Головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку

Можна виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

2) фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;

3) фінансове стимулювання.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу – це покриття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб’єктами господарювання і державою. Воно може здійснюватись у таких формах:

§ бюджетне фінансування – надання коштів з бюджету на безповоротних засадах;

§ кредитування – надання коштів на принципах повернення, платності, строковості і забезпеченості;

§ самофінансування – відшкодування видатків суб'єктів господарювання з основної діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел;

§ оренда (лізинг) – передача права користування майном суб’єктові підприємницької діяльності на платній основі та на визначений угодою термін;

§ інвестування – процес вкладання грошей в об’єкти з розрахунком отримання додаткового доходу.

Фінансове регулювання – метод фінансового впливу, пов'язаний із регулюванням економічних процесів. Фінансове регулювання здійснюється через систему норм і нормативів, лімітів та фінансових резервів.

У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити: бюджетні стимули; ефективне інвестування фінансових ресурсів;фінансові пільги.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає економічна сутність фінансів?

2. Яка об’єктивна необхідність фінансів у суспільному виробництві?

3. Які існують характерні ознаки фінансів?

4. Охарактеризуйте взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями (ціною, кредитом, заробітною платою).

5. У чому полягає сутність і механізм дії розподільної функції фінансів?

6. Що являє собою контрольна функція фінансів і як саме вона реалізується в практичній діяльності?

7. Що таке централізовані фінансові ресурси?

8. Що являють собою децентралізовані фінансові ресурси?

9. Які існують моделі фінансових відносин у суспільстві?

10. Що таке фінансове забезпечення?

11. Що таке фінансове регулювання?

Тести для самоконтролю

1.	Об'єктами фінансових відносин є:
а)	система грошових відносин;
б)	соціальні відносини;
в)	валовий внутрішній продукт;
г)	розподіл грошових доходів.
д)	національне багатство.

 

2.	Суб'єктами фінансових відносин є:
а)	національний доход і валовий суспільний продукт;
б)	держава, підприємства, громадяни;
в)	прибуток, податки, цінні папери;
г)	надходження від державних позик.

 

3.	Термін «фінанси» виник:
а)	у 12-14 ст. у Греції;
б)	у 13-15 ст. в Італії;
в)	у 9-11 ст. у Франції;
г)	у 5-4 ст. до н.е. у Китаї.

 

4.	Фінанси – це:
а)	еквівалент коштів;
б)	економічні відносини, що виникають при утворенні, розподілі і використанні грошових фондів;
в)	усі види доходів держави і підприємств;
г)	формування і використання засобів державного бюджету.

 

5.	Предметом науки про фінанси є …
а)	відносини позики;
б)	раціональне використання фінансових ресурсів;
в)	сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами;
г)	господарська діяльність підприємств.

 

6.	Функціями фінансів є …
а)	розподільна;
б)	контрольна;
в)	координуюча;
г)	фіскальна.

 

7.	Розподільна функція фінансів проявляється через:
а)	заходи фінансового впливу;
б)	керуючі рішення фінансової служби;
в)	концентрацію фінансових ресурсів;
г)	розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень.

 

8.	Фінансове забезпечення включає складові:
а)	кредитування;
б)	фінансові санкції;
в)	акціонерний капітал;
г)	самофінансування.

 

9.	Сутність фінансів проявляється в їхніх функціях:
а)	так;
б)	ні.

 

10.	Фінанси і гроші мають ідентичні функції:
а)	так;
б)	ні.

Тема 2. Фінансова політика держави

План

1. Фінансова політика, її зміст та завдання.

2. Фінансовий механізм та його складові елементи.

3. Фінансове планування.

4. Фінансовий контроль.

5. Кошториси доходів і видатків. Види кошторисів.

6. Принципи фінансової політики.

& Рекомендована література: Л. 8; 9; 10; 12; 25; Л. 27, с. 57-74, 102-140, 342-352; Л. 28, с. 51-69; Л. 29, с. 13-24; Л. 30, с. 59-111; Л. 31, с. 46-62; Л. 32, с. 47-73; Л. 33, с. 36-65; Л. 34, с. 42-65; Л. 35, с. 207-228.