ТОП 10:

Сутність і призначення бюджету держави



Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди, які вона формує шляхом перерозподілу ВВП. Розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту держава здійснює через державний бюджет. Державний бюджет – це провідна ланка фінансової системи і головна фінансова категорія. У ньому поєднуються доходи й видатки держави. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її функцій.

Функціонування бюджету держави визначається такими причинами:

§ існуванням товарно-грошових відносин;

§ функціонуванням держави;

§ потребами розширеного відтворення.

Оскільки бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві, його розглядають з трьох позицій:

§ за економічним змістом – сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій;

§ за матеріальним змістом – централізований грошовий фонд держави;

§ за формою прояву – основний фінансовий план, у якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління.

За функціональною будовою бюджет держави містить дохідну і видаткову частини.

Джерела формування коштів державного бюджету: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, бюджетні трансферти, цільові бюджетні фонди.

Напрями використання коштів державного бюджету: економічна діяльність держави; соціальна сфера і соціальний захист населення; державне управління, правоохоронна діяльність; національна оборона; зовнішньоекономічна діяльність, обслуговування державного боргу.

Суть державного бюджету, як і будь-якої економічної категорії, реалізується черезрозподільну (перерозподільну),регулювальну іконтрольну функції.

Завдяки розподільній функції здійснюються розподіл та перерозподіл ВВП і національного доходу.

За допомогою регулювальної функції створюється матеріально-технічна база для функціонування держави через формування централізованого фонду фінансових ресурсів, що дає їй можливість виконувати свої функції.

Контрольна функція дає можливість знайти недоліки в управлінні фінансами, своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, проаналізувати, як фактично складаються пропорції розподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються.

Як висновок, призначення державного бюджету – забезпечити розподіл і перерозподіл ВВП між галузями економіки, верствами населення і територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

 

2. Бюджетний устрій і бюджетна система

У державних формуваннях будь-якого типу обов’язковим елементом є бюджетна система. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм.

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний устрій знаходиться в безпосередній залежності від державного устрою (федеральна або унітарна держава). В унітарних державах (Японія, Італія, Франція, Англія, Україна, Польща), як правило, є два рівні бюджетів: державний і місцеві. У федеральних державах (Росія, США, Німеччина, Канада і ін.) – три ланки: федеральний бюджет, бюджети членів федерації (штатів, кантонів, республік) і місцеві бюджети.

Бюджетний устрій України визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України.

Головне місце в бюджетному устрої займаєбюджетна система.

Бюджетна система відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з її бюджетним устроєм.

Основи бюджетного устрою:

§ виділення видів бюджетів;

§ установлення принципів побудови бюджетної системи;

§ розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

§ організація взаємовідносин між бюджетами.

Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлено два основні види бюджетів центральні та місцеві.

Принципи побудовибюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни.

1. Принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

2. Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

3.Принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

4. Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування.

5. Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

6. Принцип ефективності та результативності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, АРК, місцевим самоврядуванням (далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

7. Принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача.

8. Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

9. Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

10. Принцип публічності та прозорості – інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Воно починається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади і, відповідно, на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення.

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм.

За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяють на:

§ вертикальніміж бюджетами різних рівнів;

§ горизонтальніміж бюджетами одного рівня(в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин:

§ регламентованізаконодавчими та інструктивними документами;

§ договірні– на підставі угоди.

Форми взаємовідносин:

§ бюджетне субсидіювання;

§ вилучення коштів;

§ взаємні розрахунки;

§ бюджетні позички.

Субсидіювання це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня: субвенції, дотації.

Вилучення коштівце передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня.

Взаємні розрахункипередання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету.

Бюджетні позичкице запозичення коштів у зв'язку з виникненням тимчасового касового розриву (незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів). Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи.

Правові основи бюджетної системи України встановлюють Конституція України і Бюджетний кодекс України, інші законодавчі акти.

Структурно бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет АРК, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету АРК та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет АРК включає показники бюджету АРК, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського АРК значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

 

3. Доходи та видатки Державного бюджету України

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються в розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими.Доходи державного бюджету займають головне місце в складі централізованих державних доходів, але це поняття вужче, ніж доходи держави.

Державні видатки – це частина фінансових відносин, зумовлена використаннямцентралізованих і децентралізованих доходів держави.

