати Державний бюджет України та здійснювати контроль за його виконанням має право:
а) Державне казначейство України;
б) Міністерство фінансів України;
в) Президент України;
г) Верховна Рада України.
7. До складу Міністерства фінансів України входять два обособлені підрозділи:
а) Державна контрольно-ревізійна служба та Державна податкова служба;
б) Державна контрольно-ревізійна служба та Державне казначейство;
в) Державне казначейство та Рахункова палата.
8. Проект Закону «Про Державний бюджет України» розробляється:
а) Міністерством фінансів України;
б) Бюджетним комітетом Верховної Ради України;
в) органами місцевого самоврядування;
г) адміністрацією Президента.
9. Стратегічне управління фінансами в Україні здійснюють:
а) Верховна Рада України, Президент України та його апарат, Кабінет Міністрів України;
б) Державне казначейство України, Державна податкова служба України;
в) Міністерство фінансів України, управління, (відділи) міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій;
г) усі відповіді правильні.
10. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України входить до повноважень:
а) Державного Казначейства України;
б) Державної контрольно-ревізійної служби;
в) Рахункової палати;
г) Міністерства фінансів України.

 

Тема 4. Фінанси суб'єктів господарювання

План

1. Суть, функції, основи організації фінансів підприємств.

2. Фінансові відносини суб'єктів господарювання.

3. Фінансові ресурси підприємства, джерела їх формування.

4. Доходи та витрати підприємств.

5. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання.

6. Фінанси комерційних та некомерційних підприємств.

7. Доходи та видатки професійних спілок.

& Рекомендована література: Л. 15; Л. 27, с. 436-450; Л. 30, с. 112-137; Л. 31, с. 63-83; Л. 32, с. 75-100; Л. 33, с. 66-89; Л. 34, с. 65-83; Л. 35, с. 322-375; Л. 43, с. 5-20.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.243.130 (0.022 с.)