Доходи і видатки бюджету – це об'єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи є фінансовою базою діяльності держави, видатки задовольняють загальнодержавні потреби. Для забезпечення прозорості в організації залучення коштів та їх розподілі доходи і видатки Державного бюджету України (аналогічно і місцевих бюджетів) включають загальний і спеціальний фонди.

Доходи загального фонду державного бюджету призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Як економічна категорія доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом – доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

У доходи бюджету можуть зараховуватись трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки бюджету – це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Для з'ясування ролі та значення бюджетних видатків у соціально-економічному житті держави фінансовою теорією і практикою розробленакласифікація бюджетних видатків.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються:

1) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету) – використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах);

2) за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету) – містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів);

3) за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету) – має такі рівні деталізації:

§ розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, АРК чи місцевого самоврядування;

§ підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, АРК чи місцевого самоврядування).

4) видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні).

Поточні бюджетні видатки пов'язані із наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До цих затрат відносяться:закупівля товарів і послуг, необхідних для утримання економічної і соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів і матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних і комунальних послуг та ін.); трансферти населенню (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним і приватним підприємствам, а також органам влади нижчого рівня.

Капітальні видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів. Вони включають затрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної власності (їх розширення, реконструкцію і технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку.

Бюджетне фінансування – надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах і характеризується специфічними формами надання бюджетнихасигнувань.

Бюджетне фінансування може здійснюватися в таких формах:

§ проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестиційних проектів;

§ бюджетні кредити – надання фінансової допомоги з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;

§ кошторисне фінансування – виділення бюджетних фінансувань на підставі кошторису;

§ державні трансферти – державні субсидії, субвенції та дотації.

Дотації – це грошові кошти, які виділяються з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня і не мають цільового призначення.

Субсидії – це грошові кошти, які мають цільове призначення і виділяються з поточного бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня.

Субвенції – це грошові кошти, які мають цільове призначення і виділяються з бюджету розвитку на засадах дольової участі в фінансуванні витрат, які передбачаються.

 

4. Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки

Державний бюджет є головним фінансовим планом держави на поточний рік. З цієї точки зору, він є розписом доходів та видатків держави, який затверджується у вигляді закону Верховною Радою України.

Залежно від співвідношення доходів і видатків державний бюджет може бути:

§ збалансованим – видатки дорівнюють доходам;

§ дефіцитним – доходів не вистачає для фінансування видатків;

§ профіцитним – сума доходів переважає над видатками.

Основна причина дефіциту бюджету полягає у відставанні темпів росту доходів бюджету, порівняно зі збільшенням видатків бюджету. Конкретні причини такого відставання можуть бути різними:

- кризові явища в економіці;

- неконтрольованість фінансової ситуації в країні;

- значне збільшення соціальних видатків, порівнянно з ростом валового внутрішнього продукту;

- надзвичайні ситуації (війни, стихійні лиха та ін.).

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит – це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Напрямки подолання дефіциту бюджету визначаються відповідно до загальної бюджетної політики держави. Теоретично можна визначити такі основні напрямки подолання бюджетного дефіциту:

1) збільшення дохідної частини бюджету – проведення податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва та збільшення його обсягів, що має стати передумовою збільшення національного доходу – основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Результатом має стати зростання обсягів виробництва і бюджетних коштів за рахунок бюджетних відрахувань;

2) скорочення видаткової частини бюджету – скороченням витрат бюджетної системи на розвиток господарства, зменшення участі держави у виробничих інвестиціях, скорочення витрат на управління, військових витрат;

3) зміна структури видаткової частини бюджету –скорочення сфери державної економіки, перегляд напрямків інвестування бюджетних ресурсів та спрямування їх на розвиток галузей, що забезпечують економічне зростання держави, перегляд державних економічних пріоритетів та скорочення фінансування державних програм, що не мають загальнодержавного значення;

4) здійснення внутрішніх і зовнішніх позик – пошук джерел фінансування дефіциту, шо склався.

Дефіцит бюджету приводить до збільшення державного боргу. Прийнято вважати, що якщо дефіцит державного бюджету не перевищує 5 % ВНП країни, то він допустимий. Щорічні бюджетні дефіцити в сумі утворюють державний борг.

 

5. Бюджетний процес в Україні

Бюджетний процес – це регламентований законом порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Бюджетний процес від початку складання проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади.

В бюджетному процесі виділяють стадії: складання проекту бюджету; розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України; виконання бюджету; підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету, і прийняття рішень щодо нього (табл. 6.1).

Таблиця 6.1







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.48.142 (0.017 с.